Ухвала від 27.12.2023 по справі 908/1621/23

номер провадження справи 27/181/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.12.2023 Справа № 908/1621/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі Вака В.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НАШ ІМПОРТ» про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду від 16.08.2023 у справі № 908/1621/23

за позовом: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний номер юридичної особи 00034022)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НАШ ІМПОРТ» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69А, ідентифікаційний номер юридичної особи 44591756)

про стягнення 524 209 грн 60 коп

За участю представників сторін:

від позивача: Зінченко С.О., самопредставництво, в режимі відеоконференцзв'язку

від відповідача: Кузнецов І.С., ордер серія АР № 1113605 від 20.02.2023 в режимі відеоконференцзв'язку

УСТАНОВИВ:

15.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «НАШ ІМПОРТ» сформував в системі «Електронний суд» заяву (вх. № 26970/08-08/23 від 18.12.2023), відповідно до якої просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 у справі № 908/1621/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАШ ІМПОРТ» на користь Міністерства оборони України пені в сумі 524209,60 грн. пені та 7863,14 грн. судового збору строком на 6 місяців з дня ухвалення рішення суду до 16.02.2024 року, а надалі розстрочити сплату пені в сумі 524209,60 грн. та судового збору в сумі 7863,14 грн. наступним чином:

по 29.01.2024 оплатити суму 88 678,79 грн. (87 368,27 грн сума стягнення і 1 310,52 грн судовий збір);

по 31.01.2024 оплатити суму 88 678,79 грн. (87 368,27 грн сума стягнення і 1 310,52 грн судовий збір);

по 28.02.2024 оплатити суму 88 678,79 грн. (87 368,27 грн сума стягнення і 1 310,52 грн судовий збір);

по 31.03.2024 оплатити суму 88 678,79 грн. (87 368,27 грн сума стягнення і 1 310,52 грн судовий збір);

по 30.04.2024 оплатити суму 88 678,79 грн. (87 368,27 грн сума стягнення і 1 310,52 грн судовий збір);

по 31.05.2024 оплатити суму 88 678,79 грн. (87 368,27 грн сума стягнення і 1 310,52 грн судовий збір).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.12.2023, вказану вище заяву передано на розгляд судді Господарського суду Запорізької області Дроздовій С.С.

За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання содового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 у справі № 908/1621/23, ухвалою від 19.12.2023 суд вирішив за можливе прийняти заяву до розгляду, призначити судове засідання на 27.12.2023.

22.12.2023 через підсистему «Електронний суд» Міністерством оборони України подані до суду пояснення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НАШ ІМПОРТ» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 по справі № 908/1621/23.

Судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв'язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом з'ясовано наявність відводів згідно ст. ст. 35, 36, 37 ГПК України.

Відводів складу суду, секретарю судового засідання не заявлено.

Судом з'ясовано у представника заявника чи відомі йому права та обов'язки, відповідно до ст. ст. 42, 46 ГПК України та чи є необхідність роз'яснення прав та обов'язків.

Судом з'ясовано наявність заяв та клопотань.

Заяви та клопотання представниками сторін не заявлені.

Заявник (відповідач у справі) підтримав заяву про відстрочення та розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 у справі № 908/1621/23.

Представник позивача у справі заперечив щодо відстрочення та розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 у справі № 908/1621/23, оскільки неналежне виконання договірних відносин має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України,

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НАШ ІМПОРТ» про відстрочення та розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 по справі № 908/1621/23, суд відмовляє в її задоволенні, з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 у справі № 908/1621/23 позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАШ ІМПОРТ» задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАШ ІМПОРТ» на користь Міністерства оборони України 524 209 грн 60 коп. пені, 7 863 грн 14 коп. судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2023 залишена без задоволення апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «НАШ ІМПОРТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 у справі № 908/1621/23, рішення Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 у справі № 908/1621/23 залишено без змін.

На виконання вказаного рішення та постанови 20.12.2023 видано відповідний наказ.

Заявник в своїй заяві про відстрочення та розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 у справі № 908/1621/23 посилається на те, що:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «НАШ ІМПОРТ» виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, працівники підприємства заброньовані на період мобілізації, протягом 2022-2023 років докладає значні зусилля і витрати для зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати на оплату податків (60 мільйонів) і щомісячно оплату заробітної плати та зборів (1446798грн);

- матеріалами справи доведено, що зобов'язання з поставки товару є виконаним на 100%, допущене прострочення є незначним, у сукупності поведінка відповідача свідчить про добросовісне відношення до спірної ситуації і про фактичні дії, покладені задля покриття збитків позивача, які, між іншим, відсутні, а цей випадок прострочення виконання є винятковим;

- допущене відповідачем прострочення є незначним, у сукупності поведінка відповідача свідчить про добросовісне відношення до спірної ситуації і про фактичні дії, покладені задля покриття збитків позивача, які, між іншим, відсутні, а цей випадок прострочення виконання є винятковим, адже порушення строків поставки відбулось через доведені форс-мажорні обставини, засвідчені сертифікатом Київської обласної ТПП №3200-23-1023 від 02.03.2023 (копія додавалася до відзиву) про форс-мажорнi обставини (обставини непереборної сили), які тривали з 27.10.2022 по 28.12.2022;

- господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «НАШ ІМПОРТ» не є прибутковою, це вбачається з рядків 2280, 2285, 2290 і 2350 Фінансової звітності мікропідприємства на 30.09.2023 (додається), де у рядку 2280 «Разом доходи» і у рядку 2285 «Разом витрати» мають однаковий показник, тому у рядку 2290 «Фінансовий результат до оподаткування» відсутній і чистий прибуток відсутній (рядок 2350), а у рядку 1615 вказано «Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» у дуже значному розмірі 1 061 466,10 тис. грн;

- в період дії воєнного стану з метою виконання договірних зобов'язань грошові кошти підприємства направляються для закупівлі матеріалів та комплектуючих, оплати робіт і послуг осіб, задіяних у цьому процесі, у зв'язку з чим одночасне стягнення такої значної суми неустойки 524 209,60 грн. є значним і обтяжливим для Товариства з обмеженою відповідальністю «НАШ ІМПОРТ» непередбаченим надмірним тягарем, та може призвести до неможливості і ускладнення виконання рішення суду.

Міністерство оборони України заперечує проти відстрочення та розстрочення виконання рішення суду від 16.08.2023 у справі № 908/1621/23 посилаючись на приписи ст. 1291 Конституції України, ст. 18 ГПК України. Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 та практику Європейського суду з прав людини. Зазначає, що в обґрунтування поданої заяви боржник не надає доказів неможливості виконання судового рішення через своє фінансове (матеріальне) становище, відомості від банківських установ, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «НАШ ІМПОРТ» станом на час розгляду справи, зокрема довідки податкової служби. Вказує, що боржник не надає довідки про наявність або відсутність майна. Просить суд врахувати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «НАШ ІМПОРТ» не є виробником продукції, що поставлялась за договором № 286/3/22/222 від 09.06.2022, а саме в додатку 3 договору (калькуляція ціни) вже враховано вартість закупівлі товару, прибуток та сплату податку Товариством з обмеженою відповідальністю «НАШ ІМПОРТ».

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Рішенням Суду в справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України»).

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Перебіг строків судового розгляду у справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Разом з тим, відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною четвертою даної статті визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, питання щодо надання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами з дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання судового рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, у свою чергу, має сприяти реальному його виконанню на користь стягувача та в найкоротший термін.

Тобто, вирішуючи питання відстрочення виконання судового рішення суд має оцінити надані заявником докази на предмет того, що запропонований ним строк відстрочення дійсно сприятиме виконанню судового рішення, буде ефективним та не призведе до безпідставного затягування виконання рішення суду.

Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Суд зазначає, що введення воєнного стану негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності суб'єктами господарювання, не лише відповідача (боржника), але й позивача (стягувача).

Боржник (заявник) не надав достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості одночасного виконання рішення суду у даній справі. Боржником не наведено обставин реальної можливості виконання ним судового рішення в строк, який він просить.

Також судом враховано, що наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення або розстрочити виконання судового рішення.

Проаналізувавши доводи заявника щодо відстрочення та розстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, суд не вбачає підстав для відстрочення та розстрочення виконання рішення суду в даній справі.

Суд зазначає, що безпідставне надання відстрочення або розстрочення виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.

З метою дотримання балансу інтересів обох сторін, а не лише відповідача, та з урахуванням майнових інтересів позивача, які полягають у якнайшвидшому отриманні від відповідача присуджених за судовим рішенням коштів, суд ухвалив відмовити в задоволенні заяви відповідача.

Спірні відносини у цій справі стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду.

Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оброни Держави.

Тоді як неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем у справі, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов'язання із визначеними в договорі умовами щодо поставки товару у визначений строк.

За таких обставин, неналежне виконання має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оброни України, що також враховується судом, тому суд відмовляє в порядку статті 331 ГПК України щодо надання відстрочення та розстрочення виконання судового рішення у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НАШ ІМПОРТ» про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду від 16.08.2023 у справі № 908/1621/23.

Керуючись ст. ст. 42, 46, 232, 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НАШ ІМПОРТ» про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду від 16.08.2023 у справі № 908/1621/23 відмовити.

Копію даної ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.12.2023.

Повний текст ухвали розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова

Попередній документ
116002618
Наступний документ
116002620
Інформація про рішення:
№ рішення: 116002619
№ справи: 908/1621/23
Дата рішення: 27.12.2023
Дата публікації: 29.12.2023
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Запорізької області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відмовлено у відкритті провадження (25.01.2024)
Дата надходження: 22.12.2023
Розклад засідань:
19.06.2023 11:30 Господарський суд Запорізької області
02.08.2023 11:30 Господарський суд Запорізької області
16.08.2023 12:30 Господарський суд Запорізької області
11.12.2023 16:00 Центральний апеляційний господарський суд
27.12.2023 11:30 Господарський суд Запорізької області
28.02.2024 09:30 Центральний апеляційний господарський суд