номер провадження справи 4/80/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2023 Справа № 908/1174/23
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25)
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
про стягнення 82 614 035,63 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Батрак М.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Батовська Т.І., на підставі довіреності № 03/01-11 від 03.01.2023 (адвокат);
від відповідача - Капуста А.В., на підставі довіреності № 335 від 15.12.2022 (адвокат);
12.04.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № 01/17270 від 07.04.2023 (вх. № 1285/08-07/23 від 12.04.2023) Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про стягнення 82 614 035,63 грн. заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041 від 27.05.2019, в тому числі 79 547 695,80 грн. основного боргу, 2 133 326,00 грн. інфляційних втрат та 933 013,83 грн. 3 % річних.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2023 справу № 908/1174/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1174/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/80/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.05.2023.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1174/23 до 17.07.2023, підготовче засідання відкладалося на 29.06.2023.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.06.2023 підготовче засідання відкладалося на 12.07.2023.
В підготовчому засідання оголошувалася перерва до 17.07.2023, про що зазначено в протоколі судового засідання від 12.07.2023.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.07.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/1174/23, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 01.08.2023.
Ухвалою господарського суду Запорізької обл від 01.08.2023 судове засідання відкладалося на 31.08.2023.
В судовому засіданні оголошувалися перерви до 11.09.2023, до 18.09.2023, до 05.10.2023, до 01.11.2023, до 15.11.2023, до 22.11.2023, про що зазначено у відповідних протоколах судових засідань від 31.08.2023, від 11.09.2023, від 18.09.2023, від 05.10.2023, від 01.11.2023, від 15.11.2023.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 у заявку із неявкою сторін в судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.12.2023.
В судове засідання 05.12.2023 з'явилися представники сторін, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».
В судовому засіданні 05.12.2023 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 16, 525, 526, 530, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 193, 230 ГК України, положення Закону України «Про ринок електричної енергії». Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041 від 27.05.2019 щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року, внаслідок чого станом на час звернення позивача до суду з позовом уданій справі у відповідача виникла заборгованість у розмірі 79 547 695,80 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг з розподілу електричної енергії позивач, керуючись приписами діючого законодавства та положеннями укладеного сторонами договору, нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 933 013,83 грн. і інфляційні втрати в розмірі 2 133 326,00 грн. З урахуванням викладеного, позивач просив суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 939 400,00 грн.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у Відзиві на позовну заяву вих. № 33-33/49 від 08.05.2023 (вх. № 9926/08-08/23 від 08.05.2023). Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач посилається на наступне: відповідач не заперечує проти наявності між сторонами договірних відносин на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041 від 27.05.2019, предметом якого є надання послуг з передачі електричної енергії на адміністративно-територіальні одиниці провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго», тобто вся Запорізька область. Проте, відповідач вважає, що оскільки починаючи з 24.02.2022, тобто з початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України та ведення на території України режиму воєнного стану, більша частина Запорізької області відноситься до тимчасово окупованих територій, які є непідконтрольними Україні, дані комерційного обліку та обсяги послуг з передачі електричної енергії за спірний період визначені за оціночними даними розрахунковим шляхом, а, отже, сформовані не на підставі показів засобів вимірювальної техніки. Таким чином, у відповідача існують обґрунтовані сумніви щодо правильного та достовірного визначення ПрАТ НЕК «Укренерго» фактично спожитої послуги ПАТ «Запоріжжяобленерго» з передачі електричної енергії на території Запорізької області, які знаходяться у тимчасовій окупації. Також відповідач просить суд зауважити що на офіційному веб-порталі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) міститься офіційна інформація, що у зв'язку із перебуванням значної частини, зокрема, Запорізької області у тимчасовій окупації військовими формуваннями агресора, ураховуючи обставини, що склались (постійні обстріли об'єктів електричних мереж, що знаходяться на цих територіях, неможливість визначити обсяги постачання електричної енергії, неможливість об'єктивного прогнозування витрат матеріальних і трудових ресурсів, очікуваних обсягів споживання електричної енергії, відсутність можливостей для збору інформації комерційного обліку електроенергії та складання фізичних балансів, як фактичних, так і прогнозних тощо) у НКРЕКП відсутня можливість визначити об'єктивний рівень економічних показників діяльності зазначених заявників за 2022 рік (зокрема рівня витрат та обсягів фактичного постачання електричної енергії) та прогнозований рівень цих показників на 2023 рік. У листі від 21.04.2023 № 4316//20.5/7-23 НКРЕКП з питань нарахувань та розрахунків за електричну енергію, зокрема за спожиту та вироблену генеруючими установками, які знаходяться на окупованій території, зазначила, що у зв'язку з перебуванням певних територій у тимчасовій окупації (ОСР не контролює власні електромережі на час окупації) ОСР не має можливості відстежувати обсяги надходження електричної енергії до мереж розподілу, а також, оскільки неможливо визначити від чиїх мереж здійснюється розподіл та куди надходить вироблена електроенергія під час окупації територій, покази по об'єктах споживачів, розташованих на окупованих територіях, як щодо споживачів, так і щодо генерації, мають прийматися рівними нулю. Вирішення питання щодо нарахування та розрахунків за електричну енергію має бути вирішено після деокупації відповідних територій. Тобто, офіційною позицією НКРЕКП підтверджується, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» фактично втратило контроль над здійсненням діяльності з розподілу електричної енергії на значній території, позбавлено можливості контролювати обсяг електричної енергії, який надходить в мережу Товариства та розподіляється на об'єкти споживачів, що розташовані на території територіальних громад, які перебувають у тимчасовій окупації. Також відповідач посилається на лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України, яким Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України. Листом від 09.03.2022 № 007-007/1535 відповідно до умов п. 10.1 договору відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин. Таким чином, відповідач вважає, що порушення умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041 від 27.05.2019 сталося з незалежних від нього причин, внаслідок дії форс-мажорних обставин, а тому нарахування позивачем річних відсотків та інфляційних втрат є безпідставним. На підставі зазначеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав Відповідь на відзив вих. № 01/29592 від 19.06.2023 (вх. № 13399/08-08/23 від 21.06.2023), в якій підтримав заявлені позовні вимоги з раніше наведених у позові фактичні обставини справи та нормативних посилань. Також позивач просить суд зауважити, що оскільки відповідач за спірний період (вересень 2022 року - лютий 2023 року) підписував акти приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії та акти коригування, на надав жодних заперечень щодо визначених в цих актах обсягів та вартості послуг, позивач вважає, що він належним чином та допустимими доказами підтвердив обставини щодо наявності та розмір заборгованості відповідача за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041 від 27.05.2019. Крім того, позивач зазначає, що є безпідставним твердження відповідача, що відображений в первинних та розрахункових документах обсяг послуги з передачі електричної енергії за спірний період визначений ПрАТ НЕК «Укренерго» не на підставі фактичних показів приладів обліку, так як виходячи з умов договору та приписів Кодексу комерційного обліку електричної енергії обсяг послуги з передачі електричної енергії визначається та коригується відповідно до даних наданих ПАТ «Запоріжжяобленерго» як учасником ринку електричної енергії в якості ППКО. Стовно посилань відповідача на постанову НКРЕКП № 555 від 31.05.2022 «Про особливості забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії в умовах воєнного стану», то позивач просить суд врахувати, що цією постановою визначений порядок здійснення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії в умовах воєнного стану, зокрема, і розрахунковим шляхом. З урахуванням зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідачем на підстав ст. 167 ГПК України надані Заперечення на відповідь на відзив вих. № 33-33/98 від 06.07.2023 (вх. № 14519/08-08/23 від 06.07.2023), в яких відповідач наполягає на тому, що дані комерційного обліку та обсяги послуг з передачі електричної енергії за спірний період визначені за оціночними даними розрахунковим шляхом, тобто виходячи з приписів Кодексу комерційного обліку електричної енергії є такими, що не пройшли верифікацію та не відповідають цьому Кодексу. Таким чином, обсяги наданої послуги з передачі електричної енергії, які зазначено позивачем в актах приймання-передачі послуги та рахунках-фактурах за спірний період, не відповідають реальному обсягу наданих послуг, який був отриманий ПАТ «Запоріжжяобленерго». Також безпідставним є твердження позивача про відсутність між сторонами суперечки по обсягам наданої послуги за спірний період, оскільки листом № 007-72/2897 від 19.05.2023 ПАТ «Запоріжжяобленерго» повідомило ПрАТ НЕК «Укренерго», що наразі відповідач не має технічної можливості підтвердити достовірність даних з вузлів обліку виробників електроенергії з альтернативних джерел (ВАД), що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації. Повністю втрачено контроль над обладнанням та мережами на тимчасово окупованій території ліцензійної діяльності ПАТ «Запоріжжяобленерго» - відсутній зв'язок для дистанційної вичитки приладів обліку та блоковані роботи персоналу компанії на цих територіях збоку окупанта. Враховуючи викладене, відповідач вважає доводи та вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними.
12.07.2023 позивачем надані суду письмові Пояснення щодо доводів відповідача, викладених у Запереченнях на відповідь на відзив, (вих. № 01/33730 від 12.07.2023, вх. № 14870/08-08/23 від 12.07.2023), в яких ПрАТ НЕК «Укренерго» із посиланням на п. 12.4.4 Кодексу обліку електричної енергії та п. 6 постанову НКРЕКП № 555 від 31.05.2022 наполягає на тому, що обсяги послуги з передачі електричної енергії, вказані позивачем в актах за спірний період, визначені, зокрема, відповідно до даних наданих відповідачем, як ППКО відповідно до чинних нормативно-правових актів. Також позивач вважає, що надані відповідачем Сертифікати ТТП № 2300-22-1545 від 28.11.2022 і № 2300-22-1826 від 20.12.2022 не є достатніми і допустимими доказами настання для конкретної особи форс-мажорних обставин ні для цілей повідомлення іншої сторони за договором, ні для доказування в судовому процесі.
17.07.2023 відповідачем надано суду Клопотання про розстрочення виконання рішення суду та зменшення заявлених до стягнення 3 % річних (вих. № б/н від 17.07.2023, вх. № 15267/08-08/23 від 17.07.2023), в якому ПАТ «Запоріжжяобленерго» просить суд у разі задоволення позовних вимог зменшити розмір заявлених 3 % річних до 10 000,00 грн., а також розстрочити виконання рішення суду у цій справі строком на 12 календарних місяців. Подане клопотання мотивоване важким фінансово-господарським станом підприємства, що зумовлено негативними наслідками від ведення на території України воєнних дій у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією значної території Запорізької області Російською Федерацією, у зв'язку із чим катастрофічно знизилися показники оплати споживачів за електричну енергію, значно збільшився обсяг кредиторської та дебіторської заборгованості ПАТ «Запоріжжяобленерго». Критичний фінансово-господарський стан ПАТ «Запоріжжяобленерго» підтверджується низкою висновків судових експертів. Крім того, в межах виконавчого провадження № 55890429 постановою державного виконавця від 05.07.2023 накладено арешт на рахунки та майно, що належать ПАТ «Запоріжжяобленерго», у межах суми звернення стягнення. За таких обставин, відповідач не має об'єктивної можливості одночасно і в повному обсязі виконати рішення суду у даній справі.
25.07.2023 на електронну пошту суду з підтвердженим КЕП від позивача надійшли Заперечення проти клопотання про зменшення 3 % річних та розстрочення виконання судового рішення (вих. № 01/35892 від 24.07.2023, вх. № 15994/08-08/23 від 25.07.2023), в яких ПрАТ НЕК «Укренерго» заперечило проти доводів, наведених відповідачем в обґрунтування поданого ним клопотання про зменшення 3 % річних та розстрочення виконання судового рішення вважає доводи, на які посилається відповідач такими, що не підтверджують наявність у спірних правовідносинах виключних обставин, які є підставами для надання судом розстрочення виконання судового рішення або зменшення 3 % річних.
29.08.2023 до господарського суду Запорізької області від ПАТ «Запоріжжяобленерго» надійшло Клопотання про призначення експертизи (б/н і б/д; вх. № 18427/08-08/23 від 29.08.2023), яким відповідач просить суд призначити у справі № 908/1174/23 судову економічну експертизу, проведення якої доручити експертам Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. Необхідність призначення експертизи, щодо якої подане клопотання, відповідач мотивує тим, що заявлені позивачем до стягнення суми заборгованості, 3 % річних та інфляційних нарахувань є значно завищеними у порівняні з фактичним та реальним розміром заборгованості ПАТ «Запоріжжяобленерго», оскільки до загальної суми заборгованості увійшла також сума послуг, нарахована на тимчасово окупованих територіях та територіях де ведуться бойові дії в Запорізькій області, які підлягають зміні нульовими значеннями.
Також 29.08.2023 до господарського суду Запорізької області від ПАТ «Запоріжжяобленерго» надійшло Клопотання про долучення доказів (б/н і б/д; вх. № 18426/08-08/23 від 29.08.2023), яким відповідач просить суд долучити до матеріалів справи № 908/1174/23 сертифікат Запорізької торгово-промислової палати України № 2300-23-3559 від 14.08.2023 про форс-мажорні обставини, оскільки вважає, що залучення судом такого доказу сприятиме всебічному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи.
Представник позивача проти заявлених відповідачем клопотань про призначення судової експертизи та долучення доказів заперечив.
Розглянувши подані ПАТ «Запоріжжяобленерго» клопотання про призначення судової експертизи та долучення доказів, дослідивши матеріали справи № 908/1174/23, суд вважає подані клопотання такими, що підлягають залишенню без розгляду, виходячи з наступного.
Статтею 207 «Розгляд заяв та клопотань» ГПК України унормовано порядок заявлення клопотань, які з поважних причин не були заявлені в підготовчому засіданні. Зокрема названою статтею визначено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Відповідач поважності причин не зявлення клопотань про призначення судової експертизи та долучення доказів в підготовчому провадженні суду не довів.
Стосовно клопотання про доручення доказів, а саме сертифікату Запорізької торгово-промислової палати України № 2300-23-3559 від 14.08.2023 про форс-мажорні обставини про неможливість виконання зобов'язань за спірним договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041 від 27.05.2019, суд вважає за необхідне зазначити, що вказані обставини (обставини форс-мажору) існували ще з 24.02.2022. Повідомлення про настання форс-мажорних обставин направлено відповідачем на адресу позивача ще 09.03.2022. Проте відповідача ні у відзиві на позовну заяву, ні у інших письмових заявах по суті спору не посилався на необхідність подання та існування такого доказу сертифікат Запорізької торгово-промислової палати України № 2300-23-3559 від 14.08.2023 про заявлені форс-мажорні обставини по спірному договору. Не доводить відповідач також і причин не звернення до Запорізької торгово-промислової палати протягом 2022 року. Отже суд відмовляє в залученні доказів до матеріалів справи, щодо яких відповідачем заявлено клопотання, у зв'язку з порушенням порядку подання доказів, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.
Крім того, 18.09.2023 ПАТ «Запоріжжяобленерго» подано суду Клопотання про зупинення провадження у справі № 908/1174/23 (вих. № б/н від 15.09.2023; вх. № 19792/08-08/23 від 18.09.2023), яким відповідач просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішення суду у справі № 908/2879/23 за позовом ПАТ «Запоріжжяобленерго» до ПрАТ «НЕК «Укренерго» про зобов'язання ПрАТ «НЕК «Укренерго» здійснити коригування даних на платформі SYSTEM (ММS) та у відповідних первинних документах ПрАТ«НЕК «Укренерго», з визначенням значення сертифікованих даних по ресурсним об'єктам генерації, які не здійснювали синхронну роботу з ОЕСУкраїни у період з 01.07.2022 по 31.03.2023 на рівні 0 кВт.год., на підставі чого здійснити перерахунок обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії в бік зменшення у період з 01.07.2023 по 31.03.2023. Подане клопотання мотивоване тим, що предметом розгляду у справі № 908/1174/23 є вимоги про стягнення заборгованості за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року, який входить до періоду послуги з передачі електричної енергії (липень 2022 року - березень 2023 року), обсяги якої є спірними у справі № 908/2879/23.
Розглянувши клопотання ПАТ «Запоріжжяобленерго» про зупинення провадження у справі та дослідивши матеріали справи № 908/1174/23, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки відповідачем не надано суду ухвали про відкриття провадження у справі № 908/2879/23. Також судом враховано, що відповідачем не доведено поважності причин незаявлення відповідного клопотання про зупинення провадження у справі № 908/1174/23 в підготовчому провадженні.
Розглянувши зібрані у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, суд
УСТАНОВИВ
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Закон України «Про ринок електричної енергії» правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про альтернативні джерела енергії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.
Пунктом 5 ч. 2 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку.
Частиною 5 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».
Пунктом 16 ч. 2 статті 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, відповідальності учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі за текстом - НЕК «Укренерго», позивач у справі) є юридичною особою, що утворена як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».
НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ДП «НЕК «Укренерго») відповідно до ст. 108 ЦК України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2. Статуту НЕК «Укренерго».
НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
З матеріалів справи судом встановлено, що між ДП «НЕК «Укренерго» (Оператор системи передачі (ОСП) і Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (надалі скорочено - ПАТ «Запоріжжяобленерго», Користувач системи передачі (Користувач), відповідач у справі) укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 27.05.2019 № 0503-02041, за умовами п. 1.1 якого НЕК «Укренерго» (ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього Договору, а ПАТ «Запоріжжяобленерго» (Користувач) зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.
Додатковою угодою № 4 від 17.09.2021 та Додатковою угодою від 31.12.2021 зазначений Договір викладено його сторонами в новій редакції.
Пунктом 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021) планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюються ОСП на власному веб-сайті в мережі інтернет.
Пунктом 4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021) встановлено, що для розрахунків за Договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
1) Плановий обсяг послуги визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання Користувачем повідомлень, плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг надано послуги у попередньому розрахунковому періоді;
2) фактичний обсяг послуги у розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі.
Згідно з п. 4.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021) планові обсяги послуги Користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Форма подання повідомлення розміщена на офіційному веб-сайті ОСП.
Пунктом 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021) сторонами погоджено, що розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Як встановлено в пункті 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021) Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
Згідно з п. 5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021) Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП) або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматична система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу коригування в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуги, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем в якому отримано акт коригування до акту приймання-передачі послуги (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
Відповідно до абз. 4 п. 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021) у разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі Послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача.
Пунктом 13.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021) передбачено, що Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022. Якщо Користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору повідомлення про припинення дії Договору, той цей Договір вважається подовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору листом від 24.08.2022 № 007-72/4106 відповідач повідомив плановий обсяг передачі електроенергії на вересень 2022 року в обсязі 36 579,991 тис. МВт*год. Вартість планової послуги складає 36 579,991 МВт*год х 345,64 грн. = 15 172 209,71 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 5.2 Договору відповідач зобов'язаний оплатити плановий платіж наступним чином:
1 платіж - до 17:00 02.09.2022 у розмірі 1/5 від планової вартості 15 172 209,71 грн., що становить 3 034 441,86 грн.;
2 платіж - до 12.09.2022 в сумі 3 034 441,86 грн. (з урахуванням того, що 10.09.2022 і 11.09.2022 є вихідними днями);
3 платіж - до 15.09.2022 в сумі 3 034 441,86 грн.;
4 платіж - до 20.09.2022 в сумі 3 034 441,86 грн.;
5 платіж - до 26.09.2022 в сумі 3 034 441,86 грн. (з урахуванням того, що 25.09.2022 є вихідним днем).
Відповідачем оплату планових платежів за вересень 2022 року не здійснено.
На виконання п. 5.5 Договору 20.09.2022 сторонами був складений Акт коригування до Акту приймання-передачі за квітень 2022 року, згідно якого послуги збільшено на суму 5 096 418,66 грн.
Акт коригування від 20.09.2022 направлено за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу «АСКОД.Онлайн») 20.09.2022 і отриманий 20.09.2022.
Акт коригування від 20.09.2022 підписаний з боку ОСП та Користувача за допомогою КУЕП без жодних зауважень та претензій щодо обсягу та вартості послуги.
Згідно умов п. 5.5 Договору останнім днем сплати за Актом коригування від 20.09.2022 є 17.10.2022 (з урахуванням того, що 15 і 16 жовтня 2022 року є вихідними днями).
Відповідач оплату послуги за Актом коригування від 20.09.2022 до Акту приймання-передачі за квітень 2022 року не здійснив.
Крім того, на виконання п. 5.5 Договору позивачем був складений Акт приймання-передачі послуги від 30.09.2022 за вересень 2022 року на суму 14 565 169,37 грн. з ПДВ.
Акт приймання-передачі послуги від 30.09.2022 направлено за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу «АСКОД.Онлайн») 09.10.2022 і отриманий 09.10.2022.
Акт приймання-передачі послуги від 30.09.2022 підписаний з боку ОСП та Користувача за допомогою КУЕП без жодних зауважень та претензій щодо обсягу та вартості послуги.
Згідно умов п. 5.5 Договору останнім днем сплати за Актом приймання-передачі послуги від 30.09.2022 за вересень 2022 року є 17.10.2022 (з урахуванням того, що 15 і 16 жовтня 2022 року є вихідними днями).
Відповідач оплату послуги за Актом приймання-передачі послуги від 30.09.2022 за вересень 2022 року не здійснив.
На виконання умов Договору листом від 26.09.2022 № 007-72/4701 відповідач повідомив плановий обсяг передачі електроенергії на жовтень 2022 року в обсязі 47 130,00 тис. МВт*год. Вартість планової послуги складає 47 130,00 МВт*год х 345,64 грн. = 19 548 051,84 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 5.2 Договору відповідач зобов'язаний оплатити плановий платіж наступним чином:
1 платіж - до 17:00 03.10.2022 у розмірі 1/5 від планової вартості 19 548 051,84 грн., що становить 3 909 603,17 грн. (з урахуванням того, що 02.10.2022 є вихідним днем);
2 платіж - до 10.10.2022 в сумі 3 909 603,17 грн.;
3 платіж - до 17.10.2022 в сумі 3 909 603,17 грн. (з урахуванням того, що 15 і 16 жовтня 2022 року є вихідними днями);
4 платіж - до 20.10.2022 в сумі 3 909 603,17 грн.;
5 платіж - до 25.10.2022 в сумі 3 909 603,17 грн.
Відповідачем оплату планових платежів за жовтень 2022 року не здійснено.
На виконання п. 5.5 Договору 20.10.2022 сторонами був складений Акт коригування до Акту приймання-передачі за травень 2022 року, згідно якого послуги збільшено на суму 190 121,36 грн.
Акт коригування від 20.10.2022 направлено за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу «АСКОД.Онлайн») 20.10.2022 і отриманий 20.10.2022.
Акт коригування від 20.10.2022 підписаний з боку ОСП та Користувача за допомогою КУЕП без жодних зауважень та претензій щодо обсягу та вартості послуги.
Згідно умов п. 5.5 Договору останнім днем сплати за Актом коригування від 20.10.2022 є 15.11.2022.
Відповідач оплату послуги за Актом коригування від 20.10.2022 до Акту приймання-передачі за травень 2022 року не здійснив.
Крім того, на виконання п. 5.5 Договору позивачем був складений Акт приймання-передачі послуги від 31.10.2022 за жовтень 2022 року на суму 17 120 920,84 грн. з ПДВ.
Акт приймання-передачі послуги від 31.10.2022 направлено за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу «АСКОД.Онлайн») 09.11.2022 і отриманий 09.11.2022.
Акт приймання-передачі послуги від 31.10.2022 підписаний з боку ОСП та Користувача за допомогою КУЕП без жодних зауважень та претензій щодо обсягу та вартості послуги.
Згідно умов п. 5.5 Договору останнім днем сплати за Актом приймання-передачі послуги від 31.10.2022 за жовтень 2022 року є 15.11.2022.
Відповідач оплату послуги за Актом приймання-передачі послуги від 31.10.2022 за жовтень 2022 року не здійснив.
На виконання умов Договору листом від 26.10.2022 № 007-63/5191 відповідач повідомив плановий обсяг передачі електроенергії на листопад 2022 року в обсязі 47 834,856 тис. МВт*год. Вартість планової послуги складає 47 834,856 МВт*год х 345,64 грн. = 19 840 367,55 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 5.2 Договору відповідач зобов'язаний оплатити плановий платіж наступним чином:
1 платіж - до 17:00 02.11.2022 у розмірі 1/5 від планової вартості 19 840 367,55 грн., що становить 3 968 073,43 грн.;
2 платіж - до 10.11.2022 в сумі 3 968 073,43 грн.;
3 платіж - до 15.11.2022 в сумі 3 968 073,43 грн.;
4 платіж - до 21.11.2022 в сумі 3 968 073,43 грн. (з урахуванням того, що 20.11.2022 є вихідним днем);
5 платіж - до 25.11.2022 в сумі 3 968 073,43 грн.
Відповідачем оплату планових платежів за листопад 2022 року не здійснено.
На виконання п. 5.5 Договору 18.11.2022 сторонами був складений Акт коригування до Акту приймання-передачі за червень 2022 року, згідно якого послуги зменшено на суму 1 765 033,60 грн. та 29.11.2022 сторонами був складений Акт коригування до Акту приймання-передачі за липень 2022 року, згідно якого послуги зменшено на суму 229 334,77 грн.
Крім того, на виконання п. 5.5 Договору позивачем був складений Акт приймання-передачі послуги від 30.11.2022 за листопад 2022 року на суму 13 615 748,41 грн. з ПДВ.
Акт приймання-передачі послуги від 30.11.2022 направлено за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу «АСКОД.Онлайн») 08.12.2022 і отриманий 08.12.2022.
Акт приймання-передачі послуги від 30.11.2022 підписаний з боку ОСП та Користувача за допомогою КУЕП без жодних зауважень та претензій щодо обсягу та вартості послуги.
Згідно умов п. 5.5 Договору останнім днем сплати за Актом приймання-передачі послуги від 30.11.2022 за листопад 2022 року є 15.12.2022.
При цьому, сума платежів за Актом приймання-передачі послуги від 30.11.2022 за листопад 2022 року зменшена з урахуванням Актів коригування за червень і липень 2022 року та становить 11 621 380,04 грн.
Відповідач оплату послуги за Актом приймання-передачі послуги від 30.11.2022 за листопад 2022 року не здійснив.
На виконання умов Договору листом від 25.11.2022 № 007-63/5726 відповідач повідомив плановий обсяг передачі електроенергії на грудень 2022 року в обсязі 31 500,012 тис. МВт*год. Вартість планової послуги складає 31 500,012 МВт*год х 345,64 грн. = 13 065 196,98 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 5.2 Договору відповідач зобов'язаний оплатити плановий платіж наступним чином:
1 платіж - до 17:00 02.12.2022 у розмірі 1/5 від планової вартості 13 065 196,98 грн., що становить 2 613 039,23 грн.;
2 платіж - до 12.12.2022 в сумі 2 198 271,65 грн. (з урахуванням того, що 10 і 11 грудня 2022 року є вихідними днями);
3 платіж - до 15.12.2022 в сумі 2 198 271,65 грн.;
4 платіж - до 20.12.2022 в сумі 2 198 271,65 грн.;
5 платіж - до 26.12.2022 в сумі 2 198 271,65 грн. (з урахуванням того, що 25.12.2022 є вихідним днем).
Відповідачем оплату планових платежів за грудень 2022 року не здійснено.
На виконання п. 5.5 Договору 21.12.2022 сторонами був складений Акт коригування до Акту приймання-передачі за серпень 2022 року, згідно якого послуги збільшено на суму 3 417 898,19 грн.
Акт коригування від 21.12.2022 направлено за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу «АСКОД.Онлайн») 21.12.2022 і отриманий 21.12.2022.
Акт коригування від 21.12.2022 підписаний з боку ОСП та Користувача за допомогою КУЕП без жодних зауважень та претензій щодо обсягу та вартості послуги.
Згідно умов п. 5.5 Договору останнім днем сплати за Актом коригування від 21.12.2022 є 16.01.2023 ( з урахуванням того, що 15.01.2023 є вихідним днем).
Відповідач оплату послуги за Актом коригування від 21.12.2022 до Акту приймання-передачі за серпень 2022 року не здійснив.
На виконання п. 5.5 Договору 30.12.2022 сторонами був складений Акт коригування до Акту приймання-передачі за вересень 2022 року, згідно якого послуги зменшено на суму 5 984 259,43 грн.
Крім того, на виконання п. 5.5 Договору позивачем був складений Акт приймання-передачі послуги від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 10 253 287,69 грн. з ПДВ.
Акт приймання-передачі послуги від 31.12.2022 направлено за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу «АСКОД.Онлайн») 09.01.2023 і отриманий 09.01.2023.
Акт приймання-передачі послуги від 31.12.2022 підписаний з боку ОСП та Користувача за допомогою КУЕП без жодних зауважень та претензій щодо обсягу та вартості послуги.
Згідно умов п. 5.5 Договору останнім днем сплати за Актом приймання-передачі послуги від 31.12.2022 за грудень 2022 року є 16.01.2023 (з урахуванням того, що 15.01.2023 є вихідним днем).
При цьому, сума платежів за Актом приймання-передачі послуги від 31.12.2022 за грудень 2022 року визначена з урахуванням Актів коригування за серпень і вересень 2022 року та становить 7 686 927,45 грн.
Відповідач оплату послуги за Актом приймання-передачі послуги від 31.12.2022 за грудень 2022 року не здійснив.
На виконання умов Договору листом від 26.12.2022 № 007-72/6344 відповідач повідомив плановий обсяг передачі електроенергії на січень 2023 року в обсязі 26 590,026 тис. МВт*год. Вартість планової послуги складає 26 590,026 МВт*год х 380,28 грн. = 12 133 986,11 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 5.2 Договору відповідач зобов'язаний оплатити плановий платіж наступним чином:
1 платіж - до 17:00 02.01.2023 у розмірі 1/5 від планової вартості 12 133 986,11 грн., що становить 2 426 797,13 грн.;
2 платіж - до 10.01.2023 в сумі 2 426 797,13 грн.;
3 платіж - до 16.01.2023 в сумі 2 426 797,13 грн. (з урахуванням того, що 15.01.2023 є вихідним днем);
4 платіж - до 20.01.2023 в сумі 2 426 797,13 грн.;
5 платіж - до 25.01.2023 в сумі 2 426 797,13 грн.
Відповідачем оплату планових платежів за січень 2023 року не здійснено.
Також на виконання п. 5.5 Договору позивачем був складений Акт приймання-передачі послуги від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 14 753 830,70 грн. з ПДВ.
Акт приймання-передачі послуги від 31.01.2023 направлено за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу «АСКОД.Онлайн») 08.02.2023 і отриманий 08.02.2023.
Акт приймання-передачі послуги від 31.01.2023 підписаний з боку ОСП та Користувача за допомогою КУЕП без жодних зауважень та претензій щодо обсягу та вартості послуги.
Згідно умов п. 5.5 Договору останнім днем сплати за Актом приймання-передачі послуги від 31.01.2023 за січень 2023 року є 15.02.2023.
Відповідач оплату послуги за Актом приймання-передачі послуги від 31.01.2023 за січень 2023 року не здійснив.
На виконання умов Договору листом від 25.01.2023 № 007-72/532 відповідач повідомив плановий обсяг передачі електроенергії на лютий 2023 року в обсязі 25 000,00 тис. МВт*год. Вартість планової послуги складає 25 000,00 МВт*год х 380,28 грн. = 11 408 400,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 5.2 Договору відповідач зобов'язаний оплатити плановий платіж наступним чином:
1 платіж - до 17:00 02.02.2023 у розмірі 1/5 від планової вартості 11 408 400,00 грн., що становить 2 281 680,00 грн.;
2 платіж - до 10.00.2023 в сумі 2 281 680,00 грн.;
3 платіж - до 15.02.2023 в сумі 2 281 680,00 грн.;
4 платіж - до 20.02.2023 в сумі 2 281 680,00 грн.;
5 платіж - до 27.02.2023 в сумі 2 281 680,00 грн. (з урахуванням того, що 25 і 26 лютого 2023 року є вихідними днями).
Відповідачем оплату планових платежів за лютий 2023 року не здійснено.
На виконання п. 5.5 Договору 21.02.2023 сторонами був складений Акт коригування до Акту приймання-передачі за жовтень 2022 року, згідно якого послуги зменшено на суму 4 191 611,40 грн. та 17.03.2023 сторонами був складений Акт коригування до Акту приймання-передачі за листопад 2022 року, згідно якого послуги зменшено на суму 1 633 986,84 грн.
Крім того, на виконання п. 5.5 Договору позивачем був складений Акт приймання-передачі послуги від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 14 338 526,62 грн. з ПДВ.
Акт приймання-передачі послуги від 28.02.2023 направлено за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу «АСКОД.Онлайн») 08.03.2023 і отриманий 08.03.2023.
Акт приймання-передачі послуги від 28.02.2023 підписаний з боку ОСП та Користувача за допомогою КУЕП без жодних зауважень та претензій щодо обсягу та вартості послуги.
Згідно умов п. 5.5 Договору останнім днем сплати за Актом приймання-передачі послуги від 28.02.2023 за лютий 2023 року є 15.03.2023.
При цьому, сума платежів за Актом приймання-передачі послуги від 28.02.2023 за лютий 2023 року зменшена з урахуванням Актів коригування за жовтень і листопад 2022 року та становить 10 146 915,22 грн.
Відповідач оплату послуги за Актом приймання-передачі послуги від 28.02.2023 за лютий 2023 року не здійснив.
Внаслідок порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної і повної сплати коштів за надані послуги за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року заборгованість відповідача за надані послуг становить 79 547 695,80 грн.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі про стягнення з відповідача 79 547 695,80 грн. основного боргу, 2 133 326,00 грн. інфляційних втрат та 933 013,83 грн. 3 % річних.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Відповідно до ст. 275 ГК України особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Згідно з ч. 2 статті 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» на оператора системи передачі покладено функції адміністратора розрахунків.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» адміністратор розрахунків відповідно до правил ринку розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.
Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання свого зобов'язання, як Оператора системи передачі за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041 від 27.05.2019 у період з вересня 2022 року по лютий 2023 року надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 84 647 483,63 грн., що підтверджується копіями наявних у матеріалах справи актів наданих послуг за вказаний період. Також з матеріалів справи вбачається, що за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року сторони склали ряд актів коригування наданих послуг з постачання електричної енергії за попередні періоди.
Таким чином, судом встановлено, що у період з вересня 2022 року по лютий 2023 року, враховуючи здійснене позивачем коригування обсягів поставки, відповідачу була поставлена електрична енергія на суму 79 547 695,80 грн.
Однак, відповідач зобов'язання з оплати вартості послуг з поставки електричної енергії у порядку, визначеному Договором, належним чином не виконав, вартість наданих послуг не сплатив.
Отже, за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041 від 27.05.2019 у відповідача виникла заборгованість перед ПрАТ «НЕК «Укренерго» за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року в сумі 79 547 695,80 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач суду не надав, доводів позивача щодо наявності основної суми заборгованості не спростував, свого нормативно і документально обґрунтованого контррозрахунку суми основного боргу відповідач суду також не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 79 547 695,80 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними, заснованими на законі, договорі та такими, що підлягають задоволенню судом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 2 133 326,00 грн. інфляційних втрат та 933 013,83 грн. 3 % річних.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Усталена судова практика свідчить, що вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних за весь час прострочення, тобто, по день надходження коштів на рахунок належного кредиторові, оскільки в такому випадку зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання.
Наведене узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною в постанові від 10.04.2018 по справі № 914/1033/17.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати наданих послуг за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041 від 27.05.2019 у період з вересня 2022 року по лютий 2023 року вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 933 013,83 грн. 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.
Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Відповідно до розрахунку наданого позивачем до матеріалів справи позивачем заявлені до стягнення 2 133 326,00 грн. інфляційних втрат.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 2 133 326,00 грн. інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.
Відповідачем контррозрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань суд у не наданий.
Доводи відповідача наведені в обґрунтування заперечень на позов, що дані комерційного обліку та обсяги послуг з передачі електричної енергії за спірний період визначені за оціночними даними розрахунковим шляхом, а, отже, сформовані не на підставі показів засобів вимірювальної техніки, а тому у відповідача існують сумніви щодо правильного та достовірного визначення ПрАТ НЕК «Укренерго» фактично спожитої послуги ПАТ «Запоріжжяобленерго» з передачі електричної енергії на території Запорізької області, які знаходяться у тимчасовій окупації, спростовуються наступним.
Відповідач за спірний період (вересень 2022 року - лютий 2023 року) підписав акти приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії та акти коригування, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідач не надав жодних заперечень щодо визначених в цих актах обсягів та вартості послуг.
Таким чином, вказані акти приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії та акти коригування за спірний період є належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, у підтвердження обставини щодо наявності та розміру заборгованості відповідача за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041 від 27.05.2019.
Крім того, виходячи з умов договору та приписів Кодексу комерційного обліку електричної енергії обсяг послуги з передачі електричної енергії визначається та коригується відповідно до даних наданих ПАТ «Запоріжжяобленерго» як учасником ринку електричної енергії в якості ППКО.
Також постановою НКРЕКП № 555 від 31.05.2022 «Про особливості забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії в умовах воєнного стану» визначений порядок здійснення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії в умовах воєнного стану, зокрема, і розрахунковим шляхом.
Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, що стали причиною невиконання ним своїх зобов'язань за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041 від 27.05.2019, то суд зауважує на наступне.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
З урахуванням викладеного суд погоджується з твердженням позивача, що наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація) є підставою лише для не застосування заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов'язання: повернення кредиту та сплати процентів.
Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.
Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов'язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов'язання.
Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Керуючись вищевказаною нормою, Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.
Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст., ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями.
Більш того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов'язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Суд також зазначає, що всі громадяни, підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі та зазнають негативний вплив воєнних дій та введення на території України режиму воєнного стану, тому позивач у справі (ПрАТ НЕК «Укренерго») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на отримання коштів за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041 від 27.05.2019.
Також судом враховано, що сторонами в Договорі про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041 від 27.05.2019 передбачено порядок дій сторін при настанні форс-мажорних обставин, зокрема. Пунктом 10.2 Договору встановлено, що доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою України/іншим компетентним органом, установою.
Відповідачем не надано суду таких документів Торгово-промислової палати України/інших компетентних органів, установ, які стосуються саме правовідносин сторін в рамках Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041 від 27.05.2019.
При цьому судом відхиляється як безпідставне посилання відповідача на сертифікати Запорізької торгово-промислової палати № 2300-22-1545 від 28.03.2022 і № 2300-22-1826 від 20.12.2022 про форс-мажорні обставини (обставини не переборної сили), виходячи з того, що сертифікат № 2300-22-1545 виданий ПАТ «Запоріжжяобленерго» в порядку ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» і засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язку (зобов'язання) складання і подання органам, до сфери управління яких підприємство належить, трудовому колективу на його вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо ін. не передбачено законом, іншим органам державної влади та ін. користувачам відповідно до законодавства, фінансової звітності ПАТ «Запоріжжяобленерго за третій квартал 2022 року, а сертифікат № 2300-22-1826 виданий ПАТ «Запоріжжяобленерго» в порядку ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» і засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язку (зобов'язання) складання та надання до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Звіту за 9 місяців 2022 року за формою № 2-НКРЕКП-розподіл електричної енергії (квартальна), Звіту про фінансові результати та виконання структури тарифів за видами діяльності, який подається не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним періодом, та Звіту за 4 квартал 2022 року за формою № 20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання», який відповідно, подається не пізніше другого робочого дня після встановленого строку сплати, в якому сплачується внесок на регулювання.
Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру річних відсотків до суми 10 000,00 грн., суд виходить з наступного.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18.
Однак, в даній справі відповідачем не було доведено, що належні до сплати 3 % є надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов'язання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення відсотків річних до суми 10 000,00 грн.
Відповідачем також заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення суду у даній справі строком на 12 місяців.
Розглянувши вказану заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При цьому, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки.
Отже, визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Відповідно до приписів частин 1-3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Законодавець визначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
В обґрунтування заяви про надання розстрочки відповідач посилається на важкий фінансово-господарський стан підприємства, що зумовлено негативними наслідками від ведення на території України воєнних дій у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією значної території Запорізької області Російською Федерацією, у зв'язку із чим катастрофічно знизилися показники оплати споживачів за електричну енергію, значно збільшився обсяг кредиторської та дебіторської заборгованості ПАТ «Запоріжжяобленерго». Крім того, в межах виконавчого провадження № 55890429 постановою державного виконавця від 05.07.2023 накладено арешт на рахунки та майно, що належать ПАТ «Запоріжжяобленерго», у межах суми звернення стягнення. Вказані обставини, відповідач вважає винятковими, оскільки вони перешкоджають своєчасно виконати рішення у спосіб та порядок визначені судом.
На підтвердження критичного фінансово-господарського стану ПАТ «Запоріжжяобленерго» відповідач надав суду низку висновків судових експертів.
Суд зазначає, що викладені відповідачем обставини щодо скрутного матеріального становища не є винятковими, не спростовують наявність вини у простроченні виконання грошового зобов'язання. Суд зауважує, що всі підприємства, установи та організації України під час збройної агресії Російської Федерації проти України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.
При цьому відповідачем не обґрунтована вимога про надання розстрочки виконання рішення суду саме строком на 12 місяців, не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, яким саме чином він буде щомісячно погашати заборгованість з урахуванням наявного арешту на рахунки та майно, що належать ПАТ «Запоріжжяобленерго».
Крім того, слід зазначити, що складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання розстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Оцінивши у сукупності надані докази, зіставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, суд не вбачає виключних підстав для надання відстрочки виконання рішення.
Поряд з цим, надання розстрочки та відстрочки є правом, а не обов'язком суду. Посилання відповідача на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для надання розстрочки суб'єкту господарювання.
Таким чином, оскільки посилання відповідача щодо ускладнення виконання рішення суду не підтверджені відповідними доказами, враховуючи заперечення позивача проти розстрочення виконання рішення, а також те, що поданими доказами не підтверджено наявну загрозу банкрутства відповідача, відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення, та відповідно винятковість обставин, які ускладнять виконання рішення, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення на 6 місяців.
Втім суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений можливості звернутися із заявою в порядку ст. 331 ГПК України знову, надавши документи, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, та відповідні докази.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст.236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, судом визнані безпідставними та необґрунтованими.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про стягнення 82 614 035,63 грн. заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041 від 27.05.2019 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код юридичної особи 00100227) 79 547 695 (сімдесят дев'ять мільйонів п'ятсот сорок сім тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 80 коп. основного боргу, 933 013 (дев'ятсот тридцять три тисячі тринадцять) грн. 83 коп. 3 % річних, 2 133 326 (два мільйони сто тридцять три тисячі триста двадцять шість) грн. 00 коп. інфляційних втрат і 939 400 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 27» грудня 2023 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.