ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
28.12.2023 Справа №905/1451/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок №1; код ЄДРПОУ 23697280)
до Фізичної особи-підприємця Полякової Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )
про стягнення 293 270,19 гривень -
без виклику сторін
СУТЬСПОРУ
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Полякової Тетяни Миколаївни про стягнення 293 270,19 гривень, з яких: 271 884,32 гривень заборгованість по кредиту, 21 385,87 гривень заборгованість по процентам.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №456/2021/МС-5 від 16.12.2021 в частині повного і своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).
За приписами частини першої пункту 3 статті 12 господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку, що справа не є складною, а тому визнається судом малозначною та її розгляд слід здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.11.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору та доказів.
Виходячи з того, що позовні вимоги заявлені до фізичної особи-підприємця, місцем реєстрації якої згідно з Переліком, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, є територія можливих бойових дій, з метою забезпечення гарантії права відповідача на справедливий суд, елементом якого є право знати про суд, судом направлено відповідний запит до Міністерства соціальної політики України.
Станом на день прийняття рішення у справі від Міністерства соціальної політики України відповіді не надійшло.
За телефонним номером, зазначеним заявником у позовній заяві встановити зв'язок для передачі телефонограми з повідомлення про відкриття провадження у справі не вдалось.
Поштове відправлення №0600059235009, за яким здійснювалось направлення ухвали Господарського суду Донецької області від 06.11.2023 про відкриття провадження у справі №905/1451/23 відповідачу, повернулось до суду без вручення з приміткою "за закінченням терміну зберігання.
Крім того, ухвала суду від 06.11.2023 про відкриття провадження у справі направлялась на електронну адресу відповідача, зазначену при укладенні кредитного договору з позивачем, - tpolakova748@gmail.com
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд справи, а відповідач мав достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву і визнається таким, що був належним чином повідомлений розгляд даної справи (згідно частини шостої статті 242 ГПК України).
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, в інший спосіб своєї позиції на довів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).
З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті заявлених вимог за наявними у ній матеріали, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
ВСТАНОВИВ
16.12.2021 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» (надалі - Банк, позивач) та фізичною особою-підприємцем Поляковою Тетяною Миколаївною (надалі - Позичальник, відповідач) було укладено Договір №456/2021/МС-5 про приєднання до Правил надання мікрокредиту в АБ «Укргазбанк» за умовами якого позичальник у повному обсязі акцептує Правила надання мікрокредиту в АБ «Укргазбанк».
Загальний ліміт кредитної лінії 300 000,00 (п. 1 Договору).
Кредитна лінія відкривається з 16 грудня 2021 року по 15 грудня 2023 року (включно). Позичальник погашає кредит відповідно до графіку зменшення Ліміту кредитної лінії, встановленого Додатком 1 до Договору про приєднання (п. 2 Договору).
За користування кредитом в межах строку кредитування, визначеного п. 2 цього Договору, з урахуванням встановленого графіку зменшення Ліміту кредитної лінії, позичальник сплачує банку проценти, виходячи із встановленої банком базової процентної ставки, в розмірі 19,3% річних в національній валюті (п. 3 Договору).
Відповідно до п. 4 Договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання мікрокредиту (прострочена заборгованість), з врахуванням встановленого графіку зменшення Ліміту кредитної лінії, процентна ставка встановлюється в розмірі 29,3% річних.
Кредитні кошти, згідно п. 6, надаються банком позичальнику на підставі письмової заяви на отримання кредиту позичальника відповідно до Додатку 1 до Правил надання мікрокредиту в АБ «Укргазбанк» шляхом перерахування з позичкового рахунку, відкритого в АБ «Укргазбанк», на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 , відкритого в АБ «Укргазбанк», код Банку 320478.
Інші умови надання кредитних коштів, не передбачені цим договором про приєднання, регулюються положеннями Правил надання мікрокредиту в АБ «Укргазбанк» (п 9).
Підписанням цього договору про приєднання позичальник підтверджує, що всі умови договору про надання мікрокредиту (в тому числі інформаційні додатки) є зрозумілими та не потребують додаткового тлумачення (п. 11).
Додатком 1 визначено графік зменшення ліміту відновлювальної кредитної лінії.
Договір та графік підписано ФОП Поляковою Т.М. без заперечень та зауважень.
Відповідно до п. 1.2 Правил підписанням Договору про приєднання позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з усіма умовами Правил, а також своє волевиявлення стосовно приєднання до Правил.
Згідно п. 1.3. Правил, приєднуючись до Правил позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Договором про надання мікрокредиту.
Пунктом 2.1. Правил встановлено, що банк надає позичальнику кредитні кошти (кредит) у розмірі та на умовах визначених Договором про надання мікрокредиту, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитними коштами у порядку та на умовах, визначених Договором про надання мікрокредиту.
Відповідно до Правил, які акцептував відповідач, кредитні кошти надаються банком позичальнику в межах невикористаного залишку ліміту кредитної лінії згідно з графіком зменшення ліміту кредитної лінії окремими траншами на підставі письмової заяви на отримання кредиту позичальника згідно додатку 1 до Правил шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий в АБ «Укргазбанк». (п. 2.6 Договору).
Погашення кредиту позичальник здійснює на рахунок, вказаний в договорі про приєднання згідно графіку зменшення ліміту кредитування, який є додатком до договору про приєднання. У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені договором про надання мікрокредиту строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки з обліку простроченої заборгованості (п. 2.7 Правил).
Нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного договором про приєднання, здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за наданими кредитними коштами (строкової заборгованості), виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами, визначеної у договорі про приєднання. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами використовується метод «факт/360», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та банківського року з розрахунку 360 днів у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами.
Проценти за користування кредитними коштами нараховуються банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день повного (у т.ч. дострокового) погашення заборгованості по кредиту, в день дострокового розірвання Договору про надання мікрокредиту, а також в день закінчення строку, на який надано кредит у відповідності з п. 2 Договору про приєднання, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення кредиту, а у разі настання Події припинення до дня настання Події припинення, що визначені в п.4.5.2. цих Правил (п. 2.8 Правил).
Проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту або в день дострокового розірвання Договору про надання мікрокредиту. У разі якщо останній день для сплати (погашення) процентів за користування кредитними коштами припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються з урахуванням положень п. 2.11. цих Правил.
У разі ненадходження платежів від позичальника в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами, що вказаний в Договорі про приєднання, у встановлені цими Правилами строки, суми непогашених у строк процентів за користування кредитними коштами визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки з обліку простроченої заборгованості. Банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом на договірне списання цієї суми з поточних рахунків позичальника, відкритих в Банку, в порядку, визначеному в п. п. 2.14. - 2.15. цих Правил (п. 2.9 Договору).
Згідно з п.2.11. Правил нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання мікрокредиту (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами, визначеної в Договорі про приєднання. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулось таке погашення. Сторони узгодили, що в разі настання Події припинення, банк зупиняє нарахування процентів за користування кредитними коштами з дати визначених для такої події у п.4.5.2., а позичальник зобов'язується сплатити на користь банку платежі визначені в п.4.5. цих Правил у випадку їх виникнення. З дня настання Події припинення вся заборгованість позичальника щодо погашення суми кредиту, нарахованих процентів за користування кредитними коштами та комісій вважається простроченою, а позичальник зобов'язаний повернути її та сплатити проценти від суми простроченої заборгованості позичальника на умовах Договору про надання мікрокредиту.
Згідно п.п. 3.2.1, 3.2.2 Правил, позичальник зобов'язується: своєчасно та в повному обсязі, в строки, встановлені договором про приєднання, повернути отримані в межах кредитної лінії суми кредиту; своєчасно та в повному обсязі, на умовах і в порядку, передбаченому договором про надання мікрокредиту, сплачувати проценти за користування кредитними коштами та комісії, а також суми передбачених Договором про надання мікрокредиту штрафних санкцій та відшкодовувати будь-які документально підтверджені та обґрунтовані витрати банку згідно з умовами цих Правил.
Пунктом п.п. 4.5.2. п.4.5. Правил сторони визначили, що днем настання Події та датою прострочення фактичної заборгованості позичальника є: 4.5.2.1. закінчення строку кредитування - наступний календарний день після кінцевої дати строку кредитування визначеної в п.2. Договору про приєднання; 4.5.2.2. пред'явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту - дата зазначена в такому письмовому повідомленні банку; 4.5.2.3.звернення банку з позовом про дострокове стягнення кредиту - наступний календарний день за днем поштового відправлення позовної заяви банку до відповідача.
Згідно з банківською випискою по рахунку ФОП Полякової Тетяни Миколаївни за період з 16.12.2021 по 05.04.2023 підтверджується перерахування банком на користь позичальника 300 000,00 гривень кредитних коштів. Цією ж банківською випискою підтверджується часткове погашення відповідачем наданого кредиту та процентів за користування кредитом.
З урахуванням вимог ст.41 Закону України Про Національний банк України, Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України №75 від 04.07.2018, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій.
Виходячи із зазначеного, виписки по рахунках та платіжне доручення, є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про приєднання до правил надання мікрокредиту в АБ «Укргазбанк» №456/2021/МС-5 від 16.12.2021 стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Частинами 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
У відповідності з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Як встановлено судом предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 271 884,32 гривень заборгованості за кредитним договору, укладеним шляхом підписання договору про приєднання до Правил надання мікрокредиту в АБ «Укргазбанк» №456/2021/МС-5 від 16.12.2021 та 21 385,87 гривень процентів за користування кредитом.
Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» на офіційному сайті банку www.ukrgasbank.com оголошено публічну пропозицію фізичним особам - підприємцям щодо можливості отримання мікрокредиту.
Правила надання мікрокредиту в АБ «Укргазбанк» є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 640-644 Цивільного кодексу України укласти із банком Договір про надання мікрокредиту за програмою «Мікрокредит». Ці Правила надання мікрокредиту в АБ «Укргазбанк», разом із Договором про приєднання до Правил та всіма додатками до них складають Договір про надання мікрокредиту.
Правила набирають чинності з дати їх офіційного оприлюднення на сайті банку та діють до дати офіційного оприлюднення заяви про їх відкликання на сайті банку. Приєднання клієнта до Правил (акцептування даної публічної пропозиції у відповідності із ст.ст. 633, 634 Цивільного кодексу України) здійснюється шляхом підписання Договору про приєднання до Правил надання мікрокредиту в АБ «Укргазбанк» (далі - Договір про приєднання) за встановленою АБ «Укргазбанк» формою.
Відтак, укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тобто, кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору. На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Відповідач заперечень щодо викладених у договорі умов не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував. Сторони погодили умови договору та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства. Згідно з положеннями статті 526 ЦК України, статей 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України), а в силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем на підставі кредитного договору №456/2021/МС-5 від 10.12.2021 виникли зобов'язальні правовідносини, згідно з якими позивач зобов'язався надати відповідачу кредит, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти в обумовлені цим договором терміни.
Суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Також судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти і заборгованість останнього щодо сплати основної заборгованості, з урахуванням часткового повернення кредитних коштів, складає 271 884,32 гривень, що підтверджено доданими до позовної заяви випискою по банківському рахунку відповідача та розрахунком заборгованості. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем докази на спростування позовних вимог не подавались.
За умовами договору про надання мікрокредиту, кредитна лінія відкривалась по 15 грудня 2023 року. Такий же строк погашення кредиту слідує і з Графіку зменшення ліміту відновлювальної кредитної лінії (додаток 1 до договору).
При цьому, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, Графіку зменшення ліміту відновлювальної кредитної лінії щодо погашення кредиту не дотримувався, протилежного суду не доведено.
Позивачем 21.11.2022 направлено на адресу відповідача лист-вимогу за вих.№172/28839/2022 від 18.11.2022 про дострокове повернення кредиту із встановленням тридцятиденного строку з моменту його пред'явлення.
Пунктом 3.3.3. Правил надання мікрокредиту в АБ «Укргазбанк» визначено, що банк має право вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по договору про надання мікрокредиту, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, якщо відбулась і триває одна з Подій, зокрема, позичальник не виконав у строк свої зобовязання по поверненню кредиту (його частини).
Відповідно до п.п. 4.5.2. п.4.5. Правил встановлено, що днем настання Події та датою прострочення фактичної заборгованості позичальника є: 4.5.2.2. пред'явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту - дата зазначена в такому письмовому повідомленні банку.
Враховуючи наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення розрахунків по отриманому кредиту в повному обсязі станом на дату визначену у вимозі -20.12.2022, а також на дату прийняття рішення у справі позовні вимоги про стягнення 271 884,32 гривень заборгованості по основному боргу суд вважає правомірними та обґрунтованими.
Здійснивши перерахунок розміру заборгованості по процентам, судом встановлено, що позивачем повністю враховано норми законодавства при розрахунку заборгованості по процентах річних за користування кредитом.
Так, у розрахунку позивача правомірно застосовано процентну ставку, у розмірі 19,3%, яка передбачена договором про надання мікрокредиту, враховано часткове погашення відповідачем кредиту, а також, позивач, як слідує з розрахунку заборгованості, правомірно припинив нарахування відповідачу процентів за користування кредитом 20.12.2023, тобто не вийшов за межі строку погашення кредиту.
Перевіривши розрахунок розміру заборгованості по процентам, судом встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 21 385,87 гривень процентів за користування кредитом.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v.Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України»).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Контррозрахунку, доказів сплати вказаної заборгованості або належних та допустимих доказів, які би її спростовували, відповідачем суду не подано.
Суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставин наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами, враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Фізичної особи-підприємця Полякової Тетяни Миколаївни про стягнення 293 270,19 гривень, з яких: 271 884,32 гривень заборгованість по кредиту, 21 385,87 гривень заборгованість по процентам - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Полякової Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок №1; код ЄДРПОУ 23697280) 271 884,32 гривень заборгованості по кредиту, 21 385,87 гривень заборгованості по процентам, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 399,05 гривень.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано 28.12.2023.
Позивач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок №1; код ЄДРПОУ 23697280)
Відповідач: Фізична особа-підприємець Полякова Тетяна Миколаївна ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )
Суддя С.М. Фурсова