ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
27.12.2023 Справа №916/2052/22
Господарський суд Донецької області у складі судді Кучерявої О.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу №916/2052/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «РОШЕН ДЕ ЛЮКС»
до відповідача Рябцевої Євгенії Геннадіївни
про стягнення 12 961, 32 гривень,
без виклику представників сторін
СУТЬ СПОРУ:
22.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ФОП Рябцевої Євгенії Геннадіївни про стягнення заборгованості в розмірі 12 961, 32 грн, з якої: 8 062,10 грн основний борг, 1 232,51 грн пеня, 1 136,76 грн інфляційні нарахування, 111,32 грн 3% річних, 2418,63 грн неустойки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №21137 від 20.09.2016 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 12 961,32 гривень.
29.08.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.03.2023 матеріали справи №916/2052/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» до Рябцевої Євгенії Геннадіївни про стягнення 12 961, 32 гривень передані на розгляд Господарського суду Донецької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023 для розгляду даної справи визначено суддю Кучеряву О.О.
Виходячи з того, що позовні вимоги заявлені до відповідача Рябцевої Є.Г. (РНОКПП: НОМЕР_1 ) як фізичної особи, на підставі ч.6 ст.176 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення гарантії права відповідача на справедливий суд, елементом якого є право знати про наявність позовної заяви, ухвалою суду витребувано з Державної міграційної служби України, Національної соціальної сервісної служби України, Міністерства соціальної політики України відомості про реєстрацію у якості внутрішньо переміщених осіб, відомості щодо перетину державного кордону України за період часу після 21.02.2022 особами, відомості про реєстрацію або місцеперебування тощо.
Міністерство соціальної політики на виконання ухвали Господарського суду Донецької області щодо надання відомостей з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - ЄІБД ВПО) повідомило, що станом на 30 березня 2023 року в ЄІБД ВПО міститься така інформація щодо запитуваної особи: Рябцева Євгенія Геннадіївна (РНОКПП: НОМЕР_1 ), паспорт зразка 1993: серія: ВС номер: НОМЕР_2 видано: Єнакіївським МВ ГУДМС України в Донецькій області 16.06.2000; дата переміщення: 16.08.2014; телефон: НОМЕР_3 ; місце народження: м. Єнакієве Донецька область, дата: ІНФОРМАЦІЯ_1; особа була зареєстрована та фактично проживала: АДРЕСА_1 ; адреса листування та фактичного проживання: АДРЕСА_2 з 16.08.2014. Ухвалою суду від 02.08.2023 прийнято до свого провадження справу №916/2052/22. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Встановлено учасникам справа строки для надання заяв по суті справи, доказів тощо.
Згідно спільного розпорядження голови та керівника апарату Господарського суду Донецької області від 25.05.2023 № 6-р, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, продовжено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з урахуванням Рішення зборів суддів від 13.06.2022 №1, а саме: суддям та працівникам апарату суду виконання посадових обов'язків в змішаному режимі, учасникам судових засідань рекомендовано утримуватись від відвідування приміщення суду, свої процесуальні права та обов'язки реалізовувати з використанням альтернативних способів подачі документів та участі в судових засіданнях.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фізичною особою-підприємцем Рябцева Євгенія Геннадіївна 31.03.2022 припинено свою підприємницьку діяльність.
Копію ухвали у справі №916/2052/22 від 02.08.2023 судом надсилалось на адресу відповідача, яка була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у листі Міністерства соціальної політики України: 65122, Одеська область, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, буд.55, кор.2, кв. 8.
Як встановлено перевіркою руху поштового відправлення за відомостями вебсайту Укрпошти, вказана поштова кореспонденція (ухвала), направлена на адресу відповідача (), з номером відправлення 6511913981720 повернена за зворотною адресою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
В матеріалах справи міститься копію паспорта Рябцевої Євгенії Геннадіївни , з якого вбачається, що місце проживання зазначено: АДРЕСА_3 . Згідно інформації, наявній на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» (https://offices.ukrposhta.ua) щодо режимів роботи відділень, поштовий обмін з відділенням поштового зв'язку №86401 в умовах воєнного стану тимчасово не функціонує.
Окрім того, ухвала суду від 02.08.2023 розміщена в ЄДРСР, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 ЗУ «Про доступ до судових рішень»), та відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з нею у цьому реєстрі.
Додатково 07.08.2023 секретарем судового засідання було сформовано телефонограму на номер телефону відповідача наявний в матеріалах справи. Проте, з відповідачем не вдалося встановити зв'язок.
Враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, у т.ч. шляхом подання відзиву на позов, з огляду на те, що подання відзиву на позов є правом, а не його обов'язком, спір вирішено за наявними матеріалами відповідно до приписів ч.9 ст.165 ГПК України.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Положеннями частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення складено 27.12.2023 у зв?язку із веденням на території України воєнного стану та об?єктивною неможливістю розгляду справи у строк, встановлений ст.248 ГПК України, з урахуванням віддаленого режиму роботи суду в умовах воєнного стану.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з?ясувавши всі фактичні обставини, об?єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті дослідивши матеріали справи,
ВСТАНОВИВ
20.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальності «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» (далі-постачальник, позивач) та фізичною особою-підприємцем Рябцевою Євгенією Геннадіївною (далі-покупець, відповідач) укладено договір поставки №21137 (далі - договір).
За умовами п.п.1.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставити та передати у власність покупця кондитерські вироби та інше (далі-товар), а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити його на умовах, визначених у договорі.
Кількість, асортимент, ціна товару та адрес доставки визначається у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).
Відповідно до п.2.1 договору ціна на товар вказується у видаткових накладних і являється узгодженою сторонами за умови присутності печаток обох сторін договору. І цьому випадку видаткові накладні виконують функції специфікації. Якщо покупець являється фізичною особою, або підприємцем, що не має печатки - накладні посвідчуються їх підписом, або підписом уповноваженої особи з відміткою «Працюю без печатки».
Оплата товару здійснюється в день поставки. Постачальник має право за письмовою заявою покупця надати додаткову відстрочку платежу. Оплата товару здійснюється на умовах 100 % передплати (п.2.4, п.п.2.4.1 договору).
Прийом - передача товару за якістю і кількістю проводиться спільно представниками постачальника і покупця на складі або торговій точці покупця відповідно з дотриманням умов цього договору та чинного законодавства України. Якщо у ході прийому товару будуть встановлені його недоліки, сторони зобов'язані скласти відповідний акт, який підписується представниками сторін і є підставою для заяви претензії (п.4.1-4.2 договору).
У разі невиконання/неналежного виконання п.2.4 договору постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної ставки НБУ діючої на момент порушення зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафні санкції застосовуються до покупця до повного погашення ним заборгованості. Також постачальник має право не здійснювати подальшу поставку товару за цим договором або в односторонньому порядку змінити умови оплати товару, зазначені у п.2.4 договору (п.6.2 договору).
За необґрунтовану відмову або ухилення від оплати продукції, за несвоєчасну оплату товару покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього неустойку у вигляді: у розмірі 10 % від суми неоплаченого товару за прострочення оплати понад 10 календарних днів; 20 % від суми неоплаченого товару за прострочення оплати понад 20 календарних днів; 30 % від суми неоплаченого товару за прострочення оплати понад 30 календарних днів (п.6.3 договору).
Договір вважається укладеним з моменту підписання, скріплення печатками його сторін і діє доти, доки сторони не приймуть рішення про його припинення. Припинення дії договору не звільняє жодну зі сторін від відповідальності за його порушення або невиконання, що мале місце під час дії договору (п.9.1 договору).
Договір №21137 від 20.09.2016 укладений у письмовій формі, підписаний представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтиском печатки підприємства позивача.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фізична особа-підприємець Рябцева Євгенія Геннадіївна 31.03.2022 припинила свою підприємницьку діяльність.
Цивільно-правова відповідальність фізичної особи - підприємця встановлена ст.52 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору сторонами складена та підписана видаткова накладна №RDL00000012674 від 15.02.2022, відповідно до якої позивач поставив відповідачу товар на суму 8 062,10 гривень з ПДВ.
Видаткова накладна підписана представником позивача та відповідачем без будь-яких зауважень і застережень. Акту про наявність недоліків щодо поставленого товару за якістю та кількістю до матеріалів справи не надано.
З метою досудового врегулювання спору позивачем направлена відповідачу претензія вих№47/22 від 14.04.2022 з вимогою щодо погашення відповідачем наявної суми заборгованості у розмірі 8 062,10 гривень протягом 7 днів з моменту отримання даної претензії. Проте вищезазначена вимога залишена Відповідачем без реагування.
Таким чином внаслідок невиконання Рябцевої Євгенії Геннадіївни зобов'язань з оплати отриманого товару за Договором поставки №21137 від 20.09.2016 Товариство з обмеженою відповідальності «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» звернулось до господарського суду з позовом у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, визнання позову відповідачем, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань зі своєчасної та повної оплати за поставлений товар.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору №21137 від 20.09.2016, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов'язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.
Вказаний договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтиском печатки підприємств позивача. Сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об'ємів поставки продукції та її якості, а також ціною, строками виконання та строку договору.
Факт отримання товару за договором, обсяг поставки відповідачем не спростовано.
Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив заборгованість в 8 062,10 гривень за договором №21137 від 20.09.2016.
За приписами частин першої, другої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За умовами п.п.2.4 та п.п.2.4.2 договору оплата товару здійснюється в день поставки. Постачальник має право за письмовою заявою покупця надати додаткову відстрочку платежу. Оплата товару здійснюється на умовах 100 % передплати.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 8062,10 гривень, що підтверджується підписаною представником позивача та відповідачем видатковою накладною, яка відповідає вимогам закону та є первинними документом, що фіксує факт здійснення господарської операції.
Позивач свої зобов'язання щодо поставки товару за договором виконав, матеріали справи не містять доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент його фактичної передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати товару відповідачем позивачу не надавались. За висновками суду, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав, а тому є підстави виникнення обов'язку у останнього щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
За висновками суду, свої грошові зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар всупереч вимог ст.ст.526, 530, 692-693 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав. Зокрема, доказів перерахування на користь позивача грошових коштів в сумі 8 062,10 гривень всупереч вимог ст.ст.74, 80 Господарського процесуального кодексу України відповідачем до справи не надано.
Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позовних вимог не надав.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, на підставі повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальності «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» до Рябцевої Євгенії Геннадіївни про стягнення суми боргу у розмірі 8062,10 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення неустойки у розмірі 2418,63 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 6.3 договору передбачено, що за необґрунтовану відмову або ухилення від оплати продукції, за несвоєчасну оплату товару покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього неустойку у вигляді: у розмірі 10 % від суми неоплаченого товару за прострочення оплати понад 10 календарних днів; 20 % від суми неоплаченого товару за прострочення оплати понад 20 календарних днів; 30 % від суми неоплаченого товару за прострочення оплати понад 30 календарних днів.
Судом встановлено, що відповідачем не сплачено вартість поставленого товару та, враховуючи наявну заборгованість за видатковою накладною №RDL00000012674 від 15.02.2022, останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати товару за видатковою накладною понад 30 календарних днів.
За розрахунком позивача сума неустойки за прострочення зобов'язання за видатковою накладною складає 2 418,63 гривень виходячи з розрахунку 30% від суми неоплаченого товару відповідно до п.6.3 договору та розрахована наступним чином: 8 062,10 х 30% = 2 418, 63 гривень.
Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування неустойки, суд дійшов висновку те, що останній є арифметично правильним, не суперечить дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства України, відтак заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки підлягають задоволенню у заявленому ним розмірі 2 418, 63 гривень.
Щодо нарахованої позивачем пені у сумі 1 232,51 гривень, нарахованої за період з 01.03.2022 по 15.08.2022 суд зазначає наступне.
Відповідно до п.6.2 договору у разі невиконання/неналежного виконання п.2.4 договору постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної ставки НБУ діючої на момент порушення зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафні санкції застосовуються до покупця до повного погашення ним заборгованості. Також постачальник має право не здійснювати подальшу поставку товару за цим договором або в односторонньому порядку змінити умови оплати товару, зазначені у п.2.4 договору.
За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення зобов'язання за видатковою накладною RDL00000012674 від 15.02.2022 за період з 01.03.2022 по 15.08.2022 складає 1 232,51 гривень виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості по видатковій накладній по якій допущено прострочення за кожен день прострочення відповідно до п.6.2 договору.
Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, судом встановлено, що розрахунок пені є арифметично вірним.
Відповідно до положень ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, нормами даної статті передбачено нарахування пені протягом шести місяців починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи положення вказаної статті та строки виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною, суд дійшов висновку, що шестимісячний період нарахування пені за ч.6 ст.232 ГК України починається з 15.02.2022 по 15.08.2022. Проте позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 01.03.2022 по 15.08.2022.
Разом з тим, згідно п.7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України (чинних на період здійснених нарахувань) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19» від 11.03.2020 за №211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин, який неоднаразово продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України. Станом на момент розгляду даної справи карантин відмінено на всій території України з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651.
Таким чином, за вказаною видатковою накладною визначений позивачем період нарахування з 01.03.2022 по 15.08.2022 охоплюється дією карантину на території України, відтак строк визначений ч.6 ст. 232 ГК України, є продовженим положеннями пункту 7 Прикінцевих положень ГК України, які діяли на той момент такого нарахування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за видатковою накладною RDL00000012674 від 15.02.2022 за період з 01.03.2022 по 15.08.2022 складає 1 232,51 гривень відповідає нормі закону.
Таким чином, з урахуванням п.6.2 Договору сума пені, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає в 1232,51 гривень.
Щодо вимог позивача стосовно стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 111,32 гривень та інфляційних втрат у сумі 1136,76 гривень суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Згідно розрахунку позивача сума 3 % річних за прострочення зобов'язання за видатковою накладною складає у сумі 111,32 гривень нараховані за період з 01.03.2022 по 15.08.2022.
Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3 % річних, суд дійшов висновку те, що останній є арифметично правильним, не суперечить дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства України, відтак заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню у заявленому ним розмірі 111,32 гривень.
Одночасно при вирішенні питання нарахування позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 та постановах Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі №916/1883/16, від 08.05.2019р. у справі №904/2156/18, від 20.09.2019р. у справі №904/4342/18, від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19, від 29.04.2020р. у справі №910/1193/19, від 18.06.2020р. у справі №904/3491/19, від 01.10.2020р. у справі №910/11820/18, від 10.02.2021р. у справі №910/14257/19.
Згідно розрахунку, наданого позивачем до позовної заяви, останнім нараховано до стягнення інфляційні втрати в сумі 1136,76 гривень нараховані за період з березня 2022 року по липень 2022 року на суму боргу у розмірі 8 062,10 гривень.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним, оскільки за вказаний період інфляційні втрати складають 1199,41 гривень. На підставі чого, суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог та розглядає цю вимогу в заявленій позивачем сумі.
Таким чином, сума інфляційний витрат що підлягають стягненню з відповідача складають 1136,76 гривень нараховані за період з березня по липень 2022 року.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
За змістом п.1 ч.4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальності «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» до відповідача Рябцевої Євгенії Геннадіївни про стягнення 12 961, 32 гривень задовольнити.
Стягнути з Рябцевої Євгенії Геннадіївни ( АДРЕСА_2 ; адреса реєстрації як фізичної особи: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» (66300, Одеська обл., м.Подільськ, вул.Соборна, буд.216-а; код ЄДРПОУ 37984318) борг у сумі 8 062,10 гривень, пеню у сумі 1 232,51 гривень, інфляційні втрати у сумі 1 136,76 гривень, 3% річних у сумі 111,32 гривень, неустойку у сумі 2 418,63 гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 гривень.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення
Повне рішення складено та підписано 27.12.2023.
Суддя О.О. Кучерява