ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
28.12.2023 Справа №905/1460/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», м. Київ,
до відповідача ОСОБА_1 , м. Маріуполь, Донецька область,
про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 3888,38 грн, заборгованості по відсоткам у сумі 3480,40 грн, всього 7368,78 грн,
без виклику сторін
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», м. Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, фізичної особи ОСОБА_1 , м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 3888,38 грн, заборгованості по відсоткам у сумі 3480,40 грн, всього 7368,78 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №207925-КС-001 від 23.03.2021 про надання кредиту в частині повернення грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого у відповідача виникла заявлена до стягнення заборгованість.
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 14.11.2023, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Відкриваючи провадження у справі, суд встановив, що за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.04.2021 ОСОБА_1 Ф припинила здійснення підприємницької діяльності. Згідно з ч.8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
При цьому за змістом ст. ст.51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст.ст.202-208 Господарського кодексу України, ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов'язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже з урахуванням наведених положень та ч. 1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України спори, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності та якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною особою, зареєстрованою підприємцем, розглядаються в порядку господарського судочинства.
Аналогічну позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17.
Повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №905/1460/23 судом здійснювалось шляхом направлення ухвали від ч14.11.2023 на електронну адресу, зазначену в анкеті клієнта, яка додана до матеріалів справи, та через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України в порядку ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Зв'язок з відповідачем за вказаним в позовній заяві телефонним номером відповідальним працівником суду не встановлений. Отже суд вчинив всі можливі дії з метою повідомлення відповідача. Суд також бере до уваги, що відповідач мав можливість ознайомитись з всіма процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Слід вказати, що відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.
Враховуючи ненадання відповідачем відзиву, за згідно з приписами ст.178 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
23.03.2021 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 прийнято (акцептовано) пропозицію (оферту) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» щодо укладення договору №207925-КС-001 про надання кредиту.
23.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (кредитодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір №207925-КС-001, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 5000,00грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (п.1.1).
Розмір та порядок нарахування плати за користування (сума коштів, яка виражена в процентах, за користування кредитом), термін дії договору визначається в пункті 1 договору.
За умовами договору строк кредиту 16 тижнів; процентна ставка в день 1,59830000, фіксована; комісія за надання кредиту 750,00грн; загальний розмір наданого кредиту 5000,00грн; термін дії договору до 13.07.2021; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 12560,00грн.
Згідно з п.2 договору сторони передбачили, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом) нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахування дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Графік платежів викладений у п.3 кредитного договору та містить наступні відомості: дату операції, залишок по основній сумі кредиту; проценти за користування кредитом; частковий платіж основної суми; комісію за надання кредиту; загальний платіж. Останнім днем повернення кредиту визначили, згідно графіку, є 13.07.2021.
Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розмішено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, к зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір (п. 5 договору).
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. 8 договору).
Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п. 9 договору).
Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям, що визначають порядок і умови надання ТОВ «Бізнес позика» кредитів, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання і належного виконання умов договору, а також регулюють відносини, що виникають між кредитодавцем та фізичною особою-підприємцем, які є сторонами договору (п. 1.1 правил).
Договір про надання кредиту (додаткова угода), укладений в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію», вважаються таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору (додаткової угоди), укладеного у письмовій формі (п. 3.1.6 правил).
Відповідно до п.3.1.7 правил укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі договір про надання кредиту, додаткову угоду), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноруч, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, додаткова угода, укладені в електронній формі, мають таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.
Підпунктом 4.2.2.2 п. 4.2.2 правил на позичальника покладено обов'язок повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором про надання кредиту до закінчення терміну дії договору, що кореспондує праву кредитодавця, наведеному у пункті 4.3.3, вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу) у разі їх нарахування та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених договором.
Укладаючи договір (додаткову угоду), позичальник підтверджує, що вказаний позичальником (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу (п.п. 4.4.4 п. 4.4 правил).
У розділі 5 правил визначається порядок нарахування процентів, комісії, черговість погашення вимог та повернення кредиту: п. 5.1 обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (включно); п. 5.2 нарахування комісії здійснюється в момент укладення договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів; п. 5.3 заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановлений договором про надання кредиту. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту, при безготівкових розрахунках вважається дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця; п. 5.5 у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту у разі їх нарахування; у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; у четверту чергу - проценти за користування кредитом; у п'яту чергу - сума кредиту.
Матеріали справи містять витяг з анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://my.bizpozyka.com/) від 08.08.2023, яка містить інформацію, зокрема щодо позичальника та його номеру банківського рахунку/банківської картки для перерахування коштів.
У виконання умов договору №207925-КС-001 від 23.03.2021 позивач перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 5000,00грн, що підтверджується платіжною квитанцією №388968791 від 23.03.2021.
Позивач зазначає, що відповідач своєю чергою здійснив платежі з повернення кредитних коштів на суму 6296,61грн.
Доказів сплати решти суми кредиту у розмірі 3888,38 грн матеріали справи не містять.
Крім того за розрахунком позивача відповідач має заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом (процентна ставка 1,59830000 в день) у розмірі 3480,40грн.
Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (207 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Статтею 11 зазначеного Закону визначено порядок укладення електронного договору.
Так, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.3 ст.11).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст.11).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (п.12 ст.11).
Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Матеріали справи містять пропозицію укласти договір (оферту) №207925-КС-001 про надання кредиту від 23.03.2021, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання договору №207925-КС-001 від 23.03.2021, а також візуальну форму послідовності дій клієнта.
З вказаної візуальної форми дій вбачається, що відповідач використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет, передав інформацію для формування товариством належної пропозиції клієнту, після чого позивачем було направлено індивідуальну оферту, а також одноразовий ідентифікатор G-4112 в смс-повідомленні на номер телефону клієнта, відповідач акцептував умови оферти шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором, після чого договір та Правила кредитування були направлені на електронну пошту клієнта, договір також розміщено в особистому кабінеті.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
В абз.2 ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Виходячи із зазначеного між сторонами укладено електронний договір №207925-КС-001 про надання кредиту від 23.03.2021, з накладенням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором який, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави /§ 1. Позика/, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержанням письмової форми договору зумовлює його нікчемність (ст.1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Цивільного кодексу України.
З наявної в матеріалах справи платіжної квитанції №388968791 від 23.03.2021 вбачається, що позивач у виконання умов договору №376/2021/МС-02 від 08.06.2021 надав відповідачу кредит у сумі 5000,00грн шляхом перерахування грошових коштів на зазначений в договорі банківський рахунок/карту. Своєю чергою відповідачем було частково повернуто кредит у сумі 6296,61грн про що стверджує позивач, та вбачається з розрахунку заборгованості.
Між тим відповідач не повернув решту кредитних коштів у встановлений договором №207925-КС-001 від 23.03.2021 строк (графік платежів) до 13.07.2021, чим порушив прийняті на себе договірні зобов'язання за договором №207925-КС-001 від 23.03.2021 та у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 3888,38грн.
За період користування кредитом позивачем також були нараховані проценти за користування кредитом, залишок простроченої заборгованості за якими з урахуванням часткової сплати процентів позичальником складає 3480,40грн.
Доказів сплати заявлених до стягнення процентів відповідачем не надано, наявність заборгованості не спростовано.
За таких обставин суд визнає обґрунтованими заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом в розмірі 3888,38грн та прострочених відсотків за користування кредитом у сумі 3480,40грн.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.
Вказане зумовлює висновок суду, що відповідач згідно з ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту у сумі 3888,38грн та сплати відсотків за користування кредитом у сумі 3480,40грн, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір у сумі 2147,20грн з огляду на задоволення позовних вимог покладається на відповідача. Інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, до розподілу між сторонами учасниками справи заявлено не було.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-237, 239-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість по тілу кредиту у сумі 3888,38 грн, заборгованість по відсоткам у сумі 3480,40 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2147,20 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення суд склав та підписав 28.12.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суд підписав без його проголошення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів; зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання апеляційної скарги відбувається з урахуванням пп.17.5 пп.17 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова