ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
іменем України
14.12.2023 Справа № 905/1167/23
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Блохіна Ю.В.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське".
Відповідач - Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська".
Про стягнення збитків у розмірі 66060,47 грн.
Представники учасників справи:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 66060,47 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим позбавив позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 66060,47 грн за операціями з придбання послуг (робіт) за договором оренди №02/05-1 у період з травня 2018 року по липень 2020 року, що унеможливило зменшення податкового зобов'язання позивача на суму позову та призвело до прямих збитків в такому розмірі.
До суду надійшов відзив на позов в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивачем орендна плата за договором не була оплачена. Крім того, у відповідача відсутні правові підстави реєстрації податкових накладних за період з травня 2018 року по липень 2020 року у зв'язку з від'ємним значенням реєстраційного ліміту, яке виникло внаслідок несплати позивачем на користь відповідача коштів за товари та отримані послуги. Також, відповідач зазначає, що позивачем не доведено та не надано відповідних доказів на підтвердження понесення ним збитків.
У зв'язку з чим, позивачем не доведено наявність понесених відповідачем збитків, спричинених не реєстрацією відповідачем податкових накладних.
До суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача зокрема зазначає, що порушення договірної та платіжної дисципліни позивачем не може бути правовою підставою для відмови в оформленні та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних по господарським операціям з цим суб'єктом. Такі порушення позивача не стосується предмету спору у даній справі. Ані законодавство, ані договір не звільняє відповідача від обов'язку з реєстрації податкових накладних у випадку від'ємного значення суми реєстраційного ліміту, а також від відповідальності за не реєстрацію накладних у такому випадку. Якщо сума реєстраційного ліміту є меншою, ніж сума податку на додану вартість, зазначена у податковій накладній, відповідач мав збільшити реєстраційну суму та своєчасно зареєструвати податкові накладні.
До суду надійшли додаткові пояснення в яких представник відповідача зазначає, що сума реєстраційного ліміту ДП «ВК «Краснолиманська» станом на 16.10.2018 має від'ємне значення в сумі «-» 255 689 521,93 грн, станом на 19.06.2020 має від'ємне значення в сумі «-» 532 179 603,80 грн, вказане підтверджується витягами щодо суми податку, на яку платник податок на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідач оформлював податкові накладні, але у зв'язку із від'ємним значенням реєстраційного ліміту, не мав права зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Від'ємне значення реєстраційного ліміту склалось саме з вини позивача, оскільки господарські відносини у відповідача існують виключно з позивачем, а саме - відповідач надає позивачу різного роду виробничі послуги, та надавав майно в оренду, однак загальна сума дебіторської заборгованості позивача перед відповідачем станом на 01.07.2023 становить 2234987000 грн. За вказаний період залишків грошових коштів на рахунках відповідача було недостатньо для погашення суми від'ємного значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому відповідач не мав а ні правової, а ні фізичної можливості зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином відсутня вина відповідача у не реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно і відсутня вина відповідача в тому, що позивач був позбавлений права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 66060,47 грн за операціями з придбання послуг (робіт) за договором у період з травня 2018 року по липень 2020 року.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.
Суд, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
02.05.2018 між Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі-орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (далі - орендар) укладено договір оренди №02/05-1 (далі - договір) відповідно до п.1.1 умов якого, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування майно, визначене в цьому договорі, а також сплачувати орендодавцеві плату за користування названим майном (т.1 а.с. 11-14).
Згідно з п.1.5 договору, передача майна в оренду здійснюється по акту приймання-передачі.
Орендар сплачує орендодавцеві плату за користування майном щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця в розмірі, що вказуються у додатках до цього договору (п.3.2 договору).
Відповідно до п.7.12 договору, обидві сторони мають статус платників податку на прибуток підприємств на загальних підставах.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього договору та закінчується 31.12.2020. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п.6.1,6.2, 6.3 договору).
Додатком №2 до договору оренди №02/05-1 від 02.05.2018 сторони визначили, що розмір орендної плати за перший місяць складає 12974,44 грн. Орендна плата, починаючи з червня 2018 року щомісяця коригується на індекс інфляції, встановлений Мінстатом України. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства (т.1 а.с.16).
28.02.2020 сторони уклали додаткову угоду до договору №02/05-1 від 02.05.2018 якою доповнили договір пунктами 4.5, 4.6 договору в яких зазначили, що у випадку неправильного оформлення орендодавцем первинних та податкових документів, порушення орендодавцем зобов'язань в частині своєчасного складання податкової накладної, реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних, орендодавець зобов'язується компенсувати замовнику всі збитки, понесені орендарем з вини орендодавця у вигляді додаткових податкових зобов'язань, штрафних санкцій по податкам та зборам, а також інших документально підтверджених витрат. У випадку відсутності у орендодавця можливості оформлення податкових зобов'язань з наданих на користь орендаря послуг, орендар має право утримати суми неоформлених таким чином зобов'язань з ПДВ із суми, належної орендодавцю в якості оплати за надані послуги. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) становить п'ять років (т.1 а.с.19-20).
На виконання умов договору від 02.05.2018 за період з травня 2018 року по липень 2020 року сторонами були підписані акти приймання-передачі робіт (наданих послуг) на загальну суму 381340,27 грн, в тому числі ПДВ на суму 66060,47 грн (т.1 а.с.21-47).
Відповідачем, за такими господарськими операціями, не були зареєстровані відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, позивач вважає, що через бездіяльність відповідача, позивачу завдані збитки на суму 66060,47 грн, що становить суму ПДВ за вказаними операціями.
За змістом ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
За приписами ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.
Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності.
Відсутність хоча б одного з вказаних елементів свідчить про відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення та відповідно виключає можливість притягнення особи до цивільно-правової відповідальності у виді відшкодування збитків.
Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Як зазначає позивач, понесення збитків сталось саме з вини відповідача, оскільки останній не зареєстрував податкові накладні з податку на додану вартість на суму 66060,47 грн.
Судом встановлено, що відповідачем надані, а позивачем прийняті послуги з оренди майна на загальну суму 381340,27 грн, в тому числі ПДВ в сумі 66060,47 грн, за період травня 2018 року по липень 2020 року, що підтверджується актами передачі-приймання робіт (надання послуг).
В той же час, позивачем не надано доказів здійснення оплати відповідачу за користування майном, що було предметом договору оренди.
Сторони у додатковій угоді від 28.02.2020 до договору 02.05.2018 погодили, що у випадку неправильного оформлення орендодавцем первинних та податкових документів, порушення орендодавцем зобов'язань в частині своєчасного складання податкової накладної, реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних, орендодавець зобов'язується компенсувати замовнику всі збитки, понесені орендарем з вини орендодавця у вигляді додаткових податкових зобов'язань, штрафних санкцій по податкам та зборам, а також інших документально підтверджених витрат. У випадку відсутності у орендодавця можливості оформлення податкових зобов'язань з наданих на користь орендаря послуг, орендар має право утримати суми неоформлених таким чином зобов'язань з ПДВ із суми, належної орендодавцю в якості оплати за надані послуги.
Отже, виходячи зі змісту вказаного пункту додаткової угоди, позивач повинен довести наявність у нього збитків у виді додаткових податкових зобов'язань, штрафних санкцій по податкам та зборам, а також інших документально підтверджених витрат.
В той же час, позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним збитків у такому виді.
Сама по собі неможливість включення суми до податкового кредиту та відповідно неможливість зменшити розмір податкового зобов'язання з ПДВ без доведеності реальної сплати суб'єктом господарювання такої суми ПДВ контрагенту не є збитками в розмінні ст.22 ЦК України.
Отже, за відсутності доказів здійснення позивачем оплати за договором оренди з урахуванням ПДВ, в разі не здійснення відповідачем реєстрації відповідних податкових накладних, сума ПДВ не може вважатись збитками, які поніс позивач внаслідок такої бездіяльності відповідача.
Враховуючи, що судом встановлено відсутність понесення позивачем збитків, суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення що виключає можливість притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у виді відшкодування збитків.
За таких обставин, підстави для задоволення позову відсутні.
Суд не застосовує висновки, які викладені в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, на яку посилається позивач у позові, виходячи з того, що висновок Верховного Суду про наявність збитків (сума податкового кредиту) у позивача був обґрунтований зокрема тим, що позивачем послуги з оренди були оплачені з урахуванням ПДВ, а відповідач не зареєстрував відповідні податкові накладні, що мало наслідком неможливість віднесення позивачем суми сплаченого ним ПДВ до податкового кредиту.
В той же час, в цій справі позивачем доказів на підтвердження оплати за договором оренди, який був укладений з відповідачем, надано не було.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Відмовити в позові повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.12.2023.
Суддя О.В. Говорун