Справа № 522/24405/23
Провадження по справі № 3/522/14022/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 184 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 011622 від 09.12.2023 року вбачається, що 08.12.2023 року близько 13 год. 40 хв., громадянин ОСОБА_1 знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 ухилився від виконання батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 СК України по відношенню до свого неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Судовий розгляд в суді проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності. Вину у вчиненому правопорушенні визнав в повному обсязі. Зазначив, що у зв'язку із воєнним станом на території України доньку виховує самостійно, оскільки її мати виїхала за кордон та участі у вихованні доньки не приймає.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Так, ч.1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, полягає у вчиненні неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП виражається у таких діях: ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей; вчиненні неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП; вчиненні неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Суб'єктом адміністративного проступку є - фізичні осудні особи - батьки, або особи, що їх замінюють.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. За правопорушення неповнолітніх, які не досягли шістнадцятирічного віку несуть відповідальність батьки або особи, які їх замінюють.
Отже, відповідальність у батьків чи осіб, які їх замінюють за ч.1 ст.184 КУпАП, настає у разі вчинення правопорушення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, а саме по собі зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення про невиконання батьківських обов'язків без зазначення скоєння ним адміністративного правопорушення і якого саме, не утворює об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
З досліджених наданих до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 011622 від 09.12.2023 року матеріалів провадження судом встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено яким саме чином притягувана особа не виконувала свої батьківські обов'язки, при цьому не зазначено в чому саме проявилося таке неналежне їх виконання і чим конкретно це підтверджено. Також у протоколі та долучених матеріалах відсутні дані про те, яке саме правопорушення, передбачене нормами КУпАП вчинила неповнолітня дитина притягуваного.
Таким чином, суд констатує, що суть адміністративного правопорушення, яка викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, не містить у собі ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП (об'єктивної та суб'єктивної сторін).
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)». Таким чином, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, у зв'язку із чим ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 221, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 3 ст.184 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси: Віктор ІВАНОВ