Справа № 522/10363/23
Провадження № 2-а/522/245/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
за участю секретаря Міщенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управлення Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання противоправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Тодоріка Костянтином Володимировичем до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУДМС України в Одеській області №163 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства від 05.05.2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.05.2023 року головним спеціалістом відділу міграційного контролю ГУДМС України в Одеській області прийнято рішення №163 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства або третю країну громадянина Туркменістану на установчі дані ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким зобов'язано останнього покинути територію України у термін до 02.06.2023 року, включно. Підставою для прийняття цього рішення стало те, що станом на 05.05.2023 року позивач перебуває на території України нелегально, оскільки термін дії посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 (виданий 29.11.18. терміном дії до 01.11.22р) сплинув; до органів ДМС з метою продовження строку перебування на території України не звертався; законні підстави для оформлення такої процедури відсутні, а тому він, на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має. 05.05.2023 року стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.203 КУпАП та постановою про накладення адміністративного стягнення від 05.05.2023 року він був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Позивач вважає, що оскаржуване рішення №163 від 05.05.2023 року є протиправним, незаконним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, так як ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Туркменістану, прибув в Україну легально, проживав на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання, оскільки навчався у Державному закладі «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського», який успішно закінчив у червні 2022 року та отримав диплом бакалавра, а з початком повномасштабної агресії проти України він вимушено покинув територію України і повернувся до України 16.10.2022 року через КПП «Старокозаче».
Позивач посилається на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1202 від 21.10.2022 року посвідки на тимчасове проживання, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 року підтверджують законні підстави для тимчасового проживання в Україні. Таким чином, позивач стверджує, що дію його посвідки на тимчасове проживання було продовжено до моменту припинення чи скасування воєнного стану на відповідній території України, він має законні підстави для тимчасового проживання на території України на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування. В зв'язку з чим, просив визнати протиправним та скасувати рішення № 163.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2023 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду з повідомленням (викликом) сторін.
20.06.2023 року від Головного управління ДМС України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач заперечував проти задоволення адміністративного позову та вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що співробітником Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області 05.05.2023 року виявлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців в Україні, прибув на територію України 16.10.2022 року легально, через КПП «Старокозаче» за паспортним документом громадянина Туркменістану. До цього позивач був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 з терміном дії з 21.11.2018 по 01.11.2022 року, а станом на 05.05.2023 року на території України перебуває незаконно, ухилився від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування. ГУДМС України в Одеській області 05.05.2023 року прийнято рішення №163 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства або третю країну громадянина Туркменістану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким зобов'язано останнього покинути територію України у термін до 02.06.2023 року, включно. Згідно розписки від 05.05.2023 року позивач зобов'язався покинути територію України у визначений термін рішенням №163 від 05.05.2023 року. За порушення ч.1 ст.203 КУпАП, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, 05.05.2023 стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії та номеру ПН МОД №009869 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 05.05.2023 серії та номеру ПН МОД №009966 позивач притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн. Зазначив, що позивач для добровільного повернення до країни походження або третьої країни іноземця до ГУ ДМС України в Одеській області та інших територіальних підрозділів ДМС України, з заявою не звертався. Про те, що він є нелегальним мігрантом, останній розуміє.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання 28.11.2023 року не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з вимогами п. 2 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
Згідно діючого законодавства України, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», встановлено що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
Згідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.
Положеннями ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначений в ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до ч. 15 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасово проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
У відповідності до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи ба громадянства, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій ст. 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 5-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить: в усіх інших випадках, визначених ст. 4 цього Закону , - один рік.
Відповідно до ч. 3 ст. 5-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.
Згідно до ч. 1 ст. 5-3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», посвідка на тимчасове проживання видається у десятиденний строк з дня отримання заяви про її оформлення або продовження строку дії посвідки.
Положеннями ч. 2 ст. 5-3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніше як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 5-5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства подає заяву про оформлення або продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання та відповідні документи, визначені цим Законом та Кабінетом Міністрів України, особисто або через свого представника на підставі довіреності до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Згідно до ч. 3 ст. 5-5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства отримує посвідку на тимчасове проживання особисто.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» і ч. 18 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. №322, затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищенні посвідки на тимчасове проживання.
Згідно до п. 19 вищевказаного Порядку оформлення, видачі, обміну скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. № 322, у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.
Судом установлено, що 05.05.2023 року співробітниками Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та УСБУ в Одеській області виявлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців в Україні. В результаті перевірки співробітниками встановлено, що позивач прибув на територію України 16.10.2022 року легально, через КПП «Старокозаче» за паспортним документом громадянина Туркменістану на його ім'я серії НОМЕР_2 терміном дії 27.07.2018-26.07.2023 року. До цього позивач - громадянин Туркменістану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 з терміном дії з 21.11.2018 по 01.11.2022 року, і як вбачається з Диплома бакалавра В22№173679 від 30.06.2022 року він вступив у 2018 році, а закінчив у 2022 році Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського» й здобув ступінь вищої освіти бакалавр.
За вчинення адміністративного правопорушення порушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме: ухиленні від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області 05.05.2023 року відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПН МОД №009869.
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 05.05.2023 року серії ПН МОД №009966 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень.
05 травня 2023 року ГУ ДМС України в Одеській області було прийнято рішення №163 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким зобов'язано останнього покинути територію України у термін до 02.06.2023 року, включно.
Другий примірник рішення №163 про примусове повернення в країну походження позивачем було отримано 05.05.2023 року та відповідно до наданої ним розписки від 05.05.2023 року позивач зобов'язався покинути територію України не пізніше 02.06.2023 року.
Отже, ОСОБА_2 знаходився на території України нелегально, що є порушенням з боку позивача законодавства про правовий статус іноземців, що відповідно було підставою для прийняття відповідачем рішення про примусове повернення позивача до країни походження.
Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача та його представника на те, що дію посвідки на тимчасове проживання було продовжено до моменту припинення чи скасування воєнного стану на відповідній території України, а відтак - він має законні підстави для тимчасового проживання на території України на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правовий статус іноземців та осіб без громадянства, юридичних осіб іноземних держав, які перебувають на території України під час дії воєнного стану, визначається Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи, місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Положеннями ч. 1 ст. 122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», також передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
З вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що введення воєнного стану в Україні не створює жодних додаткових підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, крім тих, що передбачені ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», за умови наявності таких підстав у конкретної особи.
Разом з цим, введення воєнного стану в Україні, не припиняє обов'язку іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, дотримуватися правил перебування в Україні, та виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
При цьому, посилання позивача не спростовують факт його незаконного перебування на території України.
Крім того, суд враховує, що позивач з метою легалізації свого перебування, з відповідною заявою, а також з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні, тощо до територіальних органів ДМС не звертався, відповідного бажання під час опитування не виявив.
Отже, суд приходить до висновку, що дії відповідача під час прийняття оскаржуваного рішення є правомірними, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України, в тому числі й положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а тому правові підстави щодо скасування рішення про примусове повернення відсутні.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).
За таких обставин, враховуючи викладені вище норми чинного законодавства України та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про недостатню обґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.72,74,77,90,268-271,288 КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44), про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його складання повного тексту.
Суддя: