ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №521/6619/23 щодо:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Херсон, громадянина України, із середньою - спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2022 року народження, військовослужбовця військової служби за контрактом, старшого кінолога кінологічного взводу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, старшого сержанта, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді старшого кінолога кінологічного взводу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, 24 лютого 2022 року, діючи умисно, в порушення статутних вимог, в умовах воєнного стану, самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 НГ України, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , як наслідок, ухилився від військової служби до 22 листопада 2022 року.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю, підтвердив вищевикладені обставини та заявив про щире каяття у вчиненому. При цьому, показання обвинуваченого суд оцінює як достовірні та такі, що узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.
Роз'яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції обвинуваченого щодо визнання вини.
Самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану, вчинене ОСОБА_4 , суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд керується загальними принципами призначення покарання, зазначеними в ст. 50, 65 КК України.
Суд визнає пом'якшуючою покарання обставиною щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченого про вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу сімейних обставин, пов'язаних із рятуванням вагітної дружини з зони проведення бойових дій, оцінюючи ці показання як високоймовірні, суд вважає можливим визнати як пом'якшуючу покарання обставину, вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.
Крім того, суд приймає до уваги, що до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 притягується уперше, має на вихованні малолітню дитину 2022 року народження.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також наведених даних про особу обвинуваченого суд, на підставі ст. 69 КК України, вважає можливим призначити обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, встановленою санкцією ч. 5 ст. 407 КК України.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, наведених даних про особу обвинуваченого та інших обставин справи в їх сукупності, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства і вважає доцільним застосувати до нього положення ч. 1 ст. 58 КК України, тобто вважатиме за можливе замість позбавлення волі призначити обвинуваченому покарання у вигляді службового обмеження на той самий строк.
Судові витрати при проведенні досудового розслідування відсутні.
Речові докази у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 369 - 374 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст. 69 КК України, призначити йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 58 КК України, замість позбавлення волі призначити ОСОБА_4 на той самий строк покарання у вигляді службового обмеження, з відрахування в дохід держави двадцяти відсотків суми його щомісячного грошового забезпечення.
На вирок може бути подана сторонами апеляція в Одеській апеляційний суд через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб від дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя Дмитро ПЕРЕДЕРКО