11.12.23
Справа № 521/21325/23
Провадження № 2/521/5472/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«11» грудня 2023 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді Роїк Д.Я.,
за участю секретаря судового засідання Каліної П.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , треті особи Товарна Біржа «Центральна Одеська Біржа», ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
ВСТАНОВИВ:
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: Товарна Біржа «Центральна Одеська Біржа», ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.06.2023 року ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги померлої ОСОБА_5 , звернувся із заявою до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі про видачу свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,2 кв.м.
Однак, державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Сальніковою З.В. було прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій - видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,2 кв.м.
Позивач зазначає, що внаслідок прийняття даної постанови, останній позбавлений можливості реалізувати своє право, як спадкоємця, про набуття у власність спадкового майна.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25.09.2023 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання.
06.11.2023 р. ухвалою Маліновського районного суду м. Одеси задоволено заяву представника позивача про витребування доказів та зобов'язано державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Сальнікову Зою Василівну надати суду належнім чином завірену копію спадкової справи від 08.11.2022 р. № 1021/2022.
28.11.2023 р. у підготовче судове засідання по даній справі з'явилися позивач, ОСОБА_1 , представник позивача, ОСОБА_4 , представник відповідача ОСОБА_6 .Представник відповідача повідомила, що ОСОБА_2 не заперечує проти задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог по даній справі, а також, що відповідач не виявила наміру скористатися своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву по даній справі.Представник позивача заявила клопотання про зміну порядку слухання даної справи, у зв'язку з необхідністю дослідження судом оригіналів доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги та оригінали яких перебувають у останнього, адже, в майбутньому є ризик того, що ОСОБА_1 не зможе з'явитися у наступні судові засідання по справі, через перебування закордоном.
Судом зазначене клопотання представника позивача було задоволено та здійснено дослідження оригіналів доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.
28.11.2023 р. ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товарна Біржа «Центральна Одеська Біржа», ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Призначено справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товарна Біржа «Центральна Одеська Біржа», ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - до судового розгляду по суті на 11.12.2023 р.
08.12.2023 р. до суду від представника позивача, ОСОБА_4 , надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача та його представника, де представник позивача позов підтримала, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
11.12.2023 р. до суду від представника відповідача, ОСОБА_6 , надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника. Також, представник відповідача заявила, що відповідач, ОСОБА_2 не заперечує проти задоволення позовних вимог по даній справі.
Інші учасники справи у призначене судове засідання не з'явилися, про дату та час були належним чином повідомлені.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З'ясувавши обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судов встанволено, що 15.11.1996 р. ОСОБА_7 , який діяв в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , на підставі рішення опікунської ради Іллічівського райвиконкому м. Одеси від 13.11.1996 р. № 54, відчужив на користь ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1818, посвідченого на Товарній біржі «Центральна Одеська біржа нерухомості», ізольовану квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,2 кв.м., яка складається з двох житлових кімнат і підсобних приміщень.
Право власності на вищезазначену квартиру було зареєстровано в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації від 19.11.1996 р. № 685стр10кн205пр.
24.02.1997 р. між Житлово-експлуатаційною організацією та ОСОБА_8 був укладений договір - зобов'язання на обслуговування і ремонт квартири індивідуального власника в домі державного житлового фонду м. Одеси.
Також, судом було досліджено під час судового засідання оригінали квитанцій про оплату ОСОБА_5 комунальних послуг за електроенергію, водопостачання, водовідведення, за газ, утримання будинку та прибудинкової території, за період з 2015 року по 2022 рік.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27.07.2022 р. Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю.
У зв'язку з чим, відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,2 кв.м., яка належала померлій на праві власності.
08.11.2022 р., у зв'язку зі зверненням позивача із заявою про прийняття спадщини, державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Сальніковою З.В., було заведено спадкову справу № 1021/2022.
Також, державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Сальніковою З.В. було видано ОСОБА_1 довідку від 08.11.2022 р. № 4128/02-14 про відомості стосовно спадкоємців по спадковій справі № 1021/2022, якою підтверджується, що до складу спадкоємців входить: ОСОБА_1 - спадкоємець за законом померлої ОСОБА_5 , який звернувся із заявою про прийняття спадщини.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що померла, ОСОБА_5 , мала дочку ОСОБА_2 , яка з заявою про прийняття спадщини за місцем її відкриття не зверталася, що підтвердила у судовому засіданні представник відповідача, а також вбачається з матеріалів спадкової справи № 1021/2022.
08.06.2023 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі про видачу свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,2 кв.м.
12.06.2023 р. державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Сальніковою З.В. було прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій - видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , мотивовану тим, що документи, які посвідчують право власності на майно було видано з порушенням норм чинного законодавства.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачають, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно із ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Статтею 1 Закону України «Про товарну біржу» визначено, що товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.
Крім того, ст. 2 Закону України «Про товарну біржу» встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.
Відповідно до ст. 5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Враховуючи, що договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1818 було укладено 15.11.1996 р, то для врегулювання правовідносин, які виникли на підставі нього слід застосовувати ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Згідно зі ст. 227 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
За змістом ст. 128, 153 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.
Разом з цим, згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
Крім того, у відповідності до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про врегулювання сплати державного мита при відчуженні об'єктів нерухомого майна» від 13.08.1996 р. № 1030, будь-які угоди про відчуження об'єктів нерухомого майна, які укладаються на біржах, в агентствах нерухомості тощо, прирівнюються до нотаріального посвідчення цих договорів.
Відповідно до п. 6 Додатку до Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, які затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 р. № 56, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 р. за № 31/1056, що діяли на час укладання біржової угоди та її реєстрації в БТІ, договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею включені до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, яка висловлена ним в абз. 3 п. 3.1. рішення від 29.06.2010 р. № 17-рп/2010 у справі № 1-25/2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
В рішенні від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 Конституційний Суд України вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 п. 5.4).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відсутність чітко сформульованих положень законодавства не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика, яка виникла у зв'язку із законодавчою прогалиною і яка не передбачається ні конкретним положенням законодавства, ні будь-яким судовим рішенням, сама по собі суперечить принципу юридичної визначеності, який імплікований Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод і який становить один із основних елементів верховенства права» (рішення ЄСПЛ: від 28.03.2000 р. у справі «Барановський проти Польщі», від 09.01.2001 р. у справі «Кавка проти Польщі», від 18.12.2008 р. «Новік проти України»).
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia) та від 18.06.2002 р. у справі «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004).
За змістом статей 128, 153 ЦК Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Таким чином, судом встановлено, що сторони договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1996 р. № 1818 уклали між собою правомірну угоду, яка згідно умов даного договору, ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, які затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 р. № 56, постанови Кабінету Міністрів України «Про врегулювання сплати державного мита при відчуженні об'єктів нерухомого майна» від 13.08.1996 р. № 1030, - не підлягала подальшому нотаріальному посвідченню, адже, даний договір купівлі-продажу нерухомого майна у відповідності до вимог законодавства був зареєстрований Товарною біржею «Центральна Одеська Біржа» та в подальшому зареєстрований Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації.
Таким чином, ОСОБА_5 правомірно набула у власність квартиру, загальною площею 39,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Зважаючи на те, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги, який прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 у встановлені законом строки, суд вважає за можливим задовольнити позов ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на квартиру, загальною площею 39,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 (спадкодавця).
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , треті особи Товарна Біржа «Центральна Одеська Біржа», ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , (спадкоємцем) 1968 року народження, РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на квартиру, загальною площею 39,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 (спадкодавця).
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення виготовлене 20 грудня 2023 року.
Суддя: Д.Я. Роїк