ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23552/23
провадження № 1-кс/753/4095/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" грудня 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання начльника СВ №1 Дарницького УПГУНП в м. Києві капітана поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12023100020005037 внесеного до ЄРДР від 20.12.2023 про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , на утриманні осіб не має, освіта середня спеціальна, не працюючого, не одружений, державні нагороди та пільги відсутні, не інвалід, не депутат, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України -
ВСТАНОВИВ:
Слідчий СВ Дарницького УПГУНП у м. Києві ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням погодженим з прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосовування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В обґрунтування зазначеного клопотання слідчий зазначив, а прокурор в судовому засіданні підтримав, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаної з проникненням у сховище, в умовах військового стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується протоколами допитів свідків, потерпілого, огляду місця події, прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, затримання, пред'явлення особи для впізнання, іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Також мають місце ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може вичинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має офіційного джерела доходу; раніше неодноразово засуджений за вчинення аналогічних злочинів проти власності; переховуватися від органів досудового розслідування або суду, зважаючи на тяжкість покарання, відсутність міцних соціальних зв'язків, вчинення злочину в період випробувального терміну, будучи засудженим за аналогічний злочин проти власності; незаконно впливати на свідків, які дають викривальні покази.
Підозрюванийпояснив, що злочин не вчиняв.
Захисник пояснив, що підозра є необґрунтованою, як і ризики, що дає підстави не застосовувати найсуворіший запобіжний захід та обмежитись запобіжним заходом не пов'язаним з тимчасовим позбавленням волі.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає останнє обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується протоколами допитів свідків, потерпілого, огляду місця події, прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, затримання, пред'явлення особи для впізнання, іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Обґрунтована підозра у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (IlgarMammadov проти Азербайджану, § 88; Erdagoz проти Туреччини, § 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, § 32).
Оцінюючи докази підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, поза розумним сумнівом є достатні підстави вважати, що остання є обґрунтованою.
При встановленні наявності ризику того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя не може орієнтуватися лише на суворість можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на низку інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko проти Росії, § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev проти Молдови, § 58). Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (Sulaoja проти Естонії, § 64).
Що стосується оцінки обставин, які дають підстави вважати, що має місце ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, то тяжкість обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення інших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (ibid., § 40).
Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (Selcuk проти Туреччини, § 34; Matznetter проти Австрії, § 9).
Відсутність роботи або сім'ї не дає підстав вважати, що особа схильна до повторного вчинення злочинів (Sulaoja проти Естонії, § 64).
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину згідно ч. 5 ст. 12 КК України. ОСОБА_4 неодноразово засуджений за вчинення злочинів проти власності, має незняту та непогашену судимість за вчинення злочину проти власності, вчинив злочин в період випробувального терміну за вчинення аналогічного злочину проти власності, законні джерела доходу у ОСОБА_4 відсутні; міцні соціальні зв'язки, які б спонукали ОСОБА_4 до правомірної поведінки відсутні.
Враховуючи зазначене, у слідчого судді не має сумнівів у тому, що ризики того, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення (п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) мають надзвичайно високий ступень.
Інший ризик в судовому засіданні прокурором не підтверджено.
Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Тримання під вартою відповідно до статті 5 § 1 (с) має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, §§ 55-56).
Постанова про тримання під вартою повинна містити конкретні підстави і встановлювала точну тривалість такого заходу (Meloni проти Швейцарії, § 53).
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути альтернативні заходи забезпечення явки особи до суду (Idalov проти Росії § 140). Це положення проголошує не тільки право на «розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», але також встановлює, що «звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання» (Khudoyorov проти Росії, § 183; Lelievre проти Бельгії, § 97; Shabani проти Швейцарії, § 62).
Отже, суд повинен розглянути можливість застосування менш інтрузивних заходів, ніж тримання під вартою (Ambruszkiewicz проти Польщі, § 32).
Слідчий суддя вважає, що застосування такого запобіжного заходу, як тимчасове утримання підозрюваного під вартою, є найбільш доцільним і обґрунтованим забезпеченням кримінального провадження, оскільки інші запобіжні заходи, з урахуванням особи підозрюваного будуть не дієвими для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків з мотивів щодо ризиків, які наведені вище.
Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Idalov проти Росії § 140; Tase проти Румунії, § 40; Castravet проти Молдови, § 33; Belchev проти Болгарії, § 82).
При обґрунтуванні строку тримання під вартою шістдесят днів, прокурор в судовому засіданні пояснив, що по даному кримінальному провадженню необхідно провести ряд слідчих дій таких, а тому строк шістдесят днів визначений процесуальним законом, є об'єктивно виваженим та ймовірно достатнім для завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акту до суду.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.ч. 1-4, п. 2. ч. 5 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на матеріальний стан підозрюваного, слідчий суддя вважає за можливим визначити підозрюваному заставу тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,
ст. ст. 177, 178, 182, 183,193-196, 206, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, який відраховувати з 20.12.2023 до 19.02.2024 до 13 год. 29 хв.
Заставу визначити в межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 80 520 (вісімдесят тисяч п'ятсот двадцять) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 19.02.2024 обов'язки:
прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення, а підозрюваним який перебуває під вартою протягом цього ж строку з моменту отримання ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1