Справа № 643/2326/23
Провадження № 1-кп/643/207/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2023
21 грудня 2023 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
обвинувачених: ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022221170002484, внесеному до ЄРДР від 07.08.2022, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.4,5 ст. 185 КК України та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. ст. 185 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні суду перебуває вищевказаний обвинувальний акт.
В ході судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у зв'язку із існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Представники потеплілих осіб в судове засідання не з'явились, будучи повідомленими про дату, час та місце проведення підготовчого засідання належним чином, заяв про поважні причини своєї неявки або про проведення підготовчого засідання до суду не надійшло.
Захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заперечували щодо заявленого прокурором клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених, вважаючи, що прокурором не доведено ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та є підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який, а саме, цілодобовий домашній арешт, оскільки досудове слідство завершено, в ході якого обвинувачені активно працювали зі слідством, раніше не судимі, мають міцні соціальні зв'язки тощо. На думку сторони захисту, відсутні підстави передбачати на незаконний вплив на потерпілих, свідків, на перешкоди іншим чином кримінальному провадженню.
Обвинувачений ОСОБА_9 заперечував щодо клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підтримавши позицію захисника.
Обвинувачений ОСОБА_8 також не погодився із клопотанням прокурора про продовження дії запобіжного заходу стосовно нього, підтримавши позицію захисника.
Обвинувачений ОСОБА_7 поклався на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_7 підтримав позицією сторони захисту.
Вивчивши заявлене прокурором клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню, виходячи із такого.
Так, встановлено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_7 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, 26.12.2022 ОСОБА_7 звільнено з-під варти у зв'язку зі сплатою застави.
Відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає.
ОСОБА_8 визначено суму застави у розмірі 124050грн., ОСОБА_9 встановлено заставу у розмірі шестидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 143580грн.
Відповідно до правил ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Положеннями ст. 178 КПК України визначений перелік обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим, стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність утриманців, майновий стан тощо.
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»)
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЕСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, з постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі №166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі №0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання під вартою.
Далі, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).
По справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи - тримання під вартою, що завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обвинувачується у вчинені злочину, постала перед компетентними органами.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням обставин справи, з метою об'єктивного встановлення істини по справі, забезпечення виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов'язків, для запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати виконанню судового рішення, вчинити інше правопорушення, оцінюючи в сукупності всі обставини і у відповідності до вимог ч.1 ст. 178 КПК України, а також те, що обвинувачені свою провину не визнали повністю, судовий розгляд не завершений, суду не надано будь-яких відомостей щодо постійного заробітку, стану здоров'я, сімейного стану, як наявність малолітніх, неповнолітніх дітей або осіб на утриманні, на що посилається сторона захисту, тощо, а тому суд вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 строком не більше двох місяців.
Доказів про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для застосування стосовно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, суду не надано, а наявність ризиків, що стали підставою для обрання такого виду запобіжного заходу, продовжують існувати та не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинувачених під вартою, та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам.
Повертаючись до встановленої практики Європейського суду із прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Усі інші питання, фактичні обставини кримінальних правопорушень, питання винуватості чи не винуватості у скоєнні кримінальних правопорушень, питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час судового розгляду.
Наявність у ОСОБА_9 хворої матері, та позитивних характеристик на ОСОБА_8 , не є підставами для зміни обраного запобіжного заходу на більш м'який.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, норми чинного законодавства, практику Європейського суду з прав людини, у суду відсутні підстави для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на більш м'яку.
Доводи захисників та їх підзахисних про наявність міцних соціальних зав'язків, родини, дітей, постійного місця проживання, роботи у останніх тощо, ніяким належним доказами в судовому засіданні не підтверджені, що також зазначено текстом вище. Не містять таких доказів і матеріали судового провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183,369-372, 376, 392 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком не більше двох місяців, тобто до 18.02.2024.
Розмір застави та порядок її внесення залишити без зміни.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом 5 днів.
Суддя ОСОБА_1