Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 р. № 520/29060/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, 3 Прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України №12/4151-23-вих від 13.06.2023 та рішення Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №12/А-339-311 від 14.09.2023, щодо відмови у звільненні з військової служби в запас сержанта ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову служби";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з військової служби в запас сержанта ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову служби", за сімейними обставинами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України не в належному розмірі здійснювало виплату пенсії позивачу відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, чим завдало позивачу матеріальну та моральну шкоду.
Ухвалою суду від 27.10.2023 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачам надати відзиви на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.
Представником Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України через канцелярію суду 13.11.2023 було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представником Військової частини НОМЕР_1 через канцелярію суду 14.11.2023 було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач діяв у відповідності до приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти та приймати рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому рішення щодо відмови у звільненні з військової служби в запас позивача на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову служби" є правомірним та прийняте відповідно до чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
09 вересня 2020 року, між позивачем ОСОБА_1 та Державною прикордонною службою України в особі начальника Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса полковником ОСОБА_2 , був укладений контракт проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на 3 роки.
На даний час позивач проходить військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії-оператора групи мобільних ударних безпілотних повітряних суден першої розвідувальної прикордонної застави відділу прикордонної служби (тип С) розвідувально-ударних безпілотних повітряних суден НОМЕР_2 прикордонного загону, маючи військове звання сержант.
Як зазначає позивач у позовній заяві, у нього наявні підстави для звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову служби" за сімейними обставинами (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд).
26.05.2023 позивачем подано рапорт № 10261 до командування ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення його з військової служби за вищезазначеними обставинами із додаванням всіх необхідних підтверджуючих документів.
Так у рапорті було зазначено, що з 10.05.2023 ОСОБА_1 проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як останній є одинокою особою похилого віку та потребує постійного догляду.
13.06.2023 позивачем було отримано відповідь щодо розгляду рапорту №10261 від керівництва 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса №12/4151-23-вих., про відмову у звільненні з військової служби в запас із виключенням з особового складу з загону частини та всіх видів забезпечення. Відповідачем було зазначено, що у рапорті відсутні матеріали на підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Не погодившись з вказаним рішенням про відмову у звільненні з військової служби в запас, у досудовому порядку позивачем було подано скаргу, яка була розглянута Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України.
14.09.2023 позивачем було отримано відповідь про розгляд скарги №12/А-339-311 від 14.06.2023. Згідно даної відповіді, ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні рапорту про звільнення його з військової служби в запас у зв'язку із сімейними обставинами. Вказана відмова мотивована тим, що позивачем не надані докази на підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначено, що доданий до рапорту №10261 від 26.05.2023 акт обстеження соціальних та житлово-побутових умов заявника не відповідає встановленій формі, що позбавляє можливості враховувати його як доказ певних обставин. Крім того, згідно з частиною 2 статті 60 Цивільного кодексу України суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільній дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування. На підтвердження доводів про здійснення піклування над ОСОБА_4 рішення суду не надано.
Не погоджуючись із рішеннями відповідачів щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби в запас на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову служби", вважаючи їх прийнятими без належної правової оцінки наданих позивачем документів, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 18.08.2023 №541/2023, від 06.11.2023 №734/2023.
Відповідно до п.2, 3 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в України» військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Закон України «Про правовий режим воєнного стану» визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
Так, згідно статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до положень Закону України «Про державну прикордонну службу» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, основним обов'язками, якої є зокрема: припинення будь-яких спроб незаконної зміни проходження лінії державного кордону України; припинення у взаємодії із Збройними Силами України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, відповідними правоохоронними органами збройних та інших провокацій на державному кордоні України, у тому числі шляхом безпосереднього ведення бойових дій; участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту та відсічі збройній агресії проти України шляхом безпосереднього ведення бойових дій; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.
Отже, військовослужбовці Державної прикордонної служби України, з 24.02.2022 здійснюють заходи передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про державну прикордонну службу» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизні, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в України військової служби здійснює та визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Стаття 65 Конституції України передбачає: «Захист Вітчизні, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону».
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За змістом частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 4 статті 2 вказаного Закону передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 3 Закону № 2232-ХІІ визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення про проходження служби).
Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в ред. станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначений виключний перелік підстав за якими контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, а саме:
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю і хворими дітьми» від 15.03.2022 № 2122-ІХ та Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» від 01 квітня 2022 року № 2169-ІХ були внесені зміни до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Спрощений порядок звільнення від самого початку був передбачений Законом від 15.03.2022 № 2122-ІХ лише для військовослужбовців, які призвані під час мобілізації, на особливий період (позивач проходить військову службу за контрактом), відповідно більш детально розтлумачена необхідність таких звільнень саме в пояснювальній записці до Закону від 15.03.2022 № 2122-ІХ.
Отже, метою внесення даних змін визначення на законодавчому рівні спрощеного варіанту звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за такими особами з інвалідністю і хворими дітьми, оскільки у мирний час багато осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за такими особами з інвалідністю і хворими дітьми, не оформили своєчасно військові квитки та звільнення від військової служби.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХIV (далі Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Статтею 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Єдиноначальність - принцип управління за яким керівникові надаються широкі управлінські повноваження при персональній відповідальності за результати роботи.
Відповідно до пункту 58 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Положенням про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України затвердженого наказом МВС України 30.11.2018 № 971 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2018 року за №1468/32920 (далі - Положення №971) визначено призначення, основні завдання, повноваження, організацію управління, взаємодію і забезпечення діяльності органу охорони державного кордону Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба).
Відповідно до п.п. 18 п. 6 Положення №971 начальник органу охорони державного кордону в межах повноважень: у встановленому законодавством порядку призначає військовослужбовців на посади в органі охорони державного кордону, звільняє їх з посад, зараховує в розпорядження та звільняє з військової служби.
Пунктом 270 Положення, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених частинами другою - шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", здійснюється, зокрема: 1) начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, - усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби.
Відтак, начальник органу охорони кордону в межах наданих повноважень призначає, звільняє, зараховує в розпорядження та звільняє з військової служби в межах органу охорони державного кордону, в якому він є начальником (командиром).
Як встановлено матеріалами справи, позивач виявив бажання звільнитися за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в ред. станом на момент надання відповіді) визначений виключний перелік сімейних підстав за якими контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, а саме: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Таким чином, для звільнення позивачу необхідно надати висновок медико-соціальної експертної комісії або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я із зазначенням, що особа потребує постійного догляду та відповідно документи, які підтверджують відсутність інших осіб у вказаному висновку МСЕК або ЛКК особи.
Відповідно до Положення про проходження служби до рапорту військовослужбовця додаються підтверджуючі документи для прийняття рішення про звільнення.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що з підтверджуючих документів до рапорту від 26.05.2023 (вх. №10261 від 26.05.2023) долучено:
- рішення виконавчого комітету Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 23 травня 2023 року;
- висновок органу опіки та піклування (опікунської ради) про доцільність призначення піклувальника;
- висновок №446 від 04.05.2023 про наявність порушень функцій організму, через які невиліковні хворі особи не зможуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі;
- довідка №479 від 04.05.2023;
- копія паспорта ОСОБА_1 ;
- копія картки платників податків ОСОБА_1 ;
- копія паспорта ОСОБА_3 ;
- копія картки платників податків ОСОБА_3 ;
- копія заяви ОСОБА_3 ;
- акт обстеження соціально-побутових умов від 24.05.2023 ОСОБА_3 - заявника, ОСОБА_1 - не родича;
- довідка Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області;
- посвідчення ОСОБА_3 серія НОМЕР_3 від 02.07.2018;
- витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 від 10.05.2023;
- витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 від 10.05.2023.
Законом чітко визначено, що необхідність звільнення військовослужбовця для здійснення постійного стороннього догляду повинна бути зумовлена саме відсутністю інших осіб здійснювати такий догляд.
Довідка №479 від 04.05.2023 підтверджує, що ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.
У висновку опікунської ради від 23.05.2023 №103, рішенні виконавчого комітету Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 23 травня 2023 року призначено позивача здійснювати функції піклувальника.
Проте, опікунською радою не досліджені наступні питання: наявність або відсутність близьких родичів (оскільки ОСОБА_3 не заперечується, що він має інших родичів); яким чином здійснюється постійний сторонній догляд; яким чином позивач мешкає за вказаною адресою, якщо він проходить військову службу.
В особовій справі позивача не міститься інформації щодо члена сім'ї військовослужбовця - ОСОБА_3 .
Таким чином із наданих позивачем документів не вбачається відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд.
Також відповідач зазначає, що позивач до рапорту від 26.05.2023 (вх..№10261 від 26.05.2023) не долучав наступні документи:
- акт про встановлення факту здійснення догляду від 30.08.2023;
- акт обстеження соціально-побутових умов від 01.09.2023 ОСОБА_3 - заявника, ОСОБА_1 ;
- витяг №00040883038 з Демографічного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 09.08.2023;
- свідоцтво про народження ОСОБА_5 (від 09.08.2023 № НОМЕР_4 );
- свідоцтво про смерть ОСОБА_5 (від 08.08.2023 №358846);
- свідоцтво про смерть ОСОБА_6 (від 08.08.2023 № НОМЕР_5 ).
Вказані документи були долучені позивачем лише до матеріалів позову, відповідно розгляд рапорту від 26.05.2023 (вх. №10261 від 26.05.2023) відбувався без урахування вказаних документів.
Також, відповідач зазначає, що відповідно до укладеного між позивачем та начальником 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса контракту від 09.09.2020 позивачем зазначено місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
На час укладення контракту НОМЕР_2 прикордонний загін охороняв ділянку кордону в межах Луганської області. При цьому, з часу створення НОМЕР_2 прикордонного загону і до цього часу, ані управління цього органу, ані його підрозділи ніколи не розміщувались і не дислокувались в Кіровоградській області, Кроповницькому районі, в тому числі с. Костянтинівка, чи в населених пунктах, що знаходяться в доступній віддаленості, яка дозволяє щоденно прибувати з таких населених пунктів до місця служби.
З початку повномасштабного вторгнення російської федерації та введення в дію правового режиму воєнного стану сили оборони, й зокрема органи Державної прикордонної служби України були постійно долучені до виконання заходів з відбиття збройної агресії та здійснення інших заходів та завдань покладених діючим законодавством. З огляду на це режим служби військових частин був також був переведений до умов воєнного стану. Крім того, відповідно до ч. 18 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання відпусток було обмежено.
Таким чином, позивач весь цей час не міг проживати та здійснювати догляд за ОСОБА_3 , як не здійснює його і по цей час в силу його фізичної відсутності за адресою АДРЕСА_1 та знаходженням його в підрозділах НОМЕР_2 прикордонного загону.
Виключенням знаходження позивача за місцезнаходженням підрозділів військової частини були періоди відпусток, які надавались позивачу:
- з 29.04.2023 по 08.05.2023 (місце проведення відпустки м. Кропивницький, Кіровоградська область);
- з 18.08.2023 по 04.09.2023 (місце проведення відпустки м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область).
Місця проведення відпусток вказувались самим позивачем у його рапортах (від 25.04.2023 та від 05.08.2023).
Відповідно до п. 3.1. Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.1999 №34/166/131/88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.1999 за №387/3680) «при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним».
Наведені обставини свідчать, що позивач з травня 2023 року не виконував обов'язки піклувальника та не міг їх фізично виконувати.
Окрім того, позивачем не доведено, що у ОСОБА_3 відсутні інші особи, які можуть здійснювати догляд. Оскільки, у висновку опікунської ради від 23.05.2023 №103 зазначено, що «зв'язок з родичами (власною сім'єю) втрачено більше 10 років тому».
Крім того, як раніше зазначалось, за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в ред. станом на момент надання відповіді) визначений виключний перелік сімейних підстав за якими контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, а саме: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
З висновку ЛКК КНП "Знам'янська міська лікарня імені А.В. Лисенка" №446 від 04.05.2023 вбачається, що ОСОБА_3 потребує соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі та вказаний висновок надано для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. У вказаному висновку не зазначено, чи потребує ОСОБА_3 постійного догляду, а, отже, даний документ не відповідає вимогам, визначеним для нього підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Враховуючи вищевикладене, доводи викладені в позовній заяві не спростовують рішення начальника загону викладене у листі від 13.06.2023 №12/4151-23-вих, а документи долучені позивачем до позовної заяви не підтверджують наявність підстав для його звільнення на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в якому зазначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, а саме: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач здійснював свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а, отже, рішення начальника загону прийняте правомірно.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (пров. Інженерний, буд. 7, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61165, ЄДРПОУ 14321937), 3 Прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (вул. Козацька, буд. 1/2, м. Черкаси, Черкаська обл., Черкаський р-н, 18018, ЄДРПОУ 14321736) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов