Справа № 420/29767/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 31 жовтня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83), в якій позивач просить:
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки при призначенні позивачу пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити позивачу з 09 жовтня 2023 року розрахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком за 2020-2022 роки, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Також у позовній заяві позивач просить звернути рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
Ухвалою від 10 листопада 2023 року, після усунення недоліків у позовній заяві, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 09 жовтня 2023 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а до 09.10.2023 року позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» як докер-механізатор.
Позивач зазначив, що 10.10.2023 року він звернувся до відповідача із заявою про застосування для розрахунку пенсії середньої заробітної плати (доходу) в Україні у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням (2020, 2021, 2022 роки).
Проте листом від 25.10.2023 року відповідач відмовив позивачу, мотивуючи тим, що було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а тому правомірно застосовані показники середньої заробітної плати, які враховувалися під час призначення попереднього виду пенсії (2014-2016 роки), які проіндексовані.
Позивач вважає, що при призначенні пенсії за віком у 2023 році відповідач протиправно застосував показник середньої заробітної плати, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії - за вислугу років (2014-2016 роки), оскільки в даному випадку мало місце саме призначення пенсії за віком вперше за нормами іншого Закону.
До суду 24 листопада 2023 року (вхід. № ЕС/16350/23) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що з 09.10.2023 року за заявою позивача його переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на підставі Закону № 1058-ІУ. Так, позивачу з 15.02.2016 року була призначена пенсія за вислугу років.
Оскільки позивач з 15.02.2016 року отримував пенсію за вислугу років, то при розрахунку пенсії за віком застосований показник середньомісячної заробітної плати за 2024-2026 роки - 7405,03 грн, проіндексований відповідно до частини 2 ст. 42 Закону.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що позивачу при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за нормами ч. 2 ст. 42, ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правомірно застосовано показник середнього заробітку по Україні за 2014-2016 роки.
До суду 29 листопада 2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. № 42325/23), відповідно до якої позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.
На виконання ухвали із супровідним листом за вхід. № 41398/23 від 22.11.2023 року відповідач надав до суду завірені належним чином копії документів пенсійної справи позивача.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України серія НОМЕР_2 .
Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_3 виданої 12.05.1980 року позивач працював докером - механізатором.
Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що у 2016 році позивачу було призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», як докеру -механізатору.
Також матеріалами справи підтверджено, що за заявою позивача від 09.10.2023 року № 8979 за призначенням/перерахунком пенсії Головним управлінням ПФУ в Одеській області рішенням 951060856309 від 10.10.2023 року про перерахунок пенсії з 09.10.2023 року позивачу призначено пенсію за віком за Законом № 1058, та відповідно до розрахунку заробітку для обчислення пенсії встановлено, що для обчислення пенсії застосовано середній заробіток за три попередні роки (за 2014-2016 роки).
Суд встановив, що 10.10.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив при призначенні пенсії за віком врахувати середню заробітну плату (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому в України, з якої сплачено страхові внески за 2020,2021 та 2022 роки.
Проте листом від 25.10.2023 року № 34048-31877/М-02/8-1500/23 відповідач повідомив, що оскільки позивачу у 2016 році була призначена пенсія за вислугу років, пенсійним органом правомірно при розрахунку пенсії за віком врахований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.
Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІУ) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону №1058-ІV встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ч.1 ст.10 вказаного Закону передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що у 2016 році позивачу була призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», як докера -механізатору.
Також сторонами не оспорюється, що позивач продовжив працювати та 09.10.2023 року, по досягненню пенсійного віку, позивач подав заяву за призначенням/перерахунком пенсії, в якій просив призначити пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Враховуючи вказані норми права, суд зазначає, що ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший, призначеної саме за цим Законом.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення пенсії за іншим законом.
Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення вказаної пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся 14.03.2023 року вперше.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто, при обрахунку позивачу пенсії за віком відповідно до вимог ст. 40 Закону № 1058-ІV підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення.
Суд зазначає, що позивач звертаючись після досягнення пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону №1058-ІV до пенсійного органу із заявою про перехід з пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів ст. 40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням звернувся вперше.
Отже, показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, а не той, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Також суд звертає увагу на те, що розрахунок пенсії за віком вже був здійснений відповідачем, що підтверджується матеріалами пенсійної справи, а тому, враховуючи викладені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату вже призначеної пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні відповідно до Закону №1058-IV, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України рішення суб'єкта владних повноважень має бути, зокрема, обґрунтованим, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), пропорційним, тобто прийнятим з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Згідно з приписів ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені судом обставини, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оцінюючи викладені сторонами доводи, суд дійшов висновку, що дії відповідача не відповідають ознакам, передбаченим у ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, вони вчинені не у спосіб, передбачені законом та є необґрунтованими, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню в повному обсязі шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки при призначенні позивачу пенсії за віком; та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком позивачу з 09.10.2023 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2020, 2021 та 2022 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Також у позовній заяві позивач просив звернути рішення до негайного виконання в межах одного місяця.
Розглянувши вказане клопотання, суд виходить з такого.
Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Однак, суд звертає увагу, що присуджений позивачу розмір пенсії ще не нарахований, що виключає застосування вказаної норми кодексу до спірних правовідносин, а тому у задоволенні цього клопотання слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 205,246, 255,295,297 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки при призначенні ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 09.10.2023 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком за 2020, 2021 та 2022 роки, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко