Справа № 420/29670/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не розгляді рапортів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : - про недовіру та переведення від 10.06.2023 р., та про виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік від 10.06.2023; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про недовіру та переведення від 10.06.2023 р., та про виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік від 10.06.2023 р.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним подано Військовій частині НОМЕР_1 засобами поштового зв'язку рапорти про недовіру та переведення, та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік. 20.06.2023 рапорти ОСОБА_1 від 10.06.2023 були вручені уповноваженій особі Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується роздруківкою з сайту поштового оператора. Проте, до теперішнього часу рапорти ОСОБА_1 від 10.06.2023 про недовіру та переведення, виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, командуванням Військової частини НОМЕР_1 не розглянуто. Вказана бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , на думку позивача, є протиправною, та такою, що порушує права та інтереси ОСОБА_1 , та послугувала зверненню до суду з даною позовною заявою.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (від 21.11.2023 р. вхід. № 41200/23), наголошуючи, зокрема, що всі рапорти, які матрос ОСОБА_1 направив до Військової частини НОМЕР_1 , були направлені під час самовільного залишення військової частини, та особою, що переховується від проходження військової служби за мобілізацією. Також, відповідачем наголошено, що станом на 15.11.2023 року матрос ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , з самовільного залишення військової частини, не повертавсяу, у зв'язку з чим відсутні підстави для розгляду поданих позивачем рапортів.
Ухвалою суду від 06.11.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/29670/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді стрільця-снайпера, що підтверджується наявним в матеріалах справи військовим квитком.
09 червня 2023 стрілець-снайпер 2 відділення морської піхоти 1 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , матрос ОСОБА_1 покинув район зосередження підрозділу військової частини.
10 червня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся з рапортами до командування Військової частини НОМЕР_1 про недовіру та переведення до іншої військової частини, та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік.
Проте, як зазначив позивач - ОСОБА_1 , його рапорти про звільнення відповідачем розглянуті не були, а тому допущена протиправна бездіяльність з боку Військової частини НОМЕР_1 , що і послугувало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , щодо не розгляду рапортів ОСОБА_1 про недовіру та переведення від 10.06.2023 р., а також про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік від 10.06.2023; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 про недовіру та переведення від 10.06.2023 р., та про виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік від 10.06.2023 р., є такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлено загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Так, статтею 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлено обов'язок військовослужбовця беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.
Статтею 59 цього закону передбачено обов'язок командира знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями.
Відповідно до Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 року № 735, у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать дії, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Відповідно до Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Так, ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, зокрема обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, їх керівників та інших посадових письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Суд, зазначає, що рапорт це вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим звернення військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Статтею 14 Статуту обумовлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (ст. 31 Статуту).
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут збройних сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі Дисциплінарний статут).
Статтею 110 Дисциплінарного статуту встановлено, що усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі:
- прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод;
- незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.
Заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції (ст. 111 Дисциплінарного статуту).
Згідно статті 117 Дисциплінарного статуту пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Суд зазначає, що право військовослужбовця на реалізацію свого права, зазначеному у рапорті, як і права на інформацію - кореспондує з обов'язком відреагувати на рапорт.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 10.06.2023 року ОСОБА_1 звертався з відповідними рапортами до командира Військової частини НОМЕР_2 про недовіру та переведення до іншої військової частини, а також виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, які були отримані відповідачем, що підтверджується відомостями з офіційного трекінгу Укрпошти за номером 2501502921734, наявного в матеріалах справи, та жодним чином не заперечується відповідачем по справі.
При цьому, відповідач наголосив на відсутність підстав для розгляду рапортів позивача, посилаючись на самовільне залишення ОСОБА_1 Військової частини НОМЕР_2 .
Між тим, суд акцентує, що жодний нормативно-правовий акт не містить імперативної норми, яка б звільняла військову частину від обов'язку розглянути рапорт військовослужбовця, у зв'язку з самовільним залишенням, або необхідністю самостійного прибуття до Військової частини.
Натомість, як зазначено вище, відповідно до статті 117 Дисциплінарного статуту пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Таким чином, враховуючи викладене, за результатом розгляду рапорту військовослужбовця приймається відповідне рішення. Водночас, Військовою частиною НОМЕР_2 не надано доказів нам підтвердження розгляду рапортів ОСОБА_1 від 10.06.2023 року про недовіру та переведення до іншої військової частини, а також виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік.
Тобто, відповідачем не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні рапортів позивача про недовіру та переведення до іншої військової частини, та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, та відповідного рішення за наслідками розгляду рапортів позивача Військовою частиною НОМЕР_2 не прийнято.
При цьому, щодо доводів Військової частини НОМЕР_2 про факт самовільного залишення військової частини військовослужбовцем, призначення службового розслідування та відкриття кримінального провадження, суд зазначає, що вказане не є предметом розгляду даної справи, та у жодному разі не звільняє відповідача від його обов'язку розглянути по суті подані військовослужбовцем рапорти.
Отже, за наведених обставин, Військовою частиною НОМЕР_2 допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапортів від 10.06.2023 року ОСОБА_1 про недовіру та переведення до іншої військової частини, виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, а відтак, суд доходить висновку про наявність законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , щодо не розгляду рапортів від 10.06.2023 року ОСОБА_1 про недовіру та переведення, виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 від 10.06.2023 р.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не розгляду рапортів ОСОБА_1 від 10.06.2023 року про недовіру та переведення, а також про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 від 10.06.2023 р. про недовіру та переведення, а також про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Ю.В. Харченко