ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 рокусправа № 380/25719/23
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
встановив:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2021 №Ф-2894-57У.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що в жовтні 2023 року позивач дізналася, що Дрогобицьким ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області відкрите виконавче впровадження №71215846 про стягнення з неї боргу на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2021 р. №Ф-2894-57У. Позивачем наголошується, що 30.12.2013 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним. Відсутність у позивача офіційного підтвердження статусу фізичної особи-підприємця шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV та наявність запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що свідоцтво про державну реєстрацію є недійсним, виключає можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом. Таким чином, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2021 №Ф-2894-57У є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 07.11.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Зазначає, що ОСОБА_1 з 27.05.1997 зареєстрована за основним місцем обліку в ГУ ДПС у Львівській області, Дрогобицька державна податкова інспекція 82100, Львівська область, Дрогобицький район, м. Дрогобич, вул. Спартака, 44 до 22.06.2023 обліковувалась в “0” стані-платник податків за основним місцем обліку. Оскільки до Головного управління ДПС у Львівській області не надходило жодних відомостей з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , по платнику податків проводилось нарахування ЄСВ. Згідно даних інформаційних баз даних ДПС України по коду платежу 71040000 “Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність” по ОСОБА_1 на центральному рівні проведено щоквартальні нарахування : за 2018 - 9 828,72 грн; за 2019 - 11 016,72 грн; за 2020 - 8 495,30 грн. На підставі даних інформаційної системи ДПС України ФО-П ОСОБА_1 сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2021 №Ф-2894-57У. Відповідно до п.4 Розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. Так, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2021 №Ф-2894-57У була направлена позивачеві відповідно до вимог закону й повернута податковому органу у зв'язку із закінченням строку зберігання. Отже, вищенаведене свідчить про те, що ГУ ДПС у Львівській області під час прийняття спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) діяло у межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для скасування цієї вимоги про сплату боргу.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 було зареєстровано в якості фізичної особи-підприємця 27.05.1997. Також, 30.12.2012 включено до ЄДР відомості про те, що свідоцтво про державну реєстрацію, недійсне. В подальшому, 22.06.2023 внесено відомості про припинення підприємницької діяльності.
Згідно наданих до матеріалів справи інформаційних баз даних ДПС України, заборгованість позивача з єдиного внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 29340,74 грн, яка виникла внаслідок щоквартальних нарахувань за 2018-2020 роки, а саме:
19.04.2018 за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;
19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;
19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;
21.01.2019 за ІV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;
19.04.2019 за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн;
19.07.2019 за ІІ квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн;
21.10.2019 за ІІІ квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн;
20.01.2020 за ІV квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн;
21.04.2020 за І квартал 2020 року в сумі 2078,12 грн;
20.07.2020 за ІІ квартал 2020 року в сумі 1039,06 грн;
19.10.2020 за ІІІ квартал 2020 року в сумі 3178,12 грн;
19.01.2021 за ІV квартал 2020 року в сумі 2200,00 грн.
Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 05.11.2021 за №Ф-2894-57 на суму 29340,74 грн, яку позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі Закон №2464).
Підпунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно пунктом четвертим частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Страхувальниками вважаються роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 7 Закону України № 2464- VI, для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами 3 та 4 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).
Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Сформована вимога про сплату боргу (недоїмки), що підлягає надсиланню у паперовій формі, у день її формування в ІТС друкується у двох примірниках, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу, скріплюється печаткою податкового органу та один примірник надсилається (вручається) платнику єдиного внеску, другий долучається до справи платника.
При цьому суд вказує, що з 27 травня 1998 року позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець.
30.12.2012 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було включено відомості про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним (номер запису 24141750000012435).
Надалі державним реєстратором виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області 22.06.2023 спочатку було включено відомості про фізичну особу-підприємця та того ж дня внесено рішення про припинення підприємницької діяльності і здійснено державну реєстрацію припинення її підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця (номер запису 2004140060002012435).
Процедура державної реєстрації та припинення підприємницької діяльності фізичною особою передбачена Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”.
Згідно пункту четвертого статті 1 вказаного Закону, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту сьомого статті 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Водночас, пунктом восьмим статті 4 Закону № 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Так, відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців врегульовано Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 №755-IV.
Верховною Радою України 01.07.2010 прийнято Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання”, яким пункт 2 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” викладено в такій редакції: усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01.07.2004, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру, зобов'язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру”.
Тобто усі діючі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01.07.2004 зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них.
Відповідно до розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання” передбачено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та -фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
03.02.2012 завершився процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004.
Свідоцтво про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Згідно з розділом II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” та наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 575/5 з метою проведення в Автономної Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру, утворено тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії до складу яких входять представники органів Пенсійного фонду України, Державної податкової інспекції та статистики.
Після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, уповноважені органи у місячний строк проводять звернення відомчих реєстрів, за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, відомості про яких до встановленого строку не включені до ЄДР.
За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи, відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, будуть включені до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтво про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, вважаються недійсними.
Відповідно до п. 3.2 Положення про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №575/5 від 12.04.2012 комісія відповідно до покладеного на неї завдання, серед іншого, передає узагальнену інформацію про не включених суб'єктів реєстраційним службам головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономної Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб-підприємців для подальшого включення їх державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців.
Відповідно до п. 4.3 зазначеного вище Положення комісія, серед іншого, передає узагальнену інформацію про не включених суб'єктів державним реєстратором за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб-підприємців для подальшого включення цих відомостей до Єдиного державного реєстру, про що складається акт приймання-передачі у двох примірниках. Узагальнена інформація про не включених суб'єктів може передаватися частинами.
Згідно ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” державний реєстратор - посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Так, підставою для включення відомостей до Єдиного державного реєстру слугує аналітична інформація, отримана в електронному виді від тимчасової міжвідомчої спеціальної комісії з питань проведення інвентаризації діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Тож зважаючи, що позивачем до 03.02.2012 не було здійснено жодних дій щодо включення відомостей про себе до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то свідоцтво про її державну реєстрацію було визнано недійсним правомірно.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справі № 260/81/19, статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01.07.2004 ознак суб'єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.
Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджений, зокрема, Законом № 2390-VI, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01.07.2004, що підтверджується виконанням ними обов'язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, вважаються недійсними.
Таким чином, враховуючи, що свідоцтво про державну реєстрацію позивача вважалося недійсним, що підтверджується Витягом з ЄДР № 241401243558 від 19.10.2023, отже у позивача відсутній статус фізичної особи-підприємця.
Тобто ОСОБА_1 не є страхувальником відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та у неї відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про неправомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2894-57 від 05.11.2021 на суму 29 340,74 грн, та як наслідок її скасування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 77, 139, 241-246, 257-262 КАС України, суд, -
вирішив :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2021 № Ф-2894-57 на суму 29 340,74 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна