ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
27 грудня 2023 року м. ДніпроСправа № 360/923/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., перевіривши матеріали заяви адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у справі № 360/923/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
22 грудня 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у справі № 360/923/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Перевіривши матеріали поданої заяви, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною другою статті 383 КАС України встановлено вимоги до вищевказаної заяви, де зазначено, що у такій заяві зазначаються, зокрема: документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Таким чином, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності.
Проте, встановлені процесуальним кодексом вимоги щодо змісту та форми такої заяви обов'язкові до виконання усіма учасниками процесу та їх дотримання перевіряється судом.
В частині першій статті 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до вимог статті 2 вказаного Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
При цьому, подана у даній справі заява в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України до передбаченого частиною другою статті 3 Закону «Про судовий збір» вичерпного переліку заяв за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.
З системного аналізу викладених положень вбачається, що на позивача (заявника) покладено обов'язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України «Про судовий збір».
Отже, до поданої заяви в порядку статті 383 КАС України має бути долучено документ про сплату судового збору.
Невиконання цієї вимоги є підставою для повернення заяви, відповідно до абзацу 2 частини п'ятої статті 383 КАС України.
Подібні висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18, від 25 червня 2020 року № 0240/2226/18-а та в ухвалі від 12 вересня 2023 року у справі № 520/13521/21.
Суд зазначає, що позивачем документа про сплату судового збору до заяви не додано.
Водночас, у заяві представник позивача просив звільнити позивача від сплати судового збору за подання даної заяви.
В обґрунтування підстав для звільнення вказано, що позивач звертається з адміністративним позовом з метою захисту своїх соціальних прав. Крім того, позивач є внутрішньо переміщеною особою та у зв'язку з вимушеним переміщенням через повномасштабну війну та втрату житла перебуває у скрутному матеріальному становищі, а також у зв'язку з воєнними діями втратив усе своє майно, залишився без житла, через це не може сплатити судовий збір.
Щодо вказаного клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Положеннями пунктів 1, 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо, зокрема: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні статей 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином, для застосування судом положень частини першої статті 133 КАС України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Верховний Суд в ухвалі від 07 лютого 2022 року у справі № 120/4764/21-а зазначив, що Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
Вказане узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 25 жовтня 2022 року у справі № 640/10720/21.
Суд зазначає, що представник позивача, звертаючись із клопотанням про звільнення позивача від сплати судового збору, зокрема зазначив, що наразі має скрутний матеріальний стан. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження свого майнового стану позивача представник позивача не надає.
Крім того, посилання представника позивача на те, що позивач звертається з адміністративним позовом з метою захисту своїх соціальних прав, суд не приймає, оскільки позивачем подається заява в порядку статті 383 КАС України, а не адміністративний позов.
Також судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в даній справі № 360/923/23, у законодавчо визначеному розмірі, який за рішенням суду в цій справі було стягнуто з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Доказів того, що з моменту подання позовної заяви у позивача суттєво погіршився майновий стан, що позбавляє його наразі можливості сплатити судовий збір за заяву в порядку статті 383 КАС України, не надано.
Отже, судовий збір за подання даної заяви у цій справі має сплачуватись.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає вимогам статті 383 КАС України, що відповідно до частини п'ятої статті 383 КАС України має наслідком повернення цієї заяви заявнику.
Керуючись статтями 241, 256, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання про звільнення заявника від сплати судового збору, за подання заяви в порядку статті 383 КАС України у справі № 360/923/23 відмовити.
Заяву адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у справі № 360/923/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова