КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/3094/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» (РНОКПП 34470937; адреса: пр. Героїв Харкова, 135 -А, м. Харків, Харківська область, 26300)
до Кропивницької митниці Держимитслужби (код ЄДРПОУ - 44005668; адреса: вул. Лавандова, 27-б, м. Кропивницький, 25030)
про визнання протиправним та скасування рішення.
ПП «Торговий дім «Золота миля» звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UА901000/2022/000049/1 від 01.12.2022 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА901020/2022/000344.
Позов мотивовано зокрема тим, що ПП "Торговий дім "Золота миля" придбало у компанії JM ZANCHETTA INDUSTRIA COMERCIO IMORTACAO E EXPORTACAODE CEREAIS LTDA (Катандува, Бразилія) товар - аpaxic сирий у ядрах, лущений, несмажений, неподрібнений, неприготовлений іншим способом сорт Runner, фракція 38/42-25000кг 1000 мішків. Врожай 2022 року. Сфера застосування харчова промисловість. В поліпропіленових мішках по 25 кг нетто. Не в первинній упаковці. Кінцевий термін використання-вересень 2023 pоку. При митному оформленні цього товару його митну вартість було задекларовано за основним методом - за ціною договору на рівні 36250, 00 доларів США. Позивач стверджує, що для митного оформлення подав усі необхідні супровідні документи, які підтверджували вартість імпортованого товару. Вказує, що на вимогу митного органу також надав детальні пояснення, однак той прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів UА901000/2022/000049/1 від 01.12.2022, яким митну вартість товару визначено за другорядним методом на рівні 1,66 доларів США за кілограм. Також відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № № UА901020/2022/000344. Представник позивача стверджує про безпідставність сумнівів відповідача щодо правильності визначення митної вартості товару, а тому просить суд визнати протиправними та скасувати зазначені рішення митного органу.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що автоматизованою системою управління ризиками за електронною митною декларацією №23UА901020009982U4 від 01.12.2022 згенеровано форми митного контролю: 105-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товарів", 106-2 "Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Подані до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення митної вартості товару, та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за цей товар, тому декларанту повідомлено про необхідність подання документів на підтвердження заявленої митної вартості товару. Оскільки декларант такі документи не надав, тому митний орган, враховуючи встановлену статтею 57 Митного кодексу України послідовність застосування методів визначення митної вартості, визначив митну вартість на підставі статті 64 Митного кодексу України за резервним методом. Для визначення митної вартості використані відомості з МД №UА901020/2022/8780 від 27.10.2022, МД №901020/2022/8823 від 27.10.2022. Доводячи правомірність спірних рішень, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.
Судом вчинені такі процесуальні дії та розглянуті заяви і клопотання сторін у справі:
- ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 29 травня 2023 року справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін;
- ухвалою суду від 27 грудня 2023 року відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання.
Розглянувши позовну заяву, додані до неї документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Торговий дім "Золота миля" з 25.09.2006 зареєстроване як юридична особа, основним видом його економічної діяльності є виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.
Між продавцем JM ZANCHETTA INDUSTRIA COMERCIO IMORTACAO E EXPORTACAODE CEREAIS LTDA (Катандува, Бразилія) та покупцем ПП "Торговий дім "Золота миля" укладено зовнішньоекономічний контракт №ВО-189-190320 від 19.03.2020, а також специфікацію №8 від 25.08.2022 до нього про поставку товару - арахісу сирого в ядрах неочищено 38/42 Раннер врожай 2022 в кількості 75000 кг, вартість товару 1,45 дол. США/кг. При митному оформленні цього товару його митну вартість було задекларовано за основним методом - за ціною договору на рівні 36250, 00 доларів США.
З метою митного оформлення вказаного товару декларант 30.11.2022 подав до Кропивницької митниці електронну митну декларацію, у графі 31 якої вказано товар: аpaxic сирий у ядрах, лущений, несмажений, неподрібнений, неприготовлений іншим способом сорт Runner, фракція 38/42-25000кг 1000 мішків. Врожай 2022 року. Сфера застосування харчова промисловість. В поліпропіленових мішках по 25 кг нетто. Не в первинній упаковці. Кінцевий термін використання-вересень 2023 pоку. У графі 33 декларантом вказано код товару за УКТ ЗЕД - 12024200 10 0. Митна вартість товару визначена за основним методом у розмірі 36250, 00 доларів США (графа 42). Вказана митна декларація була зареєстрована за №22UА901020009928U1.
Одночасно декларант подав супровідні документи зокрема: сертифікат якості № якості 83001/22 від 07.09.2022; пакувальний лист 083/22ЈМ від 08.09.2022; інвойс 083/22JM
від 08.09.2022; коносамент MAEU221376005 від 23.09.2022; CMR № 49 від 28.11.2022; Т1 22PO695/BOLERO7 від 01.11.2022; фітосанітарний сертифікат № 000106349/22 від 08.09.22; сертифікат походження 23980 від 26.09.22; платіжне доручення 177 від 20.09.2022; платіжне доручення 223 від 24.10.2022; транспортний рахунок 5653178245 від 17.10.2022; транспортний рахунок 5653178246 від 17.10.2022; справка про транспортні витрати б.н від 29.11.2022; прайс лист б/н від 25.08.2022; Калькуляція б/н від 25.08.2022; специфікація № 8 від 25.08.2022; контракт № ВО-189-190320 від 19.03.2022; договір на перевезення UA00069121 від 20.09.2021; сертифікат про відсутність ГМО б/н від 26.09.2022; сертифікат виробника б/н від 26.09.2022; лист б.н від 30.06.2020; сертифікат ваги б.н від 26.09.2022; експортна митна декларація DU-E 22BR001560439-8 від 13.10.2022.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів у митного органу виник сумнів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, тому митний орган надіслав повідомлення від 30.11.2023, в якому запропонував позивачу надати (за наявності) додаткові документи.
У відповідь декларант надіслав до митного органу лист від 01.12.2022, в якому повідомив, що до митного органу було подано усі документи, які підтверджують числове значення заявленої митної вартості товарів та просив завершити його митне оформлення.
Кропивницька митниця 01.12.2022 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА9011000/2022/000049/1, яким митну вартість придбаного позивачем товару визначено за резервним методом на рівні 1,66 доларів США/кг.
Також Кропивницька митниця 01.12.2022 оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА901020/2022/000344, у якій повідомила позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за електронною митною декларацією №22UА901020009928U1.
Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів № UА9011000/2022/000049/1, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 49 Митного кодексу України (надалі - МК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари..
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.
Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між митним органом та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.
Суд установив, що Кропивницька митниця за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару не визнала митну вартість, заявлену декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту), та прийняла спірне рішення № UА9011000/2022/000049/1 про її коригування, визначивши митну вартість відповідно до статті 64 МК України за другорядним (резервним) методом.
Зі змісту рішення про коригування митної вартості товару UА9011000/2022/000049/1 вбачається, що митним органом зроблено висновок про те, що подані декларантом до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товару, та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар. За результатами порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнями митної вартості товарів з максимально наближеними характеристиками товарів та інформацією щодо митних оформлень товарів здійснених ПП "Торговий дім "Золота миля", що містяться в ПІК "Інспектор", основний метод визначення митної вартості товарів неможливо застосувати відповідно до частини 6 статті 54, частини 2 статті 58 МК України. Відповідності до статей 54, 55 МК України та на підставі інформації, яка міститься в ПІК "Інспектор", враховуючи встановлену статтею 57 МК України послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товарів визначено згідно статті 64 МК України за резервним методом на рівні 1,66 дол. США/ кг. Для визначення митної вартості використані відомості з митних декларацій МД від 27.10.2022 №UA901020/2022/8780 та МД від 27.10.2022 UA901020/2022/8823 за якими здійснено митне оформлення товару «арахіс сирий у ядрах, в поліпропіленових мішках по 25 кг. Виробник «JM Zanchetta Industria Comercio Impotacao e Exportacao DE Cereais LTDA» країна виробництва та походження - Бразилія, МВМВ 6, вага нетто 50000 та 25000 кг відповідно.
Суд зазначає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати та довести законність свого рішення. Таке рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.
У ході судового розгляду справи відповідач не довів суду наявність застережень, передбачених частинами 1, 2 статті 58 МК України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, зокрема непідтвердження позивачем документально відомостей про митну вартість товару, а також не довів, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними.
Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 року в адміністративній справі №818/1186/17 вказав, що у рішенні про коригування митної вартості товарів, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
У відзиві на позов та у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UА901000/2023/000049/1 від 01.12.2022 зазначено, що при коригуванні митної вартості імпортованого позивачем товару використано відомості з електронних митних декларацій МД від 27.10.2022 №UA901020/2022/8780 та МД від 27.10.2022 UA901020/2022/8823 за якими здійснено митне оформлення товару «арахіс сирий у ядрах, в поліпропіленових мішках по 25 кг. Виробник «JM Zanchetta Industria Comercio Impotacao e Exportacao DE Cereais LTDA» країна виробництва та походження - Бразилія, МВМВ 6, вага нетто 50000 та 25000 кг відповідно.
Однак відповідач не надав до суду вказані митні декларації, на яку посилався в оскаржуваному рішенні, та не довів, що вказаний у ній товар є подібним (аналогічним) імпортованому позивачем товару.
Суд звертає увагу на те, що за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 14.07.2020 року у справі №809/1734/16, від 10.06.2021 року у справі №815/6854/17, від 21.10.2021 року №420/4820/19) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
У ході розгляду справи відповідач не виконав обов'язку щодо доведення того, що митна вартість, визначена Кропивницькою митницею за резервним методом, ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях, як це передбачено частиною 2 статті 64 МК України.
Суд вважає, що резервний метод визначення митної вартості застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.
Наведене не дає підстав вважати спірне рішення про коригування митної вартості товарів обґрунтованим та мотивованим у контексті частини 2 статті 55 МК України.
Суд прийшов до висновку, що Кропивницька митниця безпідставно відмовила у визнанні заявленої митної вартості товару, а рішення про коригування митної вартості товарів №UА901000/2023/000049/1 від 01.12.2022 є протиправним і підлягає скасуванню.
Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА901020/2022/000344, суд дійшов до таких висновків.
Частиною 1 статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами 2, 3 статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.
Суд установив, що підставою для оформлення митним органом картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА901020/2022/000344 стало коригування Кропивницькою митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митній декларації №22UА901020009928U1.
Зважаючи на те, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА901000/2022/000049/1 від 01.12.2022 є протиправним та скасоване, тож сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА901020/2022/000344 є незаконною, а позовну вимогу про визнання її протиправною та скасування також слід задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач заявляє про те, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, які сплачені згідно Договору про надання правової допомоги № 01/03/2023 від 01.03.2023. договір про надання правової (правничої) допомоги.
Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
З вимог статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №727/4597/19 від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.
Суд зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять доказів фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, оскільки до матеріалів справи не надано жодного документу, який підтверджує їх перерахування на користь особи, яка надавала правничу допомогу.
Так, частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що акт виконаних послуг та платіжна квитанція буде надано на момент винесення рішення по справі.
Однак, на момент ухвалення рішення вказані докази, на підтвердження понесення позивачем судових витрат на правову допомогу, суду не надано, акт приймання-передачі виконаних робіт до матеріалів справи не долучено.
В свою чергу, суд не має правових підстав покласти на іншу сторону судові витрати, які фактично не були сплачені стороною, оскільки відсутні об'єктивні підстави вважати, що такі у майбутньому взагалі будуть сплачені, а договір про надання правничої допомоги не буде розірвано за угодою сторін без компенсації вартості наданих послуг.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. є непідтвердженими належними та допустимими доказами, а відтак стягненню не підлягають.
Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 5368,00 грн) належить розподілити відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачеві з бюджетних асигнувань Кропивницької митниці Державної митної служби України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» (адреса: просп. Героїв Харкова, 135-А, м. Харків, Харківська область, 61001; код ЄДРПОУ 34470937) до Кропивницької митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ - 44005668; адреса: вул. Лавандова, 27-б, м. Кропивницький, 25030) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UА901000/2022/000049/1 від 01.12.2022 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА901020/2022/000344.
Стягнути з Кропивницької митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» судовий збір у розмірі 5368, 00 грн
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бу ти оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК