КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/5920/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України (адреса не відома, ЄДРПОУ 26613875)
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, через уповноваженого представника адвоката Левицьку Л.А., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиконання постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн за місяць, за період з 01.09.2022 року до 14.02.2023 року;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 виконати постанову Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100 000 грн за місяць, за період з 01.09.2022 року до 14.02.2023 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 25.02.2022 р. по 11.05.2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 01.09.2022 року під час виконання бойового завдання отримав вогнепальне сліпе осколкове поранення лівої поперекової ділянки, закриту травму грудної клітки та забій нижніх кінцівок. У період з вересня 2022 року по лютий 2023 року перебував на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я на підставі висновків ВЛК. 25.04.2023 року отримав довідку № 456, Військової частини НОМЕР_2 , про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), відповідно до якої поранення, отримане позивачем 01.09.2022 року, пов'язане із захистом Батьківщини та виконанням обов'язків військової служби. Відповідно до висновків ВЛК категорія поранення - тяжке.
Водночас, позивач наголошує, що за час лікування та реабілітації відповідачем у порушення вимог чинного законодавства йому не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода, збільшена до 100000 грн. у розрахунку на місяць, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022, натомість щомісяця виплачувалось 30000 грн. На звернення позивача до командування Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, отримав відповідь, що після надання довідки про обставини поранення винагороду буде донараховано та виплачено. Проте і після надання довідки від 25.04.2023 року №456 перерахунок додаткової винагороди відповідачем не було здійснено.
Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, що й обумовило необхідність звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 28.07.2023 відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій (а.с. 29). Ухвалу відповідачу направлено на останню відому суду адресу згідно відомостей програмного комплексу «Діловодство суду системи «Електронний суд», а саме, адресу для листування - АДРЕСА_2 , однак відправлення повернуто оператором поштового зв'язку з відміткою на довідці ф. 20 «адресат відсутній за вказаною адресою».
У зв'язку з тимчасовою дією правового режиму воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 та постійною зміною місця розташування військових частин, для забезпечення належного повідомлення учасників справи про стан розгляду справи, 11.08.2023 року суд вирішив ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками надіслати до Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для сприяння в отриманні судом необхідних для розгляду справи доказів та вручення Військовій частині НОМЕР_2 .
22.08.2023 року Кіровоградський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомив суд про неможливість виконання вимог ухвали суду від 11.08.2023 року та повернув пакет документів для відповідача на адресу суду.
Ухвалою суду від 25.08.2023 року зобов'язано Міністерство оборони України забезпечити отримання Військовою частиною НОМЕР_2 позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження у справі та у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали повідомити суду про виконання цієї ухвали з наданням відповідних доказів.
Ухвалою від 25.09.2023 суд витребовував у Міністерства оборони України копію бойового розпорядження, відповідно до якого ОСОБА_1 брав участь у бойових діях 01.09.2022 року у складі Військової частини НОМЕР_2 ; копії наказів про надання ОСОБА_1 відпусток на підставі постанов ВЛК від 12.10.2022 року та від 08.12.2022 року; витяги з наказів щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.09.2022 року до 14.02.2023 року; довідку про розмір виплаченого Військовою частиною НОМЕР_2 ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.09.2022 року до 14.02.2023 року; докази отримання Військовою частиною НОМЕР_2 ухвал та позовної зави, що були направлені судом до Міністерства оборони України поштовими відправленнями НОМЕР_3 (отримано 31.08.2023).
На виконання вказаної ухвали 29.09.2023 року Міністерством оборони України було надано до суду лише докази отримання Військовою частиною НОМЕР_2 ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками, без зазначення дати такого отримання. Витребувані докази суду не надано, про відсутність можливості їх надати суд не поінформовано.
06.12.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 51-61), зі змісту якого вбачається, що відповідач позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні.
Зазначає, що нарахування та виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., відповідачем не здійснювалось та не виплачувалась у зв'язку з відсутністю у розпорядженні військової частини Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), якою встановлено обставини отримання поранення позивачем, та відповідного висновку службового розслідування та вказаним фактом.
Водночас, відповідач не заперечує, що позивач проходив лікування у зв'язку з отриманням тяжкого поранення з дня його отримання та перебував у відпустках за станом здоров'я після отриманого поранення у період з 01.09.2022 по 14.02.2023 та наголошує, що питання нарахування та виплати спірної додаткової винагороди може бути вирішено добровільно, у позасудовий спосіб, у разі надходження до відповідача вищезазначених документів.
Крім цього, зазначає, що ОСОБА_1 не було внесено в наказ на виплату додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн. відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022, за період з 01.09.2022 року по 14.02.2023, що підтверджується наведеним у відзиві розрахунком грошового забезпечення позивача.
Інші витребувані ухвалою від 25.09.2023 року докази, у тому числі і довідка щодо нарахованого грошового забезпечення позивачу у період з 01.09.2023 року по 31.12.2023 року, до суду відповідачем не надані. Про відсутність можливості подати докази суд не повідомлено.
15.12.2023 року представником позивача на адресу суду надіслано відповідь на відзив, за змістом якої позивач наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.
Дослідивши надані сторонами докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , відповідно до відомостей, зазначених у військовому квитку, призваний на військову службу по мобілізації 25.02.2022 року.
З 17.05.2022 року по 11.05.2023 року проходив військову службу у званні солдата на посаді стрільця у військовій частині НОМЕР_2 (57-ОMПБ) (а.с. 10).
Отже, позивач, у спірний період з 01.09.2022 по 14.02.2023 включно, перебував у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Судом також встановлено, що 01 вересня 2022 року позивач під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, поблизу н.п. Андріївка Херсонської області унаслідок артилерійського обстрілу противником отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої поперекової ділянки з вогнепальним переломом лівого поперекового відтока L4 зі зміщенням уламків, закриту травму грудної клітини, забій нижніх часток обох легень, ЛН 0, що підтверджуються довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 25.04.2023 №456 (а.с. 21).
Обставини та факт отримання позивачем бойового поранення відповідачем не заперечується.
Відповідно до наданої до суду медичної документації, позивач у зв'язку з отриманим бойовим пораненням у період часу з 01.09.2022 по 12.10.2022 та з 18.11.2023 по 08.12.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я, що підтверджується наданими до суду копіями медичної документації (а.с. 13-16, 17) та відповідачем також не заперечується.
Відповідно до довідок військово-лікарської комісії від 12.10.2022 року та від 08.12.2022 року (а.с. 18-19) потребував відпусток за станом здоров'я на 30 діб, що також не заперечується відповідачем.
Згідно довідок ВЛК №107 від 12.10.2022 (а.с. 18), №617 від 08.12.2022 (а.с. 19) поранення пов'язане з захистом Батьківщини, категорія поранення - тяжке, згідно довідки ВЛК 88/амб від 14.02.2023 (а.с. 20) на підставі статей 76-б, 64-в, 13-в, 46-в графи ІІ Розкладу хвороб - обмежено придатний до військової служби,
Інших даних та відповідних їм підтверджуючих документів щодо періодів фактичного перебування позивача на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я у зв'язку з отриманою травмою, матеріали справи не містять.
Позивачем наголошується, а відповідачем підтверджено, що з 01.09.2022 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода, збільшена до 100000 грн. відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022, що також знаходить своє підтвердження у наданому відповідачем відзиві на позов.
Отже спірним у цій справі є повнота виплаченого позивачу розміру грошового забезпечення за період з 01.09.2022 по 14.02.2023.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (у подальшому - Закон 2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Посадові оклади військовослужбовцям виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами) (далі - постанова № 704).
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (надалі - Порядок №260), затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Пунктами 2, 3 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
підвищення посадового окладу;
надбавки;
доплати;
винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;
премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;
допомоги.
Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Пунктом 7 Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до вимог зазначеної Постанови, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, необхідно включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, зміст зазначеної Постанови свідчить про те, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. необхідно включати військовослужбовців, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Як встановлено судом, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 01.09.2022 по 12.10.2022 та з 18.11.2023 по 08.12.2022, а також перебував у відпустці за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК у періоди з 13.10.2022 по 12.11.2023 та з 09.12.2023 по 08.01.2023.
Таким чином, у вказані проміжки часу позивачу мало бути нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, збільшену до 100000 грн., пропорційно часу перебування на лікуванні або реабілітації.
Відповідач у своєму відзиві пов'язує факт ненарахування та невиплати позивачу спірної додаткової винагороди за період з 01.09.2022 по 14.02.2023 з тим, що відповідачем не було включено позивача в накази на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі під час лікування, а після отримання довідки від 25.04.2023 року № 456 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та відповідного висновку службового розслідування, позивач з письмовим зверненням щодо виплати недоотриманих сум грошового забезпечення до відповідача не звертався. При цьому сам факт звернення позивача з питань виплати додаткової винагороди, відповідачем не заперечено.
Водночас, суд зазначає, що наявні у справі документи, у тому числі - картка про надання першої медичної допомоги (ф-100), довідки про обставини травми та перебування на лікуванні, висновки лікарської комісії про потребу у відпустках за станом здоров'я, тощо, свідчать про обізнаність відповідача про факт та обставини отримання позивачем поранення.
Крім цього, суд звертає увагу, що копії довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та відповідного висновку службового розслідування долучено позивачем до позовної заяви, а відтак вже на момент відкриття провадження у справі відповідач мав у своєму розпорядженні копії таких документів.
За таких обставин, суд сприймає критично доводи відповідача про відсутність звернення позивача, як підставу ненарахування та невиплати спірних сум грошового забезпечення позивача.
Отже, суд приходить до висновку, що на час вирішення даної справи позивачу протиправно не нараховано та не виплачено усі належні йому суми грошового забезпечення за спірний період часу, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У ході розгляду справи відповідач не довів суду правомірність своєї бездіяльності, а тому суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах допустив протиправну бездіяльність, а права позивача підлягають відновленню.
Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
Враховуючи викладене, суд вважає доцільним відновити права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100000 грн., за період з 01.09.2022 по 14.02.2023, з зобов'язанням відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку винагороду, пропорційно часу лікування та реабілітації.
За таких підстав, позов підлягає задоволенню.
Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).
Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити саме з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Представник позивача у позовній заяві заявив клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. та підтримав його у відповіді на відзив (а.с.54-63). На підтвердження цієї суми представник надав копію договору про надання правової допомоги від 20.07.2023 року, квитанцію прибуткового касового ордеру про сплату 3500,00 грн. за договором.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу суд вважає співмірним із складністю справи, ціною позову, часом, витраченим на виконання відповідних робіт адвокатом, а відтак заявлені позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн. підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100000 грн., за період з 01.09.2022 року по 14.02.2023 включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшену до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, за період з 01.09.2022 по 14.02.2023 включно, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО