КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 року № 320/2510/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Міністерства соціальної політики України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: гр. ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Міністерство соціальної політики України з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. від 27.12.2022 про накладення на Міністерство соціальної політики України за повторне невиконання рішення суду без поважних причин штрафу у розмірі 10200грн. у виконавчому провадженні №66969294.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття постанови про накладення штрафу від 27.12.2022 у ВП №66969294, оскільки позивачем в межах повноважень вжито всіх необхідних та вичерпних заходів щодо виконання рішення суду, а невиконання судового рішення зумовлене поважними і об'єктивними причинами.
Відповідач до суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з тих підстав, що позивачем не було надано доказів виконання судового рішення.
Третя особа пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не надала.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №66969294 відкрите 29.09.2021 з виконання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 у справі №460/7115/21 про зобов'язання Міністерства соціальної політики України додатково виділити ОСОБА_1 кошти для придбання житла в м. Львові понад норму жилої площі для членів його сім'ї: ОСОБА_2 1984р.н. та ОСОБА_3 .
Як вбачається з наданої відповідачем копії виконавчого провадження №66969294, Міністерство соціальної політики України листом від 12.10.2021 №115769-26-21 повідомило головного державного виконавця про оскарження 22.09.2021 в апеляційному порядку рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 у справі №460/7115/21, яким зобов'язано Міністерство соціальної політики України додатково виділити ОСОБА_1 кошти для придбання житла в м. Львові понад норму жилої площі для членів його сім'ї: ОСОБА_2 1984р.н. та ОСОБА_3 .
Вказаним листом позивач також просив на підставі ст. 38 Закону України Про виконавче провадження зупинити ВП №66969294 у зв'язку із поданням апеляційної скарги на зазначене вище судове рішення.
Головним державним виконавцем 13.01.2022 прийнято постанову про накладення на позивача штрафу №66969294 у розмірі 5100грн. за невиконання рішення суду.
Вказана постанова направлена відділом примусового виконання на адресу позивача та третьої особи 13.01.2022, що підтверджується супровідним листом №66969294/20-1/9.
Крім того, постанова про накладення штрафу від 13.01.2022 №66969294 направлена листом від 13.01.2022 №66969294/20-1/9 до Державної казначейської служби України для стягнення з позивача коштів.
У подальшому відділом примусового виконання рішень 04.10.2022 винесено вимогу державного виконавця №66969294/20.1-9, якою в триденний строк з моменту отримання вимоги позивачу слід повідомити відділ про стан виконання рішення суду.
Листом від 19.10.2022 №10769/0/2-22/13 Міністерство соціальної політики України повідомило головного державного виконавця, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 у справі №460/7115/21 вони виконати не можуть з тих підстав, що судовим рішенням не визначено суму грошового зобов'язання для придбання житла в м. Львові та судом не виносилась ухвала про встановлення порядку та способу виконання рішення суду в частині придбання саме двокімнатної квартири в м. Львів, а відтак, виконати судове рішення у встановлений ним спосіб Мінсоцполітики позбавлене можливості.
У зв'язку із цим позивач вважає, що ВП №66969294 від 29.09.2021 підлягає відстроченню, оскільки станом на день підготовки відповіді Рівненським окружним адміністративним судом не виносилось додатково судове рішення щодо визначення способу виконання судового рішення, про зміну чи встановлення способу і порядку його виконання. Одночасно, Мінсоцполітики повідомило, що про вжиття необхідних заходів з виконання рішення суду повідомлено ОСОБА_1 .
Головним державним виконавцем 27.12.2022 прийнято постанову у ВП №66969294 про накладення на позивача штрафу у розмірі 10200грн. за повторне невиконання рішення без поважних причин.
Позивач, вважаючи протиправною постанову про накладення штрафу, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями статті 63 Закону України Про виконавче провадження, згідно частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частинами першою та другою статті 63 Закону України Про виконавче провадження, передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Наведене в сукупності свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) та відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).
Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відділом примусового виконання рішень постановою від 13.01.2022 ВП №66969294 вперше на позивача накладено штраф у розмірі 5100грн. за невиконання судового рішення у справі №460/7115/21.
Доказів виконання або доказів невиконання з поважних причин позивачем рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 у справі №460/7115/21 про зобов'язання Міністерство соціальної політики України додатково виділити ОСОБА_1 кошти для придбання житла в м. Львові понад норму жилої площі для членів його сім'ї: ОСОБА_2 1984р.н. та ОСОБА_3 , Міністерство соціальної політики України як до суду, так і до відділу примусового виконання рішень не надало.
Доказів оскарження та скасування постанови про накладення штрафу від 13.01.2022 у ВП №66969294 також не надало.
У той же час, суд звертає увагу на те, що у даному провадженні позивачем оскаржується постанова про накладення штрафу за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Отже, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Суд вважає, що обставини не винесення Рівненським окружним адміністративним судом ухвали про встановлення порядку та способу виконання рішення суду в адміністративній справі №460/7115/21 та не визначені у даному судовому рішенні від 10.09.2021 суми грошового зобов'язання для придбання житла третьою особою в м. Львів, на які посилається позивач, не можуть бути визнаними судом об'єктивно непереборними обставинами, перешкодами, а також такими, що не залежали від волевиявлення боржника для виконання рішення у встановлений виконавцем строк.
Враховуючи недоведення позивачем існування причин та обставин, що дійсно унеможливлювали поза його волевиявленням виконання судового рішення, суд не вбачає достатніх правових підстав для скасування постанови про накладення штрафу від 27.12.2022 у ВП №66969294.
Таким чином, суд приходить до висновку, що головним державним виконавцем правомірно прийнято постанову від 27.12.2022 у ВП №66969294 про накладення штрафу на позивача за повторне невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 10200грн.
Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Лапій С.М.