КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 року м. Київ № 320/7781/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ВП Державної податкової служби), у якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00/1562/0713 від 09.02.2021; податкові повідомлення-рішення від 09.06.2021 № 0116090713 та № 0116080713, прийняті Головним управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленим підрозділом ДПС України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позаяк, висновки акта перевірки про заниження позивачем чистого доходу для цілей оподаткування ПДФО та військовим збором є безпідставними, адже був відсутній факт завищення суми документально підтверджених витрат за 2017-2019 роки. Також, зазначено про те, що під час проведення перевірки, представникам контролюючого органу були надані всі первинні документи за всі періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності у статусі ФОП, з яких можна прослідкувати, що всі суми як доходів, так і витрат, що відображались у книгах обліку, повністю відповідають сумам, зазначеним в первинних документах як на придбання товарів, так і на їх реалізацію. Крім того, відповідач не навів на підставі аналізу яких саме первинних документів дійшов висновку про заниження завищення витрат, а з акта перевірки не зрозуміло, яким чином відповідач визначив суму доходу, що, на його думку, була неправомірно занижена відповідачем, як і не надано жодного розрахунку обчислення сум, зазначених у таблицях в акті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
03.08.2021 до суду від ГУ ДПС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, які не спростовують результати проведення перевірки на підставі яких були винесені податкові повідомлення-рішення. Так, перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 101490,75 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на суму 18268,34 грн; п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині заниження чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2017 по 02.12.2019 на загальну суму 101490,75 грн, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 1522,36 грн; п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині неналежного оприбуткування товару, а саме, реалізація товару за період з 01.01.2017 по 02.12.2019, який відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 136110,96 грн.
Відповідач вказує на те, що під час проведення перевірки позивача встановлено, що згідно книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які, провадять незалежну професійну діяльність затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 та графи 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи, фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 віднесено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, безпосередньо пов'язаних з реалізацією алкогольних напоїв на суму 203408,17 грн., тютюнових виробів на суму 152970,65 грн. та продуктів харчування на суму 135434,84 грн, при цьому, залишки товарно-матеріальних цінностей відсутні, а до перевірки не було надано інформацію щодо залишків товарно- матеріальних цінностей. (а.с. 129-141 т. 1)
03.08.2021 судом відкладено розгляд справи на 27.09.2021.
27.09.2021 у судовому засіданні було допитано інспектора ОСОБА_2 в якості свідка, та у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі, оголошено по справі перерву до 26.10.2021.
26.10.2021 стороною позивача до суду було подано додаткові пояснення по справі, до яких додано копії видаткових накладних на придбання товарів; банківських виписок по рахунку; декларації акцизного податку (а.с. 207-250 т. 1, т. 2-5, 1-200 т. 6).
26.10.2021 у судовому засіданні було допитано ОСОБА_2 в якості свідка, та оголошено по справі перерву до 22.11.2021.
22.11.2021 до суду стороною позивача подано пояснення по справі.
12.07.2022 судом допитано в якості свідка ОСОБА_3 , та оголошено по справі перерву до 29.08.2022.
29.08.2022, на підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п. п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, підрозділу 52.2 п. п. 10 Розділу XX Податкового кодексу України та п. 2 ч. 1 Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та у зв'язку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису № 23540060003010185 від 02.12.2019 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, відповідно до наказу ГУ ДПС у Київській області від 16.12.2020 № 1874 та направлень на перевірку від 16.12.2020 № 1135/10-36-07-13 та № 1135/10-36-07-13, ГУ ДПС у Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 08.05.2015 по 02.12.2019.
Перевіркою встановлено наступні порушення з боку позивача:
- п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 101490,75 грн, в т.ч. за 2015 р. в сумі 0,00 грн, за 2016 рік в сумі 0,00 грн, за 2017 рік в сумі 8177,53 грн, за 2018 рік в сумі 52712,61 грн та за 2019 рік в сумі 40600,61 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на суму 18268,34 грн, в т.ч.: за 2015 р. в сумі 0,00 грн, за 2016 р. в сумі 0,00 грн, за 2017 р. в сумі 1471,96 грн, за 2018 р. в сумі 9488,27 грн та за 2019 р. в сумі 7308,11 грн;
- п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині заниження чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2017 по 02.12.2019 на загальну суму 101490,75 грн, в т.ч. за 2015 р. в сумі 0,00 грн, за 2016 рік в сумі 0,00 грн, за 2017 рік в сумі 8177,53 грн, за 2018 рік в сумі 52712,61 грн та за 2019 рік в сумі 40600,61 грн, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 1522,36 грн, в т.ч. за 2015 р. в сумі 0,00 грн, за 0,00 грн, за 2017 р. в сумі 122,66 грн, за 2018 р. в сумі 790,69 грн та за 2019 р. в сумі 609,01 грн;
- п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), в частині неналежного оприбуткування товару, а саме, реалізація товару за період з 01.01.2017 по 02.12.2019, який відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 136110,96 грн.
Головним управлінням ДПС у Київській області, як відокремленим підрозділом ДПС України прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 00/1544/0713 від 09.02.2021, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО на суму 22835,43грн, з яких - 18268,34 грн за податковим зобов'язанням з ПДФО; 4567,09грн. - за штрафними санкціями;
- № 00/1551/0713 від 09.02.2021, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 1902,95 грн, з яких - 1522,36 грн за податковим зобов'язанням з військового збору, 380,59 грн - за штрафними санкціями;
- № 00/1562/0713 від 09.02.2021, яким до позивача застосовані штрафні санкції на суму 272221,92 грн за порушення п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР.
Підставою для прийняття відповідачем вказаних вище рішень став акт від 30.12.2020 № 6187/10-36-07-13/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , що була проведена в період з 16.12.2020 по 22.12.2020. Перевірка проводилась у зв'язку із припиненням позивачем з 02.12.2019 підприємницької діяльності у статусі фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, основним видом діяльності якої була роздрібна торгівля продовольчими товарами, а також групою підакцизних товарів (алкогольні напої та тютюнові вироби).
Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивач подала свої заперечення, за результатом розгляду яких, висновки акта перевірки залишились без змін (лист № 30/10-36-07-13/2759408541 від 02.02.2021).
Також, за результатом розгляду скарги позивача на прийняті податкові повідомлення-рішення, ДПС України було прийнято рішення від 26.05.2021 № 11779/6/99-00-06-01-04-06, яким ППР № 00/1562/0713 від 09.02.2021 залишено без змін, а ППР № 00/1544/0713 від 09.02.2021 скасовано в частині щтрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2740,26 грн, та ППР № 00/1551/0713 від 09.02.2021 скасовано в частині штрафних санкцій з військового збору у розмірі 228,35 грн.
У зв'язку з цим, відповідачем 09.06.2021 були прийняті нові ППР, а саме:
№ 0116090713, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 1674,60 грн, з яких - 1522,36 грн за податковим зобов'язанням, 152,24 грн - за штрафними санкціями;
№ 0116080713, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на
доходи фізичних осіб на суму 20095,18 грн, з яких - 18268,34 грн. - за податковим зобов'язанням, 1826,84 грн. - за штрафними санкціями.
Позивач вважає прийняті податковим органом за наслідком проведення перевірки рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню через неповноту, необ'єктивність висновків акта перевірки.
Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Подактового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно змісту ст. 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За нормами п. п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Відповідно до норм п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 Податкового кодексу України, у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Згідно норм п. 177.1, 177.2, 177.3 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Відповідно до приписів п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом,,, платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Відповідно до п. 16-1 підр. 10 розд. XX Перехідних положень ПК України, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу (п. п. 1.2 п. 16-1).
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (п. п. 1.3 п. 16-1) .
Відповідно до змісту п. 12. ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінамита доповненнями), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), шо відображені в такому обліку.
Судом досліджено, що, фактично, підставою для визначення позивачу сум грошового зобов'язання з ПДФО та військового збору, зазначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, став висновок контролюючого органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за період з 08.05.2015 по 02.12.2019.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що висновок про заниження позивачем чистого доходу для цілей оподаткування ПДФО та військовим збором, здійснений у зв'язку із встановленням відповідачем факту завищення позивачем суми документально підтверджених витрат за 2017, 2018 та 2019 роки.
З акта перевірки вбачається, власне і не заперечується відповідачем, що під час перевірки представникам контролюючого органу були надані всі первинні документи за всі періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності у статусі фізичної особи-підприємця, починаючи з 2015 року по 2019 рік, в тому числі і Книга обліку доходів і витрат, КОРО, фіскальні чеки, документи на придбання товару.
Вказані документи надано і до суду, зокрема, 26.10.2021 стороною позивача до суду було подано додаткові пояснення по справі, до яких додано копії видаткових накладних на придбання товарів; банківських виписок по рахунку; декларації акцизного податку.
Водночас, після дослідження матеріалів справи зі співставленням акта перевірки, слідує, що всі суми, щодо як доходів, так і витрат, що відображалась в книгах обліку, відповідають сумам зазначеним в первинних документів як на придбання позивачем товарів, так і в подальшому на їх реалізацію.
При цьому, в акті перевірки відповідачем конкретно не вказано та не визначено, на підставі яких саме первинних документів зроблені висновки про завищення витрат, водночас, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявніеть факту порушення.
Суд вважає, що лише посилання контролюючого органу на те, що до таких висновків контролюючий орган дійшов згідно фіскальних чеків (без зазначення, яких саме) без наведення обґрунтованого та зрозумілого розрахунку (як це має місце, зокрема, на сторінках 9, 10 та 11 акта), не може вважатись належним підтвердженням факту вчинення платником порушення податкового законодавства.
Таким чином, підставою для висновку Відповідача про завищення Позивачем витрат, крім інших документів, мали бути і дані безпосередньо первинних (зокрема, видаткових) документів та зазначення (зокрема, перелік) таких документів в Акті.
Крім того, за даних обставин, зі змісту акта перевірки не є зрозумілим, яким чином відповідач визначив суму доходу, що на його думку, була неправомірно занижена позивачем, як і не було наведено жодного розрахунку та обгрунтування обчиелення сум, зазначених в таблицях на сторінках акта, та, відповідно, жодного розрахунку, з якого суду було б зрозуміло, яким чином податковий орган визначив суми податкових зобов'язань, зазначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, якими позивачу було збільшено грошове зобов'язання.
У контексті наведеного, суд звертає увагу на тому, що відомості про суми, як доходів, так і витрат, були відображені в податкових деклараціях позивача на підставі записів в Книзі обліку доходів і витрат, внесених на підставі первинних документів, наданих представникам контролюючого органу під час перевірки.
Форма Книги обліку, а також Порядок її ведення затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481. Так, як пояснює позивач, осатння кожного дня, в який здійснювались операції з реалізації товарів на підставі інформації з фіскального звітного чеку та Книги обліку розрахункових операцій вносила запис до графи 2 (сума доходу від здійснення господарської діяльності). В графах 5 і 6 Книги обліку зазначалися реквізити документу, що підтверджує витрати позивача, пов'язані з отриманням суми доходу, зазначеної в графі 2, та сума витрат (фактично понесених позивачем). За підсумком місяця, в графі 7 позивач зазначав суму витрат на оплату праці, а в графі 9 вказував суму чистого доходу, визначену за правилами ст. 177 ПК України. Аналогічним чином, підсумовувались показники за результатами звітного року.
При цьому, як вбачається з акта перевірки, відповідачем зауважень до порядку заповнення позивачем Книги обліку не зафіксовано.
Записи до Книги обліку доходів і витрат як про суми понесених витрат, так і про суми отриманих доходів здійснювались позивачем на підставі первинних документів, які надавались до перевірки і до оформлення та змісту яких зауважень з боку контролюючого органу не було та відповідають сумам, відображеним в таких первинних документах.
З урахуванням навеедного, суд вважає, що визначені позивачем суми витрат, є обґрунтованими та належним чином підтвердженими як первинними документами, так і відомостями, відображеними в Книзі обліку доходів і витрат та поданою податковою звітністю, на відміну від даних відповідача, зазначених в акті перевірки, які окрім як загальну викладку показників та сум відхилення, не мають логічного та достатнього обґрунтування виявлених сум завищення.
Під час розгляду даного спору відповідач також не навів/не надав належних доказів та обґрунтувань своїх висновків.
Щодо зазначення в акті перевірки про те, що до перевірки не було надано інформацію щодо залишків товарно-матеріальних цінностей, позивач наголосила на тому, що пропонувала інспекторам облік залишків ТМЦ, які вона вела в довільній формі, проте такі не були взяті до уваги.
Згідно показів свідків, допитаних судом під час розгляду даного спору, зокрема, інспекторів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які приймали участь у проведенні перевірки позивача, останні повідомили суду, що позивачем були завищені витрати, з огляду на що, позивачу був надісланий запит для документального підтвердження витрат, які він до перевірки не надав, а контролюючим органом було самостійно встановлена різниця (відхилення) частини документів. Також, стосовно неоподаткування придбаного товару, перевіркою встановлена невідповідність сум витрат та прибутку. У свою чергу, свідок ОСОБА_3 зазначила про те, що підготувала пояснення щодо виявлених порушень у формі таблиць, та зазначила, що після проведення перевірки не вся інформація викладається в акті, а у інспектора залишається інформація у вигляді таблиці, яку для зручності формує собі інспектор.
У контексті доводів сторони відповідача, наданих під час розгляду справи, а також показів свідків, суд вважає, що останні ґрунтуються на припущеннях посадових осіб відповідача, що проводили перевірку, без врахування всіх фактичних обставин та їх відтворенні в акті перевірки з логічним, послідовним та обґрунтованим викладенням.
Щодо долучених до справи пояснень щодо встановлених порушень, викладених в акті перевірки, підготованих інспектором відповідача, суд їх бере до уваги, однак, констатує, що останні містять більш детальний опис виявлених порушень та розрахунки, однак, все ж таки не доводять у чому саме полягає порушення з боку позивача, яким чином це було встановлено та на підставі невідповідності яких саме документів, при цьому, викладені в поясненнях обставини, подекуди не були включені до самого акта перевірки, тому не можуть оцінюватись судом.
До того ж, суд акцентує увагу й на тому, що на сторінці 28 акта перевірки, відповідачем наведені таблиці з розбивкою по роках (з 2017 по 2019 рік), в яких відповідач наводить суми реалізованого товару, який був відсутній у обліку позивача, тобто товару, придбання якого позивачем не підтверджується первинними документами, проте, як в акті перевірки, так і під час розгляду даного спору в суді, відповідачем не надав достатніх пояснень з їх документальним підтвердженням, яким саме чином були визначені суми, зазначені у графі 3 кожної із таблиць (придбання ТМЦ, що реалізовані). Також, для суду залишилось не зрозумілою методика визначення відповідачем як самих розрахунків, так і торгової націнки на продукти харчування, реалізація яких здійснювалась позивачем.
Отже, за даних обставин, суд вважає, що висновки акта перевірки щодо визначення суми завищення витрат не знайшли свого підтвердження, є недоведеними та спростовуються наданими позивачем поясненнями (пояснення по справі від 22.11.2021) з їх документальним підтвердженням.
Враховуючи те, що суми завищення позивачем витрат та, відповідно, заниження сум доходу за періоди діяльності 2017 - 2019 роки контролюючим органом визначені неправомірно та не мають належного обґрунтування, суд дійшов висновку про те, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0116090713 та № 0116080713 від
09.06.2021 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 00/1562/0713 від 09.02.2021, яким до позивача були застосовані штрафні санкції на суму 272221,92 грн за порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд зазначає, що саме згідно змісту пункту 12 ст. 3 вказаного закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції, зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому, суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Суд зазначає про те, що чинним законодавством України не визначено порядок ведення обліку товарних запасів фізичними особами-підприємцями, що перебувають на загальній системі оподаткування, при цьому, Порядком № 481, також не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами-підприємцями, що перебувають на загальній системі оподаткування
До того ж, зі змісту ст. 2 Закону України «Про бзосгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 (далі - Закон № 996), вбачається, що дія цього закону не поширюється на фізичних осіб-підприємців, а отже, на вказаних осіб не поширюється і вимога щодо ведення бухгалтерського обліку.
На фізичних осіб-підприємців, зокрема, тих, які застосовують РРО, поширюється вимога щодо наявності документів, що підтверджують походження товару і саме їх наявність (тобто ведення первинної документації) і є належним веденням обліку.
З матеріалів справи слідує, що і не було спростовано відповідачем, позивачем протягом всього періоду здійснення господарської діяльності забезпечено ведення первинної документації, всі первинні документи (як на придбання товару, так і на подальшу його реалізацію) були надані відповідачу під час перевірки і претензій щодо їх наявності та правильності ведення в акті перевірки не зазначено.
Таким чином, оскільки позивач належним чином вела облік товарних запасів, має всю належну первинну документацію, на переконання суду, висновок відповідача щодо порушення позивачем п. 12 ст. 4 Закону № 265/95-ВР, є безпідставним та необгрунтованим, відповідно, прийняте на підставі такого висновку податкове повідомлення-рішення № 00/1562/0713 від 09.02.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.
Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність правових підстав для їх задоволення. Доводи відповідача не спростовують встановлену під час розгляду справи відсутність підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за результатами проведення податкової перевірки. Решта тверджень та посилань податкового органу судом не приймається до уваги через їх непідтвердженість матеріалами справи. Податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено переконливих та підтверджених доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів ведення позивачем обліку, та/або свідчили б про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків, зокрема і в частині заниження чистого оподатковуваного доходу.
Наведені у відзиві на позовну заяву доводи є загальними, відображають зміст акта перевірки, проте не містять належно обґрунтованої правової позиції податкового органу, з чітким посиланням на докази, що мають бути прийнятими до уваги судом, а також, не спростовують покладених в основу позовної заяви доводів.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Необхідно також врахувати правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягає застосуванню судами. Так, у п. 110 вказаного рішення, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Суд вважає, що відповідачем не доведена, а позивачем спростована, правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на що, податкові повідомлення-рішення № 00/1562/0713 від 09.02.2021, від 09.06.2021 № 0116090713 та № 0116080713, прийняті Головним управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленим підрозділом ДПС України, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові виграти, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2939,92 грн, з огляду на що, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00/1562/0713 від 09.02.2021, прийняте Головним управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленим підрозділом ДПС України.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.06.2021 № 0116090713, прийняте Головним управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленим підрозділом ДПС України.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.06.2021 № 0116080713, прийняте Головним управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленим підрозділом ДПС України.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2939,92 грн (дві тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять гривень 92 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.