Справа № 756/6732/23
Номер провадження № 1-кп/756/1280/23
УКРАЇНА
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 02.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023105050000392, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не одруженого, який працює в ТОВ «Дрінко», проживає за адресою АДРЕСА_1 , засуджений 04.11.2022 Оболонським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підстав 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
УСТАНОВИВ:
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
1.1. У не встановлений під час досудового розслідування день та час у ОСОБА_5 , будучи особою, раніше засуджено за ст. 309 КК України, виник умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання, особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено без мети збуту.
Реалізуючи вказаний умисел, 01.04.2023, близько 10:30 год., ОСОБА_5 перебуваючи біля озера «Вербне», за адресою: м. Київ, вул. Приозерна, знайшов згорток зі стрічкою синього кольору, який містив особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2піролідин-1-іл-пентан-1-он), який поклав до задньої кишені своїх джинсів, які в той день були на ньому одягнені та направився по власним справам.
У подальшому ОСОБА_5 був зупинений працівниками поліції, на запитання яких повідомив про наявність в задній правій кишені джинсів, які були одягнені на ньому в той день, особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2піролідин-1-іл-пентан-1-он), яка загорнута в згорток та яку він незаконно зберігав для власного вживання, без мети збуту.
У той же день та місці, ОСОБА_5 добровільно надав для огляду та вилучення зі своєї задньої правої кишені джинсів, які були одягнені на ньому, згорток зі стрічкою синього кольору, в якому містилась порошкоподібна речовиною білого кольору.
Під час судового розгляду встановлено, що вилучена в ОСОБА_5 01.04.2023 та надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору є психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить 0,242 г.
1.2. Отже, ОСОБА_5 учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, учинене особою протягом року після засудження за цією статтею.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиції сторони обвинувачення та захисту.
2.1.1. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_5 винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 1рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Оболонського районного суду міста Києва від 04.11.2022 за ч. 1 ст. 309 КК України в виді позбавлення волі строком на 1 місяць, виходячи зі змісту положень ст. 72 КК України, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць.
2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 01.04.2023, близько 10:30 год. біля озера «Вербне», що у м. Києва, знайшов згорток зі стрічкою та зрозумів, що в ньому знаходиться психотропна речовина, оскільки вживав психотропні речовини. Цей згорток він поклав до кишені джинсів і пішов по справам. Проте в той же день, близько 10:47 год., перебуваючи за адресою м. Київ, вул. Приозерна, буд. 2, його зупинили працівники, під час якого і повідомив про заборонено речовину, яку він зберігає. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку. Просить призначити покарання в виді штрафу в дохід держави, бо наразі працює, та зробив для себе належні висновки.
2.1.3. Захисник ОСОБА_4 підтримав позицію обвинуваченого, зокрема щодо визнання винуватості, але просив призначити покарання не пов'язане із позбавленням волі, зокрема у виді штрафу.
2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
2.2.1 У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор та захисник не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_5 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності її позиції. При цьому, суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
2.2.2. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
2.2.3 Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, особою, яка протягом року після засудження вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю, у вчиненому каявся, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочинів в кримінальному провадженні. Бо саме обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні.
3.2. У зв'язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.
3.3. При цьому судом не було встановлено обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому, призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
4.2. Отже, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів, його вид та суспільна небезпечність. Наслідки вчинення злочину, зокрема, що матеріальна шкода не завдана. Між тим, хоча самі ці злочини не завдають безпосередньої матеріальної шкоди, але завдають значну шкоду суспільству, насамперед поширенням та згубним впливом наркоманії і токсикоманії на свідомість психічно нестійких людей, їх мораль і спосіб життя, що призводить до поступового занепаду, деградації як окремих осіб так і суспільства - її активної частини (молоді).
Також суд ураховує особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, має офіційне місце працевлаштування.
4.3. При цьому, суд уважає, що підстави застосування статей 69, 69-1, 75 КК України при призначенні покарання - відсутні, як і підстави для застосування покарання з іспитовим строком. Оскільки, як убачається з наданих матеріалів, а також підтверджено обвинуваченим, останньому вже призначалось відбуття покарання з іспитовим строком, і обвинувачений учинив нове кримінальне правопорушення під час дії іспитового строку.
4.4. З урахуванням викладених обставин, характеру та виду злочину, їх наслідки, особи обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявності обставини, що пом'якшує та відсутності обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 50 КК України, виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік.
4.5. При цьому, ураховуючи, що ОСОБА_5 був засуджений вироком Оболонського районного суду міста Києва від 04.11.2022 за ч. 1 ст. 309 КК України, тому суд зобов'язаний в порядку ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням установлених обставин та особистості обвинуваченого, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, виходячи з того, що відповідно до ст. 72 КК України двом дням обмеження волі відповідає один день позбавлення волі, та призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на один рік один місяць.
4.6. Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
5.1. Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно неї запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
5.2. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
5.3. Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертизи № СЕ-19/111-23/17572-НЗПРАП від 14.04.2023 у сумі 1912 грн 00 коп., відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь держави.
5.4. Питання речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України, зокрема психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,242 г., яка знаходиться в камері зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП в м. Києві, слід знищити.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання в виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, яке призначене цим вироком, невідбуте ОСОБА_5 покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 04.11.2022, виходячи з того, що відповідно до ст. 72 КК України двом дням обмеження волі відповідає один день позбавлення волі, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання в виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - не обирати. Строк покарання рахувати з моменту фактичного виконання вироку - затримання ОСОБА_5 .
Процесуальні витрати: за проведення експертизи № СЕ-19/111-23/17572-НЗПРАП від 14.04.2023 у сумі 1912 грн 00 коп. стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.
Речові докази: психотропну речовину - PVP, масою 0,242 г, яка знаходиться в камері зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП в м. Києві - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту проголошення вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статями 376, 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1