Справа № 755/11160/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Гончарука В.П.
за участі секретаря Гриценко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, суд,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованість мотивуючи свої вимоги тим, що 14.10.2018 року позивач надав відповідачу позику в розмірі 1 634 285, 51 грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 591 550 грн., 875 408, 4 грн. - інфляційні втрати, 167 327,11 грн. - 3% річних від прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.04.2014 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, що був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Футуймою В.Б.
Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримала від позивача суму боргу в розмірі 671 550 грн., що є еквівалентом 60500 доларів США зі строком повернення вказаної суми коштів до 16.10.2014 року.
Однак, відповідач взяті на себе обов'язки щодо повернення боргу не виконала вказану суму боргу в повному обсязі не повернула, а повернула тільки частку боргу, що підтверджується відповідними розписками, а саме від 20.10.2015 р., 27.10.2016 р., 3.11.2017 р., 12.11.2018 р., 1.10.2019 р., 15.11.2020 р., 2.12.2021 р. та 14.01.2022 р., а всього відповіда повернула позивачу суму боргу в розмірі 80 тис. грн., в зв'язку з чим тілокредиту складає 591 550 грн .
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також для огляду надав договору позики, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі з обставин викладених в позовній заяві
Проти ухвалення заочного рішення представник позивача не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 в зал судового засідання не з'явилася, сповіщалися належним чином про день, місце та час розгляду справи в суді, за місцем реєстрації та відомими суду засобами зв'язку.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду
У відповідності до ст. 169 ч. 4 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів - в порядку заочного розгляду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 16.04.2014 року позивач ОСОБА_1 надав відповідачу ОСОБА_2 . 671 550 грн., що складало за обмінним курсом купівлі ПАТ «Міський комерційний банк» 60500 доларів США, з кінцевою датою повернення суми боргу до 16 жовтня 2014 р., що підтверджується нотаріально посвідченим договором від 16.04.2014 р .
Відповідач в повному обсязі не виконала взяті на себе зобов'язання та грошові кошти, відповідно до умов договору не повернула, а тільки повернула суму коштів станом на 14.01.2022 р. в розмірі 80 тис. грн.
У зв'язку з зазначеними порушеннями позичальник ОСОБА_2 має заборгованість за договором позики від 16.04.2014 року у сумі 1 634 285, 51 грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 591 550 грн., 875 408, 4 грн. - інфляційних втрат та 167 327,11 грн. - 3% річних від прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана обставина не була спростована в ході судового розгляду та суд позбавлений можливості самостійно рати докази та застосовувати вимоги статті 257 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики, підлягають до задоволення частково.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За змістом ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14, застосування якої є обов'язковим в силу ст. 370-1 ЦПК України, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Також статтею 625 ЦК України визначено, що Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як убачається в розписках сторонами не було встановлено розміру процентів за користування грошовими коштами, а стягувати проценти на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України суд позбавлений можливості.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги в судовому засіданні знайшли своє підтвердження та обґрунтування, що є підставою для їх задоволення частково.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.
По даній справі відповідач має сплатити позивачу судовий збір в розмірі - 4416,43 грн.
Керуючись ст.ст. 79-81,12,141,81,76,89,49,258,263,265,268,273, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 610, 625, 612 , 1046,1050 ЦК України, суд
Ухвалив :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість договором позики від 16.04.2014 року у сумі 1 634 285, 51 грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 591 550 грн., 875 408, 4 грн. - інфляційні втрати, 167 327,11 грн. - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у справі у сумі 13420грн.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . ІПН НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 14.12.2023 р
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безспосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: