УХВАЛА
25 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 444/2121/19
провадження № 61-17289ск23
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Масюк Михайло Володимирович, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_4 , про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_4 , в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила стягнути на її користь: з ОСОБА_3 20 450,00 дол. США, отриманих як аванс, 3 % річних - 852,18 дол. США; з ОСОБА_5 - 5 000,00 дол. США.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 03 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 20 450,00 дол. США, отриманих як аванс, 852,18 дол. США - 3 % річних та 237,23 грн судового збору.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000,00 дол. США, отриманих як аванс грошових коштів, та 1 828,43 грн судового збору.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь держави 7 478,28 грн судового збору.
Стягнено з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
03 грудня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Масюк М. В. (далі - представник), надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року.
У касаційній скарзі представник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 5 000,00 дол. США.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, з оглядуна наступне.
Згідно з частиною першою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюєтьсяз дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строкуна касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Частиною третьою статті 390 ЦПК України встановлено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними (частина перша статті 127 ЦПК України).
У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якому зазначено, що копію постанови суду апеляційної інстанції отримано відповідачем засобами поштового зв'язку 03 листопада 2023 року, що підтверджується копією поштового конверту та витягом з реєстру поштових відправлень акціонерного товариства «Укрпошта».
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Зазначена в касаційній скарзі дата отримання відповідачем копії постанови суду апеляційної інстанції, 03 листопада 2023 року, не підтверджена належними доказами. Долучена до касаційної скарги копія поштового конверту свідчить про направлення судом апеляційної інстанції на адресу відповідача судової повістки, тому не може бути прийнята на підтвердження дати отримання оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.
Оскільки до відкриття касаційного провадження Верховний Суд позбавлений можливості здійснити перевірку своєчасності направлення судом апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку копії оскаржуваної постанови або доказів її отримання, відповідні докази мають бути надані відповідачем до суду касаційної інстанції. Такими доказами можуть бути довідка із суду, поштового відділення зв'язку, копії матеріалів справи тощо.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що касаційна скарга, відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для подання нового клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням підстав для його поновлення, а також поданням доказів на підтвердження дати отримання копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.
Пунктом 6 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено клопотання особи, яка подає касаційну скаргу.
Повноваження суду касаційної інстанції визначені статтею 409 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Відповідачу (її представнику) необхідно надіслати до суду касаційної інстанції нову редакцію касаційної скарги, уточнивши прохальну частину касаційної скарги, з урахуванням статті 409 ЦПК України.
Також, у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі не зазначено чітко та належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Системний аналіз наведених норм ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов'язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).
Підставою касаційного оскарження рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 лютого 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року представник вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц та постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 367/836/15, від 21 вересня 2022 року у справі № 638/16768/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У справі, що переглядається, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів отриманих авансових платежів. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності та частково задовольнив позовні вимоги.
У справах № 638/16768/19 (постанова Верховного Суду від 20 травня 2020 року), № 367/836/18 (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року), на які міститься посилання в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції виклав висновки щодо застосування норм права, визначених у главі 19 ЦПК України, у справах за позовами про застосування наслідків нікчемного правочину.
У справі № 463/5896/14-ц (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року) предметом позову є визнання договору банківського вкладу нікчемним.
Таким чином, висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц та постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 367/836/15, від 21 вересня 2022 року у справі № 638/16768/19, та на які посилався адвокат у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин в справі,що переглядається. Спірні правовідносини у порівнюваній ситуації, враховуючи їхні риси насамперед за змістом, а також суб'єктний і об'єктний критерії, не є подібними.
За таких обставин необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з актом Відділу загального документообігу (канцелярія) Верховного Суду від 05 грудня 2023 року № 5304 під час вилучення зі скрині матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Масюк М. В., у справі № 444/2121/19 (поштовий ідентифікатор 59001063829099) виявлено відсутність доказів сплати судового збору зазначеного в додатках.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день пред'явлення позову - 2019 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто не менше 768,40 грн та не більше 9 605,00 грн.
Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 5 000,00 дол. США.
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення судів, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Отже, за подання касаційної скарги в цій справі підлягає сплаті судовий збір в розмірі 2 523,23 грн ((5 000,00 дол. США х 25,2323) х 1 % х 200 %), з яких: 5 000,00 дол. США - оскаржувана ціна позову; 25,2323 - курс долара США до гривні у серпні 2019 року.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду оригінал документа, що підтверджує його сплату або надати документи, що підтверджують підстави для звільнення заявника від сплати судового збору відповідно до закону (стаття 6 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Проте заявником не зазначено відповідних відомостей щодо себе, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Касаційний суд також повідомляє, що з 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 29 червня 2023 № 3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (частина шоста статті 14 ЦПК України).
Відповідно до частини сьомої статті 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Крім того, без зазначення представником реєстраційного номеру облікової картки платника податків у суду відсутня можливість перевірити наявність у нього зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС та вручити у відповідності до частини сьомої статті 14 ЦПК України будь-які документи у справі в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету.
Згідно з частиною другою, третьою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Масюк Михайло Володимирович, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року залишити без руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі неподання заяви для поновлення строку касаційного оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко