УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 308/5811/21
провадження № 61-16138ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Олійник А. С.,
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури
у сфері оборони Західного регіону на рішення Шевченківського районного суду
м. Львова від 12 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 26 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1
до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що 28 березня 2017 року Військовою прокуратурою Ужгородського гарнізону Західного регіону України розпочато кримінальне провадження за № 42017070210000021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.
Вказував, що 22 квітня 2017 року Військовою прокуратурою Ужгородського гарнізону Західного регіону України йому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 26 квітня 2017 року застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 23 червня
2017 року та визначено заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 32 000,00 грн. 14 липня 2017 року у вказаному кримінальному провадженні прокурором Військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України ОСОБА_1 вручено обвинувальний акт за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України.
Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 червня 2018 року у справі № 299/2144/17 ОСОБА_1 виправданий, у зв'язку
з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 червня 2020 року та постановою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
ОСОБА_1 вважав, що він з 22 квітня 2017 року по 23 грудня 2020 року перебував під слідством, тому органом досудового розслідування та судом йому завдано моральної шкоди, що спричинена незаконним слідством, застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначав, що він зазнавав моральних страждань, мав нервові стреси, відчуття тривоги, сильні душевні переживання та моральні страждання, приниження, розгубленість, а тому порушена проти нього кримінальна справа мала тяжкі наслідки для нього, оскільки він тривалий час страждав від почуття невизначеності свого майбутнього.
Внаслідок неправомірних дій органу досудового розслідування йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 500 000,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Спеціалізованої прокуратури у військовій
та оборонній сфері Західного регіону про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнено з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України
на користь ОСОБА_1 286 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
У решті у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури були порушені конституційні права позивача, що завдало йому фізичних і моральних страждань, призвело
до погіршення психологічного стану.
10 листопада 2023 року заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, засобами поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить повністю скасувати постанову апеляційного суду,
а рішення суду першої інстанції скасувати частково, змінити його, виключивши
зі строку перебування позивача під слідством і судом період із 23 червня
до 23 грудня 2020 року, пропорційно зменшивши розмір моральної шкоди,
що підлягає відшкодуванню.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень міститься посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України
(суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду). Зокрема, заявник
у касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені
у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі № 308/12810/21.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк на усунення недоліків, а саме запропоновано надати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету
у Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, належні докази
в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень та докази сплати судового збору за подачу касаційної скарги.
12 грудня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга
на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання)
без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється
з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право
на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 травня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року мотивоване тим, що копію постанови апеляційного суду отримано прокуратурою лише 10 жовтня 2023 року.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає,
що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені обставини, зокрема, отримання копії оскаржуваної постанови апеляційного суду 10 жовтня 2023 року, свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження,
що є підставою для його поновлення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
За змістом положень частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову
у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені
в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваних судових рішень чи їх невідповідності висновкам, викладених у наведеній заявником постанові Верховного Суду, щодо питання застосування норми права
у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.
Такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
28 березня 2017 року Військовою прокуратурою Ужгородського гарнізону Західного регіону України розпочато кримінальне провадження, яке внесено
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017070210000021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті
364 КК України.
22 квітня 2017 року Військовою прокуратурою Ужгородського гарнізону Західного регіону України ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.
Військова прокуратура Ужгородського гарнізону Західного регіону України згідно
з пунктом 3 наказу Офісу Генерального прокурора від 05 лютого 2020 року № 66 «Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур
у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)» перейменована
у «Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону» (на правах обласної прокуратури) без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 квітня 2017 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 23 червня 2017 року
та визначено заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 32 000,00 грн, яку надалі ОСОБА_1 було внесено.
14 липня 2017 року у вказаному кримінальному провадженні прокурором Військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України ОСОБА_1 вручено обвинувальний акт за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті
364 КК України.
Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 червня 2018 року ОСОБА_1 виправдано на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 червня 2020 року вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 червня 2020 року залишено без змін.
Отже, судом встановлено, що у зв'язку з незаконним притягненням
до кримінальної відповідальності позивач перебував під слідством та судом
із 22 квітня 2017 року до 23 грудня 2020 року, тобто 44 місяці.
На час вирішення справи в суді першої інстанції мінімальний розмір заробітної плати становив 6 500,00 грн, а тому мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди позивачу за 44 місяці (із 22 квітня 2017 року до 23 грудня 2020 року) незаконного перебування під слідством і судом дорівнює 286 000,00 грн.
Правове обґрунтування
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт,
то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала (пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових
і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша та друга статті 1176 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»
у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело
до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини перша, п'ята, шоста статті 4 Закону України
«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62).
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів,
що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування
під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.
Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, водночас визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром,
що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі визначити й більший розмір відшкодування.
У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15 (провадження
№ 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки
він є гарантованим мінімумом. Проте, визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичний біль, душевні і психічні страждання тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих
і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, часу та зусиль, потрібних для відновлення попереднього стану, і самої можливості такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Тож суд повинен з'ясувати усі доводи позивача, наведені ним на обґрунтування
як обставин завдання, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір відшкодування моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості
і справедливості.
Висновки Верховного Суду
Встановивши, що позивач незаконно перебував під слідством і судом 44 місяці,
суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, застосувавши правило частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють
оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури
і суду», визначив суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 286 000,00 грн, тобто у гарантованому державою мінімальному розмірі такого відшкодування.
Верховний Суд погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій.
Визначаючи розмір відшкодування завданої позивачу шкоди, суди керувалися принципами розумності, справедливості та співмірності, забезпечили позивачеві відшкодування завданої йому моральної шкоди у розмірі, який є співмірним
з понесеними моральними стражданнями, враховуючи встановлені фактичні обставини справи.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення міститься посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, у касаційній скарзі зазначено, що суди не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду
від 30 березня 2023 року у справі № 308/12810/21(провадження № 61-635св23).
Верховний Суд, переглядаючи справу № 308/12810/21 (провадження
№ 61-635св23), погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову та відшкодування моральної шкоди у більшому розмір, ніж мінімально визначений законом, та встановив такий розмір на рівні
585 000,00 грн, виходячи з обсягу заподіяної позивачу шкоди, глибини
та тривалості моральних страждань, пов'язаних із перебуванням під слідством
і судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків, погіршення
та позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, інших негативних наслідків морального характеру. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд урахував засади розумності та справедливості. Апеляційний
суд мотивував свої висновки щодо відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі ніж гарантовано державою та зазначив обставини, які вплинули на глибину фізичних і душевних страждань позивача і які врахував при визначенні розміру відшкодування завданої шкоди.
Водночас у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, судами визначено розмір відшкодування моральної шкоди у мінімальному розмірі, який гарантований державою.
Отже, оскаржувані судові рішення не суперечать зазначеному висновку Верховного Суду, оскільки висновки судів у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, узгоджуються з викладеними у наведеній заявником постанові Верховного Суду загальними підходами при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів,
що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Підсумовуючи, Верховний Суд у справі, яка переглядається, дійшов переконання, що висновки судів попередніх інстанції ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, застосовано правильно, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права є очевидним, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга
є необґрунтованою, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження із підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Клопотання заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.
Поновити заступнику керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 травня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону
на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 травня 2022 року
та постанову Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про відшкодування моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
В. М. Ігнатенко
А. С. Олійник