УХВАЛА
26 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 638/7969/21
провадження № 61-17756ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та
ВСТАНОВИВ:
11 грудня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким повернути заявнику сплачений судовий збір.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду складений 24 листопада
2022 року, оприлюднений в ЄДРСР 12 грудня 2022 року, останнім днем на касаційне оскарження постанови з урахуванням вихідних днів є 11 січня 2023 року.
ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, в якому обґрунтовує поважність причин пропуску такого строку тим, що копію оскаржуваної постанови він отримав засобами поштового зв'язку з Полтавського апеляційного суду 04 грудня 2023 року.
Додана до касаційної скарги ксерокопія конверта з відповідною відміткою про дату направлення Полтавським апеляційним судом поштового відправлення не є беззаперечним доказом отримання ОСОБА_1 повного тексту оскаржуваного судового рішення 04 грудня 2023 року, оскільки з копії конверта неможливо встановити, що суд апеляційної інстанції не вручав заявнику копію оскаржуваної постанови та ним не отримано її копію раніше в інший спосіб. Доказів порушення апеляційним судом порядку вручення судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України, не надано.
Разом з тим, апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції ініційовано самим ОСОБА_1 , що свідчить про його обізнаність з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки до відкриття касаційного провадження Верховний Суд позбавлений можливості здійснити перевірку своєчасності направлення судом апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку копії оскаржуваного судового рішення або доказів отримання цього рішення, відповідні докази мають бути надані заявником до суду касаційної інстанції, зокрема у вигляді довідки суду першої або апеляційної інстанції про те, яким чином та коли заявнику направлена та вручена копія оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу і якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вимоги щодо форми, змісту касаційної скарги та додатків до неї передбачено у статті 392 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Такі підстави перелічені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов'язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вимогам закону, оскільки не містить підстав оскарження заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року з посиланням на конкретний пункт частини другої статті 389 ЦПК України.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно: 1) звернутися до Верховного Суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести інші підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження; 2) уточнити підстави касаційного оскарження,передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків.
Суд роз'яснює, якщо у зазначений строк заявник не звернеться до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням підстав для його поновлення, а також поданням доказів порушення апеляційним судом порядку вручення судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Керуючись статтями 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 листопада 2022 рокузалишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Ситнік