РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №:755/11335/20
Провадження №: 2/755/1752/23
"13" грудня 2023 р.
"06" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Гончарука В.П.,
за участю секретаря: Гриценко О.І.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 третя особа: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, суд
ВСТАНОВИВ
11.08.2020 р. за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням було відкрито провадження та розгляд справи було було постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.
6 травня 2021 р. за результатами розгляду справи було ухвалено заочне рішення.
26.07.2022 р. на адресу суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.
14 вересня 2022 р. ухвалою суду було задоволено заяву відповідача ОСОБА_2 , що представляв інтереси відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м.Києва, від 6 травня 2021 р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 6.05.2021 р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
15.11.2022 р. відповідачем ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_2 було подано до суду зустрічний позов за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 третя особа: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням.
Протокольною ухвалою від 20.12.2022 р. зустрічний позов було прийнято до розгляду.
Представником відповідача було надано до суду відзив на первинний позов, а представником позивача була надана відповідь на відзив, а також було надано відзив на зустрічний позов, в свою чергу відповідач ОСОБА_4 подав відповідь на відзив за зустрічгним позовом.
Первинний позов ОСОБА_3 мотивований тим, що позивач є наймачем квартири АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрований у даній квартирі, проте тривалий час не проживає за місцем своєї реєстрації. Відповідач квартирою не користується, речей у зазначеному житлі немає, кореспонденцію не отримує, поточний ремонт та утримання квартири не здійснює. Позивач самостійно несе тягар утримання вищевказаної квартири, сплачує надані комунальні послуги, також позивач стверджує що перешкод у користуванні спірною квартирою не чинила, та не чинить. Достеменне місце проживання відповідача позивачу на час розгляду справи було не відоме, обгрунтовуючи свої вимоги посиланням на ст.ст.71,72 ЖК України.
Зустрічний позов обгрунтовано тим, що відповідач ( позивач ) за первинним позовом, чинить перешкоди позивачу ОСОБА_4 в користуванні спірною квартирою, що полягають в тому що ОСОБА_3 здає дану квартиру в найм, в той же час вказуючи не те, що на період навчання з 2018 по 2022 р.р. він проходив навчання на денній формі та вказує, що в спірній квартирі перебувають його особисті речі, він періодично ночував в спірній квартирі та отримував плату від здачі спірної квартири в оренду, та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 16.09.2022 р. не зміг потрапити до спірної квартири в зв'язку з тим, що в квартирі проживають нові квартиранти, які не пустили його до квартири, що стало підставою виклику наряду поліції, та за твердженням ОСОБА_4 саме ОСОБА_3 чинить йому перешкоди в користуванні спірним житлом та має намір позбавити його права на проживання в спірній квартирі.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
В судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволені первинного позову в повному обсязі з обставин викладених в позовній заяві та у відзиві на зустрічний позов, стверджуючи те, що відповідач ОСОБА_4 має в особистій власності нерухоме майно, в спірній квартирі АДРЕСА_2 тривалий період часу не проживає , особистих речей в квартирі не має, не несе будь - яких витрат по утриманню спірної квартири, та будь -яких перешкод у користуванні спірною квартирою зі сторони позивача ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_4 не чинилося та просила відмовити в задоволені зустрічного позову, мотивуючи це тим, що даний позов є надуманим та будь - яких доказів обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_4 чи його представником не надано та зустрічний позов подано в зв'язку з тим, що між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що є батьком відповідача ОСОБА_4 та колишнім чоловіком позивача склалися неприязні стосунки.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник в с удовоум засіданні заперечували щодо задоволення первинного позову та просили задовольнити зустрічний позов, з обставин викладених в зустрічній позовній заяві та наданого до суду відзиву на первинний позов, наполягаючи на тому, що відповідачу ОСОБА_4 чиняться перешкоди у користуванні спірною квартирою АДРЕСА_2 , а також те, що останній ніс витрати по її утриманню та періодично користувався даною квартирою, проживав в ній, а також в даній квартирі знаходяться особисті речі ОСОБА_4 .
Суд заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного, що договір оренди трикімнатної квартири АДРЕСА_3 укладено з ОСОБА_3 з складом сім'ї із чотирьох осіб.
Відповідач ОСОБА_4 в спірній квартирі не проживає більше шести місяців, що підтверджується Актами про не проживання №22 від 29.02.2020 та №27 від 29.07.2020 року.
В судовому засіданні обтавини не проживання в спірній квартирі ОСОБА_4 чи його представником спростовані не були.
Як убачається з матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_4 вперше звернувся до правоохоронних органів щодо чинення перешкод в користуванні спірною квартирою лише 16.09.2022 р. тобто після ухвалення заочного рішення Дніпровським рай1онним судом м.Києва 6.05.2021 р. та до даного часу від відповідача ОСОБА_4 будь - яких звернень щодо чинення перешкод в користуванні спірної квартирою не надходило.
Необхідність визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 сторона позивача обґрунтовує порушенням права позивача вільно користуватися квартирою та необхідність сплачувати за житлово-комунальні послуги.
Спірні правовідносини регулюються нормами ЖК України.
Факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне користування майном, крім того істотно впливає на розмір щомісячних комунальних послуг, які він змушений платити самостійно.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. Втручання у це право здійснюється виключно з підстав, передбачених п. 2 ст. 8 Конвенції.
Зазначене покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення ЄСПЛ у справі «Пауел і Райнер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1990 р.). Такий захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі «Джілоу проти Сполученого Королівства» від 24.11.1986 р.), так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі «Ларкос проти Кіпру» від 18.02.1999 р.).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У ч. 1 ст. 61 ЖК України встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Передбачених ч. 2 ст. 71 ЖК України випадків, коли жиле приміщення зберігається за відсутнім членом сім'ї наймача понад шість місяців, у судовому засіданні не встановлено.
Підстав для продовження строку відсутності відповідача у спірній кімнаті понад шість місяців не виявлено, а відтак, відповідача слід визнати таким, що втратив право користування спірною кімнатою.
Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Виходячи з наведеного, наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням (квартирою) у будинках державного і громадського житлового фонду, у разі їх відсутності у жилому приміщенні без поважних причин понад шість місяців.
При вирішенні питання про втрату наймачем або членами його сім'ї права користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін їх відсутності та поважність причини такої відсутності.
Враховуючи термін відсутності відповідача у квартирі, в тому числі і не реалізацію відповідачем вселення на підставі рішення суду з 2010 року, суд вважає, що не визнання відповідача таким, що втратив право користуваня житловим приміщенням порушує принцип правової визначеності для позивача, який повторно звертається до суду із позовними вимогами про визнання відповідача втратившим право користування житловим приміщенням, але вже з підстав не реалізації та не виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - підлягають задоволенню, оскільки як встановлено судом відповідач більше шести місяців у спірній кімнаті не проживає, за комунальні послуги не сплачує, не несе інших витрат по утриманню житла.
Буд - яких доказів в обґрунтування зустрічного позову, а саме те, що відповідачу ОСОБА_4 чиняться перешкоди в користуванні спірною квартирою АДРЕСА_2 , та останній несе витрати по її утриманню, чи в спірній квартирі знаходяться речі відповідача до суду не надано.
Посилання на те, що позбавлення права на користування спірною квартирою та, як наслідок, позбавлення відповідача житла призведе до того, що відповідач буде позбавлений житла, або винаймати житло, спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи, а саме тим, що відповідачу на праві власності нележить нерухоме жиле майно та дана обставина не була спростована в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню судовий збір, що був сплачений позивачем при звернені до суду у розмірі 840 гривень 80 копійок.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 316, 317, 386, 405 Цивільного кодексу України,ст.ст. 7-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273,280-282, 354ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 третя особа: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод в корситуванні житлловим приміщенням - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_3 840 гривень 80 копійок витрат по оплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення буде складено 22.12.2023 р.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ).
Відповідач - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ).
Третя особа - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація (ЄДРПОУ 37203257, адреса: 02094, м. Київ, бул. Праці, 1/1).
Суддя: