Номер провадження 2/754/5083/23
Справа №754/12194/23
РІШЕННЯ
Іменем України
27 грудня 2023 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Ейс" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 28.12.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 680891883 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в розмірі 17800,00грн. В свою чергу відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав. В подальшому 28.12.2018 між Первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 6808918839 від 28.12.2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 175 від 08.02.2022. В подальшому 04.09.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 680891883 від 28.12.2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року. 04.08.2023 між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та "Фінансова компанія Ейс" було укладено Договір факторингу № 04/08/23-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 04.08.2023 до Договору факторингу № 04/08/23-01 від 04.08.2023, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в розмірі 43506,76грн, з яких - 17800грн сума заборгованості за основною сумою боргу; - 25706,76грн сума заборгованості за відсотками. Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору не сплачена.
На підставі вищенаведеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 43506,76грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,20грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00грн.
Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 07.09.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
До суду від ТОВ "Фінансова компанія Ейс" 18.12.2023 надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких зазначено, що під час аналізу матеріалів справи зареєстрованих в системі «Електронний суд» було виявлено, що окремі додатки до позовної заяви, не були завантажені з технічних причин у зв'язку з чим виникла необхідність в підготовці та подачі додаткових пояснень. В своїх додаткових поясненнях позивач посилається на Договори, що передували переходу до них права вимоги за кредитним Договором, які викладені ним у позовній заяві. До того ж посилається на факт укладання самого кредитного Договору № 680891883 від 28.12.2023 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір, які також викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся належним чином про розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін за адресою зазначеною в позовній заяві, яка є адресою реєстрації та проживання відповідача, що підтверджується відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА ( АДРЕСА_1 ). Однак, станом на 17 жовтня 2023 року повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачам по справі в матеріалах справи відсутнє.
Враховуючи вищевикладене, 17 жовтня 2023 року суд повторно повідомляє відповідача про розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін для надання можливості надати пояснення та докази щодо справи. Від відповідача ОСОБА_1 до суду повернувся конверт із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.
Станом на 27.12.2023 закінчились строки для подання відзиву та відповіді на відзив, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити, з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та їм правовідносини.
28.12.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 680891883 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого позичальникові надано кредит на суму 17800,00грн строком на 30 днів (до 27.01.2022) на умовах строковості, зворотності платності із нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 229,95 відсотків річних, що становить 0,63 відсотків в день від суми кредиту за час користування ними.
28.11.2018 між Первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно Договору факторингу ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язується відступити ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ "Таліон Плюс" зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за плату та на умовах, визначених Договором.
28.11.2019 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди та виклали п. 8.2 Договору в наступній редакції «Строк дії цього Договору починає перебіг у момент визначений у п. 8.1. цього Договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором».
Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2023 до Договору факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 6808918839 від 28.12.2021.
21.10.2020 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Додаткову угоду № 25 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 21.10.2020. Відповідно до умов Додаткової угоди сторони дійшли згоди про викладення тексту договору у новій редакції, змінивши адресу місцезнаходження ТОВ "Таліон Плюс", та змінено терміни «Право вимоги» та «Борг».
05.08.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до Договору факторингу ТОВ "Таліон Плюс" зобов'язується відступити ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Таліон Плюс" за плату та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 05/0820-01від 05.08.2023, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 6808918839 від 28.12.2021, в загальному розмірі 43506,76грн.
10.08.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було укладено Додаткову угоду № 1 від 10.08.2020 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020. Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" в строк 25 робочих днів з моменту відступлення йому права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги, надсилає кожному з боржників повідомлення про відступлення прав вимоги до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс".
03.08.2021 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було укладено Додаткову угоду № 2 від 10.08.2020 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020. Відповідно до якої сторони домовились продовжити строк дії Договору до 31.12.2022 включно.
04.08.2023 між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія Ейс" було укладено Договір факторингу № 04/08/23-01. Відповідно до Договору факторингу ТОВ "Фінансова компанія Ейс" зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (ціна продажу) за плату, а ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс"відступити ТОВ "Фінансова компанія Ейс" право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (супу позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс".
Відповідно до Реєстру божників від 04.08.2023 до Договору факторингу 04/08/23-01 від 04.08.2023, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 6808918839 від 28.12.2021, в загальному розмірі 43506,76грн.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Щодо переходу прав вимоги, які перейшли до позивача, як нового кредитора, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» від ТОВ «Таліон Плюс», та в свою чергу до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», судом встановлено наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 680891883 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 28.12.2021. Натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018, майже за три роки до укладання Кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та боржником ОСОБА_1 . Відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не могло бути в подальшому передане цим товариством на підставі договору факторингу від 05.08.2020 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке в свою чергу не передало таке право позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» за договором факторингу № 04/08/23-01 від 04 серпня 2023 року.
Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 05.10.2021 між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1,3 Конституції України).
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню, оскільки представником позивача не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 76-79 та 81 ЦПК України.
Отже суд відмовляє у задоволенні позову, як такого, що заявлений неналежним позивачем.
Відповідно статей 133, 141 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 11, 203, 215,512-519 ЦК України, статтями 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовити в повному обсязі.
Судові витрати покладаються на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс", ЄДРПОУ 42986956, адреса місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2023.
Суддя В.В. Бабко