ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13825/23
провадження № 2/753/6680/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Шаповалової К.В.,
за участю секретаря судового засідання Давидюк В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: місто Київ, вулиця Олександра Кошиця, 5а в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
ВСТАНОВИВ:
21 липня 2023 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позивач зазначає, що сплачує на користь відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу на утримання доньки ОСОБА_3 . Окрім доньки ОСОБА_4 у позивача ще є донька ОСОБА_5 , 2011 року народження, від іншого шлюбу. Враховуючи, що наразі позивач не в змозі сплачувати на утримання доньки ОСОБА_3 аліменти у визначеному розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, просить суд зменшити розмір аліментів на утримання останньої до 1/6 частини від усіх видів доходу. Окрім того, позивач просить суд скасувати рішення суду № 2-9694/10 від 31 грудня 2010 року, скасувати виконавчий лист № 2-9694 від 18 січня 2011 року та скасувати виконавчі провадження № 23863610, № 25928562, стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи 753/13825/23 між суддями від 09 серпня 2023 року матеріали позову передано в провадження судді Шаповаловій К.В. Фактично справа передана судді 11 серпня 2023 року.
17 серпня 2023 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалою суду від 21 серпня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17 жовтня 2023 року на 10:00 год.
Підготовче засідання призначене на 17 жовтня 2023 року було відкладено на 21 листопада 2023 року на 15:30 год., у зв'язку із неявку в засідання відповідача.
Ухвалою суду від 21 листопада 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 20 грудня 2023 року.
У судове засідання призначене на 20 грудня 2023 року сторони не з'явилися, позивачем до суду було подано заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій він зазначив, що позовні вимоги щодо зменшення розміру аліментів підтримує та просить їх задовольнити, а також просив долучити до матеріалів справи копію судового наказу від 19 червня 2023 року №363/3162/23, згідно якого з нього стягуються аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_6 та копію планового графіку платежів за договором про компенсацію частини лізингових платежів № 202000597 від 03 липня 2020 року.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, зокрема позовну заяву з додатками та ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримала 1 листопада 2023 року, шо підтверджується зворотним повідомленням, заяв з процесуальних питань та про відкладення розгляду справи суду не подавала.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідачка не скористалась своїм правом, та у строк, визначений в ухвалі суду про відкриття провадження, відзиву на позов не подала.
Судовий виклик на засідання, призначене на 20 грудня 2023 року повернувся до суду із відміткою «адресат відсутній за адресою».
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зважаючи на заяву позивача у справі, враховуючи належне повідомлення відповідача про день та час розгляду справи, а також про наявність такого позову до неї у провадженні суду, з огляду на наявні у справі докази, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність осіб, які не з'явились.
Суд, дослідивши матеріали справи, докази, долучені до позову, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню враховуючи таке.
Судом встановлено, що від спільного проживання позивача з відповідачкою, у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, яке видане відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 102, серія НОМЕР_1 , батьком зазначено ОСОБА_1 (позивач), матір'ю- ОСОБА_7 (відповідач) (а.с. 6).
Позивач та відповідач не заперечували факту, що ОСОБА_3 є їх спільною дитиною.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 грудня 2010 року у справі № 2-9694-10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини його заробітку, щомісячно, починаючи з 15 листопада 2010 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7-10).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 (позивач) також є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).
Вишгородським районним судом Київської області 19 червня 2023 року видано судовий наказ, яким зобов'язано позивача ОСОБА_1 сплачувати на утримання доньки ОСОБА_6 , 2011 року народження, аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу).
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 (а.с. 11) вбачається, що він працює в Управлінні забезпечення ОРС ЦЗ ДСНС України на посаді провідного фахівця та за період з січня 2022 року по грудень 2022 року він сплачував аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 (мати ОСОБА_7 ) у розмірі від 4970 грн до 5594, 35 грн та на утримання доньки ОСОБА_6 (мати ОСОБА_8 ) у розмірі від 3284 грн до 3804 грн.
Відповідно із статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із частинами другою, третьою статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.
Згідно частини 1 статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Як зазначалось судом, аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , були присуджені до стягнення з позивача на підставі судового наказу, а отже враховуючи специфіку такого судового рішення, що видається без призначення судового засідання та виклику учасників справи (стягувача та боржника), а боржник повідомляється про наявність судового наказу за фактом його видання, та враховуючи те, що суд не має можливості задовольнити його повністю чи частково, а боржник фактично позбавлений можливості до видачі судового наказу подати свої заперечення, чи докази для зменшення розміру аліментів, заявлених у заяві про видачу судового наказу, судом не враховувалось наявність на утриманні позивача ще однієї дитини ОСОБА_3 .
Крім того, відповідно до приписів статті 170 ЦПК України, судові накази про стягнення аліментів не може бути скасовано, у порядку визначеному для скасування судових наказів, а можуть лише бути переглянуті за нововиявленими обставинами, або боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Вказане фактично призвело до того, що наразі з позивача стягуються аліменти на утримання двох дітей в розмірі від його заробітку (доходу).
Судом також враховується, що 3 липня 2020 року позивачем було укладено договір про компенсацію частини лізингових платежів № ДК 202000597, відповідно до якого заявник придбав квартиру вартістю 2455305 грн та має сплатити шляхом компенсації частини лізингових платежів вартість у розмірі 2429595 грн (а.с. 12-19).
Відповідно до копії планового графіку платежів, який є додатком № 1 до договору про компенсацію лізингових платежів № ДК 202000597 від 03 липня 2020 року, позивачем, як лізингоодержувачем, щомісячно сплачується платіж у розмірі 6 310, 64 грн, що обумовлено умовами зазначеного договору та має сплачувати їх до вересня 2039 року.
Таким чином, у зв'язку з тим, що на утриманні позивача перебуває ще одна малолітня дитина, з огляду на укладений ним, після присудження стягнення з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , 2008 року народження, договору про компенсацію частини лізингових платежів № ДК 202000597, у нього змінився матеріальний стан.
Відповідно до статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.ст.182, 184 СК України).
При розгляді справ вказаної категорії суд, вирішуючи питання про зменшення розміру аліментів, враховує чи відповідатиме зменшений розмір аліментів інтересам дітей сторін у справі, чи не ставить їх у несприятливі умови в частині матеріального забезпечення, погіршуючи положення самих дітей.
Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Законом України «Про державний бюджет на 2023 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для дитини віком від 6 років, до вікової категорії якої належить дитина ОСОБА_3 , становить: з 1 січня - 2833 грн, гарантований мінімальний розмір - 1416,50 грн.
Отже, враховуючи все викладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір аліментів на утримання спільної дитини сторін у справі з на 1/6 частину заробітку (доходу) ОСОБА_1 .
При цьому суд вважає, що зменшення розміру аліментів до 1/6 частини доходів позивача відповідає вимогам статті 182 та частині п'ятій статті 183 СК України щодо розміру аліментів на двох неповнолітніх дітей.
Відповідачка будь-яких заперечень щодо заявлених вимог не зазначала, доказів на спростування доводів та доказів позивача, а також на підтвердження наявності у позивача інших видів доходів, які дозволяють йому сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі частини заробітку, з урахуванням наявності на утриманні ще однієї дитини та зобов'язань за договором, суду не надавала.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, з огляду на відсутність будь-яких заперечень з боку відповідачки щодо поданого позову, суд вважає, що позовна заява в частині зменшення розміру аліментів підлягає задоволенню.
В той же час вимоги позивача про скасування рішення суду № 2-9694/10 від 31 грудня 2010 року, скасування виконавчого листа № 2-9694 від 18 січня 2011 року та скасування виконавчих проваджень № 23863610, № 25928562 не підлягають задоволенню, оскільки у цьому випадку позивачем обрано не вірний спосіб захисту, з урахуванням норм ЦК та ЦПК України та компетенції (повноважень) місцевого суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 180, 181, 182, 183, 185, 191, 192 СК України, статтями 76 81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354, 430 ЦПК України суд,
УХВАЛИВ :
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначених рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 грудня 2010 року, з 1/4 на 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено 27 грудня 2023 року.
Суддя: Шаповалова К.В.