Справа № 569/21766/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року Рівненський міський суд
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Фурдись В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою,-
ВСТАНОВИВ:
В Рівненський міський суд Рівненської області 07 листопада 2023 року з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою звернулась ОСОБА_1 .
В судовому засіданні позивач та представник позивача адвокат Бруснік І.А. заявлені позовні вимоги позивача повністю підтримали, просять суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, а саме визначити порядок користування квартирою за адресою; АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_1 ізольовану кімнату площею 12,5 кв.м. з лоджією, в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити: кухню площею 9,5 кв.м, санвузол площею 2,6 кв.м., 1,0 кв.м., коридор площею 8, 7 кв.м. та вхід в квартиру.
В судовому засіданні відповідач та представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнали та просять суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що спірна квартира, яка належить учасникам процесу знаходиться на 2 поверсі 10 поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1 та складається з 3 кімнат житловою площею 36.5 кв.м.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом №2-225 від 19.07.2021 року, та свідоцтва про право на спадщину за законом №2-226 від 19.07.2021 року, виданих державним нотаріусом Першої рівненської державної нотаріальної контори Пуховою Н.Ю., ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 1/6 частка та 1/12 частка квартири по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частки вищевказаної квартири на підставі договору дарування від 08.09.2006 року, 1/12 частки даної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.11.2023 року, 1/3 частки даної квартири на підставі свідоцтва про право власності від 30.07.2004 року, що в загальному становить квартири по АДРЕСА_1 .
Як встановлено в судовому засіданні, в квартирі по АДРЕСА_1 проживає позивач з своїм малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про склад зареєстрованих осіб в житловому приміщенні № 21756 від 12 вересня 2023 року.
З дослідженої в судовому засіданні копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 вбачається, що загальна площа квартири складає 62,5 кв.м., з якої: житлова площа - 36,6 кв.м., що складається з кімнати 4 - 16,9 кв.м., 5 - 7,2 кв.м., 8 - 12,5 кв.м.; допоміжна площа - 21,8 кв.м, що складається з кухні 2 - 9,5 кв.м, коридору 1 - 8,7 кв.м,
санвузла 6 - 2,6 кв.м. та 7 - 1,0 кв.м.
Як було встановлено з дослідженого в судовому засіданні технічного паспорту на квартиру, вказані житлові кімнати в квартирі ізольовані. Кухня, коридор, санвузол перебувають у спільному користуванні усіх мешканців квартири. Іншого порядку користування житловим приміщенням у спірній квартирі ні добровільно ні у судовому порядку, на день винесення рішення судом, не визначено.
Відповідно, частка позивачки у загальній площі складає 15,625 кв.м, з неї житлової площі - 9,15 кв.м, допоміжної - 5,45 кв.м.
Враховуючи розмір частки, яка на праві спільної часткової власності належить відповідачу, вимога про виділення позивачу в користування кімнату площею 12,5 кв.м порушує право власності відповідача на частку 3/4 у спірній квартирі.
В позовній заяві зазначалося, що відповідач чинить позивачу перешкоди в користуванні спірної квартири, однак в судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_1 без дозволу користується належним йому майном та запрошує до спірної квартири своїх знайомих, які бешкетують та створюють безлад у квартирі, що підтверджується дослідженою в судовому засіданні листом «Про розгляд звернення» ГУНП в Рівненській області від 22.03.2023р. №1154/200/03-2023, листом «Про розгляд звернення» ГУНП в Рівненській області від 06.04.2023р. №1500/200-2023, листом «Про розгляд звернення» ГУ НП в Рівненській області від 06.04.2023р. №1485/200-2023, листом «Про розгляд звернення» ГУНП в Рівненській області від 15.04.2023р. №1146/200/84-2022.
Відповідач зазначив, що в даній квартирі він проживає та у ній перебуває його майно.
З дослідженої копії ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2021 року по справі №569/6062/21 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статтею 185 Кримінального кодексу України вбачається, що позивач скоїла крадіжку майна, що належало відповідачу та визнала свою вину у вчиненні кримінального проступку. Встановлених в судовому засіданні обставин наведених відповідачем позивач не спростувала.
На усні пропозиції відповідача продати квартиру та розділити отримані кошти, позивачка відповідає категоричною відмовою. Жодних пропозицій від позивачки щодо порядку користування квартирою відповідачу не надходило.
Відповідно до ч.1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Положеннями статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до ч.2 ст.358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року №20 квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 викладено таку правову позицію. Стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв?язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №363/928/16 (провадження № 61-24395св18), від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18 (провадження № 61-15087с20), від 12 серпня 2021 року у справі № 644/5579/19 (провадження № 61-5255св20), від 08 вересня 2021 року у справі №761/44705/19 (провадження №61-10474св21), від 15 вересня 2021 року у справі №719/637/20 (провадження №61-11437св21).
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 309/2477/16-ц.
При цьому слід зазначити, що спірна квартира належить на праві приватної спільної часткової власності позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 .
Згідно запропонованого варіанту користування квартирою вбачається, що він явно обмежує права відповідача ОСОБА_2 у користуванні часткою, яка належить йому на праві власності, оскільки позивачу пропонується виділити більшу житлову площу , яка їй належить на законних підставах.
На думку суду, порядок користування спірною квартирою, у спосіб, що пропонує позивач, призведе до порушення прав співвласника спірного майна відповідача по справі щодо володіння та користування майном відповідно до їх часток у праві спільної сумісної власності, здійснення повноважень володіння та користування одним із учасників щодо усього чи частини спільного майна без згоди інших не може не порушувати аналогічних речових прав іншого співвласника. При відсутності домовленості та згоди між співвласниками спірної квартири щодо порядку користування нею, кожен може вимагати доступу до володіння та користування усім спільним майном. Встановлення порядку користування спірною квартирою з виділенням позивачу в користування житлової кімнати площею 12,5 кв.м. значно перевищить розмір її частки у праві спільної сумісної власності, зважаючи на житлову площу квартири, що порушить принцип рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності. Таким чином, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні позивач належними та допустимими доказами не довела, що права відповідача в користуванні своєю часткою в квартирі не будуть обмежені згідно запропонованого вище наведеного варіанту, а навпаки в судовому засіданні встановлені протилежні обставини, тому суд приходить до висновку, що з цих підстав слід відмовити в задоволені позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований АДРЕСА_1
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов