Справа № 569/21095/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Фурдись В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення страхового відшкодування, стягнення судових витрат,-
ВСТАНОВИВ:
В Рівненський міський суд Рівненської області 31 жовтня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення страхового відшкодування, стягнення судових витрат, яка подана представником позивача адвокатом Горщак Б.А.
В судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, до суду подали заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, а саме стягнути на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна», код ЄДРПОУ 22868348, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102 відшкодування шкоди заподіяної майну позивача внаслідок ДТП, в розмірі 34 734 грн. та судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 1073, 60 грн.
В судове засідання представник відповідача повторно не з'явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду до суду не подавав, проте подав до суду відзив, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити повністю та зазначає, що в разі неявки у судове засідання представника відповідача розгляд справи проводити без його участі.
Дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Судом встановлено, що 06 грудня 2022 року о 10 год. 00 хв. в м.Рівне по вул.Соборна, 300, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Renault Scenic», д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, під час розвороту з крайнього правого положення, не надав дорогу попутному транспортному засобу «Citroen Berlingo», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 та здійснив з ним зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУПАП - як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Згідно постанови Рівненського міського суду Рівненської області, справа №569/19157/22 від 27 грудня 2022 р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
На момент ДТП, автомобіль, марки «Renault Scienic», д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , був застрахований в «СК «Євроінс Україна», № страхового полісу 210037183, який був чинний.
Внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль позивача «Citroen Berlingo», д.н.з. НОМЕР_3 , що належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 . Позивач звернувся на адресу ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування від 13 липня 2023 року.
За результатами розгляду заяви, ПрАТ «СК «Євроінс Україна», прийнято рішення про схвалення виплати (страхове відшкодування) в сумі 30 467 гривень, що підтверджується платіжною квитанцією від 16.08.2023 року.
Згідно Акту №28/06 від 28 червня 2023 року, вартість відновлюваного ремонту автомобіля внаслідок ДТП становить 65201 грн. Позивач вважає, що різницю вартості відновлювального ремонту, слід стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна», а саме 34 734 грн. (65 201- 30 467) = 34 734 грн.
Судом встановлено, 26 липня 2023 року представник ПрАТ «СК «Євроінс Україна» провів огляд транспортного засобу «Citroen Berlingo», д.н.з. НОМЕР_3 .
З метою визначення розміру вартості матеріального збитку транспортного засобу «Citroen Berlingo», д.н.з. НОМЕР_3 , та на виконання умов п.36.3 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-IV , відповідачем було складено ремонтну калькуляцію № 107633 від 07 серпня 2023 року. З даної ремонтної калькуляції вбачається, що сума страхового відшкодування склала 30 517,97 грн.
11 серпня 2023 року позивачем підписано заяву щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування, а відповідачем було виплачено вищезазначену страхову суму, отримання якої позивач визнає та підтверджує, зазначаючи про це в позові.
З дослідженої в судовому засіданні заяви на виплату та щодо узгодження суми страхового відшкодування (справа №107633) вбачається, що 11 серпня 2023 року позивач своїм підписом підтвердив, що після отримання узгодженої у двосторонньому порядку суми, претензій до ПрАТ «СК «Євроінс Україна», матеріального, морального та будь-якого іншого характеру не має та в подальшому мати не буде. Також підтверджує, що не матиме матеріальних претензій (крім отримання франшизи за полісом ОСЦПВВНТЗ, до особи, винної у ДТП та страхувальника та крім випадків, коли розмір матеріального збитку перевищує ліміт відповідальності страховика) у випадку виконання страховиком своїх зобов'язань за даною заявою. Сума страхового відшкодування зазначена в даній Заяві є вірною, остаточною та перегляду після її виплати з урахуванням утриманої франшизи, згідно Закону України про «ОСЦПВВНТ3» не підлягає. В заяві, крім того зазначено, «Зміст майнової вимоги: прошу узгоджену суму страхового відшкодування виплатити на рахунок : № НОМЕР_6 відкритий в «Приватбанк», МФО:305299, ЄДРПОУ/ІПН отримувача: 2838307559, номер карткового рахунку: НОМЕР_7 ».
Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини першої статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відтак, за загальним правилом, відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
За положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «…Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.
Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні».
Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 641/10491/15-ц (провадження № 61-12709св21).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Частиною першою статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Дії осіб, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), визначені у статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Положенням пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Згідно із пунктом 34.3 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
Отже, виходячи з наведених положень Закону, потерпілий має право на самостійне обрання аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика не з'явився у визначений пунктом 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до п.35.1., п.35.3 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа,яка має право на отримання відшкодування,протягом 30днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,-МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а)найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б)прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду,та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
Відповідно до п. 36.1, п. 36.2 ст. 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов?язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
При цьому, враховуючи, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ПрАТ «СК «Євроінс Україна» направило свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, відтак позивач не набув права на самостійне обрання аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. З цих підстав суд не приймає до уваги акт №28/06 дослідження спеціаліста-товарознавця, складеного 28 червня 2023 року оцінювачем ОСОБА_3 .
В подальшому, після складення ремонтної калькуляції №107633 від 07 серпня 2023 року, заяви на виплату та щодо узгодження суми страхового відшкодування, отримання страхового відшкодування 16 серпня 2023 року, позивач ОСОБА_1 не скористався своїм правом та не заявив ПрАТ «СК «Євроінс Україна» клопотання про проведення оцінки, експертизи пошкодженого майна, однак 13 липня 2023 року подав заяву про виплату страхового відшкодування згідно акту оцінювача, якого самостійно обрав, не маючи на це права. Також суд зауважує, що в акті №28/06 дослідження спеціаліста-товарознавця, складеного 28 червня 2023 року оцінювачем ОСОБА_3 , не зазначено дату ДТП і дату, на яку визначено розмір матеріального збитку.
За таких обставин, суд доходить висновку, що розмір завданої позивачу шкоди був оцінений страховиком та позивачу виплачене страхове відшкодування на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивач ОСОБА_1 не скористався своїм правом та не заявив клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для перевірки розміру виплаченого відшкодування, не спростував визначеного страховиком розміру, а отже не довів, що розмір страхового відшкодування страховою компанією визначений неправильно.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 357/5725/16-ц (провадження № 61-13823св18) та у постанові 25 квітня 2018 року у справі № 301/1075/15-ц (провадження № 61-9399св18).
Думка ВС/КЦС від 06.10.2021року у справі № 362/3043/18: «За встановленими у цій справі обставинами потерпіла особа та страховик визначили розмір страхового відшкодування шляхом укладення двостороннього договору про врегулювання страхового випадку, тому експертиза (оцінка) для визначення розміру шкоди до здійснення страхового відшкодування не проводилася.
Такі дії потерпілої особи та страховика відповідають положенням пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, в силу якої, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Оскільки pacta non obligant nisi gentes inte quas inita (договори не зобов'язують нікого, крім осіб, які в них беруть участь), тому домовленістю між двома сторонами не може бути збільшено обсяг відповідальності третьої особи, не сторони такого договору. … Таким чином, якщо розмір страхового відшкодування визначений без проведення експертизи за згодою страховика та потерпілого, і такий розмір страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика, то при вирішенні спору,за позовом потерпілого у ДТП до винуватця про відшкодування шкоди, на підставі статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, підлягає виконанню».
ВС/КЦС від 10.06.2020 у справі №333/2096/17: «11 квітня 2017 року ОСОБА_1 підписано заяву щодо погодження розміру страхового відшкодування, адресовану голові правління ПАТ «СК «Країна». За змістом вказаної заяви, ОСОБА_1 погодився з розміром страхового відшкодування в сумі 11 762,47 грн. на проведенні експертизи пошкодженого транспортного засобу "ГАЗ 3221ЗАС", д.р.н. НОМЕР_8 , не наполягає, після виплати страхового відшкодування будь-яких претензій до ПАТ «СК «Країна» мати не буде. Крім того, 11 квітня 2017 року ОСОБА_1 підписано заяву на ім'я голови правління ПАТ «СК «Країна» на виплату страхового відшкодування за вх. № 6776/17….. Зазначене свідчить про те що, ПАТ «СК «Країна» та ОСОБА_1 дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджується заявою позивача про страхове відшкодування та відповідає вимогам статті 30, пункту 34.4 статті 34 та пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV. …. Суди у порушення зазначених положень закону не звернули уваги на те, що факт перерахування ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі, погодженому між ними, свідчить про виконання страховиком свого зобов'язання з виплати страхового відшкодування та про відмову потерпілого від одержання відшкодування в більшому розмірі.»
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. - КЦС/ВС у справі № 450/2286/16-ц від 07.10.2020.
Відповідно до правової позиції ВС/КЦС від 04.09.2020 у справі №311/2145/16: «Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
У зв'язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним
ставляться.
І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.
Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини : статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодекс)
України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.
Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників ділового обороту.
Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб,є формою зловживання правом».
Недобросовісна та суперечлива поведінка позивача є самостійною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Оскільки ПрАТ «СК «Євроінс Україна» здійснило страхову виплату позивачу ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заборгованості по страховому відшкодуванню не має, тому відсутні підстави для задоволення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної майну внаслідок ДТП з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» в розмірі 34 734 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення страхового відшкодування, стягнення судових витрат - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна», код ЄДРПОУ 22868348, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов