Справа №155/396/23
Провадження №2/155/189/23
ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2023 м. Горохів
Горохівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Санакоєва Д.Т.,
при секретарі судового засідання Федонюк О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свій позов обґрунтовує тим, що 14.04.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський та ОСОБА_1 укладено угоду № 200503661 щодо кредитування.
Вказує, що відповідно до умов договору №200503661 банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 19 004,06 гривень, з встановленим строком користування з 14 квітня 2016 року по 14 квітня 2019 року, останній зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору №7 -БМ від 20.07.2020, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги за кредитним договором № 200503661 від 14.04.2016 року.
Банк, правонаступником якого є позивач виконав свої зобов'язання належним чином за кредитним договором, в той час як відповідач порушив умови договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.
Станом на 26.03.2023 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 53 237,06 грн, з яких: 18 476,32 грн - заборгованість за кредитом, 34 760,74 грн - заборгованість за відсотками.
Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 29 березня 2023 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
19.05.2023 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 в якій останній просить відмовити у задоволенні позову та застосувати до позовних вимог строк позовної давності.
13.07.2023 представник позивача скерував заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, в якому представник позивача просить визнати причини пропуску строку позовної давності поважними, та відмовити у заяві відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності.
В судове засідання представник позивача ТзОВ «Діджи Фінанс» не з'явився, однак скерував до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності. Крім того, просить виправити допущену описку в тексті позовної заяви щодо закінчення строку дії договору, а саме замість 11.07.2018 року вважати вірним 14.04.2019 року. Представник позивача вважає, що за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінчення строку дії договору.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнає.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до положень ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За вимогамист.517 ЦК України, первісний кредитору зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Судом встановлено, що 14.04.2016 року відповідач підписав заяву № 200503661 на укладення договорів: оферта 1 (про укладення кредитного договору), рахунок клієнта: 29094531627801, кредит готівкою 3,99+брелок, де сума кредиту 19 004,06 грн, строк кредиту 1095 днів, з 14.04.2016 по 14.04.2019, розмір процентної ставки за кредитом 0.0001 % річних, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості 0% до 0 місяця строку дії кредитного договору включно, 3,99% з 1 місяця строку дії кредитного договору до закінчення строку його дії, разова комісія за видачу кредиту 1,5%, сукупна вартість кредиту 211,56 % річних;
оферта 2 (про укладення Договору про надання та використання платіжної картки), тип карки: Visa/MasterCard, відкрито поточний рахунок, що буде використовуватися в рамках договору про картку в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки.
П.4.1 заяви передбачено, що своїм підписом під даною заявою підтверджує та погоджується, що прийняття банком Оферти 1 будуть дії банку по наданню кредиту, відкриттю рахунку та зарахуванню на нього кредиту (його частини), здійсненні протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати цієї заяви.
Прийняття банком Оферти 2 будуть дії банку по відкриттю рахунку картки, здійснені протягом 18 місяців з дати заяви, за умови належного виконанню взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
Кредитним договором: - складовими і невід'ємними частинами: 1) кредитного договору будуть: дана Заява, Умови і Графік платежів (що містить окрім іншого інформацію про дати і розміри чергових платежів), 2) Договору про картку будуть дана Заява, Умови по картках та Тарифи по картках, з якими він ознайомлений повність згоден зміст яких розуміє і положень яких зобов'язуюсь неухильно дотримуватись, а також із тим, що Умови , розміщенні Банком в місці, в якому було оформлено дану заяву та в мережі Інтернет та сайт і банку та/або у відділенні банку.
На підтвердження факту укладення кредитного договору між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 представником позивача також надано підписані відповідачем копії письмових доказів, зокрема: анкету № 2666832 від 14.04.2016, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках продукту: кредит готівкою 3,99+брелок, де в порядку повернення кредиту зазначено, що повернення кредиту здійснюється згідно графіку платежів, де кількість платежів дорівнює строку кредитування встановленого кредитним договором; графік платежів до кредитного договору №200503661 від 14.04.2016 року; договір до добровільного страхування від нещасних випадків та фінансового ризику від 14.04.2016 року; договір добровільного страхування життя за пакетом програм страхування «Персональний медичний помічник» РМР 200503661/799 від 14.04.2016 року; договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «Банк Михайлівський» № NSK 200503661 від 14.04.2016 року, згоду суб'єкта персональних даних.
20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 7 -БМ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 200503661 від 14.04.16 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».
Згідно витягу з додатку №1 до Договору факторингу №7-БМ із відступленням прав вимоги за кредитними договорами від 20.07.2020 року, позивач набув право вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 № 200503661 від 14.04.2016 року, де загальний залишок заборгованості становить 53 237,06 грн.
Крім того, позивачем додано до матеріалів справи претензію №200503661 від 19.12.2022 року з вимогою до ОСОБА_1 сплатити заборгованість за кредитним договором у розмірі 53 237,06 грн. У претензії вказано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору №7БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів аукціону лоту №GL16N618071, проведеного 15.06.2020, що підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 відповідно до якої ТОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
Так, представником позивача до позову додано виписки по особовим рахункам за договором №200503661 від 23.05.2016 по 27.07.2020 (т.1 а.с.73-250, т.2 а.с.1-73), з яких вбачається рух коштів по розрахунковому рахунку за кредитним договором №200503661 від 14.04.2016 року та наявність заборгованості у ОСОБА_1 у розмірі 53 237,06 грн, з яких: 18 476,32 грн - заборгованість за кредитом, 34 760,74 грн - заборгованість за відсотками.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 заявив про застосування строку позовної давності до вимог позивача та просив відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Вказував, що позивач звернувся з позовом після спливу позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.
Дію карантину, встановленого цією постановою, було неодноразово продовжено.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, слід визнати таким, що пропущений позивачем трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з 14 травня 2016 року до березня 2017 року.
Щодо вимог позивача про стягнення кредитної заборгованості за період з квітня 2017 року до закінчення строку дії договору 14.04.2019 року трирічний строк позовної давності не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви 26.03.2023 року такий строк був продовжений вищевказаним Законом.
Між тим, представник позивача у заяві просить суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними, обґрунтовує їх та просить залишити заяву відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності без задоволення.
Згідно ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд, розглянувши вказані причини пропуску строку позовної давності позивачем, вважає, що вони є обґрунтованими та строк позовної давності останнім було пропущено саме з поважних причин, оскільки, 14.04.2016 р. між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем було укладено угоду №200503661 щодо кредитування. 20.07.2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором. В свою чергу, приналежність права вимоги за вищевказаними кредитними договорами було предметом спору у справі №910/11298/16 та саме наявність тривалого судового процесу щодо приналежності права вимоги кредитору призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності. Крім того, оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 р. були отримані позивачем лише на початку 2023 року. Саме фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування унеможливлювали реалізацію прав позивача на звернення до суду за захистом своїх власних інтересів. Також, представник позивача наголосив на продовження під час карантину строків загальної та спеціальної давності та введенні воєнного стану на території країни. Вказана сукупність зазначених підстав свідчить про об'єктивність пропуску позивачем належного строку для звернення до суду із позовною заявою, а тому вказаний пропущений строк підлягає поновленню.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи, що відповідачу було відомо про необхідність виконання взятих на себе зобов'язань, однак останній їх належним чином не виконав, обставини зазначені у позові не спростував, не надав доказів на підтвердження відсутності заборгованості, або її погашення, не надав жодних заяв, клопотань щодо спростування позовних вимог тощо, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 в порушення вимог кредитного договору та норм ЦК України не виконав взяті на себе зобов'язання перед ТОВ «Діджи Фінанс», до якого перейшло право вимоги за кредитним договором № 200503661 від 14.04.2016 року, укладеним з АТ «Банк Михайлівський», а тому прийшов до висновку, що заборгованість за договором №200503661 від 14.04.2016 року на загальну суму 53 237,06 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2 684,00 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 253, 256,258, 261, 267, 512-514, 517, 526, 527, 530, 599, 610, 626, 628, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України ст. 12, 13, 43, 81, 83, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ) заборгованість за кредитним договором №200503661 від 14.04.2016 року у розмірі 53 237,06 (п'ятдесят три тисячі двісті тридцять сім) гривень 06 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 26.12.2023.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області Д.Т.Санакоєв