?
ОКРЕМА ДУМКА
24 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/7352/22
І. Підстави для висловлення та суть окремої думки
1. Верховний Суд (надалі - Суд) постановою від 24 жовтня 2023 задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову Північного апеляційного господарського суду та направив справу на новий апеляційний розгляд.
2. Як суддя-доповідач у справі вважаю, що підстав для скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд не було. Суд, ураховуючи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України, мав залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
3. У цій справі, оскільки я вважаю, що військова агресія російської федерації проти України є загальновідомим фактом, і враховуючи умови ескалації неоголошеної війни та рівень бойових дій в місті Києві в розглянутий у справі час, не можу зайняти позицію Суду щодо того, що орендар не довів, що орендоване майно неможливо було використовувати за цільовим призначенням саме через вказані обставини.
4. На мою думку, з огляду на особливу ситуації, що сталася в країні внаслідок вторгнення російської федерації в Україну та відповідно до обставин конкретної цієї справи (спірний період, місцезнаходження орендованого майна та поведінка орендаря), суд апеляційної інстанції правильно встановив, що з 24 лютого 2022 року орендар не міг використовувати орендовані приміщення з незалежних від нього причин, що є підставою для звільнення від сплати орендної плати.
5. Причиною неможливості виконання зобов'язань боржником є непереборна сила, яка включає в себе як саму обставину (військову агресію), так і її наслідки (масовий ракетний обстріл, порушення транспортного сполучення, евакуація населення, ведення бойових дій, загальна військова мобілізація, оголошення простою на підприємстві тощо). Як військова агресія, так і її наслідки не могли бути передбачені сторонами договору оренди. Такий чинник не залежить від орендаря, але вплинув на виконання ним зобов'язання за договором оренди, про що він добросовісно негайно повідомив іншу сторону у письмовій формі.
6. Відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України викладаю окрему думку, виходячи з наступного.
ІІ. Короткий виклад історії справи
Суть спору та зміст позовної заяви
7. У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріденс" (надалі - Орендодавець) звернулось до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 04.10.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" (надалі - Орендар) про стягнення заборгованості у загальній сумі 5 473 828,23 грн, з яких:
4409094, 39 грн - заборгованість зі сплати орендної плати, розмір якої визначений з урахуванням курсу станом на 04.10.2022;
585266,64 грн - операційні витрати, розмір яких визначено з урахуванням курсу станом на 04.10.2022;
35000,00 грн - експлуатаційні витрати;
408496,24 грн - пеня;
35570,96 грн - 3 % річних.
8. Спір між Орендодавцем і Орендарем виник у зв'язку з тим, що Орендар не сплатив орендну плату та відшкодування операційних та експлуатаційних витрат за договором оренди за квітень 2021 року та період з 24 лютого 2022 по липень 2022 року. Предметом договору оренди є нежилі приміщення в будинку (бізнес-центр), який знаходиться в місті Києві, що використовувалися з для розміщення офісів (кабінетів).
9.Позивач вважає, що відповідач не має підстав для несплати орендної плати, оскільки військова агресія російської федерації проти України та введення у зв'язку з цим воєнного стану не свідчить про настання форс-мажорних обставин як таких, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору оренди. Позивач листом від 24.05.2022 у відповідь на лист відповідача від 28.02.2022 повідомляв про відсутність підстав для несплати орендної плати, пропонував сплачувати орендну плату зі знижкою 35 %, проте відповідач відмовився.
10. Розмір заборгованості з орендної плати та операційних витрат позивач визначив з урахуванням за курсом долара США на день подати заяви про зміну предмета позову (станом 04.10.2023).
11. Відповідач заперечував проти позову з таких підстав:
(1) не було фактичного надання послуг за період з 24 лютого по 31 липня 2022 року. Сторони не підписували акти щодо оренди приміщення та послуг відповідно до пункту 3.2.2 договору. Станом на 29 серпня 2022 року податкові накладні щодо операцій постачання відповідачу послуг оренди не складені, в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані. Позивач не довів факт надання послуг за цей період;
(2) з 24 лютого 2022 року відповідач не користувався приміщенням з причин, що не залежали від нього, оскільки розпочалась повномасштабна військова агресія російської федерації, впродовж лютого - березня 2022 року вхід у Комплекс (бізнес-центр), в якому розташовані приміщення, що використовувалися суборендарями під офіси, був заблокований, а Комплекс розташований безпосередньо за парканом військової частини, що підвищувало ризик потрапляння ракет під час ракетних обстрілів та створювало додаткову загрозу життю та здоров'ю працівникам відповідача та його суборендарів;
(3) з 24 лютого 2022 року відповідач має право на звільнення від плати за оренду відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, оскільки настали обставини, що унеможливили використання орендованого приміщення. Повною мірою це підтверджується наявністю форс-мажорних обставин. Настання таких обставин підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7; листами суборендарів; наказом відповідача про простій від 28.02.2022; публікаціями на офіційному порталі Києва про події в місті Києва з 24 лютого 2022 року по липень 2022 року; листом від 28.02.2022, в якому відповідач повідомляв про неможливість використання приміщення;
(4) позивач не виставляв рахунки на оплату, тому строк оплати не настав;
(5) у договорі сторони визначили, що сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом сайту "finance.ua" на день виставлення рахунку. Позивач не надав такі дані, тому визначені ним суми орендної плати та експлуатаційних витрат є безпідставними та необґрунтованими;
(6) з 27 червня 2022 року договір оренди є розірваним, про що відповідач повідомляв позивача електронним листом, що був направлений на електронну пошту. Право на розірвання договору передбачено у підпункті 5.4.6 пункту 5.4 договору (форс-мажорні обставини тривають понад 90 днів);
(7) відповідач має заборгованість з орендної плати за квітень 2021 року у сумі 200826,82 грн, а також має переплату в розмірі 733391,67 грн (716 625, 01 грн - попередня оплата за останній місяць оренди (гарантійний платіж), а також 16766,66 грн - переплата за 4 дні лютого 2022 року), яку відповідно до пункту 3.3.1 договору позивач має право використати для покриття заборгованості;
(8) попущено строк позовної давності за вимогами про стягнення пені.
12. У відповіді на відзив позивач зауважив, що:
(1) обов'язок сплачувати платежі за договором не пов'язаний зі складанням чи підписанням актів приймання-передачі послуг;
(2) 01 грудня 2020 року сторони підписали акт приймання-передачі приміщення, який є підставою для нарахування орендної плати;
(3) відповідач не довів існування обставин, що є підставою для звільнення від орендної плати у спірний період. Відповідач повноцінно проводить господарську діяльність за іншою адрескою.
(4) відповідач не довів, що у позивача є можливість виконати свої податкові обов'язки. Відсутність зареєстрованих податкових накладних немає юридичного значення для вирішення спору у справі;
(5) у договорі не встановлений спосіб виставлення рахунків. За практикою, що склалась між сторонами, позивач передав оригінали рахунків відповідачеві особисто;
(6) позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені;
(7) дані сайту "finance.ua" є загальнодоступними. Суд має можливість його оглянути в порядку, встановленому статтею 82 ГПК України, що виключає необхідність надання цих даних позивачем. Відповідач не надав власний контр розрахунок;
(8) відсутній причинно-наслідковий зв'язок між запровадженням в Україні воєнного стану та невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором оренди. З 25 травня 2022 року відповідач повідомив про відкриття локацій за адресою: місто Київ, вул. Ярославів Вал, 15 ;
(9) відсутні підстави вважати, що договір оренди розірваний відповідно до пункту 5.4.6. У листі від 17.06.2022 відповідач просив розірвати договір (висловив пропозицію), повідомлення про розірвання в односторонньому порядку позивач не отримував.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13. 26 листопада 2020 року сторони уклали договір оренди нежитлових приміщень, що розташовані на 6 поверсі бізнес -центру за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36 . Площа приміщень становить 1132 кв. м. Орендар зобов'язаний був використовувати приміщення виключно для офісних цілей.
14. Строк оренди з 01 грудня 2020 року до 31 жовтня 2023 року.
15. 01 грудня 2020 року орендарю передано в оренду 1132 кв. м нежитлових приміщень за актом приймання-передачі приміщення. Акт про повернення приміщення з оренди не складався.
16. За договором Орендар зобов'язаний сплачувати Орендодавцю орендну плату, операційні витрати, експлуатаційні витрати та комунальні платежі.
17. Сторони визначили такі умови виконання зобов'язань щодо їх сплати.
18. Загальний порядок та строки здійснення платежів:
(1) Орендодавець протягом 7 робочих днів після закінчення кожного календарного місяця оренди надає Орендарю акт щодо оренди приміщення та послуг;
(2) орендна плата та інші платежі, передбачені договором, сплачуються орендарем щомісяця у безготівковій формі на поточний рахунок Орендодавця, зазначений у Договорі, або інший рахунок Орендодавця, про який Орендар повідомлений належним чином;
(3) рахунки Орендодавця можуть бути складені та оформлені як окремі рахунки за кожним видом платежу або як один загальний рахунок;
(4) всі платежі здійснюються у гривні;
(5) якщо отриманих від Орендаря коштів недостатнього для погашення всіх його фінансових зобов'язань перед Орендодавцем, то такі суми зараховуються і можуть бути використані для виконання зобов'язань Орендарем у порядку, що визначено у пункті 3.3.1 договору;
(6) оплата комунальних послуг, операційних та експлуатаційних витрат здійснюється Орендарем до 10-го числа кожного місяця за попередній місяць, на підставі виставлених рахунків Орендодавцем.
19. Порядок та строки здійснення орендної плати:
(1) орендна плата сплачується Орендарем у вигляді попередньої оплати в розмірі двох місячних орендних плат, а також щомісячної орендної плати.
(2) попередня оплата в розмірі двох місячних орендних плат здійснюється протягом 3 банківських днів з дати підписання договору та акта приймання-передачі приміщення. Ця оплата зараховується як оплата за перший та останній місяці оренди. Орендна плата за перший та останній неповні місяці строку оренди розраховується пропорційно до кількості днів у такому неповному місяці;
(3) щомісячна орендна плата, що становить еквівалент 22 640 доларів США з урахуванням ПДВ, сплачується у формі попередньої оплати протягом 3 банківських днів з дня отримання орендарем відповідного рахунка-фактури, але не пізніше 10 числа поточного місяця за наступний місяць користування приміщенням;
(4) орендна плата за користування приміщенням сплачується у гривні за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку відповідно до даних сайту "fіnancе.ua" станом на день виставлення Орендодавцем відповідного рахунку.
20. Порядок оплати операційних витрат:
(1) орендна плата за користування приміщенням не включає в себе вартість послуг, які надаються Орендарю (у разі їх фактичної наявності) у зв'язку з цим користуванням Приміщенням та/чи Комплексом. Такі послуги оплачуються Орендарем окремо, як операційні витрати, щомісячно на підставі рахунків, які виставляються Орендодавцем;
(2) розмір операційних витрат становить еквівалент 2 долара США з ПДВ за 1 кв. м орендованого приміщення. Ця вартість сплачується у гривні за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку відповідно до даних сайту "fіnancе.ua" станом на день виставлення Орендодавцем відповідного рахунку;
(3) у разі збільшення вартості робіт та послуг підприємств (організацій), якими користується Орендодавець з метою виконання договору, вартість операційних витрат може бути змінена за домовленістю сторін шляхом підписання додаткової угоди.
21. Порядок оплати експлуатаційних витрат:
(1) оплата експлуатаційних витрат, а саме послуг з прибирання місць загального користування, у розмірі 5 000,00 грн з ПДВ на місяць здійснюється Орендарем на підставі виставленого Орендодавцем рахунка;
(2) Орендодавець виставляє Орендарю рахунки на відшкодування комунальних послуг та операційних витрат на всю орендовану Орендарем площу.
22. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору:
(1) у разі прострочення Орендарем виконання зобов'язання, яке передбачає здійснення Платежів на користь Орендодавця, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки, яка встановлюється Національним банком України і діє у період прострочення, від суми простроченого зобов'язання за кожен календарний день прострочення (пункт 5.1.1);
(2) припинення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань зі сплати усіх платежів, в тому числі штрафних санкцій (п. 6.6.4).
23. Порядок застосування форс-мажорних обставин за договором оренди (пункти 5.4.1-5.4.6):
(1) сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору у випадку дії форс-мажорних обставин, настання яких не залежить від сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання договору;
(2) форс-мажорними обставинами за договором оренди вважаються стихійні лиха, війни, збройні конфлікти, епідемії та інші події поза розумного контролю сторін;
(3) сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, негайно повідомляє іншу сторону у письмовій формі про початок та припинення дії таких обставин, підтверджує наслідки такої обставини відповідно до застосовного законодавства;
(4) для підтвердження настання дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, повинна надати іншій стороні сертифікат (висновок, довідку, підтвердження) про дію форс-мажорних обставин, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом відповідно до діючого законодавства;
(5) у випадку дії форс-мажорних обставин невиконання зобов'язань за договором може бути повністю або частково призупинене на термін дії таких обставин;
(6) якщо форс-мажорні обставини тривають понад 90 календарних днів, кожна сторона має право розірвати договір шляхом надсилання іншій стороні письмового повідомлення не менше як за 10 календарних днів до очікуваної дати дострокового розірвання договору.
24. Порядок направлення повідомлень за договором оренди (пункти 7.5.1 -7.5.4):
(1) усі повідомлення надсилаються на адреси та за номерами сторін, які зазначені у договорі, або на інші адреси та номери, які будуть повідомлені стороною. Кожна зі сторін зобов'язується негайно інформувати іншу сторону про зміни адреси або телефонних номерів;
(2) повідомлення вважаються переданими належним чином, якщо вони відправлені одним із таких способів: кур'єром та вручені особисто; за допомогою факсимільного зв'язку; за допомогою послуг підприємств поштового зв'язку або кур'єрської служби.
25. Інші умови договору, що мають значення для справи:
(1) Орендар має право передавати приміщення та його окремі частини у суборенду (пункт 6.3.2);
(2) за цілодобову охорону орендованих приміщень відповідає Орендар. Доступ у приміщення Орендаря його працівників, представників та відвідувачів не потребує додаткового узгодження з Орендодавцем (пункти 4.4.1, 4.6.1);
(3) обов'язок нараховувати та перераховувати загальнодержавні або місцеві податки, збори, платежі або мито, які підлягають оплаті у зв'язку з укладенням та виконанням Договору, покладаються на сторону, яка зобов'язана вчиняти зазначені дії в силу вимог чинного законодавства України. Орендодавець зобов'язаний відраховувати податки або обов'язкові збори та платежі тільки у разі, якщо це прямо передбачено чинним законодавством України (пункти 7.1, 7.2).
26. На виконання пункту 3.4.5 договору позивач виставив рахунок № СФ-0000673 від 01.12.2020 на оплату орендної плати, операційних та експлуатаційних витрат за грудень 2020 та жовтень 2023 на суму 1 433 250,02 грн.
27. Орендна плата, операційні та експлуатаційні витрати за жовтень 2023 (останній місяць договору оренди) були оплачені відповідачем повністю на суму 716 625,01 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 782 від 14.12.2020, № 915 від 12.01.2021.
28. Позивач також виставив рахунок № СФ-0000744 від 02.04.2021 на суму 700 826,82 грн з ПДВ, з яких: орендна плата за квітень 2021 року у розмірі 632566,13 грн - ПДВ, операційні витрати - 63620,69, експлуатаційні витрати - 5000,00 грн.
29. Цей рахунок відповідач отримав 23.04.2021, тому строк оплати за ним настав 28.04.2021. Відповідач сплатив 500 000,00 грн.
30. Залишок несплаченої суми за цим рахунком складає 200 826,82 грн. (132566,13 грн - залишок орендної плати; операційні витрати - 63620,69, експлуатаційні витрати - 5000,00 грн). Наведене відображене у розрахунку позивача (а.с. 49 т. 1), не оспорюється сторонами.
31. Також позивач надав суду рахунки-фактури на оплату за період оренди з лютого по липень 2022 року. Загальна сума за цими рахунками становить 4 443 766,64 грн з ПДВ, з яких: орендна плата - 4 005 242,40 грн; операційні витрати - 400 524,24 грн; експлуатаційні витрати - 30 000,00 грн.
32. Відповідач заперечує отримання рахунків за оренду та надані послуги за період з лютого по липень 2022 року. Докази їх направлення (вручення) в матеріалах справи відсутні.
33. Докази складання актів щодо оренди приміщення та послуг та надання відповідачу, як це передбачено у пункті 3.2.2 договору, також у матеріалах справи відсутні. Позивач не заперечує, що щомісячно такі акти не складалися.
34. У лютому 2022 року відповідач сплатив орендну плату у сумі 600 000,00 грн.
35. У розрахунку (а.с. 49 т. 1) позивач заборгованість з орендної плати визначив з урахуванням часткової оплати та з урахуванням розміру курсової різниці відповідно до даних сайту "fіnancе.ua".
36. 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 та який продовжувався і триває дотепер.
37. Листом від 28.02.2022 № 02-02 Орендар звернувся до Орендодавця, в якому просив звільнити його від сплати орендної плати та відповідальності, пов'язаної з такою несплатою, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України та запровадження у зв'язку з цим воєнного стану).
38. Додатком до вказаного листа значиться лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
39. ТПП України цей лист розмістила на своєму сайті в мережі Інтернет.
40. У цьому листі було зазначено, що він адресований "Всім кого це стосується". На підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
41. 28 лютого 2022 року наказом № 1/1 Орендар оголосив простій не з вини працівників та зупинив роботу товариства на період з 01.03.2022 до можливості відновлення роботи.
42. У листах від 26.02.2022, 26.02.2022, 03.03.2022, 14.03.2022, 15.03.2022, 05.04.2022, 28.02.2022 суборендарі повідомляли Орендаря про неможливість використовувати орендовані приміщення.
43. У листі від 24.05.2022 вих. № 24-05-22/01 Орендодавець підтвердив отримання листа Орендаря від 28.02.2022 № 02-02, але вказав на неможливість звільнення від сплати орендної плати, тому запропонував надати знижку на сплату орендної плати у розмірі 35%, а також просив сплатити заборгованість.
44. Цей лист Орендодавця, як і лист Орендаря, не надсилався сторонами у порядку, встановленому статті 7.5 договору (кур'єром вручення особисто; за допомогою факсимільного зв'язку; за допомогою послуг підприємств поштового зв'язку або кур'єрської служби).
45. 17 червня 2022 року Орендар звернувся до Орендодавця з новим листом, в якому повідомив, що запропоновані умови сплати орендної плати зі знижкою є неприйнятними у зв'язку з економічною ситуацією. Орендар просив розірвати договір, запропонував суму заборгованості у розмірі 200 826,82 грн та/або інші витрати, що пов'язані з утриманням будівлі у період з 24.02.2022 до сьогоднішнього дня, покрити з гарантійного платежу, що був авансований разом з підписанням договору на суму 716 625,01 грн.
46. Цей лист був направлений відповідачем на електронну пошту позивача, що була вказана у договорі: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
47. 07 липня 2022 року Орендар звернувся до Орендодавця з листом № 07-07, у якому зазначив, що листом № 17-06 від 17.06.2022 офіційно повідомив про неможливість продовження співпраці на запропонованих Орендодавцем умовах. Згідно з пунктом 5.4.6. договору ділові стосунки під час дії форс-мажорних обставин припиняються через 10 днів з дня направлення відповідного повідомлення. Таким чином, з 28.06.2022 укладений договір є припиненим.
48. 15 вересня 2022 року Орендар отримав сертифікат № 3100-22-0840 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким ТПП України засвідчила відповідачу форс-мажорні обставини: військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, щодо обов'язку використовувати приміщення за цільовим призначенням у термін з 28.02.2022 за укладеним з позивачем договором оренди № 01/20 від 26.11.2020.
49. 22 грудня 2022 року Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Наказом № 309 затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
50. Відповідно до пункту 2.11 цього Наказу вся територія міста Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 була визначена територією активних бойових дій.
51. На сайті fіnancе.ua станом на 10.01.2022 курс купівлі долара США становив 27,51 грн, а станом на 10.02.2022 - 27,89 грн.
52. За даними сайту НБУ станом на 10-те число березня - липня 2022 року офіційний курс гривні щодо долара США становив 29,2549 грн (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
53. Господарський суд міста Києва рішенням від 08.12.2022 позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 4 143 911,12 грн, пені у розмірі 16 005,62 грн, 3% річних у розмірі 7 625,92 грн та судовий збір у розмірі 62 513,14 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
54. Рішення суду першої інстанції мотивовано так:
(1) сторона, яка зазнала форс-мажорних обставин, повинна довести наявність таких обставин та те, що вони унеможливили виконання зобов'язання;
(2) сторона, яка зазнала форс-мажорних обставин, повинна негайно повідомити іншу сторону про початок та припинення дії таких обставин;
(3) відповідач не довів, що зазнав форс-мажорних обставин, не дотримався вимог договору щодо порядку повідомлення позивача про форс-мажорні обставини, оскільки: 1) лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не відповідає вимогам пункту 5.4.2 договору, й неможливо встановити, коли позивач його отримав, а відповідно до положень пункту 5.4.3 договору сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, негайно повідомляє іншу сторону у письмовій формі про початок та припинення дії таких обставин; 2) сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) був датований лише 15.09.2022;
(4) відповідач не довів факт розірвання договору оренди з 27 червня 2022 року. До суду було надано лише лист від 17.06.2022 № 17-06, який був надісланий на електронну пошту позивача. Однак такий спосіб надіслання листа не був передбачений договором. Крім того, зі змісту листа не вбачається, що підставою для розірвання договору слугує пункт 5.4;
(5) відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця за наступний місяць користування приміщенням. Йому були відомі платіжні реквізити, розмір орендної плати. Він не був позбавлений можливості здійснити оплату орендної плати у доларовому еквіваленті;
(6) відповідач не довів наявності підстав для звільнення від плати за оренду приміщення з 24 лютого 2022 року;
(7) умова договору, що пов'язує здійснення орендної плати з датою отримання відповідного рахунка-фактури, не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який узгоджено сторонами у пункті 3.4.5 договору (не пізніше 10 числа поточного місяця за наступний місяць користування приміщенням);
(8) не складання щомісячно актів щодо оренди приміщення та послуг не звільняє Орендаря від обов'язку сплачувати оренді та інші платежі, оскільки відповідно до акта приймання-передачі приміщення він володів майном та не повернув його у порядку, встановленому договором;
(9) відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН не є безспірним та достатнім доказом відсутності господарської операції, а саме: надання експлуатаційних та операційних послуг та оренди спірних приміщень;
(10) для розрахунку вартості орендної плати слід брати за основу ставки по курсу НБУ, які діяли у відповідний період, оскільки сайт "fіnancе.ua", що був узгоджений у договорі, не відображав курс купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку за заявлений період;
(11) відповідно до розрахунку суду розмір орендної плати за період з лютого 2022 року по липень 2022 року становить 3 943 084,30 грн. Загальна сума заборгованості з орендної плати за спірний період складає 4 143 911,12 грн;
(12) заборгованість зі сплати операційних витрат у розмірі 585 266,64 грн не підлягає стягненню, оскільки надання таких послуг не підтверджені належними та допустимими доказами;
(13) пеню за прострочення платежу за квітень 2021 року у розмірі 200 826,82 грн слід нараховувати з 29.04.2021 в межах шестимісячного строку. Позовна давність не сплила, враховуючи, що дію карантину було продовжено до 31 грудня 2022 року;
(14) у стягненні пені, що нарахована за період з лютого 2022 року по серпень 2022 року, слід відмовити, враховуючи: 1) факт введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану, який продовжено на підставі відповідних Указів Президента України), 2) форс-мажорні обставини підтверджено рішенням ТПП України; 3) триваючу дію форс мажорних обставин;
(15) вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають лише в частині, що нараховані на суму заборгованості у розмірі 200 826,82 грн, яка виникла за рахунком-фактурою №СФ-0000744 від 02.04.2021 року. У задоволенні вимог позивача про стягнення 3% річних, що нараховані на суму заборгованості за інші періоди слід відмовити, позивач не надав доказів отримання інших рахунків-фактур.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
55. Північний апеляційний господарський суд постановою від 10.05.2023 апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а апеляційну скаргу відповідача задовольнив, скасував частково рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
56. За висновком суду апеляційної інстанції відповідач не повинен сплачувати орендну плату за період з 24 лютого по червень 2022 року, оскільки він не міг використовувати орендне приміщення з незалежних від нього причин, а з 28 червня 2022 року у зв'язку з дією форс-мажорних обставин понад 90 календарних днів договір оренди є розірваним шляхом надсилання Орендарем іншій стороні письмового повідомлення.
57. Суд апеляційної інстанції врахував, що в Україні з 24 лютого 2022 року діє воєнний стан, який триває до сьогодні. ТПП України засвідчила спочатку у листі, а потім у сертифікаті, що воєнний стан є форс-мажорною обставиною у спірних правовідносинах (щодо впливу обставин на обов'язок використовувати приміщення за цільовим призначенням у термін з 28.02.2022 за укладеним з позивачем договором).
58. За висновком суду апеляційної інстанції військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану та ракетні удари по Києву не залежали від волі сторін, мають надзвичайний характер, є невідворотними, унеможливлювали використання орендованого об'єкта. Неможливість використання орендованого приміщення за призначенням підтверджується також такими встановленими обставинами:
- Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затвердило перелік населених пунктів, на території яких велися активні бойові дії. Відповідно до цього переліку, з 24 лютого по 30 квітня 2022 року вся територія міста Києва була територією активних бойових дій;
- публікаціями на офіційному порталі Київської міської державної адміністрації про події у м. Києві з 24.02.2022 по липень;
- суборендарі повідомили відповідача про неможливість використовувати орендовані приміщення;
- відповідач оголосив про простій на підприємстві з 01.03.2022.
59. Суд апеляційної інстанції не погодився з доводами позивача, що відсутність форс-мажору для відповідача підтверджується тим, що з 25 травня 2022 року він відкрив локації щодо оренди приміщень за іншою адресою у місті Києві. На думку суду, використання чи не використання відповідачем інших об'єктів нерухомого майна, які не є предметом укладеного між сторонами договору, не стосується предмету спору та доказування у даній справі.
60. Водночас суд апеляційної інстанції вказав, що позивач не довів належними та допустимими доказами фактичне користування відповідачем та його суборендарями орендованим приміщенням за спірний період з 24 лютого 2022 по червень 2022 року.
61. Суд апеляційної інстанції врахував, що у матеріалах справи міститься лист відповідача від 28 лютого 2022 року, в якому він повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин - військової агресії російської федерації проти України та запровадження воєнного стану. До цього листа було додано лист ТПП України, який засвідчує, що ці обставини є форс-мажорними для всіх.
62. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо недотримання вимог договору щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставин у встановлений строк. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач підтвердив отримання листа від 28 лютого 2022 року у листі від 24 травня 2022 року № 24-05-22/01 і цього відповідно до конкретних обставин справи достатньо.
63. Суд апеляційної інстанції також не погодився з висновком суду першої інстанції щодо недотримання надсилання письмового повідомлення про дострокове розірвання договору. Виходив з того, що форс-мажорні обставини тривали понад 90 (дев'яносто) календарних днів. Відповідач скористався наданим йому правом на односторонню відмову від договору, що передбачено у пункті 5.4, і для реалізації цього зазначення цього пункту у повідомленні не є обов'язковим. Повідомлення було надіслано на електронну адресу позивача, вказану в реквізитах договору. Позивач не заперечував отримання відповідного листа шляхом електронного відправлення на його пошту. Те, що лист відповідача надійшов з іншої адреси, ніж була вказана у договорі, не має значення, оскільки відповідач визнав та підтвердив направлення саме ним відповідного листа позивачу.
64. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що пункт 7.5.4 встановлює невичерпний перелік способів передачі повідомлень, встановлений пунктом 7.5.2 договору, врахував правові висновки Верховного Суду, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 ЦК України.
65. Суд апеляційної інстанції також врахував правові висновки Верховного Суду, що відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації. Роздруківка є паперовою копією електронного доказу.
66. Щодо розміру заборгованості за договором оренди суд апеляційної інстанції зробив такі висновки:
1) відповідно до умов договору та положень частини другої статті 533 ЦК України визначені в іноземній валюті платежі мають сплачуватись за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку станом на дату виставлення рахунку, а не на дату заяви про зміну предмету позову, як помилково вважає позивач;
2) за 23 дні лютого 2022 у відповідача відсутня заборгованість зі сплати орендних платежів, оскільки він сплатив більше, ніж потрібно було;
3) авансовий (гарантійний) платіж за останній місяць оренди у розмірі 716 625, 01 грн повністю погашає наявну у відповідача заборгованість за квітень 2021 у сумі 200 826, 82 грн;
4) підстави для нарахування позивачем експлуатаційних та операційних витрат за період з 24.02.2022 по липень 2022 відсутні, оскільки у відповідача виникає обов'язок зі сплати операційних та експлуатаційних витрат лише у випадку фактичного користування орендованим приміщенням;
5) вимоги щодо стягнення 3 % річних у розмірі 7 413, 35 грн та пені у розмірі 13 730,18 грн за квітень 2021 року є обґрунтованими, однак з огляду на встановлений вище розмір сплаченого авансового платежу, вони повністю погашаються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
67. У касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 повністю, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині рішення про задоволення таких вимог.
68. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
69. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник стверджує:
(1) суд апеляційної інстанції помилково звільнив відповідача від сплати орендної плати;
(2) цей висновок зроблено внаслідок неправильного застосування судом апеляційної інстанції норми частини шостої статті 762 ЦК України без врахування висновків, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, "наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає"; та постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, що "звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо";
(3) суд апеляційної інстанції процитував ці висновки, але не врахував. У даному випадку відповідач мав доступ до орендованого приміщення та зберігав там свої речі. Суд апеляційної інстанції не дослідив докази, що підтверджує факт користування орендованим майном, якими, зокрема, є акт від 01.12.2020 про передачу майна в оренду, а також наказ відповідача від 27.06.2022 № 1/6;
(4) суд апеляційної інстанції застосував норму частини першої статті 534 ЦК України, яка не підлягає застосуванню. Сплата авансового платежу здійснювалася з чітким цільовим призначенням, а зарахування таких вимог на підставі статті 601 ЦК України з огляду на характер спірних правовідносин та різну правову природу вимог за ініціативою суду апріорі не можливе. Суд апеляційної інстанції застосував норму частини першої статті 534 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду у постанові від 26.09.2019 року у справі № 910/12934/18, що черговість, встановлена статтею 534 ЦК України застосовуватися не може, якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначенням платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг). Рішення суду про зарахування заявлених до стягнення вимог в рахунок інших платежів шляхом неправильного застосування статті 534 ЦК України є порушенням принципу диспозитивності;
(5) суди неправильно застосували норму частини шостої статті 232 ГК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 року по справі № 916/1777/19. У договорі оренди сторони домовилися, що пеня нараховується за кожен календарний день прострочення, що свідчать про безпідставне обмеження судом строку нарахування пені 6 місяцями;
(6) суд апеляційної інстанції внаслідок неправильного застосування норм абзаців 1, 2 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" дійшов помилкового висновку щодо відповідності листа відповідача про пропозицію розірвати договір цьому Закону. Суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив аргументи позивача, що на електронну адресу позивача було надіслано не оригінал листа № 17-06 від 17.06.2022 року в електронному форматі, а його відскановану копію, і не врахував, що відповідно до висновку, що викладений у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 903/261/21, від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, роздруківка електронної переписки не може бути доказом у справі;
(7) суд апеляційної інстанції помилково застосував норми частини першої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Скаржник вважає, що таке розширене тлумачення форс-мажору в умовах воєнного стану призводить до того, що фактично усі особи, що проживають або здійснюють діяльність на території України, мають право на несплату певних платежів за договорами на підставі форс-мажору;
(8) відсутній висновок Верховного Суду у правовідносинах щодо критеріїв та підстав визнання наявності форс-мажорних обставин у орендних правовідносинах в умовах воєнного стану, звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин з огляду на введення воєнного стану. На думку скаржника, за умов воєнного стану та ракетних обстрілів України, абсолютно кожна особа на території України перебуває під загрозою стати жертвою збройної агресії російської федерації. Водночас, не зрозуміло, якими саме критеріями за наявності таких обставин слід керуватися при вирішенні питання про наявність форс-мажору для цілей отримання права на невиконання грошових зобов'язань за договором, зокрема і у правовідносинах щодо оренди, і чи достатньо самого факту введення воєнного стану на певній території для безумовного звільнення орендаря від орендних платежів;
(9) суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 627, 637 ЦК України, оскільки витлумачив умови договору як такі, що не містять вичерпного переліку способів передання повідомлень, хоча жодна зі сторін цієї справи не заявляла вимогу про тлумачення змісту пункту 7.5.2 договору. Відсутні висновки Верховного Суду застосування цих норм в контексті права суду тлумачити положення договору про належні способи надіслання сторонами договору повідомлень одна одній за відсутності позовної вимоги про таке тлумачення та за наявності конкретних імперативних положень договору, якими чітко встановлено належні та вичерпні способи повідомлень.
70. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:
- наказ відповідача від 27.06.2022 № 1/6, що підтверджує факт перебування речей Відповідача у Приміщеннях щонайменше до 27.06.2022 року;
- лист суборендарів. Суд оцінив ці листи, як такі, що підтверджують наявність форс-мажорних обставин, проте не врахував, що ці ж листи підтверджують, що щонайменше станом на березень-квітень 2022 року приміщення перебували у володінні та користуванні суборендарів;
- лист відповідача від 31 серпня 2022 року № 31-08-1, що підтверджує, що принаймні у спірний період орендні приміщення перебували у володінні та користуванні відповідача, і відповідач мав до них доступ;
- публікації на офіційному порталі Київської міської державної адміністрації про події у м. Києві з 24 лютого 2022 року по липень 2022 року. Суд оцінив ці публікації, як такі, що підтверджують настання обставин, що не залежали від волі відповідача та унеможливили використання ним орендованого приміщення за визначеним в договорі оренди цільовим призначенням. Суд не встановив, яким чином такі публікації підтверджують неможливість користування відповідачем орендними приміщеннями;
- лист відповідача від 17 червня 2022 року № 17-06. Суд не оцінив, що цей лист не містив повідомлення про розірвання договору оренди в односторонньому порядку, а лише містив пропозицію відповідача розірвати договір оренди (за згодою сторін);
- роздруківка з веб-сайту finance.ua з даними про курс долара США до гривні станом на 03.10.2022 року (дата заяви про зміну предмета позову). Суди не дослідили цю роздруківку, яка є важливим доказом у справі, оскільки вона підтверджує курс долара США до гривні на дату заяви позивача про зміну предмета позову. У даному випадку виставлені позивачем рахунки оплачені відповідачем не були, тому він зобов'язаний здійснити платежі у гривні за курсом сайту finance.ua станом на дату заяви про зміну предмета позову (03.10.2022 року). Суд апеляційної інстанції встановив обставину щодо курсу купівлі долара США станом на 10.01.2022 року за даними веб-сайту finance.ua на підставі недопустимого доказу (який насправді взагалі відсутній у матеріалах справи), оскільки не складав протокол про огляд у порядку частини четвертої статті 83 ГПК України.
ІІІ. Основні мотиви, викладені в постанові Верховного Суду (далі - Суд)
71. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, скасував постанову суду апеляційної інстанції передав справу на новий апеляційний розгляд.
72. Постанова суду мотивована так:
(1) суд апеляційної інстанції помилково поклав на позивача обов'язок доказування використання відповідачем орендованого приміщення. Це суперечить висновку Верховного Суду у постанові від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, згідно з яким саме наймач повинен довести обставини, які свідчать, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні частини шостої статті 762 ЦК України;
(2) суд апеляційної інстанції порушив вимоги підпункту "б" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України, оскільки не навів мотиви відхилення аргументів позивача стосовно того, що листи суборендарів, які датовані березнем-квітнем 2022 року, підтверджують принаймні те, що у березні та квітні 2022 року орендовані приміщення суборендарями використовувались, а також те, що Орендар продовжував користуватись орендованими приміщеннями у спірний період, мав можливість бути допущеним до приміщень, знаходитись у ньому, його речі знаходились в орендованих приміщеннях, що підтверджує наказ Товариства від 27.06.2022 № 1/6 (про звільнення приміщення від розміщеного у ньому майна Орендаря), лист Товариства від 31.08.2022 № 31-08-1, до якого було додано лист від 17.06.2022 № 17-06 та підписаний Орендарем акт приймання-передачі приміщення від 27.06.2022;
(3) суд апеляційної інстанції порушив вимоги пунктів 1, 2 частини першої статті 237 ГПК України, оскільки: 1) не вирішив питання, чи мали місце, чи ні обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення позивача; 2) не дослідив питання, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, зокрема, щодо кількості всіх суборендарів в орендованому приміщенні за договором відповідно до реєстру договорів суборенди, наданого відповідачем (т. 1, а.с. 69-71), переліку тих суборендарів, хто відповідними листами повідомили відповідача про неможливість використовувати орендовані приміщення; 3) не дослідив питання, чи наявність/відсутність використання/невикористання суборендарями орендованим приміщенням за договором унеможливлює використання Орендарем приміщення для розміщення (розташування) в ньому офісів (кабінетів), які необхідні для здійснення діяльності, пов'язаної з виконанням обов'язків, передбачених установчими документами Орендаря;
(4) суд апеляційної інстанції порушив принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки оцінив докази виключно в площині вимог та заперечень відповідача;
(5) суд апеляційної інстанції послався на Наказ Мінінтеграції від 22.12.2022 № 309 без наведення мотивів неможливості використання відповідачем орендованого приміщення за договором після 30.04.2022 (з 01.05.2022 по червень 2022 року), після закінчення ведення активних бойових дій на відповідній території;
(6) суд апеляційної інстанції не пояснив, яка саме інформація у публікаціях на офіційному порталі Київської міської державної адміністрації про події у місті Києві з 24.02.2022 по липень 2022 року слугувала підставою для висновку про настання обставин, що унеможливлювали використання орендованого приміщення;
(7) суд апеляційної інстанції послався на наказ Орендаря № 1/1 від 28.02.2022 про оголошення простою, яким на товаристві було оголошено простій не з вини працівників та зупинено роботу на період з 01.03.2022 до можливості відновлення роботи, проте не мотивував неможливість використання орендованого приміщення за період з 24.02.2022 по 01.03.2022, до введення на підприємстві простою;
(8) підтвердженням настання дії форс-мажорних обставин, як умови можливості звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, є саме сертифікат ТПП України. Тому передчасними є висновки про існування форс-мажорних обставин, з посиланням на наявність самих по собі обставин введення воєнного стану та наявності листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 без доведення орендарем, що такі обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку;
(9) сертифікат № 3100-22-0840 ТПП України був датований лише 15.09.2022 та долучений відповідачем під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, тобто через майже 6 місяців від дати листа відповідача № 02-02 від 28.02.2022 про настання форс мажорних обставин;
(10) суд апеляційної інстанції не дослідив належного виконання відповідачем положень пунктів 5.4.3., 7.5.1. - 7.5.4. договору щодо негайного повідомлення орендодавця про настання форс мажорних обставин. Суд першої інстанції встановив, а суд апеляційної інстанції не спростував, що відповідач не надав доказів направлення листа від 28.02.2022 № 02-02 у порядку, передбаченому пунктом 7.5 договору, до якого було долучено лист ТПП України від 28.02.2022 № 2021/02.0-7.1. При цьому договором та Законом України "Про торгово-промислові палати України" передбачено, що форс-мажорні обставини підтверджуються сертифікатом;
(11) суд апеляційної інстанції не дослідив, чи є електронна переписка усталеною у сфері правовідносин сторін за договором та, чи відповідне правило поведінки не суперечить договору і, чи підлягає застосуванню.
(12) суд апеляційної інстанції не встановлював обставини наявності підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, та дотримання орендарем порядку, встановленого статтею 188 ГК України. Суд послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21 щодо застосування статті 6 ЦК України та статей 188, 291 ГК України, тому висновок суду апеляційної інстанції щодо розірвання договору оренди передчасний;
(13) суд апеляційної інстанції не дослідив, на яку дату слід визначати курс валют для встановлення розміру орендної плати за лютий місяць 2022 року з урахуванням пунктів 3.4.2. - 3.4.5., 3.5.3., 3.5.5. договору. При цьому суд апеляційної інстанції встановив курс валют станом на 10.01.2022 із веб-сайту, однак в матеріалах справи відсутня копія електронного доказу та протокол його огляду у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 82 ГПК України;
(14) можливість зарахування заборгованості за квітень 2021 року та штрафних санкцій за рахунок гарантійного платежу не відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18. Здійснення зарахування, передбаченого пунктом 3.3.1. договору є правом орендодавця, а не його обов'язком.
ІV. Мотиви незгоди з постановою Суду
73. Щодо тягаря доведення обставини неможливості використання орендованого майна, як підстави для звільнення від орендної плати, передбаченої частиною шостою статті 762 ЦК України.
74. Згідно із частиною четвертою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
75. Відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
76. Отже за законом Орендар звільняється від орендної плати, якщо майно не могло бути використане (існує об'єктивна неможливість), з причини, що не залежать від Орендаря.
77. Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).
78. У пункті 5.9 постанови від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 (на яку посилається скаржник) Верховний Суд сформовав висновок щодо застосування частини шостої статті 762 ЦК України в аспекті розподілу доведення доведення обставин, що є предметом доказуванні у спорі. Зокрема, за висновком Верховного Суду наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.
79. На мою думку, суд апеляційної інстанції встановив обставини щодо неможливості використання орендованого майна на підставі наданих відповідачем (наймачем) доказів, а саме: Укази Президента України про запровадження (продовження) воєнного стану (настання форс-мажорної обставини); листи суборендарів (відсутність (обмеженість) доступу до приміщення); паперові копії публікації Київської міської державної адміністрації з 24.02.2022 по липень 2022 року (завдання ракетних ударів по місту Києву); лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 та сертифікат ТПП від 15.09.2022 № 3100-22-0840 (настання форс-мажорної обставини взагалі та щодо договору оренди).
80. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України). Надання стороні можливості спростувати доводи іншого учасника забезпечує дотримання принципу змагальності сторін.
81. Суд апеляційної інстанції встановив обставини на підставі наданих відповідачем доказів, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 щодо покладення обов'язку з доведення обставин неможливості використання приміщення на наймача. На мою думку посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивач не довів факту користування майном слід розглядати в тому аспекті, що за конкретних обстави неможливість використання орендного майна обумовлено об'єктивними чинниками (форс-мажором), і на спростування цих обставин позивачем не доведено фактичне користування Орендарем (чи суборендарями) майном за призначанням. На мою думку, такий висновок за конкретних обставин відповідає принципу змагальності. Суд визнав встановленими обставини неможливості використання орендними приміщеннями з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, і відсутність доказів на спростування.
82. Тому не можу погодитися з висновком Суду, що суд апеляційної інстанції усупереч висновкам Верховного Суду у постанові від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20, що "саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні частини шостою статті 762 ЦК України" поклав такий обов'язок на Орендодавця (наймодавця), а не на Орендаря (наймача).
83. Щодо висновку Суду, що суд апеляційної інстанції не навів аргументів стосовно доводів позивача про використання приміщення шляхом зберігання в ньому майна, то на мою думку, слід виходити з того, що об'єктивна неможливість використання переданого в оренду майна є оціночним поняттям, що вирішується залежно від конкретних обставин справи і це є завданням перш за все судів першої та апеляційної інстанцій. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач орендував приміщення з метою розміщення в ньому офісів (кабінетів) (пункт 1.6.2. договору). Тобто умовою користування майном було розміщення офісних приміщень (а не оренда складських приміщень для зберігання майна). Як вже зазначалось вище, суд апеляційної інстанції навів докази, які ним бралися до уваги для встановлення обставини, які свідчать про те, що майно не могло бути використане за цільовим призначенням з причин, що не залежали від Орендаря.
84. На мою думку, у даному випадку слід виходити з повноважень суду касаційної інстанції. Не наведення мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування судового рішення та передачі справи на новий розгляд. Такою підставою відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України є лише порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1,2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
85. У справі ключовим для правильного вирішення спору є встановлення обставин неможливості використання орендного майна через форс-мажорну обставину (активні бойові дії на території міста Києва), що суд апеляційної інстанції встановив. Скаржник посилається на те, що суд не дослідив докази у справі (листи суборендарів та наказ відповідача). На мою думку, в цій частині аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів у справі з метою встановлення обставини, що не були встановлені як у рішенні, так і постанові та були відхилені судом апеляційної інстанції, що не узгоджується з положеннями частини другої статті 300 ГПК України.
Щодо наявності форс-мажорних обставин та доказів на їх підтвердження.
86. Відповідно до частини другої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години.
87. Отже, в силу закону збройний конфлікт, військові дії, оголошена та неоголошена війна, вторгнення є форс-мажорними обставинами. Встановлення обставин об'єктивної неможливості виконати зобов'язання, визначені умовами договору, здійснюється у кожному конкретному випадку.
88. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі №905/857/19, розглядаючи спір про стягнення заробітної плати, зробила висновок щодо підтвердження настання форс-мажорних обставин, що мали місце на території проведення антитерористичної операції.
89. Так, у пунктах 56, 57 вказаної постанови зазначено, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
90. Разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема: висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 75 ГПК України).
91. Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів, перелік яких не є вичерпним, якщо інше не передбачено законом чи договором.
92. Звертаю увагу на те, що висновок стосовно того, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) це сертифікат ТПП (пункт 56 постанови у постанові від 26.10.2022 у справі №905/857/19) Велика Палата Верховного Суду зробила з урахуванням положення статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
93. При цьому на відміну від положення статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", ані стаття 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", ані статті 617 ЦК України та 218 ГК України, якими передбачені випадки звільнення від відповідальності внаслідок непереборної сили, не передбачають, що обставини непереборної сили (форс-мажор) можуть підтверджуватися лише сертифікатом ТПП України.
94. Наведене дає підстави для висновку, що сертифікат ТПП може визнаватися єдиним допустимим доказом на підтвердження форс-мажорної обставини лише у разі, якщо це передбачено законом або договором. В інших випадках же форс-мажорні обставини можуть підтверджуватися також й іншими доказами, особливо, зважаючи на те, що на практиці протягом певного періоду після повномасштабного вторгнення російської федерації сторонами було вкрай важко довести наявність форс-мажору належними та допустимими доказами, оскільки ТПП України не видала сертифікати, а опублікувала лише загальний лист для всіх, на сторони у справі розумно покладалися.
95. На мою думку, у вирішенні спорів у побідних правовідносинах слід виходити з того, що збройна агресія російської федерації є загальновідомим фактом, що в силу статті 75 ГПК України не потребує доведення, запровадження воєнного стану підтверджується Указами Президента України, а чи наслідки її прояву були надзвичайними та невідворотними для зобов'язаної особи, слід вирішувати залежно від конкретної історичної ситуації та обстановки, в яких виявляються її обставини. У такому разі мова йде про з'ясування причинно-наслідкового зв'язку між подією (військовою агресією) та виконанням зобов'язання, а не про оцінку допустимості доказу - листа ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 на підтвердження форс-мажорних обставин.
96. Це означає, що суд повинен враховувати конкретні обставини справи, такі як місцезнаходження майна, характер діяльності зобов'язаної особи, тощо. Наприклад, якщо майно, яке орендувалося, знаходилося в районі активних бойових дій або за цільовим призначенням орендувалось для роботи у нічний час, коли оголошена комендантська година, то наслідки прояву військової агресії для зобов'язаної особи були надзвичайними та невідворотними. У той же час, якщо майно, яке орендувалося, знаходилося в районі, де бойові дії не велися, то наслідки прояву військової агресії для зобов'язаної особи можуть бути не такими очевидними.
97. У справі, що переглядається, ведення активних бойових дій на території Києва з 24.02.2022 до 30.04.2022 підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією". Тобто вказана обставина підтверджена центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої, а також прилеглих до неї територій. Також суд апеляційної інстанції брав до уваги публікації Київської міської державної адміністрації щодо обстрілів міста Києва на підтвердження факту настання форс-мажорних обставин, і наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор, що був виданий пізніше, але стосується спірного періоду. Суд апеляційної інстанції оцінив у сукупності з іншими доказами, керуючись принципом змагальності.
98. Суд у постанові вказав, що передчасними є висновки суду апеляційної інстанції про існування форс-мажорних обставин з посиланням на наявність самих по собі обставин введення відповідним Указом Президента України воєнного стану, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, та наявності листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, без доведення Орендарем та встановлення судом апеляційної інстанції, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. На мою думку, у цій справі суд апеляційної інстанції достатньо аргументовано пояснив, чому встановлені обставини є форс-мажорними саме для даного конкретного випадку, і їх переоцінка не є компетенцією суду касаційної інстанції.
99. На мою думку, Суд помилково посилався свою попередню практику, що лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", і що сам сертифікат № 3100-22-0840 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.09.2022 № 264/05-4 був датований лише 15.09.2022 та долучений відповідачем під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, тобто через майже 6 місяців від дати листа відповідача № 02-02. Такі обставини не були підставою касаційного оскарження. Скаржник не оспорював допустимість таких доказів, це не було предметом розгляду в змагальному процесі в судах попередніх інстанцій.
Щодо порушення порядку повідомлення орендодавця про настання форс-мажорної обставини.
100. У пункті 5.4.3 Договору сторони визначили, що сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, негайно повідомляє іншу сторону у письмовій формі про початок та припинення дії таких обставин.
101. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач відповів на лист відповідача від 28.02.2022 вих. № 02-02, у якому йшлося про настання форс-мажорних обставин, і дійшов висновку про доведеність факту його отримання позивачем, що відповідає принципу "листа у відповідь".
102. За висновком Суду питання належного виконання Орендарем умов Договору про підтвердження наявності форс-мажорних обставин та негайного повідомлення Орендодавця про це, залишилось без дослідження судом апеляційної інстанції. При цьому Суд не визнав аргументованими доводи скаржника щодо неправильного застосування статей 629, 637 ЦК України у їх системному взаємозв'язку у подібних правовідносинах в контексті права суду тлумачити положення договору про належні способи надіслання сторонами договору.
103. На мою думку, у цій справі слід виходити з того, що скаржник не заперечував та не спростовував обставини щодо отримання листа відповідача від 28.02.2022, не оскаржував його належність чи допустимість. Скаржник вказував про порушення порядку надсилання виключно листа від 17.06.2022 щодо розірвання договору, а також вважав, що цей лист за своїм змістом є пропозицією, а не реалізацією права на односторонню відмову. З цих підстав, на мою думку, в силу частини першої статті 300 ГПК України у Суду були відсутні підстави для самостійного дослідження відповідної обставини (дотримання порядку про настання форс-мажорні обставини), оскільки це виходить за межі доводів касаційної скарги.
104. Щодо аргументів касаційної скарги, то слід виходити з того, що Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, аналізуючи положення статей 73, 96 ГПК України та частини першої, другої статті 5 і частину першу статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", виснувала, що поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
105. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не заперечував факту отримання листа від 17.06.2022, вказував виключно на те, що відповідний лист надійшов із поштової адреси, яка не була вказана у реквізитах сторін, і не був скріплений цифровим підписом. Тобто суд апеляційної інстанції встановив (І) особу, яка надіслала електронний лист (відповідач) і (ІІ) факт отримання такого листа наймодавцем (позивачем).
106. Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що такий лист від 17.06.2022 є паперовою копією електронного доказу в розумінні статті 96 ГПК України, яка не вимагає обов'язкового накладення електронного підпису, а не електронним документом щодо якого передбачена необхідність накладення електронного підпису (узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21). До того ж відповідач підтвердив факт надіслання листа, а позивач - факт його отримання, що, з урахуванням засад добросовісності та розумності зобов'язання (частина третя статті 509 ЦК України), свідчить про дотримання відповідачем свого обов'язку з повідомлення позивача про розірвання договору.
107. Окрім того, звертаю увагу, що скаржник не оскаржував (не заперечував) можливість розірвання договору в односторонньому порядку з підстав, які встановлені у договорі, ні в судах попередніх інстанцій, ні в суді апеляційної інстанції. Позивач не оспорював відповідні положення договору, і відповідач відповідно не висував свої заперечення проти такого аргументу. Позивач наголошував виключно на порушенні порядку реалізації наймачем такого права, у зв'язку з надсиланням наймачем листа з електронної пошти, яка не зазначена в договорі, що було ретельно розглянуто судом апеляційної інстанції.
108. Таку підставу касаційного оскарження судового рішення, як неправильне застосування статті 291 ГК України без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21, скаржник не визначав, що унеможливлює її розгляд з урахуванням частини першої статті 300 ГПК України, яка визначає межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
109. З наведених підстав, не можу погодитися з висновком Суду щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21, що одностороння відмова від договору оренди не допускається в силу положень статті 291 ГК України,
110. Доводи ж скаржника щодо неможливості врахування електронного листа, оскільки його надіслано з адреси, яка не була передбачена договором, за умови підтвердження самим наймачем факту надсилання такого листа, на мою думку, є необґрунтованими, оскільки вони зводяться до намагання надати перевагу формі вчиненої дії над її змістом, про що правильно вказав суд апеляційної інстанції.
Щодо недопустимості доказу, зокрема, інформації із веб-сайту "finance.ua"
111. Відповідно до частин першої, другої, четвертої та сьомої статті 82 ГПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. Про дату, час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням повідомляються учасники справи. Неявка цих осіб не є перешкодою для проведення огляду. Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається протокол, що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки, електронні копії доказів, відеозаписи тощо.
112. У порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.
113. Зі змісту наведеної норми слідує, що суд може з власної ініціативи оглянути веб-сайт з метою встановлення та фіксування його змісту, попередньо повідомивши про це учасників справи, та складає відповідний протокол.
114. Суд апеляційної інстанції за відсутності даних із веб-сайту "finance.ua" станом на 10.01.2022 (позивач, звертаючись із позовом, не надав відповідних доказів), у порядку частини сьомої статті 82 ГПК України здійснив огляд веб-сайту з метою встановлення обставин, що входять до предмету доказування (сторони погодили визначення еквіваленту валюти із веб-сайту "finance.ua").
115. Отже, посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції частини четвертої статті 74 ГПК України щодо збирання доказів є необґрунтованими, оскільки можливість огляду веб-сайту з власної ініціативи суду передбачено частиною сьомою статті 82 ГПК України.
116. Північний апеляційний господарський суд дійсно не дотримався порядку оформлення відповідної процесуальної дії (огляд веб-сайту), передбаченого частиною четвертою статті 82 ГПК України, оскільки не був складений відповідний протокол. Водночас у даному випадку, слід виходити з того, що дії щодо огляду веб-сайту було вчинено саме через ненадання відповідних доказів позивачем (скаржником). Скаржник не спростовує достовірність встановленої судом апеляційної інстанції інформації щодо курсу валюти на визначену дату, не висловлює заперечень щодо її змісту, а зазначає лише про порушення порядку оформлення процесуальної дії. Відповідне порушення в силу частини другої статті 311 ГПК України не могло бути підставою для скасування законного рішення суду апеляційної інстанції, оскільки не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення.
Щодо необхідності врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18
117. У постанові від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, на яку посилався скаржник, Верховний Суд дійшов висновку, що можливість застосування статті 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначенням платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 ЦК України застосовуватися не може.
118. При цьому за обставинами справи № 910/12934/18 між сторонами існували триваючі договірні відносини з оренди нерухомого майна (договір не було розірвано) і положенням договору не було передбачено можливості самостійного розподілу орендодавцем отриманих від орендаря коштів.
119. Натомість у справі, яка переглядалась, суд апеляційної інстанції виходив з інших фактичних обставин справи, а саме: (І) договір було розірвано з 27.06.2022; (ІІ) орендар здійснив авансовий платіж за останній місяць користування приміщенням, який не було використано у зв'язку з розірванням договору; (ІІІ) орендар звернувся з листом до орендодавця про зарахування авансового платежу в рахунок наявної у нього заборгованості; (IV) положеннями договору було передбачено порядок зарахування платежів або інших сум коштів, одержаних орендодавцем від орендаря, який своєчасно не здійснив розрахунок за договором (пункт 3.3. договору). Тому доводи скаржника, що суд апеляційної інстанції самостійно зарахував зустрічні вимоги, є помилковими.
120. Отже, правовідносини у справі, що переглядається і на яку посилався скаржник не є подібними, тому відсутні підстави для врахування відповідних висновків Верховного Суду.
121. Враховуючи вищевикладене, вважаю, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не підлягала скасуванню з наведених у касаційній скарзі підстав.
Суддя І. Кондратова