ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/19901/23
Провадження № 22-ц/4820/2346/23
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Кошельник В.М.
з участю: позивача та його представника
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/19901/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2023 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Хмельницької міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Заслухавши доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
ВСТАНОВИВ:
В липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (прізвище відповідача після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 ), який рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 08.02.2018 року було розірвано. Під час перебування в шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з грудня 2022 року позивач вдвох із сином проживають у місті Хмельницькому, взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, отримують соціальну допомогу. Малолітній син Єфім є учнем 5-А класу навчально-виховного комплексу № 2 м. Хмельницький. Зазначає, що вихованням сина ОСОБА_6 , його навчальним процесом, матеріальним утриманням, розвитком здібностей займається позивач, натомість мати участі у вихованні дитини не приймає. Вважає, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком якнайкраще забезпечить інтереси дитини, його розвиток та потреби.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2023 року провадження у справі закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду по суті. Апелянт вказує, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо відсутності спору між сторонами та закрив провадження у справі. Оскільки головною метою звернення до суду є саме забезпечення прав дитини та убезпечення від реальних загроз його життю, так як відповідачка проживає у місті Херсоні, який постійно знаходиться під обстрілами, а вона не розуміє цього у зв'язку з чим між ними виникають постійні конфлікти з приводу місця проживання дитини. Апелянт вказує, що проживання сина разом із батьком у місті Хмельницькому сприятиме дотриманню інтересів дитини, забезпечить належні умови проживання, розвитку та підтримає стабільність її оточення, а тому висновок суду про закриття провадження у справі є помилковим та таким, що суперечить якнайкращим інтересам дитини.
Служба у справах дітей хмельницької міської ради подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Посилається, що 24 серпня 2023 року виконавчий комітет Хмельницької міської ради ухвалив рішення № 793 про визначення місця проживання ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 , зазначене рішення виконано і дитина проживає з батьком, а мати ОСОБА_2 таке рішення не оскаржила, тому висновок суду про відсутність спору між сторонами є законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Судом встановлено, що 27 квітня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (прізвище після одруження - ОСОБА_5 ) зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.04.2013.
Під час перебування у шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 12.06.2013).
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 08.02.2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Згідно з довідками Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради від 14.12.2022 №6825-5002402819 та №6825-5002402820 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради від 13.07.2023 року №28887 ОСОБА_1 з 01.12.2022 року призначено допомогу на проживання як внутрішньо переміщеній особі.
Відповідно позовної заяви ОСОБА_7 проживає в селищі Наддніпрянському, Дніпрянського району Херсонської області і за вказаною адресою особисто отримувала судові повістки про час та місце розгляду справи.
За витягом з Демографічного реєстру в реєстрі відсутні дані щодо місця проживання ОСОБА_2 .
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що відсутній предмет спору, оскільки в судовому засіданні позивач вказав, що на час звернення до суду з позовом у нього відсутній спір з ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дитини.
Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Таким чином, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18, від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 зроблено висновок, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19 також зазначив про те, що відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що вони з відповідачем не дійшли згоди щодо місця проживання їхнього малолітнього сина. Позивач стверджував, що з грудня 2022 року він разом з сином проживають у місті Хмельницькому, взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, вихованням сина, його навчальним процесом, матеріальним утриманням та розвитком здібностей займається виключно позивач, натомість відповідачка проживає в Херсонській області і проживання сина з матір'ю становить небезпеку для життя у зв'язку з постійними ракетними загрозами та суперечитиме якнайкращим інтересам дитини. Позивач також посилається на неможливість в позасудовому порядку врегулювати спір, у зв'язку з постійними конфліктами та суперечками з відповідачем з даного питання.
На обґрунтування позовних вимог позивачем надано пояснення та відповідні докази.
Відповідачем по справі взагалі не надано до суду своїх пояснень та своєї позиції по суті спору щодо місця проживання сина - згоду з позовом чи заперечення, хоча вона теж має право на подання відповідного позову та визначення місця проживання дитини з нею.
Також у справі відсутні будь-які письмові докази на підтвердження того, що сторони між собою врегулювали спір щодо місця проживання дитини ( письмовий договір, згода відповідачки, тощо).
Отже колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами як на час подання позову, так і на даний час не було врегульовано питання місця проживання їх спільної дитини, що не дає підстав стверджувати що між сторонами не залишилося неврегульованих питань з приводу проживання та виховання дитини, і, відповідно, про відсутність предмета спору у цій справі.
З цих же підстав надання органом опіки та піклування під час розгляду справи висновку про визначення місця проживання дитини з матір'ю теж не свідчить про те, що між сторонами відсутній спір.
Отже, за таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави стверджувати про відсутність між сторонами спору щодо визначення місця проживання дитини, а висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є передчасним.
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував вищенаведені обставини, у зв'язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про закриття провадження з підстав відсутності предмету спору, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Отже, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, відтак її слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 грудня 2023 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова