ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"20" грудня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/849/23
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Виробничо-комерційного приватного підприємства "МЕЛЮК І КО"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М."
про стягнення заборгованості в сумі 986 058 грн. 20 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.
16 серпня 2023 року Виробничо-комерційне приватне підприємство "МЕЛЮК І КО" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 986 058 грн. 20 коп.
В обґрунтування позовної заяви Виробничо-комерційне приватне підприємство "МЕЛЮК І КО" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." зобов'язань за договорами поставки № 1505/1 від 15 травня 2023 року, що у свою чергу призвело до виникнення заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) в сумі 976 272 грн. 11 коп. (з якої 901 554 грн. 20 коп. сума основного боргу, 70 345 грн. 91 коп. пеня, 4 372 грн. 00 коп. 3% річних), який позивач просить стягнути з відповідача.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 525, 526, 610, 612, 629, 663, 712 ЦК України, ст.ст. 42, 176, 232 ГПК України.
Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами позивача, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву наступного змісту.
Відповідач зазначає, що позивачем не виконано належним чином вимоги п. 3.4 та 3.7. договору поставки, тому, останній звертався до позивача з відповідними претензіями щодо виконання згаданих пунктів договору поставки. Однак, вказані претензії залишено без відповіді, позивачем не надано документів, що підтверджують законність придбання Товару, тобто документів, що віднесені до категорії "тощо" пункту 3.4. договору.
На переконання відповідача, оскільки позивачем не надані документи, що підтверджують законність придбання Товару, тобто не виконані пункти 3.4. та 3.7. договору, термін, що визначений для оплати за поставлений Товар, не почав розраховуватись та, як наслідок, не закінчився. Відтак, на даний час для відповідача не наступив обов'язок оплати поставленого Товару.
Окрім того, відповідач заперечує суму правничої допомоги заявленої позивачем, а саме 60 000 грн. 00 коп., оскільки позивачем не долучено до матеріалів справи жодного обґрунтування вказаного розміру витрат.
Зважаючи на вищевикладені обставини, відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити.
В судове засідання 20 грудня 2023 року учасники процесу не з'явилися.
Заяви та клопотання у справі.
19 вересня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі.
25 вересня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
04 жовтня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача, в якому останній спростовує доводи відповідача викладені у відзиві та просить суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
09 жовтня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
24 листопада 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
01 грудня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
11 грудня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
Суд, розглянувши вказане клопотання прийшов до висновку, що останнє не підлягає до задоволення з огляду на наступні обставини.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом наведеної норми процесуального права вбачається, підставою для зупинення провадження у господарській справі є сукупність таких складових як: розгляд іншої справи іншим судом, пов'язаність цієї судової справи з даною господарською справою та об'єктивна неможливість розгляду останньої до вирішення судом зазначеної іншої справи.
Разом з тим, суд не вбачає підстав неможливості розгляду справи № 918/849/23 до вирішення справи № 918/1025/23, оскільки, предметом розгляду вказаних справ є зобов'язання позивача виконати вимоги договору поставки. Суд зазначає, що вказаний предмет спору у справі № 918/1025/23 року не стосується предмету розгляду даної справи, що у свою чергу не призводить до об'єктивної неможливості розгляду останньої до вирішення судом зазначеної іншої справи.
Отже, з урахуванням усього зазначеного вище, вбачається, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами необхідності зупинення провадження у справі № 918/849/23, а тому суд в клопотанні про зупинення провадження у справі відмовляє, як безпідставному та необґрунтованому.
18 грудня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.
Судом встановлено, що вказана заява відповідає вимогам ст. 170 ГПК України.
Відповідно до частини 1, 2, 5, 6 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі. Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Суд зазначає, що заява подана в передбачений ГПК України строк, тому, суд приймає подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/849/23 за позовом Виробничо-комерційного приватного підприємства "МЕЛЮК І КО" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." про стягнення заборгованості в сумі 986 058 грн. 20 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 11 вересня 2023 року на 14 год. 00 хв.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 вересня 2023 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 25 вересня 2023 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21 вересня 2023 року, зокрема: відмовлено у поновленні строку для поданні зустрічної позовної заяви у справі № 918/849/23; відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви № б/н від 18 вересня 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." до Виробничо-комерційного приватного підприємства "МЕЛЮК І КО" про зобов'язання виконати умови договору поставки у справі № 918/849/23; зустрічну позовну заяву № б/н від 18 вересня 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." до Виробничо-комерційного приватного підприємства "МЕЛЮК І КО" про зобов'язання виконати умови договору поставки повернуто заявнику.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25 вересня 2023 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 09 жовтня 2023 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09 жовтня 2023 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 15 листопада 2023 року.
12 жовтня 2023 року матеріали справи №918/849/23 за позовом Виробничо-комерційного приватного підприємства "МЕЛЮК І КО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." про стягнення заборгованості в сумі 986 058 грн. 20 коп. направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 21 вересня 2023 року про повернення зустрічної позовної заяви у справі № 918/849/23 повернуто скаржнику.
10 листопада 2023 року матеріали справи № 918/849/23 повернулися до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13 листопада 2023 року підготовче засідання призначено на 22 листопада 2023 року.
В судовому засіданні 22 листопада 2023 року оголошено перерву до 27 листопада 2023 року.
В судовому засіданні 27 листопада 2023 року оголошено перерву до 06 грудня 2023 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 грудня 2023 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/849/23 за позовом Виробничо-комерційного приватного підприємства "МЕЛЮК І КО" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." про стягнення заборгованості в сумі 986 058 грн. 20 коп. та призначено розгляд справи № 918/849/23 до судового розгляду по суті на 18 грудня 2023 року.
В судовому засіданні 18 грудня 2023 року оголошено перерву до 27 грудня 2023 року.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Між 15 травня 2023 року Виробничо-комерційне приватне підприємство "МЕЛЮК І КО" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." (далі - Покупець) укладено договір поставки №1505/1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах визначених чим договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець в порядку та на умовах визначених цим договором зобов'язується прийняти та оплати за отриманий товар
Згідно до п. 1.2. Договору, під товаром у цьому договорі розуміється: пиломатеріали обрізні/необрізні та інші лісоматеріали.
Відповідно до п. 1.5 Договору, загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сорт, номенклатура), одиниця виміру товару та ціна за одиницю виміру визначається у Специфікаціях чи/або видаткових накладних що є невід'ємною частинами даного договору.
Пунктом 3.4. Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику загальну ціну товару протягом п'ятнадцяти днів після прийомки Товару та отримання належно оформлених документів (кількісної специфікації, товарно-транспортної накладної, видаткової накладної) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Постачальник зобов'язаний надати Покупцю документи, що підтверджують законність придбання Товару (п. 3.7. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору, у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність визначену цим Договором та або чинним в Україні законодавством.
Сторонами у пункті 5.2. Договору визначено, що порушенням договору є його невиконаня або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов.
На умовах даного договору між сторонами укладено наступні специфікації: 15 травня 2023 року Специфікація № 1, відповідно до якої сторони погодили поставку товару з визначенням якісних, кількісних характеристик та ціну за одиницю товару; 19 травня 2023 року Специфікація № 2, відповідно до якої сторони погодили поставку товару з визначенням якісних, кількісних характеристик та ціну за одиницю товару; 25 травня 2023 року Специфікація № 3, відповідно до якої сторони погодили поставку товару з визначенням якісних, кількісних характеристик та ціну за одиницю товару.
Вищенаведеними специфікаціями до договору сторонами погоджено, що Приймання товару відбувається на складі Постачальника. Доставка товару відбувається на склад Покупця, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Дубровиця, вул. Вокзальна, 14
На виконання умов договору та вищенаведених специфікацій до договору, позивачем в період з 15 травня 2023 року по 31 травня 2023 року здійснено поставку Товару на загальну суму 1 301 554 грн. 20 коп., що підтверджується видатковими накладними, специфікаціями до видаткових накладних та товарно-транспортними накладними належним чином оформленими, підписаними та скріпленими печатками сторін, а саме: видаткова накладна № 60 від 17 травня 2023 року на загальну суму 361 558 грн. 02 коп.; видаткова накладна №6 1 від 18 травня 2023 року на загальну суму 314 118 грн. 00 коп.; видаткова накладна № 62 від 19 травня 2023 року на загальну суму 343 560 грн. 60 коп.; видаткова накладна № 69 від 24 травня 2023 року на загальну суму 97 137 грн. 00 коп.; видаткова накладна № 74 від 31 травня 2023 року на загальну суму 185 180 грн. 58 коп.
Отже, позивач належним чином виконав умови договору щодо поставки товару, про що свідчить підписання сторонами видаткових накладних та відсутності претензій щодо якості та кількості поставленого товару.
Відповідачем в свою чергу здійснено оплату за отриманий товару на загальну суму 400 000 грн. 00 коп., а саме: 02 червня 2023 року на суму 150 000 грн. 00 коп. (платіжна інструкція від 02 червня 2023 року № 1569); 15 червня 2023 року на суму 200 000 грн. 00 коп. (платіжна інструкція від 15 червня 2023 року № 1629); 24 липня 2023 року на суму 50 000 грн. 00 коп. (платіжна інструкція від 24 липня 2023 року № 1779).
Отже, з огляду на вищенаведене загальна сума боргу за отриманий відповідачем Товар становить 901 554 грн. 20 коп.
З метою досудового вирішення спору, 03 липня 2023 року позивач звернувся до відповідача з листом-претензією № 23/21, якою просив сплатити заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії. Відповідач в свою чергу заборгованість не оплатив, однак надав відповідь на вищенаведену претензію, якою просив відтермінувати термін оплати боргу та зобов'язався оплатити заборгованість за наступним графіком: 1 тиждень (до 14 липня 2023 року) 300 000 грн. 00 коп.; 2 тиждень (до 21 липня 2023 року) 300 000 грн. 00 коп.; 3 тиждень. (до 30 липня 2023 року) 351 554 грн. 20 коп.
Вказані вимоги графіку відповідачем не виконано.
Таким чином, у порушення умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не оплатив отриману та поставлену продукцію у визначені строки.
У зв'язку з порушенням умов договору позивач здійснив нарахування штрафних санкцій, а саме позивачем нараховано відповідачу 70 345 грн. 91 коп. пеня, 4 372 грн. 00 коп. 3% річних (з врахуванням заяви про зменшення).
Враховуючи викладені обставини та прострочення поставки товару за договорами, позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф за порушення строків оплати товару в сумі 976 272 грн. 11 коп. (з якої 901 554 грн. 20 коп. сума основного боргу, 70 345 грн. 91 коп. пеня, 4 372 грн. 00 коп. 3% річних)
Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Джерела права й акти їх застосування.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов'язання, які виникають на підставі договору поставки.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом взято до уваги, що згідно частини 2 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Аргументуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 1505/1 від 15 травня 2023 року.
В якості доказів вказаних обставини суду надано наступні докази, а саме: копію договору поставки № 1505/1 від 15 травня 2023 року; копію специфікації № 1 від 15 травня 2023 року; копію специфікації № 2 від 19 травня 2023 року; копію специфікації № 3 від 25 травня 2023 року; копію видаткової накладної № 60 від 17 травня 2023 року; копію специфікації до ВН № 60 від 17 травня 2023 року; копію ТТН № Р60 від 17 травня 2023 року; копію видаткової накладної № 61 від 18 травня 2023 року; копію специфікації до ВН № 61 від 18 травня 2023 року; копію ТТН № Р61 від 18 травня 2023 року; копію видаткової накладної № 62 від 19 травня 2023 року; копію специфікації до ВН № 62 від 19 травня 2023 року; копію ТТН № Р62 від 19 травня 2023 року; копія видаткової накладної № 69 від 24 травня 2023 року; копія специфікації до ВН № 69 від 24 травня 2023 року; копію ТТН № Р69 від 24 травня 2023 року; копію видаткової накладної № 74 від 31 травня 2023 року; копію специфікації до ВН № 74 від 31 травня 2023 року; копію ТТН № Р74 від 31 травня 2023 року; копію платіжної інструкції від 02 червня 2023 року № 1569; копію платіжної інструкції від 15 червня 2023 року № 1629; копію платіжної інструкції від 24 липня 2023 року № 1779; копію листа претензії № 23/21 від 03 липня 2023 року; копію листа № 95 від 07 липня 2023 року.
На підставі вказаних доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин з поставки товару; факт виникнення зобов'язання відповідача по оплаті товару; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті товару, виникнення заборгованості.
Отже, зважаючи на встановлені судом обставини, станом час звернення позивачем з позовом до суду заборгованість відповідача перед останнім за виконану позивачем поставку товару становить 901 554 грн. 20 коп.
Докази оплати вказаної заборгованості у матеріалах справи відсутні.
Отже, судом встановлено та матеріалами справи стверджено заборгованість відповідача перед позивачем на суму 901 554 грн. 20 коп. яка є неоплачена, тому, позовні вимоги в даній частині підлягають до задоволення.
Щодо нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді 70 345 грн. 91 коп. пені та 4 372 грн. 00 коп. 3% річних, суд зазначає наступне.
Суд, дослідивши умови договору № 1505/1 від 15 травня 2023 року, зазначає, що останній не містить норм щодо відповідальності за не оплату поставленого товару у вигляді пені.
Тобто, договір не містить норму яка передбачає право нарахування пені замовником у зв'язку із порушенням строків поставки постачальником, однак вказана норма не наділяє будь-яку сторону договору правом на нарахування пені за несвоєчасне виконання саме грошового зобов'язання у вигляді оплати за поставлену продукцію.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на порушника невигідних правових наслідків, що ґрунтуються на умовах договору або на законі, та, які полягають у позбавленні його певних прав або у заміні невиконання обов'язку новим, або у покладенні на цю особу нового додаткового обов'язку. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно до ст. 546 УК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Отже, пеня та штраф за договором - це різновиди неустойки (ст. 549 ЦК). А неустойка - один зі способів забезпечення виконання договірних зобов'язань (ст. 546 ЦК). Виходячи з вимог ст. 547 ЦК неустойка повинна бути оформлена в письмовій формі. Тому, якщо в договорі про неустойку чітко не зазначено, отже, сторони не домовлялися про її стягнення у випадку порушення договірних зобов'язань.
Отже, оскільки договором поставки не передбачено право нарахування пені за порушення строків оплати за поставлений товар, правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 70 345 грн. 91 коп. пені відсутні.
Отже, з правовою позицією та аргументами позивача, суд в даній частині не погоджується та не приймає останні.
Щодо нарахування позивачем підставі ст. 625 ЦК України 3% річних за не проведення оплати по договору в сумі 4 372 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.
Суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA360 встановив, що позивачем не вірно нараховано суму інфляційних втрат.
Відповідно до розрахунку суду сума 3% становить - 4 445 грн. 97 коп. Однак, суд не може виходити за межі позовних вимог, тому, у даному випадку приймається розрахунок позивача.
Отже, зважаючи на викладене, до стягнення з відповідача підлягають наступна відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, а саме 4 372 грн. 00 коп.
Тому позов в частині стягнення з відповідача 3% річних слід задоволити у повному обсязі.
Отже, з правовою позицією позивача, суд погоджується частково.
Суд, за результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача за позовом, тому, останній слід задоволити частково.
Щодо правової позиції відповідача, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, позивачем у відповідності до договору та специфікації здійснено поставку товару, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які підписані сторонами та скріплені печатками.
Відповідно до умов п.п.3.4. та 3.7. Постачальник зобов'язаний надати Покупцю видаткові накладні, товарно-транспорті накладні та документи що підтверджують законність придбання товару.
В запереченнях на відзив позивачем наголошувалось, що продаж товару відбувався на митній території України, сертифікат погодження лісоматеріалів не вимагається, натомість відповідачу на виконання п. 3.7 Договору передано Товарно- транспортні накладні при перевезені деревини автомобільним транспортом, виданих ДП "Коростенським лісомисливським господарством" (які долучені до матеріалів справи). Тобто дані документи підтверджують законність придбання товару.
Суд зазначає, що позивачем надано докази які підтверджують поставку товару та докази які підтверджують відсутність будь яких претензій з боку Відповідача. Крім того Позивачем надано до матеріалі справи лист від Відповідача яким він визнає суму боргу та просив здійснити розстрочку виконання зобов'язань по договору.
Факт здійснення господарської операції з передачі товару підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Матеріалами справи підтверджується факт передання Позивачем товару. Варто зазначити, що Відповідач не заперечує факт прийняття товару. Крім того Відповідачем частково сплачено за отриманий товар, а посилання на відсутність товарно-супровідної документації виникли лише після отримання претензії та позову про стягнення з нього коштів.
Необхідно наголосити, що видаткові накладні та ТТН підписані уповноваженими особами обох сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 № 88, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження факту поставки Позивачем Товару Відповідачеві на виконання умов договору.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (поставки) та повернути товар продавцеві.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останній прийняв товар, а в подальшому не вимагав у позивача надання всіх обумовлених договором документів та від договору не відмовився, жодних заперечень ненадання товаросупровідних при прийманні продукції відносно кількості, якості, комплектності товару та повноти товаросупровідної документації як у момент отримання товару на складі, так і в розумний строк, визначений Цивільним кодексом України, і в строки, передбачені нормами Інструкцій Приймання продукції за кількістю і якістю" № П-6; № П-7, в тому числі шляхом направлення їх належними засобами зв'язку, не надходило.
Саме таку позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року по справі № 911/1471/17, постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі № 915/78/18, постанові Верховного суду 22 травня 2018 року по справі № 905/1574/17.
Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.
Враховуючи вищенаведене, після прийняття від позивача товару, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами (видатковою накладною та ТТН), у відповідача виникло право власності на такий товар та обов'язок здійснити його оплату у встановлений договором строк.
Також, право власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент фактичної поставки відповідної партії Товару, що оформлюється видатковою накладною, підписаною сторонами (п. 3.8 договору).
Як вже зазначалось, прийняття товару відбувається відповідно до Інструкції Держарбітражу "Прийом продукції по кількості та якості" № П-6, № П-7, а саме, загальний порядок виконання постачальником зобов'язань за договором поставки передбачає надання продавцем документів, що стосуються товару, разом з товаром; при цьому відсутність необхідних товаросупровідних документів підлягає фіксації при прийнятті товару складання відповідного засвідчуваного документа (акта). При цьому, такий Акт сторонами підписаний не був, жодних повідомлень (претензій, заперечень) щодо неналежного виконання позивачем зобов'язань щодо передачі товаросупровідних документів відповідач не заявляв, повернення товару не здійснював, видаткова накладна та ТТН підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, суд правову позицію відповідача відхиляє.
Порушені права та інтереси позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.
Невиконання відповідачем зобов'язання в укладених з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у не повній поставці товару та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення заборгованості та відповідальності за невчасне виконання грошового зобов'язання, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.
Судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 14 790 грн. 88 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом.
Згідно з ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, закриття провадження.
Отже, суд роз'яснює позивачу, що сума судового збору в сумі 146 грн. 79 коп., може повернена останньому на підставі відповідного клопотання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку із частковим задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не поставив обумовлений договором товар у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 13 588 грн. 99 коп., покладається на відповідача, решта судового збору залишається за позивачем.
Щодо заявлених витрат на правничу допомогу в сумі 60 000 грн. 00 коп., судом рішення не приймалося, оскільки в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." (34100, м. Дубровиця, вул. Завокзальна, 14, код. 31606034) на користь з Виробничо-комерційного приватного підприємства "МЕЛЮК І КО" (14501,м. Коростень, вул. Сосновського В., буд. 62-а, код. 30305946) 901 554 (дев'ятсот одна тисяча п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 20 коп. основного боргу, 4 372 (чотири тисячі триста сімдесят два) грн. 00 коп. 3% річних та 13 588 (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 99 коп. судових витрат.
3. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 70 345 грн. 91 коп. пені - відмовити.
4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27 грудня 2023 року.
Суддя Войтюк В.Р.