ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 671/1824/23
Провадження № 22-ц/4820/2296/23
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Кошельник В.М.,
з участю представників сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року, суддя Никифоров Є.О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання недійсними частини кредитного договору,
встановив:
В серпні 2023 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №1049-8590 від 13.02.2022 року в розмірі 94644 грн.
В обґрунтування позову вказало, що 13.02.2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту позивача (https://creditkasa.com.ua) було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1049-8590.
Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 13200 грн., строк кредитування - 300 днів, заявлений строк - 21 день, під час якого застосовується знижена відсоткова ставка - 2% на день, після спливу якого застосовується стандартна відсоткова ставка - 3% на день, а відповідач зобов'язався повернути кредит та відсотки за користуванням ним в строк та на умовах, встановлених кредитним договором. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.
В подальшому, відповідач порушив умови кредитного договору і не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед позивачем, внаслідок чого станом на 14.07.2023 року, виникла заборгованість в сумі 94644 грн., яка складається із простроченої заборгованості за кредитом в сумі 13200 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 81444 грн.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в якому просив визнати недійсними пункти 4.6, 4.9, 4.10 розділу 4 кредитного договору, оскільки вони є несправедливими та порушують положення ч.ч. 1, 2 п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
На обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 вказано, що передбачена вказаними пунктами сума компенсації за невиконання позичальником зобов'язання (пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання), в розмірі 2% на день та 3% на день, є завищеною та несправедливою.
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 17.10.2023 року позов задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1049-8590 від 13.02.2022 року в сумі 94644 грн. Вирішено питання судових витрат.
Задовольняючи первісний позов суд виходив з того, що позивачем доведено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором внаслідок неповернення кредиту у встановлений договором строк. Також позивачем доведено розмір заборгованості відповідача в сумі 94644 грн., яка складається із простроченої заборгованості за кредитом сумі 13200 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 81444 грн.
Відхиляючи доводи зустрічного позову суд вказав, що спірними пунктами кредитного договору сторонами погоджено два види відсоткової ставки, базову та знижену, в залежності від періоду користування кредитними коштами, а не пеню, як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання, у зв'язку із чим положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» застосуванню до даних правовідносин не підлягають.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення первісного позову, в розмірі 13200 грн., та задоволення зустрічного позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що п.п. 4.6, 4.9, 4.10 кредитного договору за своїм змістом регулюють питання забезпечення виконання зобов'язань шляхом встановлення пені за несвоєчасне їх виконання. Сума нарахованих процентів значно більша за отриманий кредит, що є несправедливим. Можливість кредитора стягувати з позичальника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вказало на неправильне тлумачиться ОСОБА_1 норм матеріального права та змісту укладеного кредитного договору, позаяк кредитор просив стягнути із боржника проценти за користуванням кредитом, а не пеню.
В суді представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги.
Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, підтримав оскаржуване судове рішення.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 13.02.2022 року ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https://creditkasa.com.ua), було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1049-8590, відповідно до умов якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит у сумі 13200 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит до 10.12.2022 року та сплатити відсотки за користуванням ним в строк та на умовах, встановлених кредитним договором.
Так, згідно з п. 4.6. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою).
Позичальник, за умови дотримання вимог, передбачених п. 5.5 цього договору, користується програмами лояльності кредитодавця та сплачує проценти за користування кредитом за наступною ставкою: пільгова процентна ставка становить 2% за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника.
Згідно з п. 4.7. укладання цього договору не передбачає укладання договорів щодо супровідних послуг третіх осіб пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв'язку із відсутністю супровідних послуг, тарифи та комісії за супровідними послугами кредитодавця чи третіх осіб відсутні.
Відповідно до п. 4.8. договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту - 10.12.2022 року. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Продовження строку кредитування сторонами в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Подовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов'язань позичальника.
Згідно з п. 4.9. договору, реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає п'ятсот сімдесят дві тисячі чотириста шістдесят п'ять цілих, нуль сотих відсотки(-ів).
Згідно з п. 4.10. договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за весь строк кредитування складає 132000 грн. та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом 118800 грн.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Частинами 1, 2, 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
У частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що за договором про надання фінансового кредиту, який було укладено між сторонами 13.02.2022 року, ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 13200 грн. на умовах, передбачених договором про відкриття кредитної лінії №1049-8590 від 13.02.2022 року, текст якого міститься в матеріалах справи, та зміст якого йому був відомий. Вказане визнано відповідачем та не заперечується (а.с. 9-14).
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів ОСОБА_1 про порушення положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» пунктами 4.6., 4.9., 4.10. договору, оскільки відповідні пункти визначають розмір та порядок сплати процентів за користування кредитними коштами, а не пені. При належному виконанні договірних зобов'язань штрафна санкція у вигляді пені не застосовується.
Матеріали справи та встановлені судом обставини не дають підстав вважати, що дії ТОВ «Укр Кредит Фінанс» при укладенні спірного кредитного договору суперечили волевиявленню сторін, а також про наявність у таких діях умислу, який був спрямований на введення споживача в оману.
Кредит надавався ОСОБА_1 на строк 300 календарних днів, відсоткова ставка за користування кредитними коштами була ним погоджена, про що позичальник також не заперечив в суді.
Виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов'язків сторін договору, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19).
Судом першої інстанції було правильно надано оцінку наявним у справі доказам, застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 грудня 2023 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова