ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/22754/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/302/23 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - запобіжний захід
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 листопада 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу та застосовано до підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Тернополя, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, на утримані перебувають двоє малолітніх дітей, фізична особа-підприємець, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
запобіжний захід у виді особистого зобов'язання до 00 год. 00 хв. 14 січня 2024 року та покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені п.п.1,3,4 ч.5 ст.194 КПК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим СВ ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023211060000245 від 11.09.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.289, ч.2 ст.355 КК України.
Відповідно до повідомленої підозри, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 було укладено усний договір позики грошових коштів, згідно якого ОСОБА_9 взяв у позику в ОСОБА_8 грошові кошти із невизначним терміном повернення.
10 вересня 2023 року близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_9 , за попередньою домовленістю із ОСОБА_8 , керуючи транспортним засобом марки «Тойота Камрі», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить його брату ОСОБА_10 , приїхав у м. Тернопіль, неподалік ТЦ «Ласкаво просимо» з метою повернення грошових коштів ОСОБА_8 .
Надалі, у зв'язку із відмовою ОСОБА_9 повернути грошовий борг у повному розмірі, ОСОБА_8 розуміючи, що останній не має наміру його повертати, запропонував ОСОБА_9 завести його у с. Петриків, на що останній погодився.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_8 10 вересня 2023 року близько 16 год. 50 хв., перебуваючи по вул. Зелена в с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, неподалік домогосподарства №23, діючи умисно, протиправно, будучи у транспортному засобі марки «Тойота Камрі» номерний знак НОМЕР_1 , спільно із ОСОБА_9 , з метою встановлення контролю за автомобілем, вирвав ключ із замка запалювання даного автомобіля та наказав ОСОБА_9 передати йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на що останній не погодився.
Продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_8 поставив вимогу ОСОБА_9 вийти із автомобіля, де в подальшому, перебуваючи поруч із автомобілем марки «Тоуота Камрі», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застосував до останнього насильство, що не є небезпечне для життя та здоров'я, нанісши два удари кулаком правої та лівої руки в ділянку обличчя з лівого та правого боку і три удари кулаком правої руки та коліном в ділянку грудей і живота, спричинивши легкі тілесні ушкодження у вигляді садна носа, садна задньої поверхні грудей зліва та садна правого передпліччя і ділянки лівого ліктьового суглоба. Від спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_9 впав на землю, після чого відбіг від місця вчинення кримінального правопорушення на безпечну для себе відстань.
В подальшому, ОСОБА_8 , перебуваючи поруч із транспортним засобом «Тойота Камрі», номерний знак НОМЕР_1 , що був припаркований на узбіччі дороги по вул. Зелена в с. Петриків, Тернопільського району, який належить ОСОБА_10 , попередньо заволодівши ключем запалювання, за відсутності дозволу власника керувати вищевказаним транспортним засобом, шляхом вільного доступу через не зачинені на замок двері проник у середину салону автомобіля.
Надалі, ОСОБА_8 вставив ключ у замок запалювання та не привівши у дію двигун автомобіля через наявну протиугінну систему, з метою доведення своїх протиправних дій до кінця, вступив у злочинну попередню змову із двома невстановленими слідством особами та шляхом штовхання за допомогою фізичної сили, перемістили транспортний засіб марки «Тойота Камрі» номерний знак НОМЕР_1 на територію домогосподарства АДРЕСА_3 , в результаті чого незаконно заволоділи даним автомобілем. Своїми умисними діями ОСОБА_8 та двоє невстановлених слідством осіб, заволоділи транспортним засобом ОСОБА_10 вартістю 307694,99 грн., що становить більше 299 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
16 листопада 2023 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 21 листопада 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_8 у виді домашнього арешту та покласти на підозрюваного наступні зобов'язання:
1) прибувати за викликом слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
2) не залишати житло цілодобово за адресою: АДРЕСА_2 ;
3) утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні.
Апелянт вказує, що з урахуванням здобутих в ході досудового розслідування даних особи підозрюваного, в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної його поведінки та виконання процесуальних обов'язків.
Наголошує на тому, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, що встановлено слідчим суддею, а також встановлені обставини, які виправдовують даний запобіжний захід і підтверджують наявність ризиків.
Апелянт посилається на те, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення та розмір покарання, яке йому загрожує, може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду, як на території України так і поза її межами з метою уникнення відповідальності.
Вказує, що слідчим суддею не взято до уваги той ризик, що ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що на даний час проводиться досудове розслідування у кримінальному №12023211060000245 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України.
Вважає, що застосований до ОСОБА_8 , слідчим суддею більш м'який запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, не попередить наведених ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного під час досудового розслідування.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити, підозрюваного ОСОБА_8 , його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які заперечили апеляційну скаргу, просять ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПК України.
З клопотання слідчого вбачається, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та за його вчинення законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна або без такої і, знаходячись на волі з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання зазначених ризиків застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів вважає, що слідчий-суддя, розглянувши вказане клопотання, вірно, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, у відповідності до вимог ст. 177 КПК України, обставин, передбачених ст.178 КПК України, а також, з дотриманням вимог ст.196 КПК України правомірно ухвалив обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
При цьому було прийнято до уваги обґрунтовану підозру у вчиненні кримінального правопорушення, наявність можливих ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи дані обставини, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, слідчим суддею на підозрюваного покладено певні обов'язки.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя підставно взяв до уваги, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання і реєстрації, одружений, на утриманні перебувають дві малолітні дитини, є приватним підприємцем, позитивно характеризується, на обліках в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, має вищу освітою, є волонтером по забезпеченні ефективної діяльності бійців Збройних Сил України та постачання до території України гуманітарної допомоги, є добровольцем територіальної оборони, має ряд подяк за надану допомогу та підтримку підрозділам добровольчого корпусу, які виконують бойові завдання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та з урахуванням встановлених обставин справи, відсутністю інформації з приводу вчинення ОСОБА_8 дій, які б спрямовувалися на перешкоджання кримінальному провадженню чи ухиленню від органу досудового розслідування, зважаючи на належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , який не був затриманий, сприяє у досудовому розслідуванні, дійшов правильного висновку, що запобігти наявним ризикам кримінального провадження зможе запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Щодо твердження прокурора про необхідність обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту з мотивів тяжкості вчинених правопорушень, то з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятої 04 листопада 1950 року та ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, а також практики Європейського суду з прав людини, не може бути прийнято до уваги.
Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини від 01 червня 2006 року у справі “Мамедова проти Росії” визначено, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Нових ризиків чи будь-яких характеризуючих відомостей про особу, які б давали підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прокурором в апеляційній інстанції не наведено.
Тому, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 179, 194, 404, 405, 422 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 листопада 2023 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Судді