Справа №576/937/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1526/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Розбій
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 жовтня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,
ВСТАНОВИЛА:
У рамках кримінального провадження №1202220062000017 від 23 січня 2022 року яке перебуває на розгляді у Шосткинському міськрайонному суді Сумської області, прокурор звернувся з клопотанням про продовження ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Своє клопотання прокурор вмотивував тим, що ризики, передбачені п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання щодо обвинуваченого вказаного запобіжного заходу, не зменшились та існують, і запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 жовтня 2023 року, клопотання прокурора було задоволено та продовжено ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24 год. 00 хв. 23 грудня 2023 року.
Не погодившись з таким судовим рішенням, вважаючи його незаконним, обвинувачений ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить замінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у поданому прокурором клопотанні взагалі не обґрунтовано, які саме обставини вказують на наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України та не доведено, що на даний час вони не зменшились.
Також, апелянт вказує, що він ніколи у розшуку не перебував, а перебуваючи під домашнім арештом, покладені на нього обов'язки не порушував.
Крім того, апелянт посилається і на те, що прямих доказів, якими б підтверджувалась його причетність до вказаного злочину, немає, а показання свідка, на які посилається прокурор, є недопустимим доказом, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України,
При цьому, апелянт зазначає, що розумні терміни розгляду даної справи порушені, і на його думку, відбувається умисне затягування, щоб його зламати та отримати визнавальні показання у вчиненні злочину, до якого він не причетний.
Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який щодо задоволення апеляційної скарги - заперечував, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Так, при розгляді клопотання прокурора, поданого в рамках кримінального провадження №1202220062000017 від23 січня 2022 року, в якому ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, про продовження останньому строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст.177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати.
При цьому, на спростовування доводів апелянта щодо недоведеності ризиків, колегія суддів зауважує, що саме з врахуванням того, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 12 років із конфіскацією майна, і усвідомлюючи невідворотність та суворість такого покарання, останній може вдатись до заходів, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, судом було встановлено існування ризику того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, за наявності доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, не має стійких соціальних зв'язків, є особою раніше судимою і на даний час відносно нього в інших судах перебувають на розгляді декілька кримінальних проваджень, в тому числі, і за ст.187 КК України, слідчим суддею було встановлено ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, в якому обвинувачується.
Таким чином, встановивши, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, ризики, передбачені ч.1,5 ст.177 КПК України, які не зменшились, є актуальними, та запобігти яким, шляхом застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, неможливо, суд і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та продовжив обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії раніше застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з яким колегія суддів погоджується у повному обсязі і ставити під сумнів його законність та обґрунтованість підстав не вбачає.
Що стосується посилань обвинуваченого на те, що перебуваючи під домашнім арештом він не порушував покладені на нього обов'язки, то колегія суддів зауважує, у матеріалах справи, які надійшли на розгляд до апеляційного суд, відсутні докази того, що у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 було застосовано такий запобіжний захід, а доводи апелянта про те, що він у розшуку не перебував є безпідставними, оскільки ні у клопотанні прокурора, ні в оскаржуваній ухвалі суду з цього приводу взагалі нічого не зазначено.
При цьому, доводам апелянта про те, що прямих доказів, якими б підтверджувалась його причетність до вказаного злочину, немає, а показання свідка, на які посилається прокурор, є недопустимим доказом, колегія суддів при перевірці законності рішення щодо продовження строку дії запобіжного заходу, оцінки не надає, оскільки причетність чи непричетність особи до вчинення інкримінованого злочину, допустимість чи недопустимість доказів, є предметом розгляду того суду, який розглядає дане кримінальне провадження по суті і буде приймати в ньому остаточне рішення.
Крім того, враховуючи, що 26 травня 2022 року ОСОБА_7 був затриманий, у порядку ст. 208 КПК України, 01 червня 2022 року відносно нього було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а вже 18 липня 2022 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, в якому останнійобвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, надійшов до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, вважати, що розумні терміни розгляду даної справи були порушені, на що, також, наголошує апелянт, у даному випадку підстави відсутні.
Інших доводів, за яких рішення суду можливо було б вважати незаконним та таким, що підлягало б до скасування, апелянтом не наведено і таких обставин під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження колегією суддів не встановлено.
З врахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, обставини для її скасування відсутні, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,407,418,419 КПК України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 жовтня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4