Справа №591/4390/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/727/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 01 грудня 2023 року, якою продовжено відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави,
ВСТАНОВИЛА:
До слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми звернувся старший слідчий СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 з клопотанням про продовження ОСОБА_7 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України, строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування до 08 січня 2024 року включно.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що завершити досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні до закінчення попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_7 не можливо, оскільки у провадженні необхідно отримати висновки судових експертиз відео-звукозапису, строк проведення яких, відповідно до листа експертної установи, становить більше 90 днів. Також після отримання висновків експертиз, необхідно призначити судові портретні експертизи, здійснити тимчасовий доступ до інформації банківської установи, провести огляд та аналіз отриманої інформації, визначитись із остаточною кваліфікацією дій підозрюваних, у разі необхідності змінити або повідомити їм про нову підозру, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, та при необхідності виконати інші слідчі і процесуальні дії.
Також ризики, які існували на час обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, існують та не зменшилис, і запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до останнього більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 01 грудня 2023 року вказане клопотання було задоволено. Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 08 січня 2024 року.
Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 01 грудня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_7 та ухвалити нову ухвалу, обравши останньому більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період часу.
В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що жодний ризик у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, передбачені ст. 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведені. ОСОБА_7 не має сенсу переховуватись від органів слідства та суду, оскільки останній розуміє, що цим нашкодить сам собі та в подальшому беззаперечно призведе до взяття під варту.
Крім того, слідчим суддею не перевірено правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 . Зокрема відсутність в діях підозрюваного складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки останній з'явився за запрошенням до потерпілого ОСОБА_10 для отримання боргових коштів, а не нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або погрозою застосування такого насильства. Стосовно ч. 4 ст. 189 КК України, захисник зазначає, що саме потерпілий ОСОБА_10 пообіцяв та не виконав зобов'язання по поверненню коштів.
Стороною захисту звернуто увагу на те, що в матеріалах клопотання слідчого відсутні обґрунтовані підстави для кваліфікуючих ознак вчинення кримінальних правопорушень в складі організованої злочинної групи.
Також захисник зазначає, що підозрюваний має родину, проживає у шлюбі та допомагає матері-інваліду, яка потребує постійного догляду. Також останній займається волонтерською діяльністю з перших днів повномасштабного вторгнення РФ на територію України, позитивно характеризується за постійним місцем проживання.
Слідчим суддею не враховано гарантійний лист про працевлаштування ОСОБА_7 за визначеною посадою на підприємстві.
Виходячи зі зазначеного та оцінюючи в сукупності обставини вчиненого правопорушення, захисник вважає, що прокурор та слідчий не довели належним чином обґрунтованість продовження тримання під вартою на такий довгий термін, зважаючи на дані про особу підозрюваного.
Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, позицію прокурора, який щодо задоволення апеляційної скарги - заперечував, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, вирішуючи питання про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що слідчим Управління ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023200000000029 від 04 лютого 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України.
08 липня 2023 року ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187 КК України.
18 вересня 2023 року ОСОБА_7 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, старший слідчий посилався на те, що досудове розслідування даного кримінального провадження не закінчено, що повідомлена останньому підозра є обґрунтованою, а ризики, які існували на час застосування такого запобіжного заходу, не зменшились та існують.
Перевіряючи доводи поданого клопотання на предмет існування заявлених ризиків, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що зібраними під час досудового розслідування доказами підтверджується те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України, за фактом вимагання групою осіб, в умовах воєнного стану, з погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, грошових коштів у ОСОБА_10 та вчинення відносно останнього розбійного нападу, поєднаного із погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, з метою заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмиірах, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
Крім того, при встановленні ризиків, на які посилався старший слідчий у клопотанні про продовження підозрюваному строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчим суддею було враховано тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватості. Також будучи раніше судимою особою, останньому можуть бути відомі певні відомості пов'язані з діяльністю осіб, які причетні до вказаних подій та їх контакти, можливі потерпілі, свідки у справі, їх місцезнаходження, а також інші необхідні для слідства відомості, обізнаність про які на цій стадії розслідування все ще може бути використана підозрюваним для негативного впливу на слідство та розгляд.
При цьому, докази на підтвердження того, що вказані ризики на даний час зменшились чи не існують, матеріали даного провадження не містять.
Старшим слідчим доведено наявність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та відсутності можливості застосування відносно ОСОБА_7 альтернативних запобіжних заходів, які не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку і запобігти ризикам, які існують та забезпечити досягнення мети їх застосування.
На думку колегії суддів, обрання підозрюваному ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, є необґрунтованим та невиправданим.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стверджується тяжкістю можливого покарання та свідчать про можливість вчинення ОСОБА_7 дій задля переховування від суду і органів досудового розслідування.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, на що звернув увагу слідчий суддя.
Так, наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності підтверджується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років.
Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_7 раніше неодноразово засуджувався за вчинення кримінальних правопорушень та відносно нього є вирок суду першої інстанції, який не набрав законної сили, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність високого ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи захисника стосовно існування міцних соціальних зв'язків у підозрюваного, надання допомоги матері, котра є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду, оскільки, враховуючи обставини вчинення організованою групою осіб інкримінованих злочинів, поєднаних із погрозами заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, зазначене не знижує ризик переховування, та не є підставами для обрання відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого, свідків та інших підозрюваних в кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілого, свідків та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення в ході яких здійснював погрози застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілого в разі не сплати йому та іншим співучасникам грошових коштів. Тобто, вище вказане підтверджує про існування ризику вчинення підозрюваним погроз щодо застосування насильства відносно свідків та потерпілого, з метою уникнення кримінального покарання.
Враховуючи, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти злочинні дії, які були припинені завдяки втручанням працівників поліції, зазначене вказує на стійку протиправну поведінку підозрюваного та можливість вчинити ним іншого кримінального правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та дозволить під час досудового росзілдування контролювати його місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про недоведеність існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу надається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими старший слідчий обґрунтовував та слідчий суддя визнав доведеним.
Отже існує обґрунтована необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги щодо невірної кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_7 , колегія суддів вважає необґрунтованими.
Стаття 198 КПК України чітко регламентує, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиційного значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального провадження.
Кваліфікація скоєного може бути змінена лише в порядку, передбаченому КПК України, під час досудового розслідування, а всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, вірність кваліфікації скоєного, питання винності чи не винності ОСОБА_7 в скоєнні кримінальних правопорушень, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Отже, вирішення питання щодо невірної кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_7 виходить за межі предмету судового розгляду у даному провадженні.
Апеляційні твердження щодо наявності в матеріалах справи гарантійного листа про працевлаштування підозрюваного ОСОБА_7 не є визначеними законом підставами для скасування даного судового рішення, оскільки не спростовують висновки слідчого судді щодо можливості застосування відносно останнього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 01 грудня 2023 року, якою підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на цю ухвалу, без задоволення.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4