Справа № 523/4392/22
Провадження №2/523/345/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" грудня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участі секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі №17 м. Одеси, цивільну справу № 523/4392/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль», про визнання відмови у проведенні реструктуризації за валютним іпотечним кредитом незаконною та зобов'язання провести реструктуризацію,
ВСТАНОВИВ:
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
29 квітня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль», про визнання відмови у проведенні реструктуризації за валютним іпотечним кредитом незаконною та зобов'язання провести реструктуризацію, в якому просить:
1. Визнати неправомірною відмову Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» в проведенні реструктуризації заборгованості за кредитним договором №014/0014/82/72363, укладеним 29 березня 2007 року з ОСОБА_1 , у відповідності до положень п.7 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
2. Зобов'язати Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором №014/0014/82/72363, укладеним 29 березня 2007 року з ОСОБА_1 , у відповідності до положень п.7 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач ОСОБА_1 зазначив, що 29 березня 2007 року між ним та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №014/0014/82/72363. Відповідно до умов Кредитного договору Позивачу надано кредитні кошти у сумі 49 980,00 дол. США зі сплатою 14 % річних та строком користування до 29.03.2027 року. Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору передбачено, що кредитні кошти видані на споживчі цілі. В забезпечення виконання умов Кредитного договору, 30 березня 2007 року між AT «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. за №1632. Згідно п. 1.2. Іпотечного договору предметом іпотеки є: квартира під АДРЕСА_1 загальною площею 64,8 кв.м. та житловою 38,5 кв.м. та належить Іпотекодавцям на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово - комунального господарства виконкому Одеської міської ради від 11.09.2002 року за реєстровим №12-24348, Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сакал І.М. 13 грудня 2003 року за реєстровим № 5733. Вказаний будинок є місцем реєстрації та фактичним місцем проживання майнових поручителів за кредитним договором та позивача.
15 червня 2021 року ОСОБА_1 особисто звернувся з заявою до АТ «Райффайзен Банк Аваль» про проведення реструктуризації кредитної заборгованості у відповідності до Закону України «про споживче кредитування». У вказаному листі вказані усі обов'язкові реквізити визначені підпунктом 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування».
13 липня 2021 року Позивачем отримано відповідь №114-43/3-179848 від AT «Райффайзен Банк Аваль» з зазначенням наступного: за результатами перевірки наданої Вами інформації та змісту укладених договорів встановлено невідповідність таким критеріям. Отже, у зв'язку із тим, що дія Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на договір №014/0014/82/72363 від 29.03.2007, Банк не має правових підстав для проведення реструктуризації Ваших зобов'язань за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті.
13 вересня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до АТ «Райффайзен Банк Аваль» з проханням повідомити про причини відмови у проведенні реструктуризації кредиту та повідомив, що у нього у власності не перебуває жодної нерухомості.
15 листопада 2021 року Позивачем отримано відповідь від АТ «Райффайзен Банк Аваль» з зазначенням наступного: «за результатами перевірки наданої Вами інформації та змісту укладених договорів встановлено невідповідність таким критеріям. Повідомляємо, наявність реєстрації місця проживання за іншою адресою свідчить про наявність у позичальника принаймні двох місць проживання, при цьому зареєстроване місце проживання не є тимчасовим. Оскільки надані документи не підтверджують, що предмет іпотеки використовується в якості єдиного місця проживання, тобто для постійного проживання, вбачається, що за відсутності інших підстав для реструктуризації, позичальник не довів права на реструктуризацію відповідно до Закону №1381-ІХ».
Позивач не погоджується із відмовою у проведенні реструктуризації, з наступних підстав: 1) Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що ним вказано відомості, які вимагалися законом для проведення реструктуризації боргу.У заяві ОСОБА_1 зазначено прізвище, ім'я та по батькові позичальника; найменування кредитодавця; інформація про зареєстроване місце проживання позичальника; інформацію про всі наявні у власності позичальника на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнових поручителів та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса).До заяви долучено документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (довідку про осіб зареєстрованих у житлі, про доходи іпотекодавців та позичальника, розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї іпотекодавців (позичальника та майнового поручителя). 2) У відповіді банку не вказано яких документів, що вимагалися законом або банком ОСОБА_1 не було долучено, та АТ "Райффайзен Банк Аваль" не вимагало у ОСОБА_1 подання інших документів. 3) На теперішній час позивач має непогашене грошове зобов'язання, забезпечене житловою нерухомістю, станом на 01 січня 2014 року ОСОБА_1 не мав простроченої заборгованості, яка не була погашена на день звернення із заявою про реструктуризацію заборгованості. Даний факт підтверджується розрахунком заборгованості виготовленим відповідачем станом на 17 червня 2021 року.Предметом іпотеки є житлове нерухоме майно та відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно іншого житлового нерухомого майна у позивача та майнових поручителів у власності немає (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно ОСОБА_1 станом на 25.01.2022, стосовно ОСОБА_3 станом на 07.02.2022 та ОСОБА_2 станом на 07.02.2022 додається).
12.08.2022 року до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - Звізделіної - Полішко А.Д., згідно якого відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В обгрунтування відзиву на позов зазначено наступне: 1) у липні 2021 року позивачу було відмовлено у проведенні реструктуризації, у зв'язку із тим що дія Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на кредитний договір № 014/0014/82/72363 від 29.03.2007. 2) у листопаді 2021 року позивачу повторно було відмовлено у проведені реструктуризації, оскільки дія Закону України «Про споживче кредитування» поширюється на кредити в іноземній валюті позичальників за такими кредитами, які відповідають викладеним у п.7 розділу IV ЗУ «Про споживче кредитування» критеріям. Також повідомлено, що причиною відмови є - наявність реєстрації місця проживання за іншою адресою, що свідчить про наявність у позичальника принаймні двох місць проживання, при цьому зареєстроване місце проживання не є тимчасовим. Оскільки надані документи не підтверджують, що предмет іпотеки використовується в якості єдиного місця проживання, тобто для постійного місця проживання, то позичальник не довів права на реструктуризацію відповідно до Закону № 1381-IX. 3) Банком було виявлено, що заява на проведення реструктуризації не відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з наявністю додаткового житлового майна у позичальника (зареєстрована кімната за адресою: АДРЕСА_2 ), що й стало підставою для відмови. Зазначене підтверджується інформаційною довідкою № 135787079 від 15.06.2021 року, що додається. Окрім того, про наявність окрім іпотечного іншого майна, позивач неодноразово особисто зазначав в документах кредитної справи . В заяві анкеті позичальника міститься інформація щодо наявності нерухомості, а саме квартири: АДРЕСА_3 , загальна площа 18 кв.м., житлова 18 кв.м. В заяві опитувальнику для клієнта-фізичної особи від 15.05.2018 року, позичальником було зазначено дві адреси: місце проживання: АДРЕСА_4 ; поштова адреса (адреса для листування): АДРЕСА_3 . В заяві про надання кредиту, зазначено адресу - АДРЕСА_3 . В паспорті ОСОБА_1 адресою реєстрації є- АДРЕСА_3 . В Кредитному договорі, також відображена адреса за місцем реєстрації: АДРЕСА_3 . Отже, вищезазначене свідчить, що предмет іпотеки не використовується позичальником як місце постійного проживання та позичальник, окрім іпотечного майна, має додаткове нерухоме майно.
14.10.2022 року представник позивача - адвокат Бабенко Н.С. надала до суду відповідь на відзив, в обгрунтування якого зазначила наступне. Відповідно до пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" N 1734 - VIII від 15.11.2016 року, зобов'язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом:
- обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в Іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника (дана умова додержана, що не спростовується відповідачем у відзиві на позов);
- відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації (дана умова додержана, шо не спростовується відповідачем у відзиві на позов);
- виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку" у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України (дана умова додержана, що не спростовується відповідачем у відзиві па позов);
Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване па тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі) (дана умова додержана, так як позивач не є майновим поручителем, а у майнових поручителів відсутнє інше нерухоме майно у власності).
В забезпечення виконання умов Кредитного договору №014/0014/82/72363, 30 березня 2007 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. за №1632.
Згідно п. 1.2. Іпотечного договору предметом іпотеки є: квартира під АДРЕСА_1 загальною площею 64,8 кв.м. та житловою 38,5 кв.м. та належить Іпотекодавцям на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово - комунального господарства виконкому Одеської міської ради 11.09.2002 року за реєстровим №12-24348, Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сакал І.М. 13 грудня 2003 за реєстровим №5733.
Вказаний будинок є місцем реєстрації та фактичним місцем проживання майнових поручителів за кредитним договором та позивача.
Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, станом на 25.01.2022 року, право власності ОСОБА_1 на кімнату АДРЕСА_5 припинено 20.08.2015. (Інформаційна довідка міститься в матеріалах справи №523/4392/22 та було додана до позовної заяви).
31.10.2022 року представник відповідача - ОСОБА_4 подала до суду пояснення на відповідь на відзив, які обґрунтувала наступним: заява на проведення реструктуризації не відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з наявністю додаткового житлового майна у позичальника (зареєстрована кімната за адресою: АДРЕСА_2 ), що й стало підставою для відмови. Зазначене підтверджується інформаційною довідкою № 135787079 від 15.06.2021 року, що була долучена до відзиву. В інформаційній довідці № 135787079 від 15.06.21 (долучено Банком до відзиву) відображено: кімната АДРЕСА_6 , на праві приватної спільної часткової формі власності на підставі свідоцтва про право власності від 14.12.2010 року належи ОСОБА_1 . В інформаційній довідці № 296285429 від 25.01.22 (долучена ОСОБА_1 до позовної заяви відображена аналогічна інформація: АДРЕСА_6 , на праві приватної спільної часткової формі власності на підставі свідоцтва про право власності від 14.12.2010 року належить ОСОБА_1 . Отже, в обох інформаційних довідках зазначено про наявність додаткового майна у позичальник окрім іпотечного. У відповіді на відзив представником позивача, зазначено про квартиру АДРЕСА_7 , за аналогічною адресою, право власності за якою припинено. Відомості що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі невідповідності, пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Таким чином, ОСОБА_1 не доведено, що кімната АДРЕСА_6 не належить позивачу. Документів, які би підтверджували припинення права власності на зазначену кімнату, ОСОБА_1 не надано до заяви про реструктуризацію, а також не долучено до матеріалів справи.
03.11.2022 року представник позивача - адвокат Бабенко Н.І. подала до суду додаткові пояснення по справі, які обґрунтувала наступним: на сторінці 4 Інформації №296285429 з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 25.01.2022 року запис про право власності ОСОБА_1 на кімнату АДРЕСА_6 - погашено 24.01.2022 року на підставі п. 45 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року за № 1141.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 03.05.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_5 , відкрито загальне позовне провадження, призначено у справі підготовче засідання.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14.11.2022 року - закрите підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті.
Протягом розгляду справи, судові засідання відкладались: за клопотаннями сторін про відкладення розгляду справи; у зв'язку із неможливістю проведення відеоконференції, з технічних причин; у зв'язку із закриттям підготовчого судового засідання та переходом до розгляду справи по суті; у зв'язку із відсутністю світла в суді; у зв'язку із повітряної тривогою; у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному.
ІІІ. Позиції сторін.
Позивач ОСОБА_5 та представник позивача - адвокат Бабенко Н.С. до судового засідання не з'явились, були повідомлені про розгляд справи належним чином, матеріали справи містять заяву адвоката Бабенко Н.С. про розгляд справи у її відсутність за наявними матеріалами.
Представник відповідача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - Звєзділіна-Полішко А.Д. до судового засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами.
Судом не здійснювалось фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Судом встановлено, що 29 березня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №014/0014/82/72363.
Відповідно до умов Кредитного договору Позивачу надано кредитні кошти у сумі 49 980,00 дол. США зі сплатою 14 % річних та строком користування до 29.03.2027 року.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору передбачено, що кредитні кошти видані на споживчі цілі.
В забезпечення виконання умов Кредитного договору, 30 березня 2007 року між AT «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. за №1632.
Згідно п. 1.2. Іпотечного договору предметом іпотеки є: квартира під АДРЕСА_1 загальною площею 64,8 кв.м. та житловою 38,5 кв.м., яка належить Іпотекодавцям на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово - комунального господарства виконкому Одеської міської ради від 11.09.2002 року за реєстровим №12-24348, Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сакал І.М. 13 грудня 2003 року за реєстровим № 5733.
Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №135787079, станом на 15.06.2021 року, за ОСОБА_1 рахується кімната АДРЕСА_6 . Інформація надана Банком.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №296285429, станом на 25.01.2022 року, за ОСОБА_1 було зареєстроване право власності на наступне нерухоме майно:
- кімната 2, за адресою: АДРЕСА_8 , об'єкт нерухомого майна: секція гуртожитку кімнати № 2, 1, 4, 59, 59 об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 225,8 кв.м., на праві спільної часткової власності. Право власності припинено 20.08.2015 року.
- кімната 59, за адресою: АДРЕСА_8 , об'єкт нерухомого майна: тип майна: кімнати № 59, 1, 2, 4, 59 у секції гуртожитку, на праві спільної часткової власності. Запис про право власності в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено 24.01.2022, на підставі п. 45 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року за № 1141.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №298280010, станом на 07.02.2022 року, за поручителем ОСОБА_3 зареєстроване (було зареєстроване) право власності на наступне нерухоме майно:
- кв. АДРЕСА_9 . Право власності припинено, внаслідок відчуження майна на підставі договору дарування від 24.05.2021 року.
- 2/3 частки кв. АДРЕСА_1 , перебуває в іпотеці у АТ «Райффайзен Банк Аваль», іпотека зареєстрована 02.03.2009;
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №298277791, станом на 07.02.2022 року, за поручителем ОСОБА_2 зареєстроване право власності на наступне нерухоме майно:
- 1/3 частка кв. АДРЕСА_1 , перебуває в іпотеці у АТ «Райффайзен Банк Аваль», іпотека зареєстрована 02.03.2009;
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № №014/0014/82/72363 від 29.03.2007 року, станом на 01.01.2014 року ОСОБА_1 не мав простроченої заборгованості перед АТ «Райффайзен Банк Аваль».
15 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до АТ «Райффайзен Банк Аваль» про проведення реструктуризації кредитної заборгованості, у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування».
Листом від 13 липня 2021 року вих. №114-43/3-179848 АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомив ОСОБА_1 наступне: Пункт 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» «Прикінцеві та перехідні положення» поширюється лише на кредити в іноземній валюті/позичальників за такими кредитами, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям. За результатами перевірки наданої Вами інформації та змісту укладених договорів встановлено невідповідність таким критеріям. Отже, у зв'язку із тим, що дія Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на договір №014/0014/82/72363 від 29.03.2007, Банк не має правових підстав для проведення реструктуризації Ваших зобов'язань за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті.
13 вересня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до АТ «Райффайзен Банк Аваль» з проханням повідомити про причини відмови у проведенні реструктуризації кредиту. При цьому, у зазначеному листі він зазначає, що у телефонному режимі йому вказали, що причиною відмови є наявність у нього нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 . Він повідомляє Банку, що нерухомості на його ім'я за такою адресою не зареєстровано.
Листом від 15 листопада 2021 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомило ОСОБА_1 , що наявність реєстрації місця проживання за іншою адресою свідчить про наявність у позичальника принаймні двох місць проживання, при цьому зареєстроване місце проживання не є тимчасовим. Оскільки надані документи не підтверджують, що предмет іпотеки використовується в якості єдиного місця проживання, тобто, для постійного проживання, вбачається, що за відсутності інших підстав для реструктуризації, позивач не довів права на реструктуризації, відповідно до Закону №1381-IX.
Згідно відомостей №13-130847-ф/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_10 , за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Згідно копії паспорта позивача ОСОБА_1 , він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно довідки Суворовського районного центру зайнятості №206 від 25.05.2021 року, за період з 22 лютого 2021 року по 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 доход не отримував.
Згідно довідки КНП «Консультативно-діагностичний центр №29» ОМР від 03.06.2021 року, ОСОБА_2 отримує заробітну плату на посаді молодшої сестри, сума нарахувань з грудня 2020 року по травень 2021 року склала - 53043,00 грн.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про споживче кредитування», передбачено, що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» №1381-IX, який набрав законної сили 23 квітня 2021 року (далі Закон №1381-IX).
Цим законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7 згідно із Законом від 13 квітня 2021 року №1381-IX.
Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті договір), у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника; відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (далі житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку 250 квадратних метрів, для садового будинку 250 квадратних метрів, для земельної ділянки площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.
Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
- предмет іпотеки житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предмет іпотеки нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:
- у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов'язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;
- у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов'язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов'язань за яким подається заява, та/або права та обов'язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов'язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;
- у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.
У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.
Відповідно до підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у заяві про проведення реструктуризації зазначаються:
прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) позичальника;
найменування кредитодавця (повне або скорочене);
інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов'язання, щодо реструктуризації яких подається заява;
інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника);
інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса);
інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя;
документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).
У разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.
Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації. У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об'єкт нерухомого майна, віднесений до об'єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб'єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації.
Відповідач АТ «Райффайзен Банк Аваль» листами від 13.07.2021 року та від 15.11.2021 року, а також у телефонному режимі, про що зазначає сам позивач у своєму листі від 13.09.2021 року, повідомив позивачу ОСОБА_1 , що його зобов'язання не підлягають реструктуризації, з наступних підстав:
1) з підстав наявності у нього, як у позичальника, на праві власності не зазначеного у заяві від 15.06.2021 року нерухомого майна: кімн. АДРЕСА_6 .
З цього приводу суд зазначає, що перевірка Банком обставин реєстрації за позивачем нерухомості підтверджується наданою Банком Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №135787079, станом на 15.06.2021 року (дата звернення позивача із заявою до Банка).
В свою чергу, матеріалами справи також підтверджується, що станом на дату надання відповідачем відповіді позивачу про відмову у реструктуризації, за ОСОБА_1 дійсно було зареєстровано право власності на кімн. АДРЕСА_6 .
При цьому, до доводів представника позивача щодо незаконності відмови у реструктуризації, з підстав того що запис про право власності в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено 24.01.2022, на підставі п. 45 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року за № 1141, суд ставиться критично, оскільки станом на 13 липня 2021 року та 15 листопада 2021 року - дати надання відповідей Банком, за позивачем ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нерухоме майно: кімн. АДРЕСА_6 .
Також суд зауважує на тому, що в підтвердження наявності у позичальника та майнового поручителя житлового нерухомого майна, позивач надав Банку лише Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо боржника та майнового поручителя.
Разом із тим, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація лише станом на 01.01.2013 року, та після цієї дати. До 01 січня 2013 року реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна проводили Бюро технічної інвентаризації. З 2013 році вищезгаданий Реєстр прав власності на нерухоме майно, що вівся БТІ, став невід'ємною архівною складовою частиною актуального Державного реєстру речових прав на нерухоме майно який діє на цей час, однак інформація про значну частину майнових прав, що були набуті до 2013 року та реєстрація яких була здійснена на паперових носіях, до чинного Державного реєстру прав не внесена. В свою чергу, довідку з БТІ позивач Банку не надав.
З огляду на викладене, позивач не надав Банку повну інформацію в підтвердження наявності або відсутності у позичальника, та у майнового поручителя, об'єктів нерухомого майна, віднесених до об'єктів житлового фонду, всупереч п.п. 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
2) з підстав того, що реєстрація його місця проживання за іншою адресою свідчить про наявність у позичальника принаймні двох місць проживання, при цьому зареєстроване місце проживання не є тимчасовим.
З цього приводу суд зазначає, що згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта, позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
У той же час, згідно наданої самим же позичальником Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 25.01.2022 року, запис про право власності позивача на кімнату АДРЕСА_5 - припинений.
У позові представник позивача посилається на те, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_10 , однак не надає жодних доказів цьому, також про цю інформацію позивач не зазначив в заяві до Банку від 15.06.2021 року.
Тому, вищенаведені доводи Банку заслуговують на увагу, та знайшли своє підтвердження матеріалами справи.
З огляду на викладене, позивач не надав Банку повну інформацію про зареєстроване та фактичне місце його проживання, всупереч п.п. 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
3) Надані документи не підтверджують, що предмет іпотеки використовується в якості єдиного місця проживання.
Суд зазначає, що в підтвердження проживання поручителя за адресою: АДРЕСА_10 , позивач надав відомості №13-130847-фл про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні.
Разом із тим, позивач не надав довідку про фактичне проживання поручителя за адресою: АДРЕСА_10 . Тому, доводи Банка в цій частині також є обґрунтованими.
З огляду на викладене, позивач не надав Банку повну інформацію про зареєстроване та фактичне місце проживання майнових поручителів, всупереч п.п. 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі N 917/549/20).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Узагальнюючи, суд зазначає, що доводи Банка в частині не відповідності Заяви ОСОБА_1 про реструктуризацію від 15.06.2021 року - п.п. 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», є законними та обґрунтованими.
За таких обставин, суд вважає що Банк відмовив позивачу ОСОБА_1 у проведенні реструктуризації заборгованості за кредитним договором № №014/0014/82/72363 від 29.03.2007 на законних підставах.
На підставі викладеного, керуючись статтями: 12,13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль», про визнання відмови у проведенні реструктуризації за валютним іпотечним кредитом незаконною та зобов'язання провести реструктуризацію - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 27 грудня 2023 року.
Суддя: К.О. Далеко