Номер провадження: 22-ц/813/6493/23
Справа № 523/2665/23
Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.12.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.04.2023, у складі судді Малиновського О.М.,
встановив:
В лютому 2023 АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 09.07.2019 підписав анкету-заяву б/н, чим підтвердив, що приєднався до Умов та Правил надання послуг в ПриватБанку, що складають договір про надання банківських послуг.
Відповідач не виконав умови договору щодо повернення використаного кредитного ліміту та сплати відсотків за користування кредитним лімітом. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07.12.2022 з відповідача на користь банка була стягнута заборгованість за тілом кредиту, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач, посилаючись на те, що згідно правових висновків Верховного Суду він має право на стягнення відсотків за користування кредитом на рівні облікової ставки Національного банку України, згідно ст. 1048 ЦК України, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача відсотків за обліковою ставкою НБУ за період з 31.01.2020 по 31.01.2022 в сумі 10 497,03 грн.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28.04.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не звернув уваги на те, що предметом даної справи є стягнення відсотків за обліковою ставкою НБУ на підставі ст. 1048 ЦК України, оскільки рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07.12.2022 було відмовлено у стягненні таких відсотків саме у зв'язку з відсутністю домовленості між сторонами кредитного договору про нарахування відсотків. Також як на підставу скасування рішення суду позивач в апеляційній скарзі навів правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень ст. 1048 ЦК України, які зокрема викладені у постановах від 18.12.2019 у справі №205/2825/18, від 20.05.2020 у справі №588/62/18, від 16.03.2021 у справі №921/387/18. На думку скаржника, з огляду на вказані правові висновки Верховного Суду, він має право на отримання відсотків за користування кредитними коштами у розмірі визначеному на рівні облікової ставки НБУ до моменту звернення до суду з вимогою про дострокове погашення заборгованості, а саме до 31.01.2022 в сумі 10 497,03 грн.
Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Матеріали справи свідчать, що згідно умов кредитного договору №б/н від 09.07.2019, укладеного між банком та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на суму 76 000,00 грн. на платіжну картку.
Договір було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 09.07.2019.
Вважаючи, що з боку ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконувались належним чином, банк, станом на 03.10.2022 за договором кредитування розрахував заборгованість, розмір якої склав 78 081,83 грн., з яких: 71 108,64 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6 973,19 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07.12.2022 у справі № 523/13253/22, яке набрало законної сили, позовні вимоги банка були задоволені частково. З ОСОБА_1 була стягнута заборгованість за тілом кредиту по кредитному договору б/н від 09.07.2019 у розмірі 71 108,64 грн. В частині стягнення відсотків було відмовлено у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків суд встановив відсутність домовленості між сторонами договору про розмір процентів, зазначивши, що без надання підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 . Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що має право на отримання від відповідача відсотків нарахованих, відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, з огляду на те, що судовим рішенням стягнуто лише тіло кредиту та відмовлено у стягненні відсотків за користування кредитними коштами, визначених кредитним договором. Вважав, що відсотки на підставі ст. 1048 ЦК України підлягають стягненню в сумі 10 497,03 грн. за період з 31.01.2020 та до дня подання до суду позову про дострокове стягнення заборгованості, а саме по 31.01.2022.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у банку відсутні підстави для стягнення відсотків на підставі ст. 1048 ЦК України, оскільки між сторонами кредитного договору відсутня домовленість про нарахування відсотків за користування кредитом.
Проте такий висновок суду на законі не ґрунтується виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Аналіз наведеної норми закону приводить до висновку, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України лише у тому разі, якщо договір позики не передбачає інших умов.
Тобто, якщо умовами договору не встановлена конкретна відсоткова ставка, то в такому разі підлягає застосуванню ч. 1 ст. 1048 ЦК України, якою встановлено розмір відсотків на рівні облікової ставки НБУ.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивач посилався на те, що предметом даної справи є стягнення відсотків за обліковою ставкою НБУ на підставі ст. 1048 ЦК України, що не взяв до уваги суд першої інстанції та як наслідок відмовив у застосуванні цієї норми, оскільки між сторонами кредитного договору відсутня домовленість про нарахування відсотків за користування кредитом.
Проте оскільки рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07.12.2022 у справі № 523/13253/22 відмовлено у задоволенні відсотків у зв'язку із непогодженням сторонами істотних умов кредитного договору щодо розміру процентів, банк мав право звернутися до суду з позовом про стягнення відсотків за обліковою ставкою НБУ на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Тобто, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку щодо відсутності права на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача відсотків за обліковою ставкою НБУ на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Встановлено, що розмір боргу за період з 31.01.2020 по 31.01.2022 складає 10497,03 грн, розрахунок боргу здійснений в межах строку дії договору, наявність боргу в такому розмірі відповідачем не спростована, виписка за кредитним договором, долучена до справи, є підтвердженням користування ОСОБА_1 коштами, отриманими в кредит.
Зважаючи на викладене, рішення суду підлягає скасуванню як таке, що не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, із ухваленням нового про задоволення позову з мотивів та підстав, викладених вище.
Керуючись ст. ст. 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.04.2023 скасувати, ухвалити нове.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за процентами за кредитним договором в розмірі 10497,03 грн, судові витрати в розмірі 6710 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Є.С. Сєвєрова
Судді: Л.М. Вадовська
О.С. Комлева