Справа № 127/2-1455/2010
Провадження № 22-ц/801/2587/2023
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.
Доповідач:Сопрун В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 рокуСправа № 127/2-1455/2010м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,
за участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,
за участю сторін: представника АТ «Державний ощадний банк України» - Григоренко С.В., державного виконавця Медяного В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №127/2-1455/2010 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, за участю стягувача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», заінтересованої особи головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Медяного Віктора Григоровича,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року,яка постановлена суддею Король О.П. в Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 24 листопада 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
В липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з скаргою на дії державного виконавця, за участю стягувача АТ «Державний ощадний банк України», заінтересованої особи головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Медяного В.Г.,мотивуючи скаргу тим, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження є протиправними, оскільки стягувачем пропущений строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Таким чином, просила суд визнати дії головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Медяного В.Г. щодо відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-1455-2010, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 06 грудня 2010 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 неправомірними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 72063234 від 20 червня 2023 року; зобов'язати державного виконавця повернути вищевказаний документ стягувачу в порядку ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року скаргу задоволено частково.
Визнано дії головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Медяного В.Г. щодо відкриття виконавчого провадження №72063234 з виконання виконавчого листа №2-1455/2010, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 06 грудня 2010 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 неправомірними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №72063234 від 20 червня 2023 року. В задоволенні решти скарги відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, АТ «Державний ощадний банк України» подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її в задоволеній частині незаконною та необґрунтованою, постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив ухвалу суду першої інстанції в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги.
Доводи апеляційна скарга зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно визнав дії державного виконавця неправомірними та скасував його постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки стягувач, який звернувся до державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання виконавчого листа по справі №2-145/10 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , скористався своїм правом на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання, а тому державний виконавець правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №72063234 від 20 червня 2023 року.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що 06 грудня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці було видано виконавчий лист №2-1455-2010 в частині боржника ОСОБА_1 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ощадбанк» заборгованості за договором іпотечного кредиту в розмірі 1204351,52 грн. Рішення суду набрало законної сили 24 травня 2010 року. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання 24 травня 2013 року.
13 січня 2011 року було відкрито виконавче провадження № 23632137 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа.
Постановою державного виконавця від 01 червня 2011 року виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Постановою державного виконавця від 24 листопада 2011 року було повторно відкрито виконавче провадження № 30027722 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа.
Постановою державного виконавця від 06 грудня 2012 року виконавчий документ було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю в боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
13 травня 2013 року постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження № 37852528 з примусового виконання виконавчого листа №2-1455/2010, який було повернуто стягувачу постановою державного виконавця від 29 грудня 2014 року у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
18 вересня 2018 року стягувач АТ «Ощадбанк» пред'явило виконавчий документ до виконання.
Постановою державного виконавця від 21 вересня 2018 року було відкрито виконавче провадження № 57240928 з примусового виконання виконавчого листа №2-1455-2010.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року визнано дії головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сиридюк Т.В. щодо відкриття виконавчого провадження № 57240928 неправомірними. Скасовано постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сиридюк Т.В. від 21 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57240928 з виконання виконавчого листа №2-1455/2010 виданого Ленінським районним судом міста Вінниці 06 грудня 2010 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виконавчий лист перебував на примусовому виконанні, проте 29 грудня 2014 року був повернутий стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. Відтак з наступного дня після повернення виконавчого листа стягувачу строк його пред'явлення розпочався заново, тому звертаючись повторно до виконавчої служби 18 вересня 2018 року АТ «Ощадбанк» пропустило встановлений статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
В червні 2023 стягувач АТ «Ощадбанк» черговий раз пред'явило виконавчий документ до виконання.
Постановою державного виконавця від 20 червня 2023 року було відкрито виконавче провадження № 72063234 з примусового виконання виконавчого листа №2-1455/2010.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на день видачі виконавчого листа 06 грудня 2010 року) виконавчі листи та інші судові документи для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Поширення дії положень Закону України «Про виконавче провадження» на правовідносини щодо пред'явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа. Аналогічна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-711цс15.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, статтею 12 якого встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття.
Згідно з пунктом 5 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» від 05 жовтня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тобто, як на час видачі виконавчого листа №2-1455-2010 - 06 грудня 2010 року, так і на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 червня 2023 року строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становив три роки.
Виконавчий документ неодноразово пред'являвся до виконання та повертався стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, зокрема, на підставі постанови державного виконавця від 29 грудня 2014 року.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу 29 грудня 2014 року) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.
Частиною п'ятою статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу 29 грудня 2014 року) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Аналогічне положення закріплене у статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній станом на день винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 вересня 2018 року.
Зазначеною нормою встановлено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку зі встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Частиною п'ятою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на день винесення оскаржуваної постанови) встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Таким чином, з моменту переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, яким у даному випадку є 30 грудня 2014 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягувач АТ «Ощадбанк» мав право пред'явити виконавчий документ до виконання з дня переривання цього строку до 30 грудня 2017 року.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з доводами скаржника, про необхідність урахування під час визначення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання обставин повернення виконавчого листа № 2-1455-2010, з огляду на те, що постановою Вінницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року, постанова державного виконавця від 21 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57240928 скасована.
Враховуючи наведене, стягувач АТ «Ощадбанк» мав право пред'явити виконавчий документ, який стосується ОСОБА_1 , до виконання з дня переривання цього строку до 30 грудня 2017 року. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів цієї справи, банк пред'явив виконавчий лист до виконання в червні 2023 року, тобто після спливу трьох років з дня винесення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу.
Із заявою до суду про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання в порядку ст. 433 ЦПК України АТ «Ощадбанк» не зверталося і судове рішення з цього приводу судом не ухвалювалось.
Враховуючи вищевикладене, державний виконавець без законних на те підстав, після спливу строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, 20 червня 2023 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2-1455-2010, виданого Ленінським районним судом м. Вінниця 06 грудня 2010 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Відкривши виконавче провадження № 72063234 після спливу строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, державний виконавець порушив вищевказані вимоги закону, і не врахував, що АТ «Ощадбанк» звернулося до державного виконавця з пропуском трирічного строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки.
Процесуальних порушень, які були б обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції чи призвели б до неправильного вирішення справи апеляційним судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27 грудня 2023 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Войтко Ю.Б.
Міхасішин І.В.