Справа № 139/373/23
Провадження № 22-ц/801/2546/2023
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Коломійцева В. І.
Доповідач:Сопрун В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 рокуСправа № 139/373/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,
за участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,
за участю сторін: представника позивача Ярохович Т.А., представника відповідача Люлика Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Вінниці цивільну справу №139/373/23 за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 в інтересах якої дії ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Фермерського господарства «Інтер Агро» про звернення стягнення на спадкове майно, що знаходиться в заставі,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Люлика Романа Івановича на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 01 листопада 2023 року, яке ухвалене суддею Коломійцевою В.І. в Мурованокуриловецькому районному суді Вінницької області, повний текст судового рішення складено 06 листопада 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
В травні 2023 року АТ «Перший український міжнародний банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 в інтересах якої дії ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Фермерського господарства «Інтер Агро» про звернення стягнення на спадкове майно, що знаходиться в заставі, мотивуючи позовні вимоги тим, що 27 лютого 2019 року між АТ «ПУМБ» та ФГ «Інтер Агро» був укладений Генеральний договір про надання банківських послуг № МБ-ГЛ-КІЕ-2114. З метою забезпечення належного виконання ФГ «Інтер Агро» кредитних зобов'язань перед банком, між банком та ОСОБА_3 01 березня 2019 року був укладений договір застави транспортних засобів №МБ-ТЗ-КІЕ-2114/4, за умовами якого ОСОБА_3 передав АТ «ПУМБ» у заставу трактор колісний БЕЛАРУС-892, рік випуску 2013, заводський номер НОМЕР_1 , двигун номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 , видане ГУ Держпродспоживслужбою в Вінницькій області 16 березня 2017 року.
Через неналежне виконання зобов'язання ФГ «Інтер Агро» утворилася заборгованість за основною сумою кредиту, тому АТ «ПУМБ» звернулося до Господарського суду Вінницької області, рішенням якого від 29 липня 2021 року позов банку було задоволено, стягнуто з ФГ «Інтер Агро» заборгованість у розмірі 1335277,59 грн простроченої суми кредиту, 68963,60 грн процентів річних та 21063,62 грн судового збору. Частина заборгованості була стягнута в межах виконавчого провадження, яке згодом було закрито у зв'язку із відсутністю іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення. Залишок боргу складає 480 095,94 грн.
В процесі підготовки матеріалів та документів для задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на заставне майно, було встановлено, що ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18 лютого 2021 року, в межах строків, встановлених ст.1281 ЦК України АТ «ПУМБ» звернулося до Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори з претензією кредитора до спадкоємців померлого.
Відповідно до відповіді Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори від 16 листопада 2021 року №271/01-16 зазначається, що претензія кредитора зареєстрована належним чином. 10 лютого 2021 року щодо майна померлого заведена спадкова справа. Будь-які дії щодо оформлення спадкового майна спадкоємцями не вчинялися, свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 не видавались.
З довідки Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області було встановлено коло спадкоємців, які були зареєстровані за однією адресою зі спадкодавцем на момент його смерті, а тому АТ «ПУМБ», вказавши їх відповідачами, звернулося до суду із позовом та просило в рахунок задоволення грошових вимог АТ «ПУМБ», які складають 480 095,94 грн, звернути стягнення на спадкове майно, яке перебуває у заставі АТ «ПУМБ», а саме: Трактор колісний «Біларус -892, рік випуску 2013, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 , видане ГУ Держпродспоживслужбою в Вінницькій області 16 березня 2017 року та прийняте у спадщину відповідачами шляхом продажу предмета застави на прилюдних торгах за початковою ціною продажу предмету застави на підставі проведеної оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 07 червня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог АТ «ПУМБ» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на спадкове майно у зв'язку з його смертю.
Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2023 року позовну заяву АТ «ПУМБ» в частині позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 було залишено без розгляду.
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 01 листопада 2023 року позов задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за Генеральним договором про надання банківських послуг № МБ-ГЛ-КІЕ-2114 від 27 лютого 2019 року, укладеним між АТ «Перший український міжнародний банк» та Фермерським господарством «Інтер Агро», яка складає 480 095,94 грн звернути стягнення на предмет застави за Договором застави транспортних засобів №МБ-ТЗ-КІЕ-2114/4 від 01 березня 2019 року - трактор колісний БЕЛАРУС-892, рік випуску 2013, заводський номер НОМЕР_1 , двигун номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 , видане ГУ Держпродспоживслужбою у Вінницькій області 16 березня 2017 року, прийняте у спадщину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , шляхом продажу предмету застави на прилюдних торгах за початковою ціною продажу предмету застави на підставі проведеної оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Люлик Р.І. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення з вимогою до спадкоємців, внаслідок чого пропустив присічні (преклюзивні) строки, у зв'язку з чим в задоволені позову слід відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Перший український міжнародний банк» зазначив, що твердження відповідача про те, що позивач пропустив строк звернення з вимогою до спадкоємців є безпідставним і направлене на уникнення відповідальності за зобов'язанням, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки зобов'язання ОСОБА_1 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_3 , залишається не виконаним, наявні правові підстави для звернення стягнення на майно, що передане позивачу у заставу, відповідно до статті 1282 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 лютого 2019 року між АТ «Перший український міжнародний банк» та Фермерським господарством «Інтер Агр» був укладений Генеральний договір про надання банківських послуг № МБ-ГЛ-КІЕ-2114 від 27 лютого 2019 року зі змінами та доповненнями.
Відповідно до п.1.2 Договору Банк зобов'язався надати Позичальнику Банківські послуги, а Позичальник зобов'язався прийняти Банківські послуги та належним чином виконати зобов'язання, що встановлені в Генеральному договорі, Правилах та акцептованих Банком Заявах про надання Банківських послуг, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату Банківських послуг.
01 березня 2019 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_3 було укладено Договір застави транспортних засобів № МБ-ТЗ-КІЕ-2114/4.
Згідно п. 2.1 зазначеного договору предметом застави є трактор колісний БЕЛАРУС-892, рік випуску 2013, заводський номер заводський номер НОМЕР_1 , двигун номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 , видане ГУ Держпродспоживслужбою в Вінницькій області 16 березня 2017 року.
01 березня 2019 року обтяження трактора заставою зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Умовами Договору застави транспортних засобів № МБ-ТЗ-КІЕ-2114/4 від 01 березня 2019 року обумовлено право позивача на звернення стягнення на предмет застави, зокрема, у разі невиконання чи неналежного виконання основного зобов'язання.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29 липня 2021 року, яке набрало законної сили 31 серпня 2021 року, встановлено порушення ФГ «Інтер Агро» виконання зобов'язань за договором банківських послуг № МБ-ГЛ-КІЕ-2114 від 27 лютого 2019 року та стягнуто із ФГ «Інтер Агро» на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за простроченою сумою кредиту в розмірі 1335277,59 грн, заборгованість за процентами в розмірі 68 963,60 грн та судові витрати в сумі 21063,62 грн.
На підставі цього судового рішення 06 вересня 2021 року було видано судовий наказ, який виконувався у рамках виконавчого провадження № 66965562.
21 лютого 2022 року приватним виконавцем округу м. Києва Солоньком М.М. при примусовому виконанні виконавчого провадження № 66965562 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Станом на 21 лютого 2022 року залишок боргу за виконавчим документом становить 570123,16 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .
Після смерті останнього відкрилася спадщина в тому числі на рухоме майно, яке передане в заставу згідно Договору застави транспортних засобів №МБ-ТЗ-КІЕ-2114/4 від 01 березня 2019 року.
18 лютого 2021 року АТ «ПУМБ» направило на адресу Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори вимогу кредитора до спадкоємців ОСОБА_3 , у якій просило у разі наявності в Мурованокуриловецькій державній нотаріальній конторі відкритої спадкової справи на ім'я ОСОБА_3 , включити до складу спадщини вимоги банку та врахувати їх при видачі спадкоємцям ОСОБА_3 свідоцтв про право на спадщину; у разі відсутності відкритої спадкової справи на ім'я ОСОБА_3 завести спадкову справу, долучити до спадкової справи дану вимогу АТ «ПУМБ», зареєструвати дану вимогу Банку про включення боргових вимог до спадкової маси в книзі обліку спадкових справ, повідомити про неї спадкоємців та повідомити Банк про результати розгляду цієї заяви та видані свідоцтва про право на спадщину після спливу 6 (шести) - місячного строку з моменту відкриття спадщини (а.с.28 - 29).
02 вересня 2021 року та 08 листопада 2021 року АТ «ПУМБ» направило на адресу Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори запити щодо включення вимог до складу спадщини, в яких також просило з урахування спливу 6 місячного строку з моменту направлення АТ «ПУМБ» відповідної вимоги про включення до складу спадщини/або відкриття спадкової справи, повідомити про результати їхньої вимоги.
16 листопада 2021 року завідувач Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори листом №127/01-16 підтвердив, що претензія кредитора АТ «ПУМБ» зареєстрована належним чином. Будь-які дії щодо оформлення спадкового майна спадкоємцями не вчинялись, свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 не видавались. В разі звернення спадкоємців за видачою свідоцтва про право на спадщину на будь-яке майно кредитора буде повідомлено першочергово.
За таких обставин, у серпні 2022 АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно.
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області у справі №139/440/22 від 11 листопада 2022 року позовні вимоги АТ «Перший Український Міжнародний Банк» були задоволені. Проте, постановою Вінницького апеляційного суду від 09 лютого 2023 року вказане рішення було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з не з'ясуванням кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3 .
З копії спадкової справи №6/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 встановлено, що 10 лютого 2021 року ОСОБА_2 подала до Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори заяву, у якій зазначила, що спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 приймає їх донька ОСОБА_1 . Інші спадкоємці ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 10 лютого 2021 року подали заяви про відмову від прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.ст. 611, 615 ЦК України за порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором.
Положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до ст. 572 ЦК України та ст.1 Закону України «Про заставу» застава є способом забезпечення зобов'язань, в силу якої кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 589 ЦК України, в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в ст. 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст.23 Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Спосіб звернення стягнення на предмет застави, відповідно до п.6.2 Договору застави, здійснюється на вибір заставодержателя або за рішенням суду або шляхом позасудового врегулювання.
Відповідно до ст.591 ЦК реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Якщо сума реалізації предмету застави не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в установленій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 8 ст.20 та ч.1 ст.21 Закону України «Про заставу» встановлено, що реалізація майна, на яке звернено стягнення, проводиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі, зокрема, виконавчого листа суду, шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки залишок заборгованості складає 480 095,94 грн, а виконання зобов'язань було забезпечено Договором застави транспортних засобів №МБ-ТЗ-КІЕ-2114/4 від 01 березня 2019 року, а тому у позивача виникло право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду.
Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строків звернення з вимогою до спадкоємців, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Так, відповідно до статті 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Разом з тим, необхідно враховувати, що оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню позики включаються до складу спадщини, то умови договору позики щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, і звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує вимоги кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
При вирішенні спору суд має визначити обсяг відповідальності спадкоємців в межах вартості успадкованого майна, а також дотримання кредитором строків, передбачених статтею 1282 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зазначено, що поняття «строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність».
Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками.
Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.
Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20) вказано, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частини п'ята статті 261 ЦК України ).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Зазначене узгоджується з правовим висновком викладеним в постанові Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 487/1342/21 (провадження № 61-4298св23).
Як було встановлено судом, АТ «Перший Український Міжнародний Банк» 18 лютого 2021 року, в межах строків, встановлених ст.1281 ЦК України направило на адресу Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори вимогу до спадкоємців ОСОБА_3 , яка була отримана нотаріальною конторою 25 лютого 2021 року, а тому є безпідставними доводи скаржника про те, що позивач пропустив строк звернення з вимогою до спадкоємців.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Люлика Романа Івановича залишити без задоволення.
Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 01 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27 грудня 2023 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Войтко Ю.Б.
Міхасішин І.В.