Справа № 127/27561/22
Провадження № 22-ц/801/2460/2023
Категорія: 72
Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.
Доповідач:Сало Т. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 рокуСправа № 127/27561/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Ковальчука О.В., Якименко М.М., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області 13 вересня 2023 року, ухвалене суддею Королем О.П. в м.Вінниці, повне рішення складено 25 вересня 2023 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав,
встановив:
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із даним позовом, в якому просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У подальшому ОСОБА_2 подала заяву про зміну предмету позову, яка прийнята судом, а саме просила позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтовування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що 09 серпня 2019 року між сторонами був зареєстрований шлюб, який розірвано 16 жовтня 2019 року в той час, коли позивачка була вагітною, після побиття її відповідачем.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилася донька ОСОБА_3 . У зв'язку з тим, що відповідач не надавав позивачці будь-якої допомоги на утримання дитини, вона вимушена була звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2021 року у справі №127/11012/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), а також аліменти на утримання ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною трирічного віку. Під час розгляду справи про стягнення аліментів ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву про виключення відомостей про батька з актового запису, однак, у прийнятті зустрічного позову було відмовлено.
Відповідач рішення суду про стягнення аліментів не виконує, у зв'язку із чим існує заборгованість по аліментах, ніколи не цікавився вихованням доньки, будь-якої допомоги не надавав та участі у її вихованні не приймав. ОСОБА_1 є соціально небезпечною особою, який зловживав наркотичними засобами, у зв'язку з чим проходив лікування у Міжнародній антинаркотичній асоціації, Вінниця.
Після повномасштабного вторгнення в Україну для забезпечення безпеки своєї доньки позивачка вимушена була виїхати до Польщі, де проживає на даний час. 24 лютого 2022 року вона зверталася до відповідача з проханням надати нотаріально посвідчену згоду на виїзд дитини до Польщі, однак він, нехтуючи безпекою своєї доньки, такого дозволу не надає, маніпулюючи своїми правами та вимагаючи для себе матеріальної вигоди.
Крім того, відповідач виїхав за межі території України, будь-який зв'язок з ним відсутній, місце перебування його невідоме. Позивач має намір повернутися до України, однак, у випадку будь-якої ескалації буде позбавлена можливості вільно без дозволу батька перетинати кордон України разом зі своєю дочкою.
Позивачка є власницею квартири в м. Вінниці, проживає разом з дочкою, позитивно характеризується, має можливість забезпечити дочці належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, чого відповідач забезпечити не в змозі.
Свого батька дитина фактично не знає, оскільки відповідач через декілька місяців після народження дочки та після курсу лікування від алкоголізму та наркоманії знову повернувся до своїх звичок, у зв'язку із чим позивач була вимушена припинити спільне проживання із відповідачем. Крім того, відповідач негативно відноситься до своєї дочки, не турбується та не цікавиться нею.
Вважає, що наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, що фактично відповідає інтересам самого відповідача, оскільки він дочку ніколи своєю не визнавав, не виховував її, життям, здоров'ям та побутом дочки ніколи не цікавився.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 вересня 2023 року позов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат із сплати судового збору 992,40 грн та за надання професійної правничої допомоги 20 000 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У скарзі зазначає, що судом не враховано, що дитині виповнилося лише три роки і у зв'язку з постійними сварками із позивачем відповідач розуміє, що він, знаходячись за кордоном, будучи інвалідом третьої групи з дитинства не може примусити та переконати дитину в такому віці проводити час із батьком. Він навпаки дбає про нормальний стан дитини, так як розуміє, що в такому віці дитині буде краще з матір'ю, яка дбає про неї. Позбавлення відповідача батьківських прав жодним чином не забезпечить якнайкращого дотримання інтересів дитини, оскільки із проміжком певного часу спілкування з батьком може бути відновлене та поступово набуде систематично характеру. Суд не врахував конфліктні відносини між сторонами. Матеріали справи не містять доказів застосування до відповідача заходів впливу у зв'язку з неналежним виконанням батьківських обов'язків з боку органів Національної поліції, органів опіки та піклування, суду, у тому числі притягнення до адміністративної відповідальності. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували свідому та винну поведінку відповідача щодо невиконання своїх батьківських обов'язків відносно дочки. Право на подання заяв про виключення батька з актового запису передбачено законом і не може бути розцінене як неналежне виконання батьківських обов'язків та бути підставою для позбавлення батьківських прав. Висновок органу опіки та піклування зроблений у відсутність відповідача, без належного його повідомлення про засідання комісії.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позбавляючи ОСОБА_1 батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків. Доказів, які б свідчили про те, що батько неповнолітньої ОСОБА_3 виконує свої батьківські обов'язки, або які б свідчили про поважність причин невиконання ним своїх обов'язків щодо виховання та утримання неповнолітньої дочки суду надано не було. Також суд взяв до уваги ту обставину, що відповідач в судовому порядку двічі оспорював своє батьківство та просив виключити запис про батька з актового запису про народження дитини, дійшовши висновку, що це свідчить про свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо дочки, є наслідком його винної поведінки та підставою для позбавлення його батьківських прав. Задовольняючи позов суд вважав, що від такого вирішення справи у житті дитини настануть позитивні наслідки і таке втручання є виправданим у спірній ситуації і здатним забезпечити належний захист інтересів дитини для її подальшого гармонійного розвитку.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
У справі встановлено, що з 09 серпня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 16 жовтня 2019 року (а.с.14 т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Лодзь (Польща) народилася ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. Батьками дитини записані: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_5 (а.с.10 т.1).
ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована громадянкою України, що слідує з копії довідки про реєстрацію особи громадянином України від 16 червня 2020 року №6137/КВ/19-512/Н, виданої Посольством України в Республіці Польща (а.с.11 т.1).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2021 року у справі № 127/11012/21, яке набрало законної сили 17 вересня 2021 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 28 квітня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку (а.с.115-17 т.1).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 31 березня 2022 року по виконавчому провадженню №67722292, наданого Першим відділом державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), за період з 28 квітня 2021 року по 31 січня 2022 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 на становила 29 437,54 грн (а.с.18 т.1).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 31 січня 2022 року по виконавчому провадженню №67721910, наданого Першим відділом державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), за період з 28 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_2 становила 18 840, 03 грн (а.с.19 т.1).
ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_1 , разом зі своєю дочкою ОСОБА_7 зареєстрована за вказаною адресою, що підтверджується копіями довідки про фактичне проживання/склад сім'ї зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 41 від 24.10.2022, виданою ОСББ «Некрасова 42», а також довідками Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 23 червня 2021 року №42939 та від 05 січня 2022 року (а.с.13,20, 53 т.1).
Згідно з характеристикою від 24.10.2022 за підписом голови правління ОСББ «Некрасова 42», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 . За роки проживання проявила себе виключно з позитивного боку, ввічлива, неконфліктна, доброзичлива, відповідальна, в стані алкогольного сп'яніння помічена не була, бере активну участь у громадських зібраннях. Родина добропорядна та неконфліктна, скарг на порушення нею правил проживання у будинку від сусідів не надходило (а.с.21 т.1).
Згідно з випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , домашня адреса: АДРЕСА_2 , дитина обслуговується в КНП «ЦПМСД № 5 м. Вінниці» у лікаря загальної сімейної практики сімейної медицини. Декларація була складена 14.07.2021, представником дитини була її мати - ОСОБА_2 , яка була з дитиною на прийомі. В подальшому дитина приходила на прийом в супроводі мами. Батько дитини до лікаря не звертався, станом дитини не цікавився (виписка від 25.10.2022) (а.с.22 т.1).
Судом першої інстанції встановлено, що до лютого 2022 року ОСОБА_2 проживала у м. Вінниці і після повномасштабного вторгнення рф в Україну вона виїхала до Польщі. До України повернулася разом з дочкою у червні 2023 року.
Так, згідно з довідкою Міського центру соціальної підтримки 99-400, м.Лович, вул. Каліська, 6 від 26.10.2022, ОСОБА_8 , адреса: АДРЕСА_3 , проживає з дочкою ОСОБА_9 . З інформації, отриманої під час виїзду за місцем проживання 17.10.2022 слідує, що на даний момент вона проживає у ОСОБА_10 , який надав їй вищезгадане приміщення на час її перебування на території Польщі. Дитина за місцем проживання забезпечена місцем для сну та ігор, має розвиваючі іграшки. ОСОБА_11 показала працівникові одяг дитини, що відповідає сезону, та відповідні продукти харчування. У приміщенні чисто (а.с.35-37 т.1).
Відповідно до медичної довідки від 27.10.2022 недержавного закладу охорони здоров'я поліклініки «Медик» 99-400 м. Лович (Польща), вул. Уланська, 2, за підписом лікаря Маріуш А. Пєтшак, спеціаліста-педіатра, спеціаліста з сімейної медицини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 , перебуває на обліку у цій поліклініці з народження (лікар-педіатр ОСОБА_12 ), дитина з'являлася на обстеження тільки з матір'ю, батько дитини не заявлявся. Стан здоров'я хороший, вакцинована згідно із календарем щеплень, психомоторний розвиток правильний (а.с.26-28 т.1).
Згідно з медичною довідкою від 27.10.2022 недержавного закладу охорони здоров'я поліклініки «Медик» 99-400 м. Лович (Польща), вул. Уланська, 2, за підписом лікаря Войчєх Пєтшак, лікаря медицини, спеціаліста з внутрішніх хвороб, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання АДРЕСА_4 , здорова фізично і психічно. Не має алкогольної або наркотичної залежності. Здатна здійснювати опіку над донькою (а.с.23-25 т.1).
Відповідно до заяви ОСОБА_13 , виховательки дошкільного навчального закладу № 1 «Stokrotka» у м. Лович, від 27.10.2022, з моменту зарахування ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до дошкільного навчального закладу та до теперішнього часу жодного разу не бачила батька дитини. Контакту батька з дошкільним навчальним закладом не було жодного разу. Дитина добре розвинута відповідно до свого віку, вихована, психічно здорова, обстежена. Матір дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , бере участь у заходах дошкільного навчального закладу (а.с.38-40 т.1).
Згідно з довідкою від 03.11.2022, ОСОБА_15 надав кімнату в квартирі, в якій він проживає, для ОСОБА_16 та ОСОБА_14 на час їх перебування в Польщі. Підтверджує, що від моменту їх приїзду до Польщі ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) до теперішнього часу жодного разу він не бачив батька ОСОБА_17 , з яким він познайомився раніше (а.с.32-34 т.1).
Відповідно до довідки про волонтерську діяльність для Фонду під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 », ОСОБА_8 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 у місті Вінниця, Україна, яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , у якості волонтера в період з 01.03.2022 до 30.06.2022 надавала добровільно і безоплатно на користь акції МИР ДЛЯ УКРАЇНИ, за адресою: м. Лович, вул. Яна Павла ІІ, № 1, яку проводив Фонд під назвою «ЦЕ ПЛАН», номер KPS: 0000943956, послуги, що відповідають виконанню роботи, до обсягу яких входили наступні дії: обслуговування об'єкта «Мир для України», зокрема: послуги з приймання об'єкту; діяльність на користь осіб, що знаходяться під опікою Фонду; діяльність на користь Фонду (а.с.29-31 т.1).
Відповідно до характеристики Повітового Центру зайнятості у м. Лович, ОСОБА_8 працює у Повітовому центрі зайнятості в м. Лович з 21.03.2022 по теперішній час на підставі цивільно-правового договору угоди на посаді перекладача. До її обов'язків належить переклад на українську мову документів, що використовуються при реєстрації безробітних осіб в цьому центрі, підготовку інформаційних матеріалів для клієнтів Повітового Центру зайнятості у м. Лович, допомога організації зустрічей з громадянами України. Працівниця виконує доручені їй обов'язки у Відділі інформації, обліку та виплат, а також в Центрі професійної активізації. Сумлінність, заангажованість та відповідальність, які її характеризують, є беззаперечною гарантією ретельно виконаної роботи. Завдяки її креативності, організаційним здібностям та стресостійкості ОСОБА_8 успішно виконує довірені їй обов'язки. Значний рівень самостійності при виконанні професійних обов'язків робить ОСОБА_18 ідеальним працівником, який глибоко залучений у діяльність фірми та ідентифікує себе із нею. Інтерперсональні навички роблять ОСОБА_18 взірцевою візитівкою цього центру як у контактах із клієнтами, так і зі співробітниками (а.с.41-43 т.1).
Із відповіді Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Вінницькій області від 18.07.2023 за вих. №25/Ж-29аз на адвокатський запит № 1/я від 12.07.2023 слідує, що як встановлено з внесених до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» (далі - ІКС ІПНП) відомостей, 26.12.2021 о 19.34 за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» до ГУНП у Вінницькій області надійшло звернення ОСОБА_2 про те, що за адресою: АДРЕСА_6 , її колишній чоловік ОСОБА_1 , під час сварки спричинив їй тілесні ушкодження. У розмові з оператором лінії «102» заявник зазначила про те, що медичної допомоги не потребує.
Вказане звернення зареєстровано в електронному журналі ЄО ІКС ІПНП відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області за № 22022 від 26.12.2021.
Для забезпечення реагування на вказане звернення на місце події направлено наряд з протидії домашньому насильству Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області «Поліна-209», який, встановивши обставини події, за згодою ОСОБА_19 , доставили заявника до відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області та передали слідчо-оперативній групі вказаного підрозділу.
За результатами розгляду звернення ОСОБА_19 органом дізнання відомості внесено до ЄРДР № 12021025020001285 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (а.с.214 -215 т.1).
Судом першої інстанції досліджено також копію Витягу з ЄРДР від 27.12.2021, постанову про призначення дізнавача від 27.12.2021, повідомлення про початок досудового розслідування від 27.12.2021, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.12.2021, постанову про призначення судово-медичної експертизи від 28.12.2021, висновок експерта №1213 від 30.12.2021 та постанову про закриття кримінального провадження від 27.01.2022.
У висновку експерта № 1213 від 30.12.2021 зазначено, що на підставі даних судово-медичного обстеження ОСОБА_2 у неї виявлені тілесні ушкодження: синець та цяткові крововиливи в потиличній ділянці по центру; синець та садно в лівій орбітальній ділянці; синець та садна в лівій виличній ділянці; садна - на бічній поверхні шиї справа, на передній поверхні шиї, на передній поверхні лівого передпліччя, в лівій ліктьовій ямці.
Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_2 належать до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я (п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України 17.01.1995), виникли від травматичної дії (удару, тертя) тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні чи групові особливості якого (яких) не відобразились у властивостях тілесних ушкоджень; давністю утворення відповідають терміну, вказаному в постанові про призначення експертизи - 26.12.2021 (а.с.217-225 т.1).
Також судом було досліджено справу № 127/15428/17, з якої встановлено, що 18.05.2017 о 05.50 годині у ОСОБА_1 біля будинку АДРЕСА_7 під час поверхневого огляду було виявлено та вилучено залишки подрібненої речовини рослинного походження та металевий пристрій для куріння із нашаруванням речовини темного кольору, які згідно з висновком експерта містить 0,059 г екстракту канабісу та 0,0812 г канабіс, які він зберігав без мети збуту для власних потреб.
За цим фактом відносно ОСОБА_1 було відкрито кримінальне провадження №12017020010002439, яке постановою від 04.07.2017 було закрито та справу було передано до Вінницького міського суду Вінницької області для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.07.2017 у цій справі ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді громадських робіт строком 60 годин.
В цій справі була проведена судова хімічна експертиза і у висновку експерта № 766 від 23.06.2017 вказано, що на внутрішній поверхні представленого на експертизу пристрою для куріння виявлено нашарування екстракту канабісу, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса екстракту канабісу на поверхні представленого на експертизу пристрою становить 0,059 г (у висушеному стані). Надана на експертизу речовина рослинного походження є канабісом, яка відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса наданого на експертизу канабісу у висушеному стані - 0, 0812 г.
Також судом досліджено справу №127/4674/22, з якої вбачається, що відповідач 07.02.2022 о 01:40 год в м. Вінниці по вул. 600-річчя, 2 керував транспортним засобом «Skofa Fabia» в стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.04.2022 у цій справі визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
У справі № 127/11012/21 міститься зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису, яка 09.06.2021 подана через канцелярію до початку розгляду справи по суті.
В зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що після отримання ним позовних матеріалів про стягнення аліментів ще раз запропонував відповідачу ( ОСОБА_2 ) пройти генетичне дослідження та в подальшому, якщо буде підтверджено кровне споріднення, сторони укладуть нотаріальний договір про утримання. Тому із наявністю спору про батьківство подав таку позовну заяву.
Ухвалою суду від 14.07.2021 у справі № 127/11012/21 у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису відмовлено.
У липні 2021 року відповідач знову звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.
Ухвалою суду від 30.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №127/18282/21 за правилами загального позовного провадження.
Встановлено, що ухвалою суду від 10.08.2021 у справі № 127/18282/21 призначено судову молекулярно - генетичну експертизу, на вирішення експертизи поставлено питання чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір'ю якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ?
26.10.2021 від Вінницького НДЕКЦ до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи та ухвалою суду від 23.11.2021 у справі № 127/18282/21 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини залишено без розгляду.
25 травня 2023 року на запит суду першої інстанції виконавчим комітетом Вінницької міської ради за №01/00/005/29560 надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав батька, ОСОБА_1 , щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вказаному висновку зазначено, що питання надання висновку про доцільність чи недоцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 розглядалося 25 квітня 2023 року та 16 травня 2023 року на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вінницької міської ради. На засіданнях комісії мати дитини ОСОБА_2 пояснила, що батько дитини веде асоціальний спосіб життя, не виконує батьківські обов'язки щодо доньки, стверджувала, що батько не цікавиться життям дитини, не вітає доньку з днями народження та святами, матеріально не допомагає, має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини. Під час розгляду судової справи про стягнення аліментів ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, але йому було відмовлено. Дослідивши надані ОСОБА_2 та описані у висновку докази, враховуючи, що ОСОБА_1 на засідання комісії не з'явився та документи на підтвердження факту його участі у вихованні доньки ОСОБА_3 не надав, орган опіки та піклування дійшов висновку, що своєю поведінкою ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 150, 180 СК України, які покладають на батьків обов'язки по вихованню та утриманню дітей (а.с.168-170 т.1).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенціця), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
У статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки (пункт 58).
Статтею 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно частин другої та четвертої статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, а саме мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_2 , як на підставу позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, посилалася на те, що з моменту народження дитини відповідач ніколи не цікавився вихованням дочки, її побутом, здоров'ям та, у подальшому, безпекою під час воєнної агресії, не надавав будь-якої допомоги, веде асоціальний спосіб життя. Також зазначила, що ОСОБА_1 не визнавав себе батьком дитини.
Зі змісту позову слідує, що підставою для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав ОСОБА_2 вважає наявність факту ухилення відповідача від виконання ним своїх обов'язків по вихованню дитини, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 166 СК України, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).
З наданих позивачем доказів встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в Республіці Польща, до лютого 2022 року разом із матір'ю проживала в м. Вінниці окремо від батька.
Після повномасштабного вторгнення рф в Україну ОСОБА_2 разом з дочкою виїхала до Польщі, однак, у червні 2023 року повернулися до України.
Від народження дитини ОСОБА_1 добровільно не брав участі в належному матеріальному забезпеченні своєї дочки, у зв'язку з чим ОСОБА_2 вимушена була звернутися до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на своє утримання до досягнення дитиною трьох років, а також на утримання дитини.
На підставі рішення суду від 12.08.2021 з ОСОБА_1 на утримання позивача ОСОБА_2 та їх дочки стягуються аліменти.
Станом на березень 2022 року у ОСОБА_1 була наявна заборгованість зі сплати аліментів і, як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, він умисно не бере участі в утриманні та вихованні дочки ОСОБА_7 , оскільки для утримання дитини йому необхідне підтвердження кровного споріднення з дитиною.
Наявність заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини не є безумовною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини, проте ця обставина підтверджує факт ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків та не свідчить про намір останнього на налагодження відносин із дочкою, зацікавленість у наявності засобів для життя і розвитку дитини.
Також суд взяв до уваги, що ОСОБА_1 двічі звертався до суду із позовами про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини, і розцінив вказані факти як свідоме та тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками.
Дійсно, як зазначає в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , законом не заборонено батькам звертатися до суду із позовами про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, але сама по собі ця обставина підтверджує відсутність в ОСОБА_1 інтересу до життя дитини.
Сам лише факт подання відповідачем ОСОБА_1 відзиву на позов, за обставин даної справи, із запереченнями щодо позовних вимог, та апеляційної скарги не свідчить про наявність в батька інтересу до дитини.
Свою відсутність у житті дитини ОСОБА_1 обґрунтовує віком дочки, стверджуючи, що він не може примусити та переконати дитину проводити час з батьком, однак зазначає, що він дбає про нормальний стан дитини, так як розуміє, що в такому віці дитині буде краще з матір'ю, яка дбає про неї.
Відновлення спілкування з дитиною, про яке згадує в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в силу ст. 169 СК України можливе і після позбавлення батьківських прав, а з матеріалів справи не вбачається, що таке спілкування взагалі було.
Апеляційний суд наголошує, що саме зважаючи на свій вік малолітня ОСОБА_7 внаслідок фізичної й розумової незрілості потребує посиленої уваги, піклування та захисту з боку обох батьків.
ОСОБА_1 не зазначає навіть про свої спроби брати участь у житті дитини, займатися її вихованням та розвитком, бачитися з нею та проводити спільно час, і таким чином підтверджує, що всі обов'язки з моменту народження дитини і по даний час покладені лише на матір дитини.
Про наявність перешкод зі сторони ОСОБА_2 у спілкуванні з дочкою та її вихованні ОСОБА_1 також не зазначає, а лише абстрактно стверджує про погані відносини з позивачем.
Навпаки, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 за фактом спричинення їй ОСОБА_1 тілесних ушкоджень зверталася до поліції, що свідчить про те, що саме відповідач створює конфліктну ситуацію.
На разі ОСОБА_1 знаходиться за кордоном і не зазначає, зі спливом якого часу він розпочне спілкування зі своєю дочкою і в якій формі воно буде відбуватися. Відповідач знаючи про те, що ОСОБА_2 певний період часу перебувала за кордоном, не брав безпосередню участь у житті дитини.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що висновок про доцільність позбавлення його батьківських прав наданий органом опіки та піклування у його відсутність, а тому він не може братися до уваги.
Вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 двічі викликався на засідання органу опіки та піклування Вінницької міської ради, на яких вирішувалося питання щодо доцільності чи недоцільності позбавлення його батьківських прав.
Типовим положення про комісію з питань захисту прав дитини, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 визначено, що комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає питання щодо доцільності підготовки та подання до суду висновку органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав (підпункт 2 пункту 4).
У пункті 8 Положення зазначено, що основною організаційною формою діяльності комісії є засідання, які проводяться в разі потреби, але не рідше ніж один раз на місяць.
Засідання комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менше як дві третини загальної кількості її членів.
До участі в засіданнях комісії обов'язково запрошуються повнолітні особи, стосовно яких приймається рішення або складається висновок органу опіки та піклування. Ці особи повинні бути належним чином повідомлені про час та місце проведення засідання.
У разі неявки таких осіб на засідання та неповідомлення про поважні причини відсутності рішення або висновок можуть бути прийняті без їх участі на наступному засіданні комісії, про час та місце проведення якого такі особи повинні бути попередженні письмово.
У висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав зазначено, що ОСОБА_1 повідомлений про дату та спосіб розгляду питання щодо позбавлення його батьківських прав, і вказаний факт ним не спростований.
Крім того, вказаний висновок не є єдиним доказом, на підставі якого суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, але, на думку апеляційного суду, є переконливим доказом в обґрунтування необхідності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.
На спростування викладених у висновку обставин ОСОБА_1 жодних доказів не надав.
Крім того, стверджуючи про те, що висновок органом опіки та піклування було надано у його відсутність, ОСОБА_1 , будучи повідомленим про розгляд справи, не прибув у жодне засідання до суду першої інстанції, де вирішувалося питання про позбавлення його батьківських прав, а також до суду апеляційної інстанції, не надав доказів, що він вживає заходів щодо налагодження стосунків з дитиною, цікавиться її станом здоров'я, виявляє будь-яку турботу про дочку, зокрема сплачує аліменти та бере участь у її вихованні.
ОСОБА_1 щодо позбавлення його батьківських прав висловлює заперечення лише через свого адвоката, який і написав ці заперечення. Особистої участі ні на засіданнях органу опіки та піклування, ні в жодних із судових засідань в судах ОСОБА_1 не приймав і свої заперечення особисто не підтримував.
Жодного доказу для обґрунтування своєї позиції відповідач не надав і навіть не намагався добути такі докази.
Всі наявні в справі докази надані лише позивачем.
Апеляційний суд бере до уваги, що батько не забрав дитину з пологового будинку. Хоча це і не є підставою позову, однак, цей факт є ще одним доказом, який показує відношення батька до дитини з моменту її народження.
Вказана поведінка, на думку суду, свідчить про байдуже ставлення до подальшої долі дитини та небажання з боку відповідача зберегти будь-який зв'язок між ним, як батьком, та дитиною.
Зазначення відповідачем про його можливий інтерес до дитини в майбутньому, коли вона підросте, не спростовує його ухилення від виконання своїх обов'язків по її вихованню.
Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітньої дочки ОСОБА_7 , не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.
На переконання апеляційного суду, ОСОБА_1 відносно дитини формально зберігає батьківство, малолітня ОСОБА_7 зростає без участі біологічного батька, у період раннього дитинства та становлення дитини як члена суспільства батько не вважає за потрібне у будь-який позитивний спосіб впливати на фізичний, психічний, моральний розвиток дитини, впливати на формування її світогляду та розвиток здібностей.
Апеляційний суд, враховуючи та захищаючи гарантовані Конвенцією про права дитини «найкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дійшов висновку, що попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини буде недоцільним за обставин даної справи, зважаючи на те, що він ні до звернення до суду із даним позовом, ні після не змінив своє ставлення до дитини та не намагався це зробити.
Позбавлення батьківських прав відповідача щодо малолітньої дитини хоча і є крайнім заходом впливу, однак, необхідним за обставин, встановлених при розгляді даної справи, і таке втручання держави в особисте життя відповідача відповідає цілям, зазначеним у пункті 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно дослідив фактичні обставини, що мають значення для справи, дав правильну правову оцінку доказам у справі, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити відповідачу його право на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав (ст.169 СК України).
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області 13 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 грудня 2023 року.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.В. Ковальчук
М.М. Якименко