27.12.2023
Справа № 522/14843/19
Провадження 1-кп/522/2906/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.12.2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019160500003476 від 03.07.2019 р. відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Одеської області, Фрунзівського району, с. Леніне, громадянки України, українки за національністю, не заміжньої, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
встановив:
Фактичні обставини, встановлені судом під час розгляду справи
Так, 02.07.2019 близько 15:35 годині ОСОБА_5 , знаходячись навпроти кінотеатру «Родина», що по вул. Мечникова в місті Одесі, помітила, раніше незнайому їй ОСОБА_7 у якої на шиї знаходився золотий ланцюжок з підвісками. Потерпіла рухалась по вулиці та тримала в руках продуктовий візок і маленьку дитину.
В цей час у ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном, а предметом свого злочинного посягання визначила належний ОСОБА_7 золотий ланцюжок з двома золотими підвісками.
При цьому ОСОБА_5 як спосіб реалізації свого злочинного умислу, вирішила заволодіти майном потерпілої відкрито, а саме підбігти до ОСОБА_7 та шляхом ривка зірвати з її шиї ланцюжок, таким чином остання не встигне чинити їй будь-який опір та не зможе зупинити її, так як руки потерпілої зайняті та поруч з нею малолітня дитина.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, розуміючи які саме дії їй необхідно виконати, для безперешкодного заволодіння чужим майно, ОСОБА_5 , діючи відкрито для потерпілої та оточуючих, швидко наблизилась до ОСОБА_7 та скориставшись можливістю, що ОСОБА_7 в одній руці тримала візок, а іншою рукою тримала свою доньку, ОСОБА_5 схопившись рукою за золотий ланцюжок, який висів на шиї потерпілої зірвала його.
Заволодівши предметом свого злочинного посягання ОСОБА_9 разом з викраденим майном, а саме золотим ланцюжком вагою 4,81 грамів, вартістю 5500 грн, підвіскою у вигляді ангела, вагою 1 грам, вартістю 1000 грн, підвіскою у вигляді ікони, вагою 1,99 грами, вартістю 2000 гривні залишила місце вчинення кримінального правопорушення, тим самим розпорядившись ним на власний розсуд.
Вказаним кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_7 завдано матеріальний збиток на загальну суму 8 500 гривень.
Оцінка суду щодо кваліфікації досудовим слідством вищенаведених дій обвинуваченого.
Досудовим слідством дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України за кваліфікуючою ознакою - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.
Суд вважає, що дії ОСОБА_5 кваліфіковано вірно.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку (ч. 3 ст. 349 КПК України).
Так, обставини вчинення ОСОБА_5 злочину встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК, з огляду на наступне.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_5 провину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України, визнала повністю, та підтвердила вищевикладені обставини вчинення злочину. У скоєному щиро покаялася.
Крім того, обвинувачена заявила про те, що вона з доказами, добутими органами досудового слідства в підтвердження її провини згодна, їх не оспорює і просить суд в судовому засіданні їх не досліджувати.
Оскільки ОСОБА_5 визнала свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорювались, суд визнав недоцільним дослідження усіх доказів та розглянув справу відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_5 правильно розуміє зміст обставин, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України, сумнівів у добровільності її позиції немає, останній роз'яснено, що у такому випадку вона буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Мотиви суду
Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчинені нею злочину, та, діючи згідно ст. 337 КПК лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до вищевказаного обвинувального акту, кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 186 КК України.
Відповідно до положень ст. ст. 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд, у відповідності до ст. ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_5 суд відносить щире каяття, добровільне відшкодування потерпілій завданого збитку, має на утриманні малолітніх дітей, є вагітною особою.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 судом не встановлено.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 має постійне місце реєстрації та проживання, вину у вчинені кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаялася, активно сприяла в розкритті кримінального правопорушення, добровільно відшкодувала потерпілій завданого збитку,маєна утриманні малолітніх дітей, є вагітною особою,суд дійшов висновку, що виправлення та попередження вчинення нею нового злочину можливо без її ізоляції від суспільства. ОСОБА_5 слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК Україниіз застосуванням ст. 75 КК України.
Підстави для відмови в задоволенні цивільного позову
Так, до провадження суду в порядку ст. 128 КПК України, надійшов цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у кримінальному провадженні, в якому, вона просить суд: 1) стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі - 8500 грн.; 2) стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі - 5000 грн..
У подальшому в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 відмовилась від цивільного позову, оскільки обвинувачена ОСОБА_5 відшкодували збитк.
З огляду на вищевикладене, необхідно відмовити у задоволенні цивільного позову.
Також потерпілій ОСОБА_7 судом було роз'яснено, що відмова від позовних вимог позбавляє право цивільного позивача у подальшому звертатися до суду з цивільним позовом до ОСОБА_5 з такими же позовними вимогами.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
З реєстру матеріалів досудового розслідування по вищевказаному кримінальному провадженню вбачається відсутність застосованих заходів забезпечення кримінального провадження, а тому такі заходи не підлягають скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368-371, 373, 374, 376, 615 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати виннною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням тривалістю 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
Початок відбування іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 27.12.2023 року.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_5 не обиралась.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Речовий доказ, відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 20.09.2023 року, а саме :
- ДВД-диск - після вступу вироку у законну силу зберігати при матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Приморський районний суд м. Одеси в Одеський апеляційний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: