ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
19.12.2023Справа № 910/14314/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькгаз збут»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
про визнання недійсним підпункту договору
Суддя Людмила ШКУРДОВА
Секретар с/з Інна Шейгець.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницькгаз збут» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання недійсним підпункту 2 частини 2 пункту 10.1 договору № 1910000212 транспортування природного газу від 18.12.2019 р., укладеного між позивачем та відповідачем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний підпункт Договору суперечить статтям 673, 678 Цивільного кодексу України, оскільки позбавляє права ТОВ «Хмельницькгаз збут» на компенсацію вартості неякісного газу, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до cт.ст. 203, 215 ЦК України та ст. 207 ГК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
09.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що оспорюваний підпункт Договору відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497. При цьому, враховуючи приписи Закону України «Про ринок природного газу» сторони не можуть відступити від змісту типового договору, затвердженого НКРЕКП, втім, мають право його конкретизувати. Проте, позивач не звертався до відповідача з метою конкретизації змісту Договору.
31.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, в якому він просить зупинити провадження у справі № 910/14314/23 до набрання законної сили рішенням у справі №560/15757/23, що перебуває на розгляді Київського окружного адміністративного суду.
Вказане клопотання обґрунтоване об'єктивною неможливістю розгляду справи №910/14314/23 до розгляду справи №560/15757/23 котра полягає в тому, що під час розгляду справи №560/15757/23 Київським окружним адміністративним судом будуть встановлені істотні для розгляду справи №910/14314/23 обставини, які не можуть бути самостійно встановлені у даній справі через відмінність суб'єктного складу. Відповідач вважає, що визнання протиправним та скасування п. 18. гл.1 розділу ІІІ Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи" від 30.09.2015 №2493 з моменту його прийняття, що є предметом позову у справі №560/15757/23, буде безумовною підставою для визнання недійсним підпункту 2 частини 2 пункту 10.1 Договору транспортування природного газу №1910000212 від 18.12.2019 р., укладеного між ТОВ «Хмельницькгаз збут» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», які фактично ідентичні за змістом, оскільки положення Договору виникли в силу положень п. 18. гл. 1 розділу ІІІ Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи" від 30.09.2015 №2493. Враховуючи зміст заявлених позовних вимог до НКРЕКП, рішення суду у справі №560/15757/23 матиме вирішальне значення для розгляду справи №910/14314/23.
24.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення проти клопотання позивача про зупинення провадження у справі №910/14314/23, в яких він просить відмовити позивачеві в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 910/14314/23 до набрання законної сили рішенням суду у справі №560/15757/23, посилаючись на те, що розгляд справи №560/15757/23 не є перешкодою для встановлення та оцінки, з урахуванням вимог ст. 74 ГПК України, суттєвих обставин у цій справі і матеріали справи № 910/14314/23 містять всі необхідні докази, що дає можливість суду самостійно встановити всі обставини справи та ухвалити рішення по суті спору.
28.11.2023 у судовому засіданні суд протокольною ухвалою постановив відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі, з огляду на відсутність об'єктивної неможливості розгляду справи №910/14314/23 до розгляду Київським окружним адміністративним судом справи №560/15757/23, оскільки наявні в матеріалах даної справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі.
28.11.2023 у судовому засіданні суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.12.2023.
У судовому засіданні 19.12.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,
ВСТАНОВИВ:
18.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» (Оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницькгаз збут» (Замовник) укладено Договір № 1910000212, що відповідав на момент його укладення умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2497.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що за Договором Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу (далі - Послуга) на умовах, визначених у Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в Договорі вартість такої Послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Відповідно до пункту 2.2 Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених Договором.
Згідно з підпунктом 2 частини 2 пункту 10.1 Договору відповідальним за якість газу у точках виходу є Оператор - перед Замовником, який є оператором газорозподільної системи або прямим споживачем. У точках виходу на міждержавному з'єднанні - Оператор - перед Замовником.
Предметом позову є визнання недійсним підпункту 2 частини 2 пункту 10.1 договору № 1910000212 транспортування природного газу від 18.12.2019 р. в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Позивач вказує, що оспорюваний підпункт Договору суперечить приписам статті 673 «Якість товару» та 678 «Правові наслідки передання товару неналежної якості» ЦК України.
Статтею 673 ЦК України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.
Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
Відповідно до статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.
Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
У преамбулі Договору сторони погодили, що він укладений у відповідності до Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов'язки оператора газотранспортної системи визначаються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи, іншими нормативно - правовими актами, а також договором транспортування природного газу.
Статтею 32 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно - правовими актами. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Статтями 1, 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» встановлено, що НКРЕКП (Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.
Пунктом 6 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» встановлено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: затверджує типові та схвалює примірці договори відповідно до закону.
Частиною другою вказаної статті визначено, що Регулятор має право: приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях: 1) розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції; 3) приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та ін.
Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою та є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до підпункту 22 пункт 2.3 глави 2 Ліцензійних умов провадженні господарської діяльності з транспортування природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 (далі - Ліцензійні умови), при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися, в тому числі, вимог чинного Кодексу газотранспортної системи, а також виконувати умови укладених із замовниками договорів транспортування природного газу відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого НКРЕКП.
Отже, в силу приписів статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» Типовий договір транспортування природного газу, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2497 є обов'язковим для сторін.
Згідно з пунктом 2.1 Типового договору за цим Договором Оператор ГТС надає Замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник сплачує Оператору ГТС встановлені в цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Відповідно до частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, в тому числі, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Враховуючи, що норми Закону України «Про ринок природного газу» визначають укладання договору транспортування природного газу у формі Типового договору, затвердженого НКРЕКП, Оператор ГТС та замовники послуг за таким договором, з урахуванням приписів частини четвертої статті 179 ГК України позбавлені можливості відступити від його змісту, втім, мають право конкретизувати його умови.
Відповідач вказує, що позивач не звертався до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» з пропозицією конкретизувати оспорювану ним умову Договору. Доказів протилежного суду не подано.
Умови затвердженого НКРЕКП Типового договору транспортування природного газу відповідають та відображають положення Кодексу ГТС, норми якого є обов'язковими для дотримання та виконання як Оператором ГТС, так і постачальником природного газу, яким є ТОВ «Хмельницькгаз збут».
Договір, укладений в Типовій формі договору транспортування природного газу, є правочином про надання послуг, а не договором купівлі-продажу природного газу.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що положення ЦК України, які регулюють взаємовідносини сторін при наданні послуг визначаються нормами глави 63 ЦК України, а позивач вказує на невідповідність приписам ЦК України, які відносяться до глави 54 ЦК України.
Так, відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Отже, правовідносини, які випливають з договору про надання послуг, відрізняються від правовідносин, які випливають з договору купівлі-продажу.
Слід зазначити, що за Договором Оператор ГТС не є продавцем, а ТОВ «Хмельницькгаз збут», у свою чергу, не є покупцем.
Крім того, відповідно до частини сьомої статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Норми ЦК України та ГК України можуть застосовуватися до договорів транспортування природного газу (як загальні норми) лише в частині, в якій вони не змінені спеціальним регулюванням, встановленим законодавством про ринок природного газу.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 06.04.2023 у справі № 908/2504/21, від 20.12.2022 у справі № 904/7656/21, від 26.09.2022 у справі № 906/527/21.
Також слід звернутися до правової позиції Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 11.10.2019 у справі № 902/575/18, такого змісту: «суд не наділений повноваженнями для самостійного внесення змін до Типової форми договору транспортування природного газу шляхом зазначення інших пунктів, ніж тих, що затверджені уповноваженим на це органом».
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач не надав належних, допустимих, достатніх і вірогідних доказів, які б підтверджували наявність підстав для визнання підпункту 2 частини другої пункту 10.1 Договору недійсним.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.
Суддя Людмила ШКУРДОВА
Дата складення тексту рішення: 27.12.2023