Рішення від 11.05.2023 по справі 910/8486/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.05.2023Справа № 910/8486/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" (вул. Колекторна, 42-А, м. Київ, 02660)

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053)

про стягнення 3 177 566,56 грн.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053)

до Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" (вул. Колекторна, 42-А, м. Київ, 02660)

про стягнення 344 743,28 грн.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Глазунов І.Ю.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Кисельов Є.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Автомаз-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 3 177 566,56 грн., а саме 2 686 814,39 грн. основного боргу, 41 516,80 грн. процентів річних та 449 235,37 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 09/03/1906 МТР купівлі - продажу від 12.11.2021 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаному розмірі, за наявності якої останнім нараховані проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8486/22, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.10.2022 року.

Через відділ діловодства суду 12.10.2022 року від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшла зустрічна позовна заява № 01/01/07-728 від 07.10.2022 року до Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" про стягнення 344 743,28 грн. штрафу, а також відзив на первісну позовну заяву № 01/01/07-729 від 07.10.2022 року.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) посилається на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом як продавцем своїх зобов'язань за спірним Договором № 09/03/1906 МТР купівлі - продажу від 12.11.2021 року в частині поставки товару у визначені договором строки, внаслідок чого позивачем за зустрічним позовом нараховані штрафні санкції згідно п. 6.9 спірного Договору у вказаній сумі.

В свою чергу, заперечуючи проти первісних позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" у відзиві на первісну позовну заяву посилається на передчасність позовних вимог про стягнення 2 686 814,39 грн. основного боргу зважаючи на те, що позивачем за первісним позовом не було здійснено поставки всього товару за Договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/8486/22 зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" про стягнення 344 743,28 грн. штрафу, об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/8486/22, ухвалено здійснювати розгляд справи №910/8486/22 за правилами загального позовного провадження та повідомлено учасників справи про призначення підготовчого судового засідання на 20.10.2022 року.

Проте, у зв'язку із відключенням електроенергії згідно з графіком від ДТЕК "Київські Регіональні Електромережі" у місті Києві 20.10.2022 року, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 року було призначено підготовче судове засідання на 15.12.2022 року

Судом встановлено, що до початку судового засідання через канцелярію суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) 13.10.2022 року на виконання вимог ухвали суду від 20.09.2022 року надійшла заява №13/10/22-8486-1 від 13.10.2022 року, а також 22.11.2022 року відзив на позовну заяву за зустрічним позовом №8486-5 від 18.11.2022 року, за змістом якого ДП «Автомаз-Україна» проти зустрічного позову заперечує та зазначає, що продавцем в період з 22.12.2021 року по 25.01.2022 року було передано у власність покупця товару на всю суму Договору. Разом з тим, покупцем в порушенням визначеного умовами Договору порядку приймання товару по якості та кількості було прийнято рішення про повернення товару майже через три місяці після його прийняття без складання відповідного акту приймання-передачі по якості з визначенням недоліків та невідповідностей щодо якості товару.

Також через канцелярію суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) 22.11.2022 року надійшла відповідь на відзив за первісним позовом №8486-4 від 18.11.2022 року, за змістом якої ДП «Автомаз-Україна» зазначає, що згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних покупцем було прийнято товар без зауважень, доказів складання актів приймання-передачі товару по якості, які б підтверджували недоліки, відхилення якості поставленого товару покупцем суду не надано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 року підготовче засідання було відкладено на 25.01.2023 року у зв'язку неявкою уповноважених представників позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 25.01.2023 року на виконання вимог ухвали суду від 15.12.2022 року засобами електронного зв'язку 11.01.2023 року від уповноваженого представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява № 01/01/07-24 від 10.01.2023 року про долучення документів на підтвердження дефектності поставленого ДП «Автомаз-Україна» товару, зокрема, дефектні акти та акти приймання - передачі продукції (товарів) за кількістю і якістю, які судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/8486/22 та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.03.2023 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 01.03.2023 року судом оголошено протокольну перерву до 30.03.2023 року у зв'язку з неявкою представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 30.03.2023 року судом оголошено протокольну перерву до 04.05.2023 року для надання можливості сторонам подати додаткові докази на підтвердження фактичної дати поставки товару.

Суд доведено до відома сторін, що через канцелярію суду 24.04.2023 року від уповноваженого представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання № 8486-7 від 20.04.2023 року про долучення до матеріалів справи товарно-транспортних накладних на підтвердження дати фактичної передачі товару покупцю. Дані документи судом долучено до матеріалів справи.

Також засобами електронного зв'язку суду 04.05.2023 року від уповноваженого представника відповідача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення №01/01/07-309 від 03.05.2023 року щодо порядку приймання товару, складання актів приймання-передачі товару та підписання видаткових накладних.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 04.05.2023 року судом оголошено протокольну перерву до 11.05.2023 року.

Будь - яких інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 11.05.2023 року до суду не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судові засіданні з розгляду справи по суті 30.03.2023 року, 04.05.2023 року та 11.05.2023 року з'явилися уповноважені представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом).

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 30.03.2023 року, 04.05.2023 року та 11.05.2023 року представник позивача за первісним позовом підтримав первісні позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, проти задоволення зустрічних позовних вимог - заперечував.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 30.03.2023 року, 04.05.2023 року та 11.05.2023 року представник позивача за зустрічним позовом підтримав свої позовні вимоги за зустрічним позовом та просив суд їх задовольнити, проти задоволення первісних позовних вимог - заперечував.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.05.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 12.11.2021 року між Дочірнім підприємством «Автомаз-Україна» (позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), продавець за договором) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), покупець за договором) було укладено Договір купівлі-продажу № 09/03/1903-МТР (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов'язується передати продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Розділами 1 - 12 Договору сторони узгодили предмет договору, права та обов'язки сторін, ціну та порядок розрахунків, асортимент, кількість та якість товару, умови постачання і приймання товару, санкції та рекламації, обставини, що виключають відповідальність, порядок вирішення спорів, конфіденційність, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як визначено пунктом 11.1 Договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року, але у будь-якому разі - до повного виконання взаємних зобов'язань сторонами.

Вказаний Договір підписаний представниками продавця і покупця та скріплений печатками юридичних осіб.

З урахуванням предмету та суб'єктного складу сторін договору, які є основними ознаками договору та дають змогу кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони, судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За умовами пункту 1.2 Договору асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики Товару визначені в Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з пунктом 3.1 Договору ціни Товару встановлюються в національній валюті та вказуються у відповідних Додатках до цього Договору, а вартість Товару за цим Договорам складається із сукупної вартості Товару згідно з Додатками.

Згідно з пунктом 1 Додатку №1 до Договору загальна вартість Товару, що поставляється по цьому Додатку, складає 4 464 632,52 грн. з ПДВ.

Так, на виконання вказаного пункту Договору сторонами було погоджено та підписано Додаток №1 до Договору, копія якого наявна в матеріалах справи, згідно з яким узгоджено асортимент, кількість та ціну за одиницю товару, що поставляється, а також загальну вартість товару, яка складає 4 464 632,52 грн.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Пунктом 2 Додатку №1 до Договору сторонами узгоджено наступні умови оплати: 25% передоплата, решта - по факту поставки всього товару протягом 30 календарних днів.

Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за Договором товару матеріали справи не містять.

За матеріалами справи судом встановлено, що 25.11.2021 року ПАТ «Укрнафта» як покупцем було перераховано відповідачеві як продавцю авансовий платіж у сумі 1 116 158,13 грн., що дорівнює 25% вартості товару за Договором, а саме згідно платіжного доручення №17137-П21 від 25.11.2021 року на суму 1 053 885,63 грн. та №17138-П21 від 25.11.2021 року на суму 62 272,50 грн. Копії відповідних платіжних доручень наявні в матеріалах справи.

Факт отримання вказаних коштів, їх розмір та зарахування позивачем за первісним позовом не заперечувався.

При цьому судом встановлено відсутність будь-яких заперечень з боку позивача за первісним позовом щодо виконання ПАТ «Укрнафта» як покупцем умов Договору та Додатку №1 до нього в частині внесення 25% передоплати у розмірі 1 116 158,13 грн., в тому числі щодо строків та розміру такої оплати.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем за первісним позовом виконані зобов'язання щодо здійснення 25% передплати за товар в розмірі, обумовленому сторонами на підставі укладеного між ними Договору та узгодженого Додатку №1 до Договору, факт перерахування покупцем грошових коштів за Договором належним чином підтверджено матеріалами справи.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як визначено умовами пункту 5.1 Договору, продавець зобов'язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору.

Відповідно до умов пункту 4 Додатку № 1 до Договору сторони погодили термін поставки - поставка всього товару здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту отримання 25% передоплати.

Докази того, що сторони узгодили інший термін поставки товару за Договором в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відповідно до умов пункту 4 Додатку №1 до Договору та фактичної дати здійснення 25% передплати, кінцевий строк поставки товару за Договором - 24.01.2022 року.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Умови поставки товару визначено сторонами у Додатку №1 до Договору, а саме: DPP згідно з Інкотермс 2020 (транспортні витрати по доставці товару в місце призначення включені в ціну товару).

Місце поставки товару згідно з пунктом 7 Додатку № 1 до Договору - Україна, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Пирятинська 137. Вантажоодержувач - Управління транспорту ПАТ «Укрнафта».

Згідно з пунктом 5.3 Договору датою постачання Товару вважається дата передачі його Покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами. Факт передачі Товару підтверджується підписаною Сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі Товару. Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з дати підписання Покупцем без зауважень видаткової накладної та/або Акту приймання-передачі Товару.

За умовами пункту 5.4 Договору Продавець зобов'язаний не менше ніж за 3 (три) робочих дні до запланованої дати відвантаження Товару в письмовій формі попередити Покупця про точну дату постачання Товару до місця призначення, якщо інше не вказано в Додатку до цього Договору.

Відвантаження Товару проводиться лише після отримання письмового повідомлення Покупця про готовність до прийняття товару (пункт 5.5 Договору).

Так, листом № 20/12-15 ДП «Автомаз-Україна» від 20.12.2021 року повідомило ПАТ Укрнафта» про готовність виконати поставку товару (запасних частин), у свою чергу ПАТ «Укрнафта» листом №01/01/09/03/12-02/01/3779 від 21.12.2021 року проінформувало ДП «Автомаз-Україна» про готовність прийняти товар (запасні частини).

За матеріалами справи судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Договору позивачем за первісним позовом - ДП «Автомаз-Україна» було поставлено на адресу ПАТ «Укрнафта», а відповідачем за первісним позовом як покупцем прийнято передбачений Договором та Додатком №1 до Договору товар на загальну суму 4 464 632,52 грн. на підставі видаткових накладних, а саме: №015-008825 від 22.12.2022 року на загальну суму 1 017 199,69 грн., №015-008863 від 30.12.2021 року на загальну суму 2 085 263,98 грн., № 015-000068 від 11.01.2022 року на загальну суму 15 120,00 грн., № 015-000165 від 21.01.2022 року на загальну суму 444 696,00 грн., №015-000165 від 25.01.2022 року на загальну суму 902 352,85 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Поряд з цим, після прийняття покупцем товару по кількості та якості частина поставленого товару за вказаними накладними на суму 661 660,00 грн. була повернута продавцю у зв'язку з виявленими прихованими дефектами товару згідно з накладною повернення товару №186 від 13.04.2022 року на суму 421 080,00 грн. та накладною повернення товару №190 від 15.04.2022 року на суму 240 580,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт прийняття продавцем - ТОВ «Автомаз-Україна» частини товару згідно вказаних накладних повернення постачальнику підтверджується підписами представника останнього, засвідченими відбитком печатки товариства, та сторонами не заперечувався.

Таким чином, з урахуванням вартості повернутого продавцеві товару загальна вартість переданого у власність ПАТ «Укрнафта» як покупцю товару становить 3 802 972,52 грн.

При цьому факт отримання товару на загальну суму 3 802 972,52 грн. відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) підтверджується підписами на видаткових накладних представників продавця - ДП «Автомаз-Україна» та покупця - ПАТ «Укрнафта» та сторонами не заперечується.

В свою чергу, доказів внесення сторонами Договору змін до його умов в частині строку постачання товару, зокрема, укладення відповідних додаткових угод згідно п. 12.2 Договору, матеріали справи не містять та сторонами суду не надано.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов'язання з поставки товару відповідачу за первісним позовом, так і факт виникнення у останнього зобов'язання з його оплати, є видаткова накладна.

Тобто, саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарських операцій і містить інформацію про кількість, вартість переданого товару та дату його поставки продавцем покупцеві.

Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в статті 307 Господарського кодексу України.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 3 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 11, 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

В свою чергу, додатково на підтвердження факту здійснення поставки товару покупцю 22.12.2021 року на суму 1 017 199,69 грн., 30.12.2021 року на суму 2 085 263,98 грн., 11.01.2022 року на суму 15 120,00 грн., 21.01.2022 року на суму 444 696,00 грн. та 25.01.2022 року на суму 902 352,85 грн. позивачем за первісним позовом було надано до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних №4016 від 22.12.2021 року, №4036 від 30.12.2021 року, №4052 від 11.01.2022 року, товарно-транспортна накладна №4085 від 21.01.2022 року та №4093 від 25.01.2022 року.

При цьому, факт отримання відповідачем за первісним позовом як вантажоодержувачем товару, переданого для перевезення за вказаними товарно-транспортними накладними, засвідчено печаткою та підписом представника ПАТ «Укрнафта» на товарно - транспортних накладних.

Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Продавець гарантує належну комплектність та якість Товару, що реалізується за цим Договором, його відповідність сертифікату якості, сертифікату відповідності, технічним та санітарним нормам і стандартам, діючим в Україні, наявність технічної документації, що входить до комплекту, яка надається виробником, а також повну відповідність Товару відповідному Додатку до цього Договору та умовам цього Договору.

Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами пункту 5.11 Договору по прибуттю Товару в кінцевий пункт призначення його прийом проводиться безпосередньо вантажоотримувачем з обов'язковим оформленням вантажоотримувачем Акту приймання по кількості та якості Товару.

Згідно з пунктом 5.12 Договору у випадку виявлення при прийнятті Товару його недостачі або надлишку, в Акті приймання по кількості та якості Товару вказується фактична кількість отриманого Товару з зазначенням розміру недостачі або надлишку.

Пунктом 5.13 Договору передбачено, що у випадку виявлення невідповідностей, недоліків, відхилень у комплексності, якості, асортименті, упаковці, маркуванні Товару, вказаним у цьому Договорі та/або у Додатках до цього Договору, Покупець в праві відмовитись від прийняття Товару, щодо якого виявлено невідповідність і вимагати від Продавця усунення виявлених недоліків. У такому разі Покупець або вантажоодержувач протягом 24 годин після виявлення такої невідповідності письмово повідомляє Продавця або про виявлені недоліки. Продавець не пізніше 3 робочих днів має повідомити про згоду з виявленими недоліками товару та вказати строк їх усунення, який не може перевищувати 15 робочих днів (якщо інше не узгоджено додатково) або направити свого представника для участі у приманні Товару та складання двостороннього Акту приймання-передачі по кількості та якості Товару, де фіксуються виявлені недоліки та/або дефекти поставленого Товару, а також строк їх усунення, який не може перевищувати 15 робочих днів (якщо інше не узгоджено додатково) з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі по кількості та якості Товару, та порядок усунення таких недоліків та/або дефектів, якщо інше не передбачено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами. Усі витрати по усуненню недоліків та/або дефектів, у тому числі витрати на вивезення дефектного Товару з місця його знаходження та на доставку аналогічного Товару належної якості до того ж або іншого визначеного Покупцем місця, несе Продавець.

Відповідно до пункту 5.14 Договору після повного та своєчасного усунення Продавцем виявленим недоліків/дефектів відповідного Товару та постачання Товару належної якості до визначеного Покупцем місця Сторони протягом 3 робочих днів підписують видаткову накладну на Товар та/або Акт приймання-передачі Товару.

Судом за матеріалами справи встановлено, що під час комісійного вхідного контролю та приймання покупцем товару за кількістю та якістю, відповідачем за первісним позовом було виявлено приховані дефекти та недоліки у певній частині поставленого позивачем за первісним позовом товару.

Так, за результатами комісійного приймання товару ПАТ «Укрнафта» було складено по кожній видатковій накладній Акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (відповідальне зберігання), а саме:

- за видатковою накладною №015-008825 від 22.12.2022 року на загальну суму 1 017 199,69 грн. було складено Акт приймання-передачі №5300 від 23.12.2021 року, згідно з яким весь товар було прийнято без зауважень;

- за видатковою накладною №015-008863 від 30.12.2021 року на загальну суму 2 085 263,98 грн. було складено Акт приймання-передачі №5515 від 12.01.2022 року із зауваженнями щодо якості частини товару;

- за видатковою накладною № 015-000068 від 11.01.2022 року на загальну суму 15 120,00 грн. було складено Акт приймання-передачі №190 від 19.01.2022 року із зауваженнями щодо якості частини товару;

- за видатковою накладною № 015-000165 від 21.01.2022 року на загальну суму 444 696,00 грн. було складено Акт приймання-передачі №284 від 24.01.2022 року із зауваженнями щодо якості частини товару;

- за видатковою накладною №015-000165 від 25.01.2022 року на загальну суму 902 352,85 грн. було складено Акт приймання-передачі №345 від 28.01.2022 року із зауваженнями щодо якості частини товару.

За фактом виявлених дефектів товару відповідачем за первісним позовом також було складено дефектний акт від 28.01.2022 року про виявлені приховані дефекти коробки перемикання передач в зборі 130-1700010-10 після встановлення на автомобіль ЗІЛ-131 з державним номером НОМЕР_1 .

На підставі листа ДП «Авомаз-Україна» від 07.02.2022 року про надання дозволу на огляд внутрішньої частини коробки перемикання передач із збереженням гарантійних зобов'язань фахівцями ПАТ «Укрнафта» складено Акт огляду КПП від 08.02.2022 року.

Листом ПАТ «Укрнафта» №448 від 16.02.2022 року повідомило ДП «Автомаз-Україна» про результати огляду КПП та про виявлені дефекти, а також просило надати дозвіл на огляд інших агрегатів двигуна.

Листом ДП «Автомаз-Україна» від 18.02.2022 року надало дозвіл про огляд внутрішньої частини агрегатів із збереженням гарантійних зобов'язань без участі представника постачальника.

За наслідками огляду агрегатів двигуна фахівцями ПАТ «Укрнафта» складено Акт рекламації №118 від 10.04.2022 року та Дефектний акт від 08.04.2022 року.

В подальшому, враховуючи виявлені дефекти у частині поставленого ДП «Автомаз-Україна» товару, останній на загальну суму 661 660,00 грн. було повернуто покупцем та прийнято продавцем за накладними повернення товару постачальнику № 186 від 13.04.2022 року та №190 від 15.04.2022 року.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами Договору позивачем за первісним позовом частково виконані прийняті на себе зобов'язання з передачі товару, якість якого відповідає встановленим вимогам державних стандартів якості та сертифікатам якості, відповідачу за первісним позовом, а саме на загальну суму 3 802 972,52 грн.

Судом також встановлено, що ПАТ «Укрнафта» звернулось до ДП «Автомаз-Україна» листом № 01/01/09/03/12-02/01/921 від 03.05.2022 року з вимогою надати відповідь про перспективи виконання Договору та уточнюючу інформацію про дату постачання (заміни) запасних частин, які були повернуті згідно накладних № 186 від 13.04.2022 року та № 190 від 15.04.2022 року.

ДП «Автомаз-Україна» 11.05.2022 року листом № 15/11/3 повідомило ПАТ «Укрнафта» про те, що перспективи виконання Договору за цінами, вказаними в Додатку № 1 до Договору відсутні.

В подальшому 19.07.2022 року ДП «Автомаз-Україна» звернулось до ПАТ «Укрнафта» з листом №15/19/07, у якому просило розглянути можливість укладання додаткової угоди про зменшення кількості товару за Договором до кількості фактично відвантаженого та прийнятого товару у зв'язку з продовженням дії обставин непереборної сили (форс-мажору).

У відповідь ПАТ «Укрнафта» 12.08.2022 року листом № 01/01/09/03/12-02/01/1730 повідомила ДП «Автомаз-Україна» про свою відмову укладати додаткову угоду про зменшення кількості товару, що має бути поставлений за Договором, до кількості фактично відвантаженого та прийнятого товару, оскільки зобов'язання з поставки товару були порушені ДП «Автомаз-Україна» до настання обставин непереборної сили (форс-мажору) - повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації на територію України та введення воєнного стану.

Доказів внесення сторонами будь - яких змін до умов Договору в частині обсягу передбаченого до поставки товару та/або строків такої поставки матеріали справи не містять.

Водночас, факт передачі позивачем за первісним позовом товару належної якості на суму 3 802 972,52 грн. та факт прийняття відповідачем за первісним позовом такого товару належним чином підтверджено матеріалами справи та визнається відповідачем за первісним позовом у поданому до суду відзиві та у зустрічній позовній заяві.

Таким чином, підписання покупцем (ПАТ «Укрнафта») вищенаведених видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, в сукупності з відповідними накладними про повернення товару та відповідними товарно-транспортними накладними, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем за первісним позовом товар.

За таких обставин, з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 2 Додатку №1 до Договору, а також враховуючи дату останньої поставки товару за Договором, яка відбулась 25.01.2022 року за видатковою накладною №015-000165 від 25.01.2022 року, відповідач за первісним позовом повинен був сплатити грошові кошти за фактично отриманий товар належної якості у строк до 24.02.2022 року.

Проте, як встановлено судом за матеріалами справи, відповідач за первісним позовом у визначений умовами Договору строк свої зобов'язання щодо повної оплати вартості товару не виконав, сплативши лише суму попередньої оплати у розмірі 1 116 158,13 грн. платіжними дорученнями №17137-П21 та №17138-П21 від 25.11.2021 року, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за поставлений за Договором товар на дату звернення до суду становить 2 686 814,39 грн.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем за первісним позовом, свої зобов'язання щодо сплати Дочірньому підприємству «Автомаз-Україна» грошових коштів в сумі 2 686 814,39 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач за первісним позовом не виконав, в результаті чого у Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» утворилась заборгованість перед позивачем за первісним позовом за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна», в якій посилається на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) як постачальником своїх зобов'язань за спірним Договором в частині поставки товару у термін, передбачений умовами Договору та Додатку №1 до Договору, тобто у строк до 24.01.2022 року, у зв'язку з чим покупцем нараховано та заявлено до стягнення з постачальника згідно з пунктом 6.9 Договору штраф у сумі 344 743,28 грн. за прострочення термінів поставки товару.

При цьому, відповідно до пункту 5.3 Договору датою поставки товару вважається дата його передачі покупцю без зауважень по кількості та якості, що підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару.

Так, видаткова накладна №015-008825 від 22.12.2022 року на загальну суму 1 017 199,69 грн., за якою вся партія товару була прийнята без зауважень щодо якості та кількості, була підписана уповноваженим представником покупця ПАТ «Укрнафта» - 23.12.2021 року.

При цьому, як зазначає позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом), після зняття зауважень щодо якості товару, видаткові накладні на загальну суму 3 447 432,83 грн., а саме видаткова накладна №015-008863 від 30.12.2021 року, № 015-000068 від 11.01.2022 року, № 015-000165 від 21.01.2022 року та №015-000165 від 25.01.2022 року були підписані уповноваженим представником покупця - 31.03.2022 року.

Крім того, частина неякісного товару на суму 661 660,00 грн., яка була поставлена за видатковими накладними №015-008863 від 30.12.2021 року, № 015-000068 від 11.01.2022 року, № 015-000165 від 21.01.2022 року та №015-000165 від 25.01.2022 року була повернута відповідачу за зустрічним позовом.

Проте, відповідачем за зустрічним позовом так і не було проведено заміну неякісного товару на якісний та не здійснено у зв'язку з цим додаткового постачання товару, про що свідчать листи ДП «Автомаз-Україна» від 11.05.2022 року №15/11/3 та від 19.07.2022 року №15/19/07 та визнається останнім у позовній заяві та у відповіді на зустрічну позовну заяву.

Отже, як стверджує позивач за зустрічним позовом, з дотриманням погоджених Договором строків поставки постачальником було поставлено товар на суму 1 017 199,69 грн. за видатковою накладною №015-008825 від 22.12.2022 року, яка підписана покупцем без зауваження 23.12.2021 року.

При цьому, решта товару на суму 3 447 432,83 грн. була поставлена із простроченням на 66 днів з урахуванням того, що датою прийняття товару покупцем за видатковими накладними №015-008863 від 30.12.2021 року, № 015-000068 від 11.01.2022 року, № 015-000165 від 21.01.2022 року та №015-000165 від 25.01.2022 року є 31.03.2022 року відповідно.

Як визначено умовами пункту 6.9 Договору за порушення строку постачання Товару, його приналежностей та/або документів, що його стосуються, у тому числі викликане виявленням нестачі Товару або постачанням Товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання Товару у порядку, визначеному пунктом 5.12, пунктом 5.13 Договору, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості Товару не поставленого вчасно.

У зв'язку з невиконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов'язання із своєчасної поставки товару, позивач за зустрічним позовом у листі від 12.08.2022 року №01/01/09/03/12-02/01/1730, зокрема, вимагав від ДП «Автомаз-Україна» відповідно до пункту 6.9 Договору сплатити штраф у розмірі 355 094,48 грн., що дорівнює 10% від вартості товару, непоставленого вчасно.

Проте, вказана вимога позивача за зустрічним позовом в частині сплати штрафних санкцій була залишена постачальником без відповіді та задоволення.

Таким чином, як зазначено позивачем за зустрічним позовом, відповідачем за зустрічним позовом як постачальником допущено порушення умов Договору в частині своєчасної поставки передбаченого умовами Договору товару, у зв'язку з чим ПАТ «Укрнафта» на підставі пункту 6.9 Договору нараховано відповідачеві за зустрічним позовом штрафні санкції у вигляді штрафу в сумі 344 743,28 грн. (за прострочення поставки товару на суму 2 785 772,83 грн. понад 30 календарних днів та за не поставку товару на суму 661 660,00 грн.), які позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом в поданій суду зустрічній позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів розірвання чи визнання недійсним Договору купівлі-продажу №09/03/1903-МТР від 12.11.2021 року та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, заперечуючи проти первісного позову ПАТ «Укрнафта» у відзиві на позовну заяву зазначає про відсутність у нього обов'язку проводити оплату за товар, який було поставлено частково, оскільки відповідно до пункту 2 Додатку №1 до Договору умовами оплати товару є 25% передоплата та решта - по факту поставки всього товару.

Відтак, на переконання відповідача за первісним позовом, оскільки ДП «Автомаз-Україна» досі не здійснила поставку всього товару, позивач за первісним позовом звернувся до суду передчасно.

В свою чергу, в силу ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

За загальним правилом, визначеним ч. 2 вказаної норми при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

З урахуванням приписів статей 525, 526, 530 та ст. 692 ЦК України, які регулюють умови та строки виконання зобов'язань та, зокрема, зобов'язань з оплати товару за договором поставки, що виникли між сторонами у даній справі суд зазначає, що згідно статті 655 та частини 1 статті 697 Цивільного кодексу України обов'язком продавця є передача товару у власність покупцеві, який, у свою чергу, зобов'язується оплатити товар.

Отже, обов'язок покупця оплатити вартість фактично поставленого йому продавцем товару виникає на підставі закону (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України, статті 655, 692, 712 Цивільного кодексу України) і не залежить від обсягів поставки товару.

Наразі, відповідно до умов спірного Договору передбачено обов'язок покупця (відповідача за первісним позовом) оплатити поставлений позивачем за первісним позовом (продавцем) товар за цінами, зазначеними у видаткових накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від постачальника покупцеві, протягом 30 днів за умови поставки всього товару.

Аналіз наведених норм матеріального права у сукупності з умовами спірного Договору дає підстави для висновку, що факт поставки всього товару за Договором тягне за собою обов'язок покупця оплатити товар, право власності на який перейшло до останнього на підставі підписаних без зауважень первинних бухгалтерських документів видаткових накладних або актів приймання - передачі товару відповідно до п. 5.3 Договору.

Наразі, як встановлено судом, з урахуванням повернення товару на суму 661 660,00 грн. загальна вартість товару, право власності на який перейшло до ПАТ «Укрнафта», склала 3 802 972,52 грн. та була частково оплачена в сумі 1 116 158,13 грн.

При цьому, за висновком суду, обставини, які обумовили необхідність заміни та додаткового постачання товару на суму 661 660,00 грн., не спростовують обов'язку відповідача за первісним позовом оплатити вартість товару, право власності на який згідно п. 5.3 Договору перейшло від продавця до покупця на підставі підписаних останнім без заперечень видаткових накладних у відповідному обсязі.

Тобто, за відсутності доказів зауважень ПАТ «Укрнафта» щодо кількості, комплектності або якості та/або повернення часини товару постачальнику з обсягу вартістю 3 802 972,52 грн., відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) як покупець, набувши право власності на цей товар, зобов'язаний його оплатити.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати поставленого позивачем за первісним позовом товару відповідач за первісним позовом суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом боргу за поставлений за Договором товар підлягають задоволенню в загальній сумі 2 686 814,39 грн.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до пункту 6.10 Договору у разі несвоєчасної або неповної оплати Товару відповідно до умов, визначених Договором, Покупець несе відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з порушенням відповідачем за первісним позовом зобов'язань із своєчасної оплати поставленого за Договором товару, позивачем за первісним позовом нараховано та пред'явлено до стягнення з покупця на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 41 516,80 грн. процентів річних та 449 235,37 грн. втрат від інфляції за період 25.02.2022 по 31.08.2022 року, які останній просив стягнути з відповідача за первісним позовом відповідно до наданого розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині відсотків річних та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.

В свою чергу, відповідачем за первісним позовом не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних, з урахуванням визначеного позивачем за первісним позовом періоду прострочення судом встановлено, що розмір вказаних нарахувань відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 41 516,80 грн. процентів річних за невиконання Договору підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, здійснивши за допомогою системи "ЛІГА" перевірку нарахування позивачем за первісним позовом заявлених до стягнення втрат від інфляції, судом встановлено, що розмір втрат від інфляції, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем за первісним позовом періоду прострочення та з урахуванням суми простроченої заборгованості, становить 399 720,57 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем за первісним позовом, а тому вказані вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом інфляційних втрат, підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 399 720,57 грн. інфляційних втрат.

В частині зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення з Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна» нарахованих згідно з пунктом 6.9 Договору за прострочення постачальником поставки товару у визначені Договором строки 10% штрафу у сумі 3 447 432,83 грн. суд зазначає, що згідно пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зокрема, обставини справи свідчать про допущення відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) як постачальником порушення умов Договору в частині поставки товару неналежної якості, що зумовило необхідність повернення неякісного товару на загальну суму 661 660,00 грн. з подальшою заміною такого товару на якісний та здійсненням додаткової поставки товару на вказану суму у передбачені Договором строки.

Проте, відповідачем за зустрічним позовом додаткової поставки товару на суму 661 660,00 грн. здійснено не було, а отже він є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Разом з цим, позивач за зустрічним позовом також вказує на порушення відповідачем за зустрічним позовом строків поставки товару на суму 2 785 772,83 грн. за видатковими накладними №015-008863 від 30.12.2021 року, № 015-000068 від 11.01.2022 року, № 015-000165 від 21.01.2022 року та №015-000165 від 25.01.2022 року, з огляду на те, що датою поставки цього товару є 31.03.2022 року.

В свою чергу, суд зазначає, що нормами глави 48 Цивільного кодексу України визначено принципи (умови) належного виконання зобов'язання, до яких відносяться: виконання зобов'язання належними сторонами (стаття 527 ЦК України); виконання у належний спосіб (стаття 529 ЦК України - виконання зобов'язання частинами); належний строк (термін) виконання зобов'язання (стаття 530 ЦК України); належне місце виконання зобов'язання (стаття 532 ЦК України), а також щодо належного предмета.

Зокрема, зобов'язання вважається виконаним належним чином відповідно до умов договору, якщо боржник виконав його таким чином та способом, на які повинні були розраховувати обидві сторони, а за наслідками такого виконання кредитор отримав можливість розпоряджатися виконаним на свій розсуд.

Відповідно до частин 1, 4 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до частини 2 статті 673 Цивільного кодексу України у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Згідно частини 1 статті 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно з положеннями частини 1-4 статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до частини 1, 2 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

У відповідності до частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Так, порядок приймання товару по якості та порядок повернення товару врегульовано у пункті 5.13 Договору, згідно з яким у випадку виявлення невідповідностей, недоліків, відхилень у якості товару покупець має право відмовитись від прийняття такого товару та вимагати від продавця усунення виявлених недоліків.

У такому разі покупець протягом 24 годин після виявлення такої невідповідності письмово повідомляє продавця про виявлені недоліки. Продавець не пізніше 3 робочих днів має повідомити про згоду з виявленими недоліками товару та вказати строк їх усунення, який не може перевищувати 15 робочих днів (якщо інше не узгоджено додатково) або направити свого представника для участі у приманні Товару та складання двостороннього Акту приймання-передачі по кількості та якості Товару, де фіксуються виявлені недоліки та/або дефекти поставленого Товару, а також строк їх усунення, який не може перевищувати 15 робочих днів (якщо інше не узгоджено додатково) з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі по кількості та якості Товару, та порядок усунення таких недоліків та/або дефектів, якщо інше не передбачено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами.

Згідно п. 5.14 Договору після повного та своєчасного усунення продавцем виявлених недоліків/дефектів відповідного товару та постачання товару належної якості до визначеного покупцем місця сторони протягом 3 (трьох) робочих днів підписують видаткову накладну на товару та/або Акт приймання - передачі товару.

Суд зазначає, що згідно з умовами пункту 5.3 Договору датою прийняття товару вважається дата підписання без зауважень відповідної видаткової накладної та/або відповідного акту приймання-передачі товару за кількістю та якістю, за наслідками прийняття товару за комплектністю, якістю, асортиментом, упакуванню, маркуванню щодо згідно умов пункту 5.13 Договору.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачем за зустрічним позовом не було дотримано договірної процедури приймання товару по якості та його повернення, позаяк в матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення позивачем за зустрічним позовом ДП «Автомаз-Україна» про виявлені невідповідності щодо якості товару протягом 24 годин після виявлення такої невідповідності, а також докази виклику представника ДП «Автомаз-Україна» для участі у складанні двостороннього Акту приймання-передачі по кількості та якості.

В свою чергу, наявні в матеріалах справи Акти приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (відповідальне зберігання) №5515 від 12.01.2022 року, №190 від 19.01.2022 року, №284 від 24.01.2022 року, №345 від 28.01.2022 року складені та підписані ПАТ «Укрнафта» в односторонньому порядку без участі представника постачальника.

Суд відзначає, що рішення про повернення товару згідно з накладними №186 від 13.04.2022 року на суму 421 080,00 грн. та №190 від 15.04.2022 року на суму 240 580,00 грн. було прийнято покупцем майже через три місяці після прийняття товару за видатковими накладними на підставі акту рекламацій №118 від 12.04.2022 року та дефектного акту від 08.04.2022 року, проте за відсутності складених сторонами двосторонніх актів приймання-передачі товару по кількості та якості, в яких зазначено про виявлені сторонами недоліки, невідповідності, відхилення щодо якості товару.

При цьому складання покупцем односторонніх актів огляду, дефектних актів та акту рекламації на протязі місяця після фактичного отримання від продавця товару не відповідає приписам чинного законодавства та умовам спірного Договору, зокрема, пунктам 5.11- 5.13 правочину.

В частині посилання ПАТ «Укрнафта» в обґрунтування зазначення у видаткових накладних різних дат фактичного постачання та прийняття товару на особливості приймання товарно-матеріальних цінностей в ПАТ «Укрнафта», яке здійснюється відповідно до Процедури приймання товарно-матеріальних цінностей по договорах централізованих та місцевих закупівель ПАТ «Укрнафта», затвердженої наказом ПАТ «Укрнафта» №68 від 23.05.2019 року суд зазначає, що згідно 5.2.6 вказаної процедури після підписання «Акту приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (відповідальне зберігання)» без зауважень, матеріально-відповідальна особа, яка приймає товар та зазначена у Додатку №1 до Наказу №15 від 19.02.2019, підписує видаткову накладну та передає представнику Постачальника разом з оригіналом довіреності на приймання Товару (в разі наявності), та відповідно до пункту 5.2.8 процедури ТТН не є документом, який підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до ПАТ «Укранафта», оскільки дата підписання видаткової накладної не може передувати даті підписання «Акту приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (відповідальне зберігання)» без зауважень.

З урахуванням вищенаведеного та змісту спірних правовідносин суд наголошує, що вказана Процедура приймання товарно - матеріальних цінностей в ПАТ «Укрнафта» є виключно розпорядчим документом покупця, затвердженим з метою впорядкування внутрішніх процесів приймання товарів від постачальників за договорами централізованих та місцевих закупівель, та з огляду на відсутність посилання на таку процедуру прийняття товару в Договорі та/або законодавчих приписів щодо необхідності її врахування всіма об'єктами господарювання, а не тільки ПАТ «Укрнафта» та його структурними підрозділами, зазначена Процедура прийняття ТМЦ не носить характеру нормативного документу для сторін спірного правочину, відтак, зазначені посилання судом до уваги не приймаються.

За таких обставин, зважаючи на недотримання позивачем за зустрічним позовом порядку та строків приймання товару по якості та повернення товару, а також враховуючи відсутність будь-яких зауважень покупця щодо якості решти поставленого товару на суму 2 785 772,83 грн. за видатковими накладними №015-008863 від 30.12.2021 року, № 015-000068 від 11.01.2022 року, № 015-000165 від 21.01.2022 року та №015-000165 від 25.01.2022 року, суд зазначає про безпідставність та необґрунтованість підписання представником ПАТ «Укрнафта» спірних видаткових накладних лише 31.03.2022 року, а не у день фактичного отримання товару.

Оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано Актів приймання-передачі товару по якості, які б підтверджували невідповідність, недоліки, відхилення поставленого товару на суму 2 785 772,83 грн. за видатковими накладними №015-008863 від 30.12.2021 року, № 015-000068 від 11.01.2022 року, № 015-000165 від 21.01.2022 року та №015-000165 від 25.01.2022 року, а в зазначених видаткових накладних відсутні будь-які зауваження до якості поставленого товару, суд доходить висновку про те, що датою прийняття позивачем за зустрічним позовом товару на суму 2 785 772,83 грн. без зауважень необхідно вважати дати складання відповідних видаткових накладних, які також відповідають датам приймання товару уповноваженою особою покупця за відповідними товарно-транспортними накладними від 30.12.2021 року, від 11.01.2022 року, від 21.01.2022 року та від 25.01.2022 року.

Відтак, враховуючи вказані дати приймання товару порушення відповідачем за зустрічним позовом строків поставки товару на суму 2 785 772,83 грн. за видатковими накладними №015-008863 від 30.12.2021 року, № 015-000068 від 11.01.2022 року, № 015-000165 від 21.01.2022 року та №015-000165 від 25.01.2022 року матеріалами справи не підтверджується.

Як визначено умовами Договору, зокрема, пунктом 6.9, за порушення строку постачання Товару, його приналежностей та/або документів, що його стосуються, у тому числі викликане виявленням нестачі Товару або постачанням Товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання Товару у порядку, визначеному пунктом 5.12, пунктом 5.13 Договору, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості Товару не поставленого вчасно.

Суд зазначає, що згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. (стаття 218 Господарського кодексу України).

Виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, пеня може бути встановлена для забезпечення будь-якого договірного зобов'язання (як грошового, так і негрошового), оскільки вона належить до штрафних санкцій.

У пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов'язань встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, пені та штрафу.

При цьому, оскільки відповідачем за зустрічним позовом допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з поставкою товару у обсягах, передбачених Договором, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи та встановлений під час розгляду спору, суд доходить висновку, що передбачений умовами Договору розмір штрафу узгоджується з приписами чинного законодавства України та, відповідно, про правомірність застосування позивачем за зустрічним позовом передбаченого пунктом 6.9 Договору штрафу та наявність правових підстав для нарахування відповідачеві за зустрічним позовом відповідних штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобов'язань, оскільки на момент прийняття рішення відповідач за зустрічним позовом суду не представив належних та допустимих доказів в частині здійснення поставки товару на суму 661 660,00 грн.

За результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем за зустрічним позовом заявленого до стягнення штрафу встановлено, що розмір штрафу, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, а також з урахуванням встановленої судом вартості товару, щодо якої відповідачем за зустрічним позову було допущено порушення строків поставки, становить 66 166,00 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем за зустрічним позовом, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 66 166,00 грн. штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що первісний позов частково доведений позивачем за первісним позовом, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем за первісним позовом не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню частково.

В свою чергу, оскільки зустрічний позов частково доведений позивачем за зустрічним позовом, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем за зустрічним позовом не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог та витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом - на відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (пров. Несторівський, буд.3-5, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" (вул. Колекторна,42-А, м. Київ, 02660; код ЄДРПОУ 32376626) 2 686 814 (два мільйона шістсот вісімдесят шість тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 39 коп. основного боргу, 41 516 (сорок одну тисячу п'ятсот шістнадцять) грн. 80 коп. процентів річних, 399 720 (триста дев'яносто дев'ять тисяч сімсот двадцять) грн. 57 коп. втрат від інфляції та 46 920 (сорок шість тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна» (вул. Колекторна, 42-А, м. Київ, 02660; код ЄДРПОУ 32376626) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 00135390) 66 166 (шістдесят шість тисяч сто шістдесят шість) грн. 00 коп. штрафу та 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 49 коп. витрат по сплаті судового збору.

6. В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 25 грудня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон