ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" грудня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1368/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
секретар судового засідання: Бура Д.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"
до Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
про стягнення 5270868,40 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.12.2023 у справі №906/1368/21 відмовлено в задоволенні позову Акціонерному товариству "Об'єднана гірничо-хімічна компанія".
11.12.2023 до суду надійшла заява Акціонерного товариство "Житомиробленерго" про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 200000,00грн.
Ухвалою від 18.12.2023 суд призначив до розгляду вказану заяву на 22.12.23.
Сторони своїх представників в судове засідання не направили.
21.12.23 до суду надійшло клопотання відповідача, у якому просить розглянути справу без участі його представника, заяву про стягнення судових витрат підтримує.
Розглянувши вказану заяву, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Представником відповідача така заява була зроблена.
Заява про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у розмірі 200000,00грн. викладена у відзиві на позовну заяву (а.с.29), до якої були додані Договір про надання правничої допомоги №1 від 02.01.2019, який укладений між адвокатом Приведьоном В.М та АТ "Житомиробленерго", Додаткова угода №36/22 від 17.01.22 до договору на суму 200000,00грн. (а.с.39,42), довіреність №08/15078 від 23.12.20, посвідчення адвоката (а.с.49,50), детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 200000,00грн., виконаних адвокатом, надійшов до суду 11.12.23, тобто у встановлений законом строк після ухвалення рішення у справі (а.с.219,223).
Оскільки станом на день ухвалення рішення детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, не було надано, суд не розглядав дане питання.
Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, заявник долучив до матеріалів справи: Договір про надання правничої допомоги №1 від 02.01.2019, який укладений між адвокатом Приведьоном В.М та АТ "Житомиробленерго", Додаткову угоду №36/22 від 17.01.22 до договору на суму 200000,00грн. (а.с.39,42), довіреність №08/15078 від 23.12.20, посвідчення адвоката (а.с.49,50), детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 200000,00грн. (а.с.223).
Пунктом 4.2 Договору про надання правничої допомоги, передбачено, що гонорар адвоката погоджується сторонами та оформляється додатковою угодою до цього договору.
У Додатковій угоді №36/22 до договору, встановлено, що гонорар адвоката становить 200000,00грн. за надані послуги адвокатом з аналізу законодавства, вивчення позову, збір, підготовка та надання документів, прийняття участі в засіданні суду по справі №906/1368/21 (а.с.42). Детальний опис вказаних робіт подано до суду 11.12.2023.
Під час вирішення питання розподілу витрат позивача на правову допомогу суд виходить з наступного.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У даній справі позивачем не подано заяви про зменшення відповідних витрат позивача.
Проте суд не вважає, що відповідні витрати, які поніс відповідач, повністю мають бути покладені на позивача з наступних підстав.
Так, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч.4 ст.129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ГПК України.
Як роз'яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Так, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).
У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач зазначає, що витрати, понесені ним на правничу допомогу під час розгляду даної справи, є співмірні зі складністю справи та виконаних робіт адвокатом, значенням справи для відповідача, з ціною позову, що є помилковим.
Зважаючи на кількість та тривалість судових засідань, враховуючи ступень складності відповідної справи, ціну позову, середню вартість аналогічних послуг та дійсну необхідність відповідних витрат, суд не вважає обгрунтованими витрати позивача у розмірі 200 000грн.
У постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
З урахуванням того, що справа не є складною, враховуючи середню вартість аналогічних послуг, а також ступінь фактичної необхідності та розумності відповідних витрат, зважаючи на те, що витрати, понесені відповідачем на оплату послуг адвоката, не відповідають критерію розумності та є явно завищеними, суд вважає, що на позивача у даній справі підлягає покладенню лише частина витрат, які поніс відповідач на оплату правової допомоги, а саме 20 000грн.
При цьому суд також враховує, що позивач зменшив розмір позовних вимог з 5 млн грн до 9 тис. грн. Таке зменшення пов'язане з рішенням суду у іншій справі, яке було ухвалене в процесі розгляду цієї справи, тому відсутні підстави вважати про необгрунтованість позовних вимог у цій справі на момент відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі, в тому самому порядку, що й судове рішення.
Керуючись ст.129,ст.244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м.Київ, вул.Сурікова,3; код 36716128) на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (10008, м.Житомир, вул.Косенка Віктора, 32/8; код 22048622) - 20000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне додаткове рішення складено: 27.12.23
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
2 - позивачу (01033, м.Київ, вул.Жилянська,35)(рек. з повідом.)
- відповідачу до ЕК