Справа № 214/3461/23
Провадження № 2/211/1938/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ткаченко С.В., за участю секретаря судового засідання - Бірж Д.В.,у відсутність учасників процесу,
розглянувши в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що не прийняла спадщину,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить визнати її такою, що не прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що після смерті матері ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді будинку по АДРЕСА_1 . Після смерті матері він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем була зареєстрована її донька ОСОБА_2 , а тому вона являється спадкоємцем відповідно до ст. 1268 ЦК України і вважається такою, що прийняла спадщину. Разом з тим, указане не відповідає дійсності, оскільки відповідачка хоч і була зареєстрована разом із спадкодавцем за однією адресою, однак фактично там не проживала з липня 2006 року та з 2013 року проживає за кордоном. Крім того заяву про прийняття спадщини вона до нотаріальної контори не подала, а тому не може вважатися такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 . Тому на підставі частини 3 статті 1268 ЦК України просить вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 27 червня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче провадження.
Ухвалою суду від 07 вересня 2023 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.
До суду представник ОСОБА_1 адвокат Штефан Д.Ю. надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просить задовільнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, відзиву на позов не надала.
Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Як установлено судом та не оспорюється учасниками процесу, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с. 11 - копія свідоцтва), яка за життя на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом була власником будинку АДРЕСА_1 (а.с. 12 - копія свідоцтва).
При зверненні ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини він отримав лист-роз'яснення від 29.09.2023, відповідно до якого згідно довідки № 6149 з Реєстру Криворізької міської територіальної громади на день смерті ОСОБА_3 крім позивача була зареєстрована донька померлої ОСОБА_2 , яка відповідно до статті 1268 ЦК України вважається спадкоємцем першої черги, яка прийняла спадщину (а.с. 17).
Позивачем ОСОБА_1 у якості доказів на обґрунтування вимог надано до суду акти про не проживання, датовані 11 квітня 2023 року, зі змісту яких мешканці квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 підтвердили факт не проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_4 .
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 роз'яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
З отриманої судом копії спадкової справи вбачається, що:
23 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомової Н.І. з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14.04.2023 Нотаріус ОСОБА_1 надав лист-розяснення щодо порядку встановлення факту неприйняття спадщини, та повідомив що згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини ( день смерті спадкодавця) вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України ( шість місяців з часу відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї. Згідно довідки № 6149 з Реєстру Криворізької міської територіальної громади, отриманою приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Пахомовою Н.І. 23.03.2023 року, на день смерті з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , крім позивача, була також зареєстрована, відповідно проживала, донька померлої ОСОБА_2 , 1985 року народження. У відповідності до ст. 1268 ЦК України, вона вважається спадкоємцем першої черги, яка прийняла спадщину ( копія спадкової справи № 52/2023 станом на 10.07.2023 рік).
За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дорани проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.
Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.
Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.
Предметом позову ОСОБА_1 визначив вимогу про визнання ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину.
Однак, виходячи зі змісту позову позивач фактично намагався довести те, що лише він є спадкоємцям першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .
Позивач взагалі не вказав те, яким саме чином від визнання особи такою, що не прийняла спадщину, залежить виникнення, зміна або припинення його особистих чи майнових прав, які не можна встановити в іншому порядку.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного ( цивільного) права ( інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові ( постанова Верховного суду 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18, провадження № 61-11707св22).
Водночас, вимога визнання ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину, не є належним способом судового захисту позивача у розумінні статті 16 ЦК України, оскільки не передбачена нормами цієї статті та положеннями Книги Шостої ЦК України «Спадкове право».
Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) та у справі № 592/7860/17 (провадження № 61-43757св18).
За таких обставин, належним способом захисту у такому випадку є звернення спадкоємців про визнання права на спадщину.
Зважаючи на зазначене, позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не ґрунтується на положеннях статті 16 ЦК України.
Керуючись статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимогОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що не прийняла спадщину - відмовити.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: С. В. Ткаченко