нп 2/490/1064/2023 Справа № 490/4080/22
Центральний районний суд м. Миколаєва
__________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романовій К.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої Миколаївської державної нотаріальної контори, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про припинення застави та зняття арешту з майна,-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачів, в якому просив суд визнати припиненою заставу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , згідно договору застави №4214 укладеного 29.12.2003 року між ОСОБА_2 та АКБ "ФОРУМ" (правонаступником якого було ПАТ "Банк Форум"); припинити обтяження забороною на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , номер запису про обтяження: 44684801, підстава для державної реєстрації: договіp застави, серія та номер: 4214, виданий 29.12.2003, видавник: АКБ "ФОРУМ", об'єкт обтяження - квартира АДРЕСА_1 , що було зареєстровано приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ященко Катериною Леонідівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61183121 від 27.10.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в 2003 році ОСОБА_1 отримував в АКБ "ФОРУМ" кредит під заставу нерухомого майна. В забезпечення якого його матір - ОСОБА_3 передавала в заставу АКБ "ФОРУМ" належну їй квартиру АДРЕСА_1 . Зазначений кредит було повернуто в порядку та строки передбачені кредитним договором, у зв'язку із чим до державного реєстру було внесені дані про припинення застави. Будь-яких майнових претензій банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не пред'являв та не мав. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Оформляючи спадщину, після її смерті позивачу стало відомо, що на квартиру АДРЕСА_1 накладено заборону відчуження (архівний запис: реєстраційний номер обтяження №3569467). Оформляючи свідоцтво про право на спадщину за законом, нотаріус одночасно відкрив новий розділ в реєстрі й переніс вищезазначене обтяження (номер запису про обтяження: 44684801). Відповідно до інформаційної довідки № 295367757 від 19.01.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо спірної квартири підставою обтяження майна забороною відчуження є договір застави №4214 виданий 29.12.2003 року АКБ "ФОРУМ". Посилаючись на викладене, та те, що зобов'язання за кредитним договором виконані в повному обсязі, а відтак припинені дії кредитного та заставного договорів, а наявність запису в реєстрах щодо обтяження квартири, яка належить позивачу позбавляє його права належним чином реалізувати свої права на володіння та розпорядження цим майном, а відтак позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2022 року дана справа передана на розгляд судді Черенковій Н.П.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.11.2022 року, у справі було відкрито провадження та витребувано у Першій Миколаївській державній нотаріальній конторі копії договору застави від 29.12.2003 року укладеного між АКБ "ФОРУМ" та ОСОБА_2 на підставі якого 07.08.2006 року Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження за реєстраційним номером №3569467.
Ухвалою від 02.11.2022 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання, витребувано у Першій Миколаївській державній нотаріальній конторі копії договору застави від 29.12.2003 року укладеного між АКБ «ФОРУМ» та ОСОБА_2 на підставі якого 07.08.2006 року Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою в єдиному реєстрі заборон відчудження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження за реєстраційним номером №3569467.
20.02.2023 року на адресу суду від Першої Миколаївської державної нотаріальної контори надійшов лист, згідно якого контора не може виконати вимоги ухвали від 02.11.2022 року, оскільки всі документи нотаріальної контори по 2008 рік включно передано до Державного нотаріального архіву у Миколаївській області.
Ухвалою суду від 30.03.2023 року витребувано у Державного нотаріального архіву у Миколаївській області копії договору застави від 29.12.2003 року укладеного між АКБ «ФОРУМ» та ОСОБА_2 на підставі якого 07.08.2006 року Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою в єдиному реєстрі заборон відчудження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження за реєстраційним номером №3569467, оголошено перерву у підготовчому засіданні.
19.04.2023 року від Державного нотаріального архіву у Миколаївській області надійшов лист про неможливість виконання ухвали суду від 30.03.2023 року в зв'язку з відсутністю в ухвалі необхідної інформації.
29.05.2023 року позивачем надано заяву, в якій просив повторно витребувати у Державного нотаріального архіву у Миколаївській області копію договору застави.
Ухвалою суду від 29.05.2023 року оголошено перерву у підготовчому засіданні та витребувано у Державного нотаріального архіву у Миколаївській області копії договору застави, укладеного між АКБ «ФОРУМ» та ОСОБА_2 , завіреним приватним нотаріусом Ященко Катериною Леонідівною, Миколаївський міський нотаріальний округ Миколаївська область, договір застави, серія та номер: 4214, виданий 29.12.2003, видавник: АКБ "ФОРУМ", Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61183121 від 27.10.2021 13:47:32 приватний нотаріус Ященко Катерина Леонідівна, Миколаївський міський нотаріальний округ, Миколаївська обл. Особа, майно/права якої обтяжуються ОСОБА_2 . Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3569467, 07.08.2006 17:00:23, реєстратор: Перша миколаївська державна нотаріальна контора, Миколаївський міський нотаріальний округ, квартира, однокімнатна АДРЕСА_2 .
27.06.2023 року від Державного нотаріального архіву у Миколаївській області надійшла відповідь на ухвалу суду від 29.05.2023 року.
30.06.2023 року від відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що Фонд не є належним відповідачем у справі оскільки 04.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ "БАНК ФОРУМ" як юридичної особи, а, отже, ліквідація банку вважається завершеною, а сам банк ліквідованим. Повноваження Фонду як ліквідатора ПАТ "БАНК ФОРУМ" припинено. Фонд не є правонаступником неплатоспроможного банку.
Ухвалою від 30 березня 2023 року витребувано у Державного нотаріального архіву у Миколаївській області копії договору застави від 29.12.2003 року укладеного між АКБ "ФОРУМ" та ОСОБА_2 на підставі якого 07.08.2006 року Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження за реєстраційним номером №3569467.
Ухвалою суду від 29 травня 2023 року витребувано у Державного нотаріального архіву у Миколаївській області копії договору застави, укладеного між АКБ "ФОРУМ" та ОСОБА_2 , завірені приватним нотаріусом Ященко Катериною Леонідівною, Миколаївський міський нотаріальний округ Миколаївська область, договір застави, серія та номер: 4214, виданий 29.12.2003, видавник: АКБ "ФОРУМ".
Ухвалою суду від 22 серпня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
04 жовтня 2023 року ухвалою суду витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ященко Катерини Леонідівни копію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:61183121 від 27.10.2021 року.
06.12.2023 року від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли додаткові пояснення.
Представник позивача - адвокат Мішанов С.В. в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином.
Представник Першої миколаївської державної нотаріальної контори, до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавав.
Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає приписам ст.223 ЦПК України.
Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 позивачу на праві власності належить - квартира АДРЕСА_1 .
29.12.2003 року ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором укладеним із АКБ "Форум" уклала договір застави, відповідно до умов якого нею було передано в заставу АКБ "Форум" нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного договору застави Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження за реєстраційним номером №3569467, згідно архівного запису від 30.12.2003 року за реєстром №282089-3012.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрились спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яку прийняв, як спадкоємець першої черги за законом, її син - позивач по справі. Оскільки станом на момент оформлення спадщини обтяження за реєстраційним номером №3569467 було не скасовано, нотаріус оформлюючи позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , одночасно відкрив новий розділ в реєстрі й переніс зазначене обтяження надавши йому номер 44684801.
На підставі постанови Правління НБУ № 135 від 13.03.2014 р. "Про віднесення ПАТ "БАНК ФОРУМ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 043/14 про введення з 14.03.2014 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "БАНК "ФОРУМ".
На підставі постанови Правління НБУ № 355 від 13.06.2014 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 16.06.2014 р. № 49 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК ФОРУМ" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким у ПАТ "БАНК ФОРУМ" з 16.06.2014 р. відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації банку.
04.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис № 10671110237000829 про припинення юридичної особи - ПАТ "Банк Форум". Інформації про юридичних осіб - правонаступників банку реєстр не містить.
У відповідь на запит адвоката Мішанова С.В. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом №60-270/22 від 10.01.2022 року відповів, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи із дати запровадження тимчасової адміністрації у банку. Дата запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК ФОРУМ" - 14.03.2014 року. За даними ЄОІС інформація про рахунки та кредити ОСОБА_4 станом на дату запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК ФОРУМ" відсутня. Також відсутня інформація про контрагента ОСОБА_3 у ПАТ "БАНК ФОРУМ".
У відзиві на позовну заяву Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначив про те, що за даними Єдиної операційно-інформаційної системи Фонду інформація про рахунки та кредити ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на дату запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК "ФОРУМ" - 14.03.2024, відсутня.
З огляду на зазначене, матеріали справи свідчать про те, що у позивача перед ПАТ "Банк Форум" на момент припинення юридичної особи заборгованість по кредитним договорам була відсутня.
Окрім зазначеного, в Державному реєстрі іпотек відсутні відомості про обтяження заставою квартири АДРЕСА_1 .
Вказане в своїй сукупності свідчить про виконання позивачем своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором, однак, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не було вжито заходів для зняття заборон із нерухомого майна в реєстрах, в зв'язку із повним виконанням умов кредитного договору.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 74 ЗУ "Про нотаріат", одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Аналогічна норма викладена і в п. 5.1 глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5.
Отже, оскільки юридична особа кредитора ПАТ "Банк Форум" 04.07.2019 ліквідована, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з ліквідації неплатоспроможного банку припинені, відомості про правонаступників ПАТ "Банк Форум" відсутні, а тому наявний спір може бути вирішений лише у судовому порядку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Крім того, відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. У разі припинення застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. З припиненням іпотеки фактично припинилися обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.
За частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтями 41, 47 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
01.01.2004 року набув чинності Закон України "Про іпотеку", пунктом 2 розділу VI "ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ" якого встановлено про те, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку", обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, зокрема, іпотека.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 вищевказаного Закону, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Стосовно доводів представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про те, що Фонд гарантування не є правонаступником неплатоспроможних банків, а відповідно не є стороною договору, який укладався між Банком та позивачем, суд зазначає наступне.
Так, встановивши, що ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання за кредитним договором, а відповідач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не виконав вимоги закону щодо вчинення відповідних дій з припинення застави нерухомого майна (іпотеки) у зв'язку із повним погашенням боргу за основним зобов'язанням, що було його обов'язком, а також те, що банк на час звернення з цим позовом ліквідовано, суд дійшов до висновку про необхідність захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання припиненою застави нерухомого майна, що у свою чергу є підставою для зняття обтяження з нерухомого майна, у зв'язку з припиненням у позивача зобов'язань за кредитним договором.
При цьому, судом при вирішенні спору не встановлено, що банк відступив право вимоги за договором застави нерухомого майна іншій особі, чи звертався до позичальника з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Тобто відсутні жодні докази того, що позивач є зобов'язаною особою за договірними відносинами.
Твердження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо того, що позов подано до неналежного відповідача, суд розцінює критично, оскільки саме Фонд здійснював процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Форум" та перед завершенням ліквідації банку не звернувся до нотаріуса із заявою про зняття обтяження на нерухоме майно позивача, хоча як вказав сам Фонд у відзиві на позов, така заборгованість на момент початку ліквідації банку була відсутня.
Щодо позовних вимог позивача до Першої Миколаївської державної нотаріальної контори суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 74 Закону України "Про нотаріат", одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
В даному випадку державний нотаріус діє на виконання делегованих повноважень державного реєстратора, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, тобто державний нотаріус вчиняє нотаріальну дію. При цьому, нотаріус є публічно особою, якій державною надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою наданням їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб учасників нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а тому не може порушувати цивільний прав, які є змістом цих відносин. Таким чином, нотаріус або державна нотаріальна контора не є відповідачем у спорах, що виникають із цивільних відносин, пов'язаних з нотаріальною дією.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що зобов'язання за кредитним договором укладеним 29.12.2003 року між ОСОБА_1 та АКБ "ФОРУМ" виконані в повному обсязі, юридичним наслідком належного виконання зобов'язання за кредитним договором та договором застави нерухомого майна, відповідно до ст. 598, 599 ЦК України, є їх припинення, кредитор та заставодержатель припинили свою діяльність без правонаступництва, наявність записів щодо обтяження нерухомого майна у Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна позбавляють позивача, як власника нерухомості, яка була передана в заставу, можливості реалізувати свої права на володіння, користування та розпорядження своїм майном, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Однак, керуючись принципом jura novit curia ("суд знає закони"), який покладає на суд обов'язок застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, суд вважає за необхідне зазначити в рішенні суду не про припинення обтяження забороною на нерухоме майно, а зазначити про скасування таких записів з одночасним припиненням відповідних прав, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положенняКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 "Ковач проти України","Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вище стоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Першої Миколаївської державної нотаріальної контори, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про припинення застави та зняття арешту з майна- задовольнити.
Визнати припиненою заставу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , згідно договору застави №4214 укладеного 29.12.2003 року між ОСОБА_2 та АКБ "ФОРУМ" (правонаступником якого було ПАТ "Банк Форум").
Скасувати обтяження забороною на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , номер запису про обтяження: 44684801, підстава для державної реєстрації: договіp застави, серія та номер: 4214, виданий 29.12.2003, видавник: АКБ "ФОРУМ", об'єкт обтяження - квартира АДРЕСА_1 , що було зареєстровано приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ященко Катериною Леонідівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61183121 від 27.10.2021.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення виготовлений 21 грудня 2023 року.
Суддя Н.П. Черенкова